МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ 
 
 
 
 
 

     Курсова робота

     з курсу „Макроекономіка”

     на  тему

     „ Іноземні інвестиції в сучасній економіці ” 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Київ-2010

     Зміст

     Вступ 3

     Розділ 1. Теоретико-методологічні аспекти іноземних інвестицій 4

     1.1. Поняття інвестиційної діяльності. Види інвестицій та форми інвестиційної діяльності 4

     1.2. Суб'єкти та об'єкти інвестиційної діяльності 7

     Розділ 2. Іноземні інвестиції в Україні 8

     2.1. Законодавче регулювання іноземних інвестицій 8

     2.2. Іноземні інвестиції як фактор економічного зростання в Україні 12

     Розділ 3. Шляхи поліпшення іноземного інвестування в Україні 22

     3.1. Особливості залучення іноземних інвестицій в Україну 22

     3.2. Шляхи покращення інвестиційного клімату в Україні. 25

     3.3. Зарубіжне інвестування: значення для України 28

     Висновки 32

     Список використаної літератури 33 

 

      Вступ

     Постановка  проблеми. У сучасних умовах модель «зростання виробництва - збільшення інвестицій - економічне зростання» показує, що інвестиції виступають важливою умовою здійснення структурної перебудови національної економіки, забезпечення технічного прогресу, підвищення показників господарської діяльності на макро- та мікрорівнях.

     Аналіз  останніх досліджень і публікацій. Інвестиційна діяльність є об'єктом досліджень багатьох учених. Проблеми інвестицій та їхнє значення і вплив на національну економіку розглядають такі вітчизняні вчені, як В. Геєць [2], М. Денисенко [4], Я. Жалило [5], А. Музиченко, А. Пересада [6], Н. Татаренко [9], В. Федоренко [10] та інші. Серед зарубіжних учених, дослідження яких присвячені даній проблемі, необхідно назвати Л. Дж. Гитмана [3], У. Шарпа [11]. В проведених дослідженнях вивчались та аналізувались фактори, які впливають на економічні процеси на макрорівні, при чому в основу було покладено припущення про те, що іноземні інвестиції є одним з головних факторів економічного зростання.

     Невирішена  раніше частина загальної  проблеми. Незважаючи на проведення глибоких та обґрунтованих досліджень за інвестиційною тематикою, поза увагою залишаються питання щодо дослідження моделі «зростання виробництва — збільшення інвестицій — економічне зростання» в умовах трансформаційної економіки та рівень впливу іноземних інвестицій на національну економіку.

     Цілі  роботи. З'ясування необхідності залучення іноземних інвестицій та визначення залежності цього джерела інвестування від макроекономічних показників економічного зростання держави.

 

      Розділ 1. Теоретико-методологічні  аспекти іноземних  інвестицій

     1.1. Поняття інвестиційної  діяльності. Види  інвестицій та  форми інвестиційної  діяльності

     Інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і  держави щодо реалізації інвестицій.

     Як  вже зазначалося вище інвестиції — це всі види майнових та інтелектуальних  цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів  діяльності, в результаті якої створюється  прибуток (доход) або досягається  соціальний ефект.

     Виходячи  із характеру інвестицій, суб'єктного  складу інвесторів та джерел інвестування в законодавстві України, визначаються різні види інвестицій.

     За  характером цінностей, що вкладаються  в об'єкти підприємницької та інших  видів діяльності, інвестиції поділяються  на:

     • кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери;

     • рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності);

     • майнові права, що випливають з авторського права, досвід та інші інтелектуальні цінності;

     • сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знадь, оформлених у вигляді технічної документації, навиків та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих (ноу-хау);

     • права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також іншими майновими правами;

     • інші цінності.

     Інвестиції  у відтворення основних фондів і  на приріст матеріально-виробничих запасів здійснюються у вигляді  капітальних вкладень.

     За  суб'єктним складом інвесторів інвестиції поділяються на:

     • інвестиції, здійснювані громадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями, спілками і товариствами, а також громадськими і релігійними організаціями, іншими юридичними особами, заснованими на колективній власності;

     • державні інвестиції, здійснювані органами влади і управління України, Автономної Республіки Крим, місцевих Рад народних депутатів за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних фондів і позичкових коштів, а також державними підприємствами і установами за рахунок власних і позичкових коштів;

     • в іноземні інвестиції, здійснювані іноземними громадянами, юридичними особами та державами;

     • спільні інвестиції, здійснювані громадянами та юридичними особами України, іноземних держав[4, c. 13-15].

     За  джерелами фінансування інвестиційної  діяльності інвестиції поділяються  на такі, що здійснюються за рахунок:

     • власних фінансових ресурсів інвестора (прибуток, амортизаційні відрахування, відшкодування збитків від аварій, стихійного лиха, грошові нагромадження і заощадження громадян, юридичних осіб тощо);

     • позичкових фінансових коштів інвестора (облігаційні позики, банківські та бюджетні кредити);

     • залучених фінансових коштів інвестора (кошти, одержані від продажу акцій, пайові та інші внески громадян і юридичних осіб);

     • бюджетних інвестиційних асигнувань;

     • безоплатних та благодійних внесків, пожертвувань організацій, підприємств і громадян.

     Виходячи  з того, що інвестори можуть виступати  в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого  учасника інвестиційної діяльності, можна виділити наступні форми інвестиційної діяльності:

     • створення юридичних осіб для ведення інвестиційної діяльності;

     • ведення спільної інвестиційної діяльності без створення юридичної особи на підставі договору про спільну діяльність;

     • придбання, не заборонене законами України, нерухомого чи рухомого майна шляхом прямого одержання майна та майнових комплексів або у вигляді акцій, облігацій та інших цінних паперів;

     • придбання майнових прав;

     • інші форми, не заборонені законами України.

     Однією  із форм інвестиційної діяльності є  інноваційна діяльність. Інноваційна  діяльність здійснюється з метою  впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво і соціальну  сферу, що включає:

     • випуск і розповсюдження принципово нових видів техніки і технології;

     • прогресивні міжгалузеві структурні зрушення;

     • реалізацію довгострокових науково-технічних програм з великими строками окупності витрат;

     • фінансування фундаментальних досліджень для здійснення якісних змін у стані продуктивних сил;

     • розробку і впровадження нової, ресурсозберігаючої технології, призначеної для поліпшення соціального і екологічного становища[8, c. 62-64].

 

      1.2. Суб'єкти  та об'єкти інвестиційної  діяльності

     Суб'єктами (інвесторами і учасниками) інвестиційної  діяльності можуть бути громадяни і  юридичні особи України та іноземних  держав, а також держави.

     Інвестори — суб'єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про  вкладення власних, позичкових і  залучених майнових та інтелектуальних  цінностей в об'єкти інвестування.

     Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної  діяльності.

     Учасниками  інвестиційної діяльності можуть бути громадяни та юридичні особи України, інших держав, які забезпечують реалізацію інвестицій як виконавці замовлень  або на підставі доручення інвестора.

     Об'єктами інвестиційної діяльності може бути будь-яке майно, в тому числі основні  фонди і оборотні кошти в усіх галузях та сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові  вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а  також майнові права.

     Забороняється інвестування в об'єкти, створення  і використання яких не відповідає вимогам санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних, архітектурних та інших  норм, встановлених законодавством України, а також порушує права та інтереси громадян, юридичних осіб і держави, що охороняються законом[18, c. 5-7].

 

      Розділ 2. Іноземні інвестиції в Україні

     2.1. Законодавче регулювання  іноземних інвестицій

     Іноземні  інвестиції в економіку України  послідовно регулювалися такими законодавчими  актами:

     1) Законом України «Про захист іноземних інвестицій на території України» від 10.09.91;

     2) Законом України «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.91;

     3) Законом України «Про іноземні інвестиції» від 13.03.92;

     4) Декретом Кабінету Міністрів України «Про режим іноземного інвестування» від 20.05.93;

     5) Законом України «Про Державну програму заохочення іноземних інвестицій в Україні» від 17.12.93;

     6) постановою Кабінету Міністрів України «Про концепцію створення спеціальних (вільних) економічних зон в Україні» від 14.03.94.

     Після прийняття Закону України «Про режим  іноземного інвестування» (1996 р.) більшість  згаданих законодавчих актів втратили силу. В той же час кожний з  перелічених законодавчих актів  був свого часу необхідним і створював  сприятливе законодавче середовище для іноземних інвесторів.

     Так, згідно із Законом України «Про захист іноземних інвестицій на території  України» (1991 р.) передбачалося, що інвестиції, прибутки, законні права та інтереси іноземних інвесторів захищаються  законами України. Держава не може реквізувати  іноземні інвестиції, за винятком випадків стихійного лиха. Іноземним інвесторам гарантується можливість переказу за кордон їх прибутків та інших сум, отриманих на законних підставах. Такі норми діють і сьогодні.