Населення та трудові ресурси України

Методи боротьби з безробіттям  визначає концепція, котрою керує уряд конкретної країни. Щоб знизити рівень безробіття в Україні  потрібно проводити такі заходи :

• надання роботодавцям коштів на перекваліфікацію співробітників;
• відновлення ринку праці;
• відновлення роботи підприємств , а внаслідок – створення нових робочих місць;
• покращення стану виробництва;
• дослідження ринку праці щодо актуальності різних спеціальностей;
• застосування нових методів подолання безробіття , наприклад громадських робіт;
• створення нових робочих місць паралельно з вже існуючими;
• розширення сфери послуг;

дотації на створення робочих місць, пільги при найманні, допомога малому і середньому бізнесу;

• інвестиційні фонди міністерств і відомств.

Отже, активно проводячи  дані заходи, можна суттєво зменшити рівень безробіття. Це дозволить підвищити  рівень зайнятості, особисті доходи населення, шляхом створення нових робочих  місць. Це в свою чергу приведе  до розвитку виробництва і підвищення рівня розвитку національної економіки. Центральним елементом політики зайнятості повинна стати економічна політика, спрямована на пожвавлення ділової активності, проведена одночасно з придушенням інфляції, зміною фізично і морально застарілого виробничого апарата й усунення причин, що породили його низьку ефективність.

Рівень фрикційного безробіття може бути знижений за рахунок:

1. поліпшення інформаційного забезпечення ринку праці. В усіх країнах цю функцію виконують організації по працевлаштуванню (біржі праці). Вони збирають у роботодавців інформацію про існуючі вакансіях і повідомляють її безробітним;
2. усунення факторів, що знижують мобільність робочої сили. Для цього

необхідно насамперед:

             а) створення розвитого ринку житла;

             б) збільшення масштабів житлового будівництва;

             в) скасування адміністративних перешкод для переїзду з одного населеного

пункту в інший.

Скороченню структурного безробіття найбільше сприяють програми професійного перенавчання і перекваліфікації. Такого роду програми повинні привести до того, щоб робоча сила найкращим ладом відповідала наявним робочим місцям. Ця задача досягається програмою професійної досягається програмою професійної підготовки, інформацією про робочі місця. Програми професійної підготовки забезпечують як підготовку на робочих місцях, так і в спеціальних навчальних закладах для безробітних, молоді, а також для робочих старших віків, чия професія  виявилася застарілою.

Найважче боротися з циклічним безробіттям, для вирішення такої задачі найбільш ефективними є наступні заходи:

1. Створення умов для росту попиту на товари. Тому що  попит на ринку праці – похідний і залежить від ситуації на ринках товарів і послуг, то зайнятість зросте, а безробіття впаде в тому випадку, якщо товарні ринки пред’являть більший попит і для його задоволення треба буде найняти додаткових працівників.

Способами збільшення попиту є:

• стимулювання росту експорту. Це може привести до росту обсягів виробництва і, відповідно, зайнятості на них;
• підтримка і заохочення інвестицій у реконструкцію підприємства з метою

підвищення конкурентоздатності продукції. [20,с.75]

2. Створення умов для скорочення пропозиції праці. Очевидно, що чим менше людей претендують на робочі місця, тим легше знайти роботу навіть при

тім же числі вільних робочих  місць. Скоротити число претендентів на ці місця і, більш того визволити додаткові вакансії для безробітних цілком реально. Деяке полегшення може принести, наприклад, надання можливості дострокового виходу на пенсію працівникам, що ще не досягли пенсійного віку. Разом з тим цей спосіб може використовуватися тільки в дуже обмежених масштабах, тому що він волоче істотне збільшення пенсійних виплат.

3. Реалізація програм підтримки молодих працівників.

Для допомоги молоді можуть використовуватися різні методи:

• економічне стимулювання молодіжної зайнятості;
• створення спеціальних фірм, що пропонують роботу саме молоді
• створення центрів навчання молодих людей тим професіям, шанси на

зайнятість у який найбільш високі.

У третьому розділі запропоновано  ряд заходів та методів для  подолання безробіття. Ці пропозиції є актуальними для сьогоднішньої  кількості безробітніх в Україні. Також пропозиції для допомоги працевлаштування молоді.

 

 

ВИСНОВКИ

 

У даній курсовій роботі охарактеризовано населення та трудові  ресурси України. Також розглянуто основні причини та шляхи подолання  безробіття.

Поняття «зайнятість» включає  економічний, соціальний та правовий аспект і розглядається як тріада категорій: економічної, соціальної та правової. Відповідно до Закону України «Про зайнятість населення», зайнятість —  це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб, і така, що, як правило, приносить  їм доход у грошовій або іншій  формах. Зайнятістю визначається діяльність, яка базується на праві вільного володіння своєю здатністю до праці, і право власності на засоби виробництва для її здійснення. Отже, трудові ресурси — це частина населення країни, що має відповідний фізичний розвиток, знання і практичний досвід роботи, які потенційно можуть бути використані в суспільному господарстві. 

Сучасне виробництво зумовлює об'єктивну необхідність постійного підвищення якості робочої сили. Високий  освітній рівень, широка загальна культура, глибока професійна підготовка і  спеціальні знання, творче ставлення  до роботи і свідома дисципліна перетворюється в обов'язкову умову високопродуктивної роботи все більш широких верств працюючих. Зростає питома вага робітників з вищою та середньою освітою - 90% зайнятих. Причому кожен четвертий  має диплом вузу чи технікуму. Рівень освіти жінок досягнув рівня освіти чоловіків. 

Виходячи з того, що проблема безробіття є ключовим питанням у  ринковій економіці, і не вирішивши його неможливо налагодити ефективну діяльність економіки і правового регулювання. Особливо гостро проблема безробіття стає зараз перед Україною, що не дивно, тому що економіка України зараз знаходиться в глибокій кризі. Величезний економічний спад, розваливши промисловість, не міг не торкнути ринок праці. За останні 4 роки чисельність зайнятого населення скоротилася на 9 відсотків. Не менш важкі і соціальні наслідки безробіття.

Аналіз зайнятості населення  в Україні показує, що у нас  є певні надлишки працездатного  населення, насамперед у малих містах. Наявність їх посилює можливість виникнення безробіття в умовах проведення радикальної економічної реформи. Нині надлишок трудових ресурсів є  практично в усіх регіонах держави. При зниженні на перспективу природного приросту населення працездатного  віку та «старінні» трудових ресурсів навіть у районах з їх надлишком  доцільно розширювати сферу прикладання  праці на місці та досить обережно підходити до питань їх територіального  перерозподілу.

Категорії зайнятості і безробіття займають одне з найважливіших місць  в аналізі ринку праці. Зайнятість населення визначає рівень і якість життя як окремих громадян, так і суспільства в цілому. У розвитих країнах безробіття є результатом високих темпів розвитку НТП і розбіжності попиту та пропозиції на ринку праці. Там державна політика зайнятості функціонує по двох напрямках: сприяння в працевлаштуванні і перенавчання, створення гнучкого ринку праці. Серед перспективних шляхів зниження безробіття найбільш цікавими є: скорочення робочого тижня, розширення сфери послуг і надомного виробництва.

Нерівномірне розміщення трудових ресурсів у країні, зниження абсолютних розмірів їх природного приросту в більшості адміністративних районів, низький рівень ефективності використання робочої сили в галузях матеріального  виробництва зумовлюють потребу  в наукових дослідженнях і практичних заходах щодо раціонального використання ресурсів живої праці не тільки в  галузях, але і в окремих районах  України. Розв'язання цієї проблеми можливе  завдяки підвищенню продуктивності праці на основі максимального використання досягнень науково-технічного прогресу

Основним напрямом державної  політики розвитку трудового потенціалу на регіональному рівні є створення  умов для його розвитку через збалансоване функціонування господарського комплексу  регіону з урахуванням його природно-ресурсного, науково-технічного, виробничого потенціалу та екологічного стану довкілля.

До трудових ресурсів відносять як зайнятих, так і потенційних працівників. В Україні до трудових ресурсів належить населення у працездатному віці (чоловіки до 60 років і старші, жінки — до 55 років і старші, а також підлітки у віці до 16 років, що працюють). 

Переважну частину трудових ресурсів країн становить населення  у працездатному віці. У складі робітників за межами працездатного  віку понад 4/5 припадає на пенсіонерів. Ступінь їхньої участі в суспільному  виробництві пов'язаний з потребами  суспільного господарства в робочій  силі, досвіді конкретної особи, системою матеріального стимулювання, рівнем життя населення. 

Отже, дана тема є актуальною на сучасному етапі розвитку України. Наша країна повинна досягти світових стандартів якості життя, спираючись на міжнародний досвід. Взявши до уваги наведені в курсовій роботі пропозиції щодо подолання безробіття, трудові ресурси зможуть збільшити виробничу потужність України. А також розширити сферу надання послуг.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Белоконь Н. В. Трудові ресурси села (проблеми сезонної зайнятості). / Н. В. Белоконь — К.: Наукова думка, 2009. — С. 20.

2. Доценко А. І. Регіональне розселення: проблеми та перспективи. /       А. І. Доценко — К.: Наукова думка, 2010. — С. 31.

3. Заставний Ф. Д. Населення України. / Ф. Д. Заставний — Львів: МП «Край», 2011. — 224с.

4. Заяць Т. А. Відтворення робочої сили України: регіональні аспекти. /  Т. А. Заяць — К.: Ленвіт, 2009. — 100 с.

5. Заяць Т. А. Економічне регулювання сфери відтворення робочої сили. / Т. А. Заяць — К.: Ленвіт, 2008. — 152 с.

6. Піпгюренко Ю. І. Розвиток міст і міське розселення в Україні. / Ю.І. Піпгюренко — К.: Наукова думка, 2010. —С. 109-118.

7. Розміщення продуктивних сил України: Підручник / За ред. Є. П. Качана. —К.: Вища школа, 2008. — 375 с.

8. Скуратівський В. Соціальна політика. / В. Скуратівський, О. Палій, Е. Лібанова — К.: Видавництво УАДУ, 2009. — 360 с.

9. Статистичний щорічник України за 2012 рік. — К.: Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2012. — 618с.

10. Стеценко С. Г. Статистика населення: Підручник. / С. Г. Стеценко, В. Г. Швець,  — К.: Вища школа, 2009. — 463 с.

11. Стешенко В. С. Природний рух населення України: загальна характеристика. / В. С. Стешенко —К.: Здоров'я, 2010. — С. 6—10.

12. Хомра О. У. Міграційні процеси в Україні. Здоров'я та відтворення народу України. / О. У. Хомра — К.: Здоров'я, 2011. — 36с.

13. Чисельність населення України на 1 січня 2011 р. — К., 2011. — 68с.

           14. Паламарчук М.М. Економічна та соціальна географія України з основами теорії: Навч. сел. / М. М. Паламарчук, О. М. Паламарчук  — К.: Знання, 2009. - 421 с.

15. Петрова I. Економiчно - правовi засади забеспечення зайнятостi населення Украiни. / І. Петрова , 2009, № 6. - С.25-33.

16. Юрченко В.В. Ринок  праці України: сучасний стан та шляхи реформування / В. В. Юрченко, В. О. Романішін , 2010, № 6. - С.214-219.

17. Рассет 3, процес старіння населення. - М.: Статистика, 2010. -192с.

18. Штемпель Д. Населення світу в 2011 році. Пер. З німецького. / Д. Штемпель — М.:Думка, 2011. —206с.

19. Фащевський М. Й. Територіальна організація життєдіяльності населення. / М. Й. Фащевський, Є. М. Полій, М. П. Немченко — К.: Наукова думка, 2010. - 135 с.

20. Кодекс законів України про працю стаття 4.