Міністерство освіти, науки,
молоді і спорту України
Державний вищий навчальний заклад
«Київський національний економічний
університет імені Вадима Гетьмана»
кафедра політичної економії факультетів
----------------
Курсова
робота
на тему: «Національні моделі економічних
систем»
Виконала студентка
Денної форми навчання
1-го курсу
спеціальність – “65***”
група ****
Острянко Ігор
Науковий керівник:
********************
Київ 2014
План
Вступ
1 Розділ: Економічна
система, загальна характеристика
1.1. Сутність економічних
систем
1.2. Класифікація економічних
систем
1.3. Характеристика та підходи
до економічної системи
2 Розділ: Сучасна
національні системи
2.1. Американська та
Німецька модель
2.2. Шведська модель економічної
системи
2.3. Європейсько-кейнсіанська
модель економіки
3 Розділ: Економічна
система України
3.1. Формування економічної
системи в Україні
3.2. Особливості становлення економічної
системи в Україні
3.3. Основні положення сучаної
політики України
Висновок
Список літератури
Київ 2014
Вступ
В основі розвитку людського
суспільства лежить виробництво матеріальних
і духовних благ, інших цінностей, цілісна
сукупність яких забезпечує умови життєдіяльності
людини.
Будь-яке суспільство, особливо
високорозвинене сучасне, являє собою
соціальну систему. Соціальна система
- це складноорганізована впорядкована
цілісність, що включає окремих індивідів
та соціальні спільноти які. об'єднані
різноманітними зв'язками і взаємовідносинами,
специфічними за своєю природою.
Важливою підсистемою суспільства,
основою соціальної системи є економічна
система. В ході виробництва, розподілу,
обміну та споживання благ між учасниками
цих процесів складаються і постійно вдосконалюються
різноманітні за своїм змістом економічні
відносини. Останнє виявляється через
економічну поведінку суб'єктів господарювання.
Економічна система – це сукупність
взаємопов’язаних і визначеним чином
упорядкованих елементів економіки, які
утворюють економічну систему суспільства.
Поза системним характером
економіки не могли б відтворюватися (постійно
оновлюватись) економічні відносини і
інститути, не могли б існувати економічні
закономірності, не могли б скластися
теоретичне осмислення економічний явищ
і процесів, не могло б бути скоординованої
і ефективної економічної політики.
Коректне і науково обґрунтоване
виявлення закономірностей функціонування
економічної системи завжди мало вагоме
значення.
Головною проблемою сучасного
періоду формування научних економічних
систем в вітчизняній економічній науці
можна вважати проблему поєднання універсальних,
вироблених світовою економічною думкою
з необхідністю відображення складної
картини сучасної економічної дійсності.
Конкретна історична сукупність
економічних відносин, що відповідає системі
продуктивних сил і взаємодіє з нею, розвивається
на основі дії як об'єктивних економічних
законів, так і суб'єктивних факторів,
визначає сутність економічної системи
суспільства.
Основна мета даної курсової
роботи – розкрити поняття економічної
системи суспільства та її складових,
визначити основні типи, з’ясувати особливості
становлення економічної системи в Україні
та її сучасне становище. Ці питання є
дуже актуальними на сучасному етапі трансформації
економіки України.
1 Розділ: Економічна
система, загальна характеристика
1.1. Сутність економічних
систем
Економічна система — це об’єктивна єдність закономірно
пов’язаних одне з одним явищ і процесів
економічного життя. В основі економічної
системи лежить чітко виражена системоутворююча
якість — органічна цілісність. Сутність
її полягає в наявності відповідної міри
якісної однорідності, взаємозв’язку
елементів, що робить можливим її функціонування.
Наприклад, виробничі відносини повинні
відповідати рівню розвитку продуктивних
сил, загальноприйняті норми моралі та
права — економічним відносинам. З даної
точки зору всі елементи економічної системи
суспільства якісно однорідні та утворюють
систему. Порівняльне дослідження сучасних
економічних систем вимагає погодження
деяких основних визначень. Погоджуючись
з тим, що сучасну економічну систему потрібно
розглядати лише як еколого-економічну
систему, ми зустрічаємось із поняттям,
яке складається із трьох слів - екологія,
економіка та система.
Термін економіка (в пер. з грецької
«вміння вести господарство») найчастіше
просто означає господарську діяльність
людини для забезпечення її матеріального
добробуту. Як наука економіка "...вивчає,
як суспільство використовує обмежені
ресурси, щоб виробляти різні товари, і
розподіляє їх середлюдей". Система
(в пер. з грецької «поєднання, устрій,
утворення») є сукупністю якісно визначених
елементів, між якими існує закономірний
взаємозв’язок чи взаємодія. Специфічна
ознака системи - системні, інтегративні
чинники, які забезпечують цілісність
системи. Підручниковим прикладом системи
є людина, інтегративними ознаками якої
є життя і душа. Можна мати усі елементи
людського організму, але ми не знайдемо
нікого (хіба що Бога Творця), хто зміг
би зробити з них людину, здатну жити, мислити
і творити.
За визначенням Фредеріка Прайора,
"...економічна система включає ту частину
політичних, соціальних, економічних інституцій,
організацій, законів, норм і поглядів,
що взаємодіють безпосередньо чи опосередковано,
впливаючи на споживання, розподіл, обмін
і виробництво (що виробляти, скільки виробляти
і як виробляти)".
Економічна система характеризується
місцем та роллю "...влади та суспільних
верств у виробництві, розподілі і споживанні
товарів та послуг", особливістю того,
як "...суспільство визначає (1) що буде
вироблено...; (2) як це буде вироблено, включаючи
(а) інституції та інструменти, які будуть
використані і (б) способи залучення ресурсів;
і (3) як утворюватимуться особисті доходи
і які будуть вимоги до розподілу товарів
та послуг (і перерозподілу) між членами
суспільства"
Проте якими б не були підходи
до характеристики економічних систем
та їх функцій, усі б вони залишились мертвою
теорією без екологічної системи. Адже
жодне із матеріальних благ не може бути
створене інакше як із сировини, вилученої
із навколишнього середовища. Якщо ширше
поглянути на цю проблему, то можна сказати,
що економічна система виникла, розвивається
і функціонує в екологічній системі. За
визначенням Дж. Ґовді, "...економічна
система є частиною біофізичного світу",
в якому "економіка, суспільство та
навколишнє середовище поєднані сьогодні
коеволюційними відносинами"[1]
Економічна система характеризується
різними сферами функціонування, рівнями
господарювання її суб'єктів.
Сучасна економічна система
є не сукупністю індивідуальних господарств
одного рівня, а складною субординованою
системою чотирьох рівнів, що взаємодіють:
Сутність економічної системи
визначається і разом з тим залежить від
конкретної історичної сукупності економічних
відносин, яка відповідає певному рівню
розвитку продуктивних сил і розвивається
на основі дії об'єктивних економічних
законів і суб'єктивних чинників. Інакше
кажучи, економічна система — це обшир
дії виробничих відносин і продуктивних
сил, а їх взаємодія характеризує сукупність
видів та організаційних форм господарювання.
Механізм господарювання узгоджує функціонування
і розвиток ланок економічної системи,
приводить у відповідність продуктивні
сили і економічні відносини. Він являє
собою сукупність конкретних форм господарювання,
організаційно-інституціональних систем,
методів та важелів регулювання економічних
процесів.
Механізм господарювання втілює
дію як суб'єктивних, так і об'єктивних
факторів. Вплив суб'єктивних факторів
визначається цілеспрямованою діяльністю
людини та її суспільних утворень. Об'єктивні
фактори означають незалежний від волі
та свідомості людини, визначений дією
економічних законів перебіг соціально-економічних
процесів. Нехтування об'єктивними факторами,
керованість у своїх діях суб'єктивними
бажаннями і довільними рішеннями окремих
посадових осіб призводить до волюнтаризму,
гальмує розвиток системи. Проте об'єктивні
закони виявляють себе і реалізуються
через діяльність людей, суспільних інституцій,
держави. Чим вищий ступінь пізнання економічних
законів, відповідності соціально-політичної
та економічної практики їхнім вимогам,
тим поступовішим і прогресивнішим є розвиток
суспільної системи.
Отже, механізм господарювання
є сукупністю форм організації та управління
суспільними діями економічних суб'єктів,
спрямованих на реалізацію економічних
законів.
Центральне місце в економічній
системі належить людині. Як головна продуктивна
сила, уособлення економічних відносин,
суб'єкт і об'єкт господарської діяльності,
носій і реалізатор економічних потреб
та інтересів вона поєднує і узгоджує
функціонування всіх ланок економічної
системи.
Місце людини в суспільній ієрархії,
можливість і форми її самореалізації
зумовлюють характер економічної системи.
Поліструктурність і поліфункціональність
людини визначають двоїстий характер
продуктивних сил.
Основні функції економічної
системи:
Функція виробництва.
Головною, формуючою функцією
економічної системи є функція виробництва
матеріальних благ - товарів і послуг.
Функція виробництва започатковує колообіг
всіх трьох функцій економічної системи.
Цією функцією, власне, розпочинається
сам господарський, економічний процес.
Функція розподілу.
Завершальною ланкою функціонального
кругообігу в економічній системі країни
є функція розподілу результатів реалізованого
функцією продажу створеного функцією
виробництва. Тобто, функція розподілу
визначає те, як будуть розподілені фінансові
результати виробленого і проданого економікою
країни матеріального продукту.
Найважливішу роль у функції
розподілу відіграє держава, оскільки
саме в цій функції і знаходиться основний
сенс існування державного утворення
і влади як такої.
Саме через функцію розподілу
в економічній системі країни, влада держави
за допомогою системи Державного і місцевих
бюджетів може забезпечувати виконання
своїх прямих політичних, інфраструктурних
і соціальних завдань.
Свій внесок в роботу функції
розподілу роблять і всі суб’єкти економічної
діяльності розподіляючи, за певними напрямками,
чистий залишок своїх доходів після сплати
всіх витрат і податків, а також самою
структурою своїх витрат.
1.2. Класифікація
економічних систем
Виділяються такі основні економічні
системи:
а) Економічна система вільного
підприємництва. Індивідуалістсько-конкуренційні
цінності та політичне правління у формі
боротьби за владу породжують систему,
в якій панує приватна власність, вільний
ринок та гонитва за максимізацією прибутку,
які уряд затверджує нормою закону, що
створює суперницькі відносини між урядом,
бізнесом та робітництвом. Економічну
систему з такими характеристиками часто
називають системою вільного підприємництва
і прикладом її називають США.
б) Економічна система узгодженого
вільного підприємництва. Групово-кооперативні
цінності при колегіально-політичному
правлінні породжують систему своїми
рисами схожу на попередню, але можливостями
досягнення згоди у питаннях загальнонаціональних
цілей, пріоритетів, узгоджені економічних
зусиль уряду, бізнесу (а в деяких країнах
і робітництва) набагато ефективнішу і
гуманнішу. Таку економічну систему Б.Гаврилишин
назвав системою узгодженого вільного
підприємництва і розрізняє її три моделі:
німецьку, французьку та японську.
в) Адміністративно-командна
економічна система. Егалітарно-колективістські
цінності при унітарному політичному
правлінні не можуть створити економічну
систему іншою, ніж такою, яка характеризується
державною або "колективною" власністю,
максимізацією виробництва продукції,
абсолютно заорганізованим ринком, вирішальною
роллю уряду (чи як у колишньому СРСР –
комуністичної партії) у розв’язанні
економічних питань, що здійснюються через
централізоване планування та адміністративний
розподіл ресурсів. Економічна система
з такими ознаками є "звичайною" адміністративно-командною
системою. Найяскравішим прикладом цієї
системи був СРСР.
Крім цих трьох основних характерних
прототипів економічних систем, Б.Гаврилишин
розглядає ще два гібридні варіанти, які
особливо помітні:
(г) розподільчий соціалізм
та (ґ) ринковий соціалізм.
г) Економічна система розподільчого
соціалізму. Ця економічна система є своєрідним
поєднанням соціалістичних цілей та економічних
систем вільного підприємництва. Зразком
цієї системи є Швеція, але у різних варіантах
вона існує і в інших скандинавських країнах.
Основний принцип системи полягає у розмежуванні
двох економічних функцій: створення багатства
та його розподілу. Перша виконується
на основі вільного підприємництва приватним
сектором, друга – прямим втручанням соціалістичного
уряду з метою усунення, на його погляд,
несправедливості у розподілі.
ґ) Економічна система ринкового
соціалізму. Це особлива економічна система,
яка існувала у колишній федеративній
Югославії. Основою цієї системи була
така головна ідея: робітництво своєю
працею створює вартість, а, отже, має право
нею розпоряджатися. Вважалося, що цю функцію
не може ефективно виконувати уряд, навіть
якщо він представляє партію пролетаріату.
Ті, хто працюють на будь-якому підприємстві,
повинні мати змогу впливати на рішення,
які стосуються того, яку роботу виконувати
і як, хто буде ними керувати і за якими
принципами повинна здійснюватись матеріальна
винагорода. [19. Cтр 23 – 28 ]
Основні типи економічних систем
Людству відомі різні економічні
системи, які сформувалися в процесі тривалого
історичного розвитку, їх можна класифікувати
за відповідними критеріями. Найпоширенішою
в економічній науці є класифікація економічних
систем за двома ознаками: