Научно-техническая революция и ее влияние на развитие факторов производства

Міністерство освіти та науки України

 

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ

 

Кафедра політекономії

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

 

З ПОЛІТЕКОНОМІЇ

 

НАУКОВО-ТЕХНІЧНА РЕВОЛЮЦІЯ ТА ЇЇ ВПЛИВ НА РОЗВИТОК ФАКТОРІВ ВИРОБНИЦТВА

 

 

 

Виконала:

Студентка 1курса 7 групи

Факультету  Мім

Боцюн Ю.В.

 

 

Перевірила:

Ус Т.В.

 

 

Харків 2008 
Зміст

Вступ________________________________________________________________ 3

1. Характеристика науково-технічної революції_______________________5

      1.1. Загальні риси понять «науково-технічна революція» та «науково-     технічний прогрес»_____________________________________________________5

      1.2. Особливості НТР________________________________________________ 6

      1.3. Основні напрямки НТР___________________________________________ 9

      1.4. Етапи НТР_____________________________________________________11

2. Вплив НТР на життя суспільства_________________________________13

      2.1. Вплив НТР на розвиток матеріально-речової частини факторів виробництва__________________________________________________________13

      2.2. НТР і людини: позитивні та негативні наслідки______________________15

      2.3. НТР та глобалізація_____________________________________________ 18

Висновки____________________________________________________________ 22

Список використаної літератури_________________________________________23

Словник термінів_____________________________________________________ 24

 

 

Вступ

Науково-технічний прогрес, визнаний в світі як найголовніший фактор економічного розвитку; в наш час його все частіше пов’язують з інноваційним процесом .  Як справедливо відмітив американський економіст Джеймс Брайт , єдиний свого роду процес, який поєднує наук, техніку, економіку, підприємництво та управління, триває від зародження ідеї до її комерційної реалізації і полягає в створенні інновацій  Цей процес охоплює весь комплекс відносин : виробництво, розподіл, обмін, споживання .

Термін «науково-технічна революція» уперше ввів у науковий обіг Дж. Бернал у книзі «Світ  без війни», що вийшла в СРСР 1960 р. З того часу з'явилося понад 150 визначень сутності НТР у працях науковців країн СНД. Сутність НТР вони найчастіше розглядають як передання функцій людини машині, як революцію в технологічному способі виробництва, як процес інтенсивного зближення науки, техніки й виробництва, як зміни в основній продуктивній силі.

Науково-технічна революція (НТР) означає стрибок у розвитку виробничих сил суспільства, перехід їх у новий стан на основі докорінних змін у системі наукових знань.

Сучасна НТР є складним, багатоплановим явищем. З певною умовністю можна виділити три її важливих складових, нерозривно пов’язаних між собою.

По-перше, НТР характеризуєтся глибоким процесом інтеграції науки та виробництва, до того ж такої інтеграції, що виробництво поступово перетворюється на технологічний цех науки. Формується єдиний потік - від научної ідеї через научно-технічні розробки та дослідні зразки до нових технологій та масового виробництва. Все це призводить до кординальних змін у факторах та джерелах экономічного росту, в структурі економіки та її динамізмі.

По-друге, термін «науково-технічна революція» включає в себе революцію у підготовці кадрів по усій системі освіти. Нова техніка і технологія вимагає нового рабітника — більш культурного та освітченого, що вміє гнучко підлаштовуватися до технічних нововведень, високо дисциплінованого.

По-третє, важливою складовою НТР є революція в організації виробництва і праці, в системі управління. Новій техніці та технології відповідає й нова організація виробництва і праці. У зв’язку з цим висуваються нові вимоги до організації колективної праці.

Між тим, вирішальна особливість науково- технічної революції полягає в її універсальності. НТР перетворює весь технологічний спосіб виробництва, всі йго сторони та компоненти, здійснює великий вплив і на саму людину як головну виробничу силу суспільства.

Вона охоплює всі сфери та напрямки діяльності людини. Найвище досягнення НТР у вигляді її інформаційної технології проникає в усі сфери, де століттями люди діяли з мінімальними технічними засобами, багато в чому покладаючись на свою інтуїцію.

Відбувається справжня індустріалізація, і навіть часткова автоматизація багатьох процесів в охороні здоров’я, управлінській діяльності та навіть в освіті. На нову технічну базу переводиться й домашнє господарство, бібліотечна справа, багато галузей сфери послуг. На нових научних та технологічних принципах перетворюються старі, традиційні галузі - видобуток палива та сировини, металургія, металообробка, текстильна промисловість — й наряду з цим виникають нові гігантські галузі та навіть сфери діяльності, такі, як, наприклад, атомна енергетика, ракетно- космічна галузь, біотехнологія, вся багатообразна сфера інформатики.

 

 

 

 
                                                                           

 

 

 

 

 

ХАРАКТЕРИСТИКА НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ

1. Загальні риси понять «науково-технічна революція» та «науково технічний прогрес».

Протягом усієї історії  людство перебуває в стані  постійного наукового і технічного пошуку. Розум, зусилля і майстерність рук людини дали змогу їй пройти великий шлях, наприклад, вклад, в галузі енергетики шлях від набуття вміння застосування вогню до відкриття ядерної і термоядерної енергії; в галузі транспорту - від винайдення колеса до створення сучасних надшвидкісних поїздів або літаків.

Поступальний рух людського  суспільства у розвитку науки  і техніки називають науково-технічним прогрессом.

Будь-яка держава, щоб забеспечити ефективну економіку та не відстати у своєму розвитку від інших країн, повинна впроваджувати єдину державну научно-технічну політику.

Єдина научно-технічна політика - система ціленаправлених заходів, забеспечиваючих комплексний розвиток науки і техніки та впровадження їх результатів в економіку. Для цього потрібен вибір пріоритетів у розвитку науки і техніки та тих галузей, в яких в першу чергу повинні бути реалізовані научні досягнення. Це повя’зано й з обмеженістю ресурсів держави на проведення великомаштабних досліджень по всім напрямкам НТП та їх реалізацією на практиці. Таким чином, держава на кажному етапі свого розвитку повинна визначати основні напрнапрямки НТП, забеспечувати умови для їх впровадження.

НТР та НТП мають спільну  суть: у їх основі лежить розвиток науки  та техніки. Вони полягають у здійсненні заходів щодо вдосконалення виробництва  з метою полегшення технологічного процесу, зменшення участі робітників, підвищення ефективності праці і як наслідок з усього вищезазначеного – збільшення прибутку підприємства, полегшення життя людини. 

Ці два процеси взаємообумовлюють  один одного: кількісне накопичення відносно невеликих змін в науці і техніці призводить врешті-решт до корінних якісних перетворень в цій області, а після переходу до нової техніки та технології в революційні зміни переростають в еволюційні.

2. Особливості НТР

НТП відбувається у двох напрямках: еволюційному та революційному. Еволюційний шлях полягає у вдосконаленні наявної техніки, обладнання. Революційний же напрямок включає в себе радикальні зміни у науці та техніці, винахід принципово нового. Винахід та запровадження у виробництво принципово нових науково-технічних розробок призводять до суттєвих змін у трудовому процесі, передбачають розширення продуктивних можливостей людства. Тому в цьому випадку йдеться про науково-технічну революцію.

Науково-технічна революція – це корінні, якісні зміни, які відбуваються в сучасній системі науки і техніки, що охоплюють всі компоненти цієї системи, всі сторони технологічних відносин і характеризуються передусім тим, що техніка вступає в новий етап свого розвитку – етап автоматизації. Винахід та запровадження у виробництво принципово нових науково-технічних розробок призводять до суттєвих змін у трудовому процесі, передбачають розширення продуктивних можливостей людства. Тому в цьому випадку йдеться про науково-технічну революцію.

Науково-технічна революція є якісним стрибком у розвитку продуктивних сил суспільства на основі докорінних зрушень у наукових знаннях. Такі перевороти в науці, техніці та виробництві відбуваються регулярно. Останній з них розпочався в середині 50-х ро-ків XX ст., коли було створено перший комп'ютер, коли людина почала використовувати енергію атомного ядра та займатися генною інженерією. Головними особливостями сучасної науково-технічної революції є універсальність, комплексність. На основі фундаментальних відкриттів у різних галузях людських знань змінюються всі елементи виробничого процесу: предмети праці, засоби праці й сама праця людини.

В умовах розгортання  НТР на виробництво впливають  уже не окремі “авангардні” науки, а все більш широкий спектр досліджень. Сюди входять не тільки природничі, але і суспільні науки: економіка і організація виробництва, наукова організація праці, розробка принципів наукового управління суспільством, конкретні соціологічні дослідження, соціальна психологія, виробнича естетика, прогнозування соціального і науково-технічного прогрессу.

Основними рисами НТР  є:

1. перетворення науки на безпосередню продуктивну силу;
2. кардинальні зміни в техніці;
3. докорінні перетворення головної продуктивної сили;
4. революційні зміни у предметах праці, поява принципово нових видів матеріалів з наперед заданими властивостями;
5. впровадження радикально нових технологій, основою яких є нові фундаментальні відкриття (лазерні, плазмові та ін.);
6. революція у використовуваних людьми силах природи;
7. революція у формах і методах організації виробництва;
8. революція у засобах зв'язку.

Сучасне виробництво характеризується не лише матеріальним, а й духовним фактором, поєднанням науки й виробництва, Обов’язковими елементами виробництва виступають результати науково-технічних досліджень, нові технології, наукові програми, плани та прогнози, автоматизовані системи управління, системи наукової організації праці тощо. Дедалі зростаючу роль у виробництві відіграє наука, яка забезпечує теоретичну, духовну сторону практичної виробничої діяльності.

Правда, наукові відкриття  не завжди стають оперативним надбанням виробництва. Ілюстрацією можуть служити такі дані. Відомо, що практична реалізація ідеї одержання фотографічного знімка відбулася лише через 35 років (1727-1839), ідея телефону – через 56 років, радіо – через 35 років, радара – 15 років, телебачення – 14 років, атомна бомба була створена через 6 років після теоретичного обґрунтування можливостей її створення, транзистор пробив собі дорогу протягом року. Але спостерігається тенденція до скорочення часу реалізації наукових відкриттів.

При характеристиці сучасного  виробництва набуває величезного  теоретичного і методологічного  значення тенденція до технологічного застосування науки і неухильне  поступове перетворення науки в  безпосередню продуктивну силу. Наука  виступає в ролі суспільної продуктивної сили.

Сучасна НТР є складним, багатоплановим явищем. Умовно можна виділити три її важливіші складові, нерозривно пов’язанні між собою.

По-перше, НТР характеризується глибоким процесом інтеграції науки та виробництва, такої, що виробництво поступово перетвориться ніби в технологічний цех науки.

Формується єдиний потік - від научної ідеї через научно-технічні розрабки і дослідні зразки до нових технологій та масовому виробництву. 
Різко посилюється процес поновлення та виробничого апарату і продукції. Нові технології та нові вироби стають втіленням все більш сучасних досягнень науки та техніки. Все це призводить до кардинальних змін у факторах та джерелах економічного росту, в структурі економіки та її динамізмі.

Коли говорять про НТР, то в першу чергу мають на увазі саме процесс інтеграції науки та виробництва.

По-друге, «науково-технічна революція» включає в себе революцію в підготовці кадрів по усій системі освіти. Нова техніка і технологія вимагають нового рабітника — більш культурногота освітченого, який вміє гнучко прилаштовуватися до технічних нововведень, високо дисциплінованого, що має до того ж навики колективної праці, що є характерною рисою нових технічних систем.

По-третє, важливою складовою НТР є революція в організації виробництва і праці, в системі управління. Новій техніці та технології відповідає й нова організація виробництва та праці. Адже сучасні технологічні системи звичайно базуються на взаємопов’язаному ланцюжку устаткування, на якому працює і яке обслуговує досить різносторонній колектив. У зв’язку з цим висуваються нові вимоги до організації колективної праці. Оскільки процеси дослідження, конструювання, проектування та виробництва нерозривно пов’язані між собою, переплітаються та взаємно проникають один в одний, перед керівництвом стоїть складна задача – зв’язати воєдино всі ці етапи.