Міжнародний валютний фонд і його роль в регулюванні міжнародних валютно-фінансових відносин

Пізніше країни-члени визначили для МВФ і додаткові функції та обов'язки в залежності від вимог часу та обставин. Зараз МВФ має такі функції:

ü Здійснення нагляду за узгодженою системою впорядкованого обміну національних валют;

ü Надання кредитів своїм членам на реорганізацію економіки для встановлення більш ефективного співробітництва;

ü Надання додаткових послуг країнам-членам (підвищення кваліфікації персоналу, технічна допомога в спеціалізованих сферах, інформаційне забезпечення).

 

1.3. Організаційна структура та основні підрозділи організації

 

Вищим керівним органом МВФ є Рада керуючих, що складається з представників всіх країн-членів (як правило, відповідального за проведення валютної політики міністра чи голови центрального банку з заступником). Керуючі зустрічаються раз на рік на сесіях. За винятком обов'язкових повноважень, таких як прийом нових членів, перегляд квот, зміна валютних паритетів та ін, Рада може делегувати свої зобов'язання Директорату. При Раді працюють два комітети: Тимчасовий комітет і Комітет з розвитку. Тимчасовий комітет консультує Раду з управлінських питань поточного контролю за світовою валютною системою і її пристосуванням до мінливих умов. Комітет розвитку консультує щодо особливостей потреб найбідніших країн.

Виконавчий комітет відповідає за поточні справи МВФ. 7 з 24 виконавчих директорів призначаються країнами з найбільшими квотами (Німеччина, Великобританія, Китай, Саудівська Аравія, США, Франція і Японія), інші 17 обираються Радою керуючих з урахуванням принципу регіонального представництва. Засідання Виконавчої ради проходять 2 - 3 рази на тиждень під головуванням директора-розпорядника, якого обирає Виконавчий рада. Якщо президентом Світового банку є американець, то директор-розпорядник МВФ за традицією - європеєць.

Персонал МВФ налічує майже 2000 чоловік з більш ніж 100 країн [14]. Основна частина його працює в штаб-квартирі у Вашингтоні, незначна частина службовців задіяна у відділеннях в Парижі, Женеві і ООН в Нью-Йорку, або є тимчасовими представниками МВФ у країнах-членах.

 

1.4. Порядок вступу до МВФ і зобов'язання вступають країн

 

Статут МВФ не передбачає особливих умов для вступу в організацію. Членство в ній відкрито для будь-якої держави, яка здатна і готова виконувати певні обов'язки. Вступаючи в МВФ, країна зобов'язується:

· Постійно інформувати інші країни про заходи щодо визначення вартості своїх грошей стосовно грошей інших держав;

· Відмовитися від обмежень на обмін національних грошей на інші валюти;

· Дотримуватися такої економічної політики, яка призведе до зростання як власного національного багатства, так і багатства всього співтовариства в цілому.

Країна, яка вступає в МВФ, вносить певну суму грошей (внесок по передоплаті), свого роду членський внесок. Така сума грошей називається квотою. Квоти мають такі функції:

ü Створюють об'єднаний грошовий запас, яким МВФ користується для надання позик своїм членам;

ü За їх допомогою визначається сума, яку країна, яка зробила квоту, може запозичувати або отримати в МВФ при періодичному розподіл спеціальних активів, відомих як СДР (Special Drawing Rights, SDR). Чим більше внесок, тим більший кредит при необхідності може отримати країна;

ü Визначають «вагу» голосу кожного члена фонду.

МВФ організований за прикладом акціонерного товариства, а тому можливість кожного члена впливати на діяльність Фонду обмежується його розміром його частки в капіталі. Так, кожна країна-член має 250 «базових» голосів (в незалежності від розміру внеску в капітал Фонду) та додатково по 1 голосу за кожні 100 000 одиниць СДР його частини в цьому капіталі. При голосуванні з деяких питань кредитори можуть отримати по 1 голосу на кожні $ 400 000 позик, наданих ними до дня голосування, за рахунок відповідного зменшення кількості голосів країн-боржників [19].

Розмір квот визначається при вступі країни в МВФ, а потім переглядається кожні п'ять років. Розрахунок проводиться за допомогою різних формул, які відрізняються елементами та їх значимістю. Зараз використовуються такі формули [18, с.92]:

♦ Скорочена Бреттон-Вудська:

Q = (0,01 Y + 0,025 R + 0,05 P + 0,2276 VC) (1 + C / Y),

♦ Змінена за схемою III:

Q = (0,0065 Y + 0,02051 R + 0,078 P + 0,4052 VC) (1 + C / Y),

♦ Змінена за схемою IV:

Q = (0,0045 Y + 0,03896768 R + 0,07 P + 0,76976 VC) (1 + C / Y),

♦ Змінена за схемою М4:

Q = 0,005 Y + 0,042280464 R + 0,044 (P + C) + 0,8352 VC,

♦ Змінена за схемою М7:

Q = 0,0045 Y + 0,05218008 R + 0,039 (P + C) + 1,0432 VC,

де Q - квота, Y - ВНП (1985 рік), R - середньомісячний рівень резервів (1985 рік), P - середня щорічна сума поточних платежів (1981 - 1985 рр..), VC - змінюваність поточних надходжень, яка визначається як одне стандартне відхилення від п'ятирічного змінюваного середнього значення за 1973 - 1985 рр..

Ці формули використовувалися при перегляді квот у 1990 р. Для визначення початкового розміру квоти так само робляться розрахунки за допомогою всіх формул. Потім співробітники Фонду порівнюють отримані результати з відповідними показниками країн зі схожими показниками економічного розвитку та рекомендують розмір квоти. Розраховані квоти можуть бути основою для обговорення та внесення змін з урахуванням всіх аспектів і функцій квот у МВФ.

Зараз, коли членами МВФ є більшість держав світу, дуже сильно різняться розміри часток і кількості голосів кожної країни. Так, урахуванням квоти в капіталі МВФ на частку країн «великої сімки» припадає 45% голосів, у т. ч. на США - 18% [16].

Після затвердження Радою країна підписує статті угоди і стає членом МВФ. Однак жодна країна не має права використання механізмів Фонду до повної сплати свого внеску. Крім того, квота країни-члена не може бути збільшена, поки країна не домовиться на таке збільшення і виплатить повної суми внеску.

 

 

Розділ II. Різноманітність форм діяльності МВФ

 

2.1. Інспектування, консультації, надання послуг і фінансування країн-членів

 

У сучасних умовах діяльність фонду асоціюється здебільшого з його фінансово-кредитними функціями. Але в цілому існує і інші форми діяльності МВФ (рис. 1).

Форми діяльності МВФ

 

Інспекції

 

Консультації

 

Надання послуг

 

Фінансування

 

щорічні додаткові спеціальні

 

підвищення кваліфікації Ñ‚ÐµÑ Ð½Ñ–Ñ‡Ð½Ð° допомога інформування

 

безпосереднє поетапне пільгове спеціальне

 

 

 

Рис. 1. Класифікація форм діяльності МВФ

Джерело: Циганкова Т.М. Міжнародні організації: Навч. посібник / Київ. нац. екон. ун-т. - К.: КНЕУ, 1998.

Виникнення такої форми діяльності як інспектування пов'язано з переходом від паритетної до сучасної, відкритої системи обміну валют. При цьому членами МВФ було ухвалено рішення про те, що Фонд повинен розширити свою діяльність за рамки мінової вартості, яка, врешті-решт, є результатом цілого ряду економічних заходів, вивчати всі сфери економіки країн, які встановлюють розмір цієї вартості, і неупереджено давати оцінку економічної діяльності країн для всієї спільноти членів. Така форма діяльності була визначена самим МВФ як «інспекція» або нагляд за обмінної політикою членів організації.

Консультування є так само постійною формою діяльності Фонду. Консультуючись зі своїми членами, МВФ отримує інформацію про те, наскільки відповідально і відкрито діє країна при встановленні умов, на яких уряди і приватні особи інших країн купують і продають її валюту, а також інформацію про загальний стан справ у країні.

МВФ проводить три типи консультацій:

· Щорічні консультації. Щорічно група з 4 - 5 експертів МВФ приїжджає в столицю певної країни і близько двох тижнів збирає інформацію і обговорює з посадовими особами економічну політику країни. Після цих двох етапів група, вже в штаб-квартирі готує докладний доповідь для обговорення його на Директораті. Висновки, рекомендації та пропозиції, розроблені в результаті цього обговорення, передаються на розгляд уряду країни.