Нормування праці

      Економічні  фактори - характеристики обсягів продукції, витрат ресурсів, показники продуктивності, стан ринків праці та ресурсів, можливості розширення виробництва та ін.

      Фінансові фактори - склад і розміри основного та обігового капіталу, отримання кредитів, податкові ставки, тарифи з оплати праці т. ін.

      Психофізіологічні фактори - характаризують вплив трудового процесу на організм робітників: витрати їх енергії, ступінь втомлення і т.д.

      Соціальні фактори - характеризують змістовність праці, її урізноманітнення, наявність в ній творчих елементів, характер взаємовідносин в трудових колективах і т.п.

      Суть  процесу обґрунтування  норм праці полягає у виборі оптимального значення норми та характеристик, що визначають трудові та технологічні процеси.

      Вибір найкращого варіанту норм праці здійснюється на основі критерію оптимальності з врахуванням системи обмежень. За критерій оптимальності приймають показник, який за результатами конкретного вирішення може приймати найбільше (найменше) значення. Система обмежень - це область допустимих значень норм праці, в межах якої має бути відповідність особливостям і обсягам продукції, що випускається і продається підприємством, параметрам застосовуваних предметів і засобів праці, психофізіологічним особливостям працюючого індивіда, та соціальним особливостям трудового процесу.

      Всі обмеження в завданнях розрахунку норм праці поділяють на чотири групи:

1.      ті, що визначають необхідні виробничі результати (виробничу програму);

2.      ті, що пов'язані з участю людини в трудовому процесі і характеризують допустимі санітарно-гігієнічні, психофізіологічні, соціальні, правові умови праці;

3.      ті, що обумовлені технічними характеристиками предметів і засобів праці, котрі (обмеження) визначають технологічний процес, який забезпечує якість та нормальну роботу обладнання;

4.      ті, що визначають організаційно-технічні умови виробництва (кількість одиниць обладнання, чисельність працюючих за групами, запаси предметів праці на різних стадіях виробництва та збуту і т.д.).

     Обмеження повинні ґрунтуватися на сучасних даних  технічних, біологічних, економічних  та інших наук і періодично переглядатися.

     Критерієм оптимальності для більшості задач нормування праці виступає мінімум сукупних витрат живої та уречевленої праці.

     Допустимими  є такі варіанти праці та її організації, при яких виконуються обмеження за необхідним виробничим результатом; санітарно-гігієнічними, психофізіологічними та соціальними умовами праці працівників; режимами технологічних процесів та організаційними характеристиками виробництва.

     Оптимальними  є такі з допустимих варіантів норм праці та її організації, при котрих досягається мінімум сумарних витрат, які необхідні для отримання заданого виробничого результату.

     Кожне завдання з визначення норм праці  чи визначальних для цих норм варіантів  технологічного і трудового процесів полягає в тому, щоб віднайти норми  праці і варіант її організації  при яких зберігаються обмеження за необхідним виробничим (комерційним) результатом, допустимими умовами праці, допустимими режимами технологічного процесу, обсягами наявних виробничих ресурсів та досягається мінімум витрат на прийняту програму випуску продукції (робіт, послуг).

        
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Перегляд  норм і оцінка їх якості.

     Необхідність  перегляду норм обумовлена наступними факторами:

·        змінами організаційно-технічних і санітарно-гігієнічних умов виробництва;

·        ростом кваліфікації робочих;

·        наявністю помилок в нормах, що були розроблені свого часу.

     Співвідношення  цих факторів залежить від стадії освоєння виробництва, його масштабів, рівня механізації і автоматизації  технологічних і трудових процесів.

     До  показників, що характеризують стан нормування праці на підприємстві відносяться:

·        середній коефіцієнт (процент) виконання норм працівниками та їх розподіл за цим показником;

·        частка працівників, праця яких нормується;

·        загальна кількість застосовуваних норм;

·        питома вага технічно (науково) обґрунтованих норм в застосовуваних нормах;

·        частка норм, розрахованих за міжгалузевими та галузевими нормативами;

·        частота перегляду норм;

·        економія від зниження трудомісткості продукції як результату удосконалення нормування праці.

     Подальший розвиток нормування праці можливий за наступними напрямками:

·        індивідуалізація норм - дозволяє більш повно використовувати людський потенціал підприємства, потребує ретельних досліджень колективу;

·        нормування інтенсивності праці та ступеню використання робочого часу - разом з витратами часу на виконання одиниці продукції (чи всього обсягу) всякий процес праці характерний також витратами фізичної і нервової енергії працівників. Ці витрати ще не стали об'єктом нормування;

·        комп'ютеризація розрахунків норм і нормативів - дозволяє суттєво скоротити трудомісткість розрахунків та підвищити їх обґрунтованість, деталізувати та поглиблювати нормувальний процес;

·        організаційно-економічні передумови якості норм - зміна норм може відбуватися і при незмінній технічній базі за умови зросту навичок працівників. Необхідна система нормативних періодів перегляду норм.

     Якість  норм суттєво залежить і від організації  оплати праці. З метою забезпечення стабільності коефіцієнта виконання норм необхідно своєчасно переглядати тарифні ставки та використовувати систему надбавок за зниження трудомісткості продукції і ріст ефективності виробництва. 
 
 
 
 
 
 
 

      5.Висновок

      В результаті проведених досліджень та обробки отриманих даних ми вивчили процес нормування часу на швейному підприємстві. В цілому щодо праці працівника зауважень майже немає, і в цьому напрямку резерви винайти не можна. Але значні можливості для підвишення

продуктивності праці  є в організаційному плані. Оскільки  
значна частина робочого часу робітника йде на виконання допоміжних операцій. Якщо надати працівнику можливість виконувати лише свою основну роботу, то можна досягти збільшення продуктивності праці. Тому основною пропозицією після виконання даного курсового проекту є виділення одного додаткового працівника для виконання допоміжних функцій інших працівників зміни. Цю роботу можна виконувати почергово, що дасть можливість ще й дещо змінювати монотонну роботу, якою являється підготовчий процес.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

6.СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.

1. Фролов Е.А. Проектування загального менеджменту на промисловому підприємстві.  1997
2. Веснін В. Р. Основи менеджменту.  1997
3. Эмерсон Г. Дванадцать принципів продуктивності.  1997
4. Кондратова И. Г. Основи управлінського обліку.  1998 р.