Національна економіка: мета і результати

Чистий економічний добробут країни ЧЕД. Вчені-економісти робили і роблять спроби сконструювати нові показники економічного добробуту суспільства, які враховували б ті чинники, що не враховує валовий внутрішній продукт, тобто були позбавлені недоліків ВВП. У макроекономіці вже є такий показник — чистий економічний добробут суспільства ЧЕД.

Показник чистого економічного добробуту країни був введений у  наукову термінологію в 70-ті роки американськими економістами У. Нордхаузом і Дж. Тобіном. Він не є конкретним самостійним  статистичним показником, а застосовується тільки як доповнення до валового внутрішнього продукту. Чистий економічний добробут країни ЧЕД відображає результати, не тільки показані в структурі ВВП, а й результати діяльності, що здійснюється в межах домашнього господарства; результати тіньової економіки; міру та спосіб використання вільного часу для підвищення освіти, виховання дітей, фізичного та духовного розвитку; негативні наслідки функціонування виробництва (стан природного навколишнього середовища) тощо.

Чистий економічний добробут суспільства ЧЕД визначається вирахуванням з ВВП грошової оцінки негативних чинників Чн, що вливають на добробут, та додаванням результатів неринкової діяльності в грошовій оцінці Р Л  і грошової оцінки вільного часу Вч: 
ЧЕД = ВВП -Чн + Рнря + Вч.

Кількісно визначити чистий економічний добробут суспільства  ЧЕД непросто. Вся складність полягає  в тому, як дати грошову оцінку всім тим видам діяльності, які не мають ринкового характеру і, отже, не можуть бути оцінені в процесі вільного ринкового обміну.

Щоправда, показник чистого  економічного добробуту країни цікавий, по-перше, як теоретична постановка проблеми обліку різних сторін функціонування національної економіки, в тому числі неформальної економіки.

По-друге, чистий економічний  добробут суспільства доцільно використовувати  в системі макроекономічних вимірів, оскільки він точніше визначає реальний економічний добробут нації, ніж  валовий внутрішній продукт ВВП. Отже, ЧЕД є цікавим і відносно корисним у роботі статистичної служби країни показником. Однак на практиці статистичні служби ООН і національного обліку окремих країн не мають уніфікованої методики розрахунку чистого економічного добробуту суспільства. Власне тому ми зустрічаємо цей показник на сторінках підручників з макроекономіки, а не на сторінках статистичних збірників різних країн світу, щорічних доповідей міжнародних організацій про світовий розвиток.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.4. Макроекономічна  рівновага і її змін

 

Рівновага виступає як особливий, “ідеальний” випадок нормального  стану, для якого характерна своя логіка взаємозв`язків і взаємозалежностей  кількісних економічних параметрів (характеристик) і свій специфічний  спосіб відновлення стійкого рівноважного стану між наявними в суспільстві  засобами і потребами.

Розрізняють часткову і загальну рівновагу.

Часткова рівновага відповідає стану рівноваги між попитом і пропозицією на окремих локальних ринках (ринки праці, капіталів, споживчих товарів).

Часткова рівновага формується на трьох основних ринках:

- ринку кінцевих продуктів;

- ринку факторів виробництва  (праці і капіталу);

- фінансовому ринку.

Рівновага – це такий стан економіки, при якому зберігається здатність її до саморегулювання: у випадку відхилення економічної системи від збалансованого стану до дії автоматично підключаються сили, які намагаються відновити порушені структурні зв`язки.

За змістом система  економічної рівноваги багаторівнева.

I. Розмежовують рівновагу:  обміну, виробництва, розподілу споживання  – ці складові  у сукупності формують загальну систему економічної рівноваги відтворювального процесу.

II. Одночасно виділяють:

- умови статистичної рівноваги;

- умови рівноваги економіки,  що динамічно розвивається.

III. Виділяють також: повну  і часткову, тимчасову і постійну  рівновагу.

Сталість економічної  рівноваги визначається широтою  ринку: чим ширший ринок, тим менші  коливання його цін і тим ближчі вони до вартісних пропорцій. Важливою умовою досягнення економічної рівноваги  є розвиток національного ринку  до інтернаціональних меж.

Проблема часткової та загальної макрорівноваги – це центральна проблема курсу економічної теорії.

Ця проблема породжена:

1) прогресом в суспільному  поділі праці;

2) спеціалізацією та кооперацією  виробництва.

Відособлені галузі повинні  розвиватися узгоджено і гармонійно. Однак, наявність саме відособлених галузей економіки породжує реальну  можливість:

1) розбалансування у функціонуванні  галузей;

2) порушення зв`язків між  галузями, їх видозміни під впливом  факторів:

- НТП та технологічного  прогресу;

- асортименту продукції;

- змін попиту тощо.

Теоретично можливими  є два випадки:

1) при незмінності зазначених  вище факторів зв`язки між суб`єктами  є постійними (що малоймовірно);

2) при реальному динамічному  стані зв`язки знаходяться в  неперервній зміні. І відповідно  до змін у зв`язках повинно  відбуватися пристосування до  змінених умов.

Отже, якщо припустити, що в  якийсь момент має місце рівновага, то вона досить швидко і постійно порушується  і приблизно з такою ж швидкістю  і відновлюється.

Цей процес можна уявити як коливання навколо точки рівноваги  і тому правомірно говорити про рівновагу  як про щось недосяжне і одночасно  наявне. Це і є стан, який прийнято називати “рівновага-нерівновага”. В  цьому аспекті економіка нічим  не відрізняється від природи.

“Рівновага-нерівновага” –  це дійсне найменування того стану, на забезпечення якого спрямована діяльність економічних агентів ринку і  економічна діяльність держави.

Важливою проблемою макроекономічної рівноваги є проблема її стійкості, тобто наскільки стійким є  стан “рівновага-нерівновага”. Як правило, традиційно стійкість рівноваги  визначається як стійкість цін на всіх ринках.

Економічна теорія має  справу не зі стабільною рівновагою, а  з постійними її порушеннями, що образно  можна назвати “рівновага-нерівновага”. З цього випливає три суттєвих висновки:

1. Рівновагу слід розглядати  як абстрактний модельний ідеал:  його ніколи не було і не  може бути, але з цього потрібно  починати дослідження.

2. Рівновага є динамічна  оптимальна нерівновага. Це означає,  що вона, являючи собою відхилення  цін від вартості, результатів  – від затрат, внутрішньо (іманентно)  властива ринковій економіці,  відіграє позитивну роль у  її функціонуванні і розвитку.

3. Рівновага як нерівновага  відіграє і негативну, руйнівну  роль, спонукаючи економічних суб`єктів  діяти всупереч їх глибинним  інтересам суспільства в цілому.