Научно-техническая революция и ее влияние на развитие факторов производства

 

1.3. Основні  напрямки НТР

Основні напрямки НТР – це такі напрямки розвитку науки та техніки, реалізація яких на практиці забеспечує у найкоротший строк максимум економічної та соціальної ефективності.

Розрізняють загальнодержавні (загальні) та окремі (конкретні) напрямки НТР. Загальнодержавні — напрямки НТР, які на даному етапі та в перспективі є пріорітетними для країни чи групи країн. Галузеві напрямки — напрямки НТР, які є важливими та пріорітетними для окремих галузей народного господарства та промисловості. Наприклад, для вугільної промисловості характерні одні напрямки НТР, для машинобудування —інші виходячи з їх специфіки.

У свій час були визначуні наступні напямки НТР як загальнодержавні: электрифікація народного господарства; комплексна механізація та автоматизація виробництва; хімізація виробництва. Важливим, чи визначним, з усех цих напрямків є електрифікація, так як без неї неможливі інші напрямки НТР.

Электрифікація – процес виробництва й широкого використання електроенергії в суспільному виробництві та побуті. Це двосторонній процес: с однієї сторони, виробництво електроенергії, з іншої її споживання в різних сферах, починаючи від виродничих процесів, що відбувалися в усіх галузях народного господарства, и закінчуючи битом. Сущність електрифікації полягає в органічній єдності виробництва електроенергії та заміни нею інших форм енергії в різних сферах суспільного виробництва, які в тій чи іншій мірі використовують електроенергію.

Электрична обрабка підвищує якість, надійність та довговічність вже відомих видів продукції, дозволяє створити вироби з новими споживацькими властивостями, що розширює рамки виробництва та особистого споживання. 

Один з головних напрямків корінних змін в технології — переведення її на використання електреэнергії в якості робочого контрагента, що безпосередньо обробляє предмет праці. У технології, заснованої на термічному впливі на предмет праці, вже використовується властивість електрики – легко перетворюватися в теплову енергію. Електротермічні процеси отримують широкий розвиток в черній металургії (виплавка електросталі, феросплавів), металообрабці (нагрів та виплавка металів) та сварці металів.

Значення електрифікації заключаеться в тому, що вона є основою для механізації та автоматизації виробництва, а також хімізація виробництва, сприяє збільшенню еффективності виробництва: збільшенню продуктивність праці, покращенню якості продукції, зниженню її собівартості, збільшенню об’єму виробництва та прибутку на підприємстві.

Іншим важливим напрямком НТР є комплексна механізація та автоматизація виробництва.

Механизація и автоматизація виробничих процесів –це комплекс заходів, що передбачають широку заміну ручних операцій машинами й механізмами, залучення автоматичних станків, окремих ліній івиробництв.

Механизація виробничих процесів означає заміну ручної праці машинами, механізмами та іншою технікою.

Механізація виробництва непреривно розвивається, удосконалюється, переходячи до більш високих форм: від ручної виробництва до часної, малої і комплексної механізації та далі до вищої форми механізації — автоматизації.

Комплексна механізація – це спосіб виконання всього комплекса рабіт, що входять в даний виробничий цикл, машинами та механізмами.

Вищою формою механізації є автоматизація виробничих процесів, яка дозволяє здійснювати весь цикл рабіт без участі в ньому людини, лише під його контролем.

Автоматизація – це новий тип виробництва, який підготовлений совокупним розвитком науки та техніки, і, перш за все, переходом виробництва на електрону основу, за допомогою електроніки та нових досконалих технічних засобів.

Основними ступенями автоматизації виробництва є: полуавтомати, автомати, автоматичні линії, ділянки- та цехи-автомати, заводи- та фабрики-автомати. Першою сходинкою,що представляє собою перехідну форму від простих машин до автоматичних, є напівавтомати. Вищою сходинкою є створення заводів- та фабрик-автоматів, тобто повністю автоматизованих підприємств.

Хімізація — процес виробництва та застосування хімічних продуктів у народному господарстві та биту, впровадження хімічних методов, процесів та материалів у народне господарство.  

Хімізація як процесс розвивається по двом напрямкам: застосування при виробництві різної продукції прогресивних хімічних технологій; виробництво та широе застосування хімічних матеріалів у народному господарстві та биту.

Хімізація найістотнішим та найбезпосереднішим чином впливає на ефективність виробництва. Причому цей вплив різноплановий.

Є й негативна сторона хімізації. Хімічні виробництва, як правило, це шкідливі виробництва, й щоб знешкодити їх, необхідно витрачати додаткові засоби.

Біотехнологія – один з найважлмвіших напрямків НТР, базова быстроразвивающаяся галузь науки і виробництва, що швидко розвивається та заснована на промисловому застосуванні природніх та ціленаправлено створених живих систем (перш за все мікроорганізмів). Завдяки успіхам імунології та мікробіології стало развиватися виробництво антибіотиків та вакцин. Продукти біотехнології знайшли широке застосування в медицині та сільскому господарстві.

Схема 1.1

 

1.4. Етапи НТР.

НТР проходить три етапи відповідно до змін, що відбуваються в матеріальному виробництві. Такі зміни стосуються не лише ефективності виробництва, але і факторів, що зумовлюють її зростання. Прийнято визначати наступні етапи розвитку НТР:

• науковий, підготовчий;
• сучасний (перебудова технічної та галузевої структури національного господарства);
• великого автоматизованого машинного виробництва;

Кажучи про третій етап розвитку НТР, треба відзначити, що створюються передумови для подальшого переходу до великого автоматизованого виробництва і в області предметів  праці та технології: нові технологічні методи стають причиною виникнення нових предметів праці і навпаки. При цьому варто сказати, що нові технологічні методи (разом з автоматичними знаряддями виробництва) ніби відкрили нові споживчі (з точки зору нужд матеріального виробництва) вартості у «старих» предметів праці.

Схема 1.2

 

 

 

ВПЛИВ НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ  НА ЖИТТЯ СУСПІЛЬСТВА

2.1. Вплив НТР на розвиток матеріально-речової частини факторів виробництва. 

Початкову основу життя складає суспільне виробництво. Перед тим, як

займатися наукою, мистецтвом, політикою і любов'ю, люди повинні мати

мінімум засобів до життя: дах над головою, одяг, їжу. І тому нам насамперед необхідно роздивитися суспільне виробництво, як джерело всякого добробуту.

Виробництво не єдиний чинник, що визначає багатство країн і народів. На

економічний розвиток впливають  природні ресурси, клімат, природна родючість

землі, накопичені людьми знання і досвід, чиселенность народонаселення й

інші чинники. Проте визначений результат товариство може одержати лише в

тому випадку, якщо використовує ефект, закладений у цих чинниках, у процесі

виробництва.

Під виробництвом розуміється процес впливу людини на предмети і сили природи і пристосування їх до задоволення тих або інших своїх потреб. У ньому взаємодіють три компоненти: робоча сила людини, предмети праці і засоби праці, які виступають факторами виробництва. Під робочою силою розуміється сукупність фізичних і духовних спроможностей, якими володіє організм і який реалізуються в ході трудового процессу.

Предмет праці - це усе  те, на що спрямована праця людини, що складає матеріальну основу майбутнього продукту. Засоби праці - це речі або комплекси речей, за допомогою котрих людина опрацьовує предмети праці, впливає на них. До них ставляться різноманітні знаряддя праці, механізми, засоби зв'язку, шляху повідомлення, земля й ін.

В міру розвитку виробництва  засоби праці розвиваються, удосконалюються, ускладнюються.

Предмети праці і  засоби праці в сукупності виступають як речовинний чинник виробництва, як засоби виробництва.

НТР значною мірою  впливає на засоби виробництва. Це перш за все проявляє’ться у заміні застарілих зразків новими або їх докорінним вдосконаленням.

Роздивимось детальніше зміни у предметах праці. Якщо на зорі цивілізації предметом праці винятково була речовина природи, то в міру розвитку виробництва, науки і техніки серед предметів праці усе більше місце займають продукти виробництва, що називаються сировиною. Найбільш очевидно ці зміни можна розглянути на прикладі тканин. Через великі витрати на вирощування джерел натуральних тканин, їх заміняють більш дешевими штучними волокнами.

Таблиця 2.1

Виробництво волокна

Назва волокна	Кількість виробленого  за рік, тис. м (2006р.)
Бавовняне	85
Льняне	62
Синтетичне	214

У зв’язку зі збільшенням попиту на саме такий вид сировини, значне навантаження отримує хімічна промисловість.

Таблиця 2.2

Виробництво продукції  хімічної промисловості

Рік	Кислота сірчана(тис.т)	Сода каучукова(тис.т)	Азотні добрива
1913	45,3	36,4	73
1950	395	41,4	115
2006	1493	183	2566

Для впровадження винаходів НТР необхідна велика кількість ресурсів, однак вони обмежені, що призводить до зростання ціни на природну сировину. Саме тому зараз є дуже важливим є питання вторинної переробки побутових відходів та відходів виробництва.

На засоби праці вплив  НТР не менший. Порівняно з минулим, на даний момент механізми, інструменти, знаряддя праці значно вдосконалилися, втручання людини мінімізувалося, спростився процес створення благ. Отже можна зробити висновок, що з покращенням технічних характеристик і впровадженням їх у виробництво, кількість низько кваліфікованих робітників зменшується, натомість їх замінюють освічені професіонали, які в разі необхідності зможуть запобігти збою програмного забезпечення, яке встановлюється в сучасному обладнанні для зменшення впливу людського фактору.

Завдяки інформатизації та розгалуженню мереж інформаційних  зв’язків був значно полегшений процес контролю за станом виробництва, скорочений строк реагування на збої в роботі, полегшено пошук шляхів збуту продукції та налагодження поставок сировини і т.д.

Отже, впровадження досягнень НТР  підвищує продуктивність виробництва, зменшує людське втручання, але  викликає технологічне безробіття.

2.2. НТР і людина: позитивні та негативні наслідки

Наука і техніка почала захоплювати всі сфери життя. Відбувається автоматизація виробничих відносин, все більше застосування отримує електронно-обчислювальна техніка. Комп’ютери в сотні разів полегшують працю вчених, машиністок, бухгалтерів та інших працівників суспільного виробництва. Наука все більше перетворюється в безпосередню продуктивну силу. Настає той період, коли в результаті зближення науки і виробництва будь-яке відкриття стає основою нового винаходу або нового вдосконалення методів виробництва. Небачених успіхів добилися у сфері космічних досліджень. Людство вийшло за межі земного тяжіння.

Не вимагає особливих  доказів те, що в ХХІ столітті (проте, як і в ХХ) будуть домінувати ті держави, які будуть володіти науковим капіталом. Це потребує в свою чергу  розвитку освіти, так як тільки освічене покоління може раціонально використовувати досягнення науки і техніки, а також проведенні наукових досліджень, передусім в фундаментальні науки, які здійснюють прорив в галузі наукових відкриттів.

Науково-технічна революція стала складовою частиною сучасного світу. Вона увійшла у всі структури суспільних відносин. Тому вона не може не впливати на розвиток соціуму, на світогляд людей і в цілому на майбутнє людства. Ось чому багато філософів (і не тільки філософи) досліджують її з точки зору той ролі, яку вона відіграє в сучасному суспільстві і в формуванні нових соціальних структур. В результаті довгих роздумів вони прийшли до висновку, що ні духовні, ні економічні фактори сьогодні не детермінують суспільний розвиток. Таку детермінацію начебто здійснює техніка. Інакше кажучи, всі попередні детермінанти замінені технологічним детермінізмом. (Детермінізм – вчення про всезагальний, закономірний зв’язок, причинну обумовленість усіх явищ.)

Але техніка не може бути головною детермінантою суспільного розвитку. Її не слід розглядати у відриві від суспільних відносин і суспільних потреб. Техніка сама собою не функціонує без людей, без їх взаємодії в процесі виробництва перетворюється в гору мертвих металів. Вона пронизує всі сфери суспільного життя, але ніде не виступає самостійно і, звісно, не може претендувати на роль детермінанти історичного розвитку.