Населення та трудові ресурси України

Сьогоднішня інформація про  масштаби безробіття, яка надається Держкомстатом, занижує справжній рівень безробіття приблизно в 5 разів, що створює додаткову тривогу і без того нестабільної економіки України. За останні роки щорічно вивільнялося з різних галузей народного господарства близько 200—273 тис. чоловік. Причому майже половина з них працювали у різних галузях промисловості. З інших галузей економіки значне вивільнення відбувається на транспорті і зв'язку, у торгівлі і громадському харчуванні, будівництві, науці і науковому обслуговуванні та в освіті. [4,с.83]

Регулювання ринку праці  може бути органічно пов'язане з  комплексом системних перетворень, які стимулюють економічне зростання. У зв'язку з цим виникає дві  групи проблем: перша - загальне пожвавлення  економічної ситуації та інвестиційної  активності капіталу, що сприятиме  розвитку системи робочих місць  і зростанням потреби в робочій  силі; друга - підвищення споживчого попиту населення через удосконалення  системи розподільних відносин, збільшення можливостей для отримання додаткових доходів. Всі заходи державного регулювання  ринку праці, зорієнтовані на вирішення  перелічених проблем, можуть бути класифіковані  за спрямованістю, характером, об'єктом  впливу і джерелами фінансування.

У світовій практиці поширені такі методи адміністративного регулювання  зайнятості:

• звільнення тимчасових працівників;
• "заморожених" наймом;
• тимчасовий або остаточну відмову від політики резервування робочих місць для випускників навчальних закладів;
• стимулювання передчасного і своєчасного виходу на пенсію чи звільнення за власним бажанням;
• політика прямих звільнень.

Основне функціональне призначення  ринкового регулювання сфери  трудових відносин можна визначити  як створення економічних умов щодо постійного і розширеного відтворення  сукупної робочої сили на якісно новому рівні. Це насамперед передбачає: можливість по можливості повного задоволення  потреб населення регіону в набутті  освітньо-професійних знань, широка альтернативність вибору сфери прикладання  праці, певні соціальні гарантії в разі вимушеної незайнятості. Такий  підхід беруть за основу оцінювання здійснюваних перетворень і визначення напрямів досягнення ефективного відтворення  робочої сили. [15,с.26]

Реальна величина вартості робочої сили і її динаміка складається  під впливом комплексу чинників, взаємодія яких формує дві протилежні тенденції. Перша полягає у зростанні  вартості робочої сили внаслідок  підвищення інтенсивності роботи, об'єктивного  розширення потреб працівників у  споживчих товарах і послугах, рівні освіти та кваліфікації. У  зв'язку з цим збільшуються суспільно  необхідні витрати на підвищення професійно-освітнього рівня робочої  сили і приведення його у відповідність  з вимогами оновленої матеріально-технічної  бази виробництва. Друга - це зниження вартості робочої сили під впливом  зростання суспільної продуктивності праці. Враховуючи напрямки дії факторів, які визначають динаміку ціни робочої  сили, можна приходити до висновку, що в економіці України сформувалися тенденції, прямо протилежні до світових.

В Україні поки що не створено високо координованої та всеохоплюючої  системи економічного регулювання  процесів регіонального відтворення  робочої сили. Однак просте запозичення  механізмів розвиненого ринку є  досить непродуктивною при умовах занепаду товарного виробництва і порушення  його матеріально-технічної бази.

Сучасна економіка України  вимагає створення змішаної регулюючої системи, яка поєднувала б елементи суто ринкового регулювання з  державними. Регулювання може бути спрямоване на досягнення дійсно активного  характеру ринкових перетворень. Домінуючими  повинні стати методи опосередкованого регулювання, які поступово витіснили б позаекономічні методи, які збереглися з часів адміністративного управління трудовими ресурсами. Механізму регулювання слід надати властивостей гнучкої адаптації до змін загальноекономічної ситуації, адекватно реагувати на них. Поряд цим потрібна певна стабільність економічних регуляторів на певний проміжок часу. Найбільш загальні напрямки, перспективні методи і функції економічного регулювання попиту і пропозиції робочої сили можуть бути конкретизовані стосовно умов відтворення робочої сили регіонів України. На основі спільних рис, домінантних тенденцій та суттєвих відмінностей регіональних ринків праці здійснюється їх структуризація. Вона спирається на оцінки демографічно-економічного і соціально-економічного режимів регіонального відтворення робочої сили, а також на інформацію про інтенсивність територіального руху робочої сили, співвідношення чисельності зареєстрованих безробітних і кількості вільних робочих місць та вакантних посад. [19,с.68]

Нинішній етап соціально-економічного розвитку України не забезпечує повного  і ефективного використання трудових ресурсів. Це підтверджується зростанням чисельності безробітних та працюючих неповний робочий тиждень або день, високою зайнятістю у низько ефективних, з загальнодержавної точки зору, галузях народного господарства, у тому числі в особистому підсобному сільському господарстві. Нераціональне використання трудових ресурсів веде до формування потенційних резервів, які за певних умов можуть бути залучені у народне господарство країни.

Новим явищем у соціальному  житті України є вивільнення  працівників (тобто їх скорочення з  ініціативи адміністрації підприємств та організацій) з різних галузей народного господарства і поява безробітних. За останні роки щорічно вивільнялося з різних галузей народного господарства близько 200—273 тис. чоловік. Причому майже половина з них працювали у різних галузях промисловості. З інших галузей економіки значне вивільнення відбувається на транспорті і зв'язку, у торгівлі і громадському харчуванні, будівництві, науці і науковому обслуговуванні та в освіті.

Одночасно з вивільненням працівників має місце і певний рівень попиту на робочу силу. За останні роки цей попит не перевищував 36 тис. чоловік. Майже третина цього попиту припадає на галузі промисловості. Нині рівень зайнятості трудових ресурсів України досягає 72%, або майже 23 млн. чоловік. Нижче цього середнього рівня зайнятість трудових ресурсів в Автономній Республіці Крим, Закарпатській, Івано-Франківській, Львівській, Одеській та Чернівецькій областях. Найвищий рівень зайнятості трудових ресурсів характерний для Київської, Сумської, Полтавської, Кіровоградської та Чернігівської областей. Певна частина працездатного населення України офіційно зареєстрована як безробітні. Нині в Україні зареєстровано близько 1 млн. безробітних.

Рівень безробіття є досить диференційованим по окремих регіонах України. Нині найвищий рівень зареєстрованого безробіття характерний для західних областей республіки — Волинської, Житомирської, Закарпатської, Івано-Франківської, Львівської та Тернопільської. Найнижчі показники рівня безробіття склалися в Одеській області, м. Києві та Севастополі.

Враховуючи демографічну ситуацію, яка склалася в різних регіонах України, можна передбачити, що при нинішньому рівні створення нових робочих місць у західних областях і природному прирості населення рівень безробіття в майбутньому набуде в цьому регіоні ще більшої гостроти.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рівень безробіття населення  у віці 15-70 років у 2010/2012 роках

 

 

Впровадження ринкових механізмів господарювання вимагає від держави, регіональних органів управління завчасної  розробки та реалізації соціальних гарантій у сфері зайнятості населення  працездатного віку. Тим більше, що значна частина населення зараз  перебуває в умовах вимушеної  неповної зайнятості. Лише чисельність  працюючих в режимі неповного  робочого тижня (дня) перевищує 2 млн. чоловік. [16,с.218]

Впровадження ринкових реформ повинно мати чітке узгодження з розробкою загальнодержавними та місцевими органами влади запобіжних заходів щодо зайнятості населення.

Сучасна ситуація на ринку  праці України істотно відрізняється  від тієї, що була ще 4 роки тому. За ці роки чисельність зайнятого населення  скоротилася на 9%. В даний час  більш 6,5 млн. чоловік не мають заняття, але активно його шукають і  майже 2,7 млн. чоловік зареєстровані  в органах служби зайнятості в  якості безробітних. [5,с.145]

У зв'язку зі зміною галузевої  структури зайнятості (зменшенням числа  працюючих у галузях обробної промисловості, особливо в машинобудуванні і легкій промисловості) загострилися регіональні проблеми зайнятості.

Цікава також диференціація  регіонів країни по складу безробітних. Спочатку основну масу безробітних на Україні складали жінки, обличчя з вищою і середньою спеціальною освітою, обличчя перед пенсійного віку. Але потім у тих регіонах, де рівень безробіття був вище середнього, стали рости частка чоловіків, частка осіб з низьким рівнем освіти, частка молоді.

 У тих регіонах, де  переважають "високоосвічені жінки перед пенсійного віку", можна говорити лише про початкову стадію безробіття. Рівень безробіття і напруженість на ринку праці в таких регіонах, як правило, невеликі, хоча рости вони можуть високими темпами. У тих регіонах, де серед безробітних переважає молодь, чоловіки, обличчя з низьким рівнем утворення, проблема безробіття дуже гостра, але чисельність безробітних найчастіше росте повільніше, ніж в середньому по країні.

У загальному випадку всі  області України по гостроті зареєстрованого безробіття можна розділити на кілька груп.

Перша група - регіони з  дуже високим безробіттям. Ці регіони  відрізняються високим рівнем безробіття, високими темпами його росту ( у 2 рази вище середньоукраїнських ), великою напруження на ринку праці.

Друга група - регіони з  високим рівнем безробіття і великою  напруженістю на ринку праці (показники  перевищують середньо українські ). Але темпи росту безробіття тут середні або нижче середніх. В основному це регіони північної половини європейської частини країни. Багато хто з цих регіонів відрізняються підвищеною змушеною неповною зайнятістю.

Третя група - рівень безробіття і напруженість на ринку праці  нижче середньо українських, але темпи зростання рівня безробіття вище середньоукраїнських. Фактично по гостроті безробіття ця група середня. 

Четверта група - регіони з найменш гострим безробіттям в країні. У них рівень безробіття нижче середнього, низка напруженість на ринку праці, темпи росту безробіття нижче середньоукраїнських. У даній групі багато північних регіонів з до-яка буває промисловістю.

Під ринком праці розуміють  певну форму відносин, які відбивають зміст і баланс інтересів між  суб'єктами ринку: роботодавцями, працівниками та державою. Активна роль у цьому  процесі належить профспілкам. Ринок праці - це динамічна форма відносин, що постійно розвивається і змінюється, в результаті чого змінюються вимоги і коло проблем, пов'язаних з інтересами найманої робочої сили, наймачів, підприємців та посередників-профспілок. В Україні поступово складаються системи необхідних законодавчих нормативів формування та регулювання на ринку праці, а також соціального партнерства, соціального захисту через розгалужену мережу служб зайнятості, центрів підготовки та перепідготовки працівників. Процес формування регіональних ринків праці України визначається накопиченим тут виробничо-ресурсним та соціальним потенціалом, темпами реформування економіки регіонів, їх природно-географічними умовами.

В другому розділі « Трудові ресурси та їх характеристика» обгрунтовуються дані про трудові ресурси України. Змістовно викладено суть даного питання, подається огляд навчально – методичної, періодичної

літератури. В питанні  виявлені та описані проблеми України

на сучасному етапі в соціальній сфері, також рівень зайнятості та безробіття населення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Пропозиції щодо подолання безробіття

 

В економічній теорії використовується два показники, що можуть показати об'єктивну  картину економічної нестабільності на ринку праці. Це рівень безробіття і середня його тривалість.

Для того щоб забезпечити  народне господарство трудовими  ресурсами, необхідно подбати про їх раціональне використання, тобто про значне підвищення продуктивності праці, про правильний розподіл працюючих між сферами і галузями народного господарства.

Сьогоднішня інформація про  масштаби безробіття, яка надається Держкомстатом, занижує справжній рівень безробіття приблизно в 5 разів, що створює додаткову тривогу і без того нестабільної економіки України. За останні роки щорічно вивільнялося з різних галузей народного господарства близько 200—273 тис. чоловік. Причому майже половина з них працювали у різних галузях промисловості. З інших галузей економіки значне вивільнення відбувається на транспорті і зв'язку, у торгівлі і громадському харчуванні, будівництві, науці і науковому обслуговуванні та в освіті. [4,с.83]

Важливе також питання  сільського безробіття на Україні. Дуже висока  напруженість на сільському ринку праці, тому вільних робочих місць тут практично немає. В основному сільське безробіття спостерігається в регіонах з високим природним приростом. Отже, розвиток безробіття в Україні на сучасному етапі істотно відрізняється від загальносвітових закономірностей. При різкому скороченні обсягів виробництва (більш ніж у 2 рази рівень безробіття з обліком незареєстрованних безробітних не перевищує 10%. При цьому рівень безробіття в сільській місцевості вище, ніж у міських поселеннях. У причинах безробіття існує значна регіональна диференціація. Значними виявилися і соціальні причини (високий природний приріст, міграційний відтік), і економічні (різкий спад виробництва в одних галузях, незначний - в інші). Однією з глибинних причин росту безробіття стає диференціація населення за доходами. Елітні шари населення, на користь яких перерозподіляється сьогодні національний дохід, не можуть сформувати могутнього попиту на предмети масового споживання вітчизняного виробництва, що сприяє його стагнації і, як наслідок, безробіттю. Однак не слід переоцінювати значення безробіття як самостійного економічного фактора. Воно досить умовна - особливо стосовно демографічних процесів, у рамках і за допомогою яких формується зайнятість населення. Сьогодні демографічні процеси в Україні проходять дуже песимістично. З усіх прогнозів у соціально-економічній сфері демографічні є самими точними в силу того, що демографія як наука успішно просунулася, використовуючи відпрацьовані методики і повну інформацію. Це приводить до необоротних вимірів у професійному складі трудових ресурсів: людям у зрілому віці сутужніше перемінити кваліфікацію, - словом, знижується мобільність трудових ресурсів. Уже сьогодні в ряді територій Центральної і Західної України частка обличчя літнього віку більше 30-40% і має тенденцію до зростання.