Міжнародний валютний фонд і його роль в регулюванні міжнародних валютно-фінансових відносин

міністерство освіти і науки Україні харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна

Інститут економіки і міжнародних відносин

Економічний факультет

Кафедра міжнародної економіки

Курсова робота

на тему: «Міжнародний валютний фонд і його роль в регулюванні міжнародних валютно-фінансових відносин»

Виконав:

студент групи ЕМ-31

Некрасов В.

Перевірила: ст. преп.

Дюбанькова Т.Д.

Харків 2007

 

 

Зміст

 

ВСТУП

РОЗДІЛ I. МВФ: ЙОГО ІСТОРІЯ, СУТНІСТЬ І СТРУКТУРА

1.1. Історія виникнення МВФ

1.2. основні цілі та функціональні характеристики МВФ

1.3. Організаційна структура та основні підрозділи організації

1.4. Порядок вступу до МВФ і зобов'язання вступають країн

РОЗДІЛ II. РІЗНОМАНІТНІСТЬ ФОРМ ДІЯЛЬНОСТІ МВФ

2.1. Інспектування, консультації, надання послуг і фінансування країн-членів

2.2. Проблеми в діяльності МВФ

РОЗДІЛ III. РОЛЬ МВФ У РЕГУЛЮВАННІ ВАЛЮТНО-ФІНАНСОВИХ ВІДНОСИН

3.1. Місце МВФ в системі міжнародних валютно-кредитних відносин та його роль в їх регулюванні

3.2. Взаємини України і МВФ

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТОК А. Характеристика кредитів МВФ

 

 

введення

 

У системі міжнародних економічних відносин важливу роль відіграють валютно-фінансові організації. Вони створюють умови для накопичення і перерозподілу міжнародного валютного капіталу, що дозволяє використовувати його цілеспрямовано і ефективно.

Міжнародний валютний фонд відіграє значну роль, як у розвитку економік країн-учасників, так і в розвитку світової економіки в цілому. Тому вивчення його сутності, методів роботи та ролі у світовій економіці важливо для створення повної ратину функціонування міжнародних економічних відносин. У цьому і полягає актуальність розгляду даної теми

Головною метою даної курсової роботи є вивчення Міжнародного валютного фонду та його ролі в регулюванні міжнародних валютно-фінансових відносинах. Отже, можна визначити наступні завдання даної курсової роботи: вивчення історії, цілей, завдань і структури МВФ; розгляд діяльності МВФ у валютно-кредитній сфері; визначення ролі і місця МВФ в системі міжнародних валютно-фінансових відносин.

При цьому, об'єктом дослідження є діяльність Міжнародного валютного фонду. Предмет дослідження - роль цієї міжнародної організації в регулюванні міжнародних валютно-фінансових відносин.

Ступінь дослідженості даної теми можна назвати порівняно високою. З авторів літератури, в якій розглядається діяльність МВФ і його роль у світовій економіці, слід зазначити Герчикова І.М., Циганкову Т.М., Козака Г.О. і Ковалевського В.В. Крім того, про роль МВФ у регулюванні міжнародних валютно-фінансових відносин можна судити з докладною статті Мазуровой Є.К. "Роль міжнародних організацій в регулюванні глобальних економічних процесів" у Віснику Московського Університету, присвяченій не тільки виключно цій вузькій темі, але і всієї діяльності Фонду в цілому. У такому ж ракурсі дана тематика в тій чи іншій мірі висвітлювалася у статтях, Климко Г.Н. і Блешмудт П.П., де розглядаються взаємини між Україною і міжнародними фінансовими організаціями.

Дослідження в даній роботі буде включати як аналіз різних показників діяльності Міжнародного валютного фонду, так і загальної інформації про його діяльність, що включає форми і методи його роботи з відповідними структурами країн-членів і кандидатів. Результати такого аналізу будуть синтезовані в певні висновки, що стосуються діяльності та роль МВФ у міжнародній валютно-фінансовій системі. При проведенні даного дослідження буде використаний так же історичний підхід до становлення даної організації, а так само до значення її діяльності в сьогоднішніх історичних умовах.

 

 

Розділ I. МВФ: його історія, сутність і структура

 

1.1. Історія виникнення МВФ

 

Необхідність створення організації для регулювання світової валютної системи стала виявлятися під час Великої депресії, яка зруйнувала світову економіку в 30-і роки.

Загальна недовіра до паперових грошей в умовах кризи підвищило попит на золото до рівня вищого, ніж існуючі його запаси в фінансових органах. Тому ряд країн на чолі з Великобританією були змушені відмовитися від золотого стандарту, який визначав протягом багатьох років вартість грошей як незмінну величину. Невизначеність вартісного виміру грошей, які не мали більше фіксованого співвідношення з відповідною кількістю золота, призвела до того, що обмін грошима між країнами, які зберегли золотий стандарт, і країнами, які відмовилися від нього, значно ускладнився. Країни почали організовувати запаси золота і грошей, на які його можна було закупити. Скоротилася кількість грошових операцій, ліквідувалися робочі місця, знижувався рівень життя населення. Порушився співвідношення між грішми та вартістю товарів, а так само між вартостями різних валют. У таких умовах світова економіка почала руйнуватися: у 1929 - 1932 роках ціни на товари у світі впали на 48%, а обсяг світової торгівлі знизився на 63% [3, с.114].

Неодноразові спроби розв'язання валютних проблем на міжнародних конференціях і зустрічах не мали успіху. Необхідно було налагодити співпрацю між усіма державами для створення нової валютної системи і організації міжнародного інституту для здійснення постійного контролю за нею.

На початку 40-х років Харрі Декстер Уайт (США) і Джон Мейнард Кейнс (Великобританія) практично одночасно внесли свої пропозиції щодо створення нової світової валютної системи та відповідної постійно діючої організації. Після довгих переговорів, які проходили у важких умовах військового часу, міжнародне співтовариство погодилося на прийняття нової системи і створення такої організації. Вирішальна зустріч із заснування Міжнародного валютного фонду (МВФ) відбулася в липні 1944 року в Бреттон-Вудсі (Нью-Гемпшир, США), де зібралися представники 44 держав. МВФ розпочав свою діяльність у Вашингтоні в травні 1946 р. у складі 39 країн.

У 1944 р. СРСР брав активну участь в Бреттон-Вудської конференції і навіть підписав заключний Акт про заснування МВФ і МБРР, але пізніше не ратифікував ці договори. Усі колишні республіки СРСР вступили в МВФ у травні - вересні 1992 р. Україна стала членом цієї організації 3 вересня 1992 [18, с. 89].

Зараз членами організації є 183 держави. Капітал МВФ (з внесків країн-членів) на сьогоднішній день 212 млрд. одиниць «спеціальних прав запозичення», що складає приблизно 272 млрд. дол. США. Штаб-квартира МВФ знаходиться у Вашингтоні.

 

1.2. Основні цілі та функціональні характеристики МВФ

 

МВФ створений для регулювання відносин у сфері валютних розрахунків між державами і здійснення фінансової допомоги країнам-членам через надання їм при виникненні валютних труднощів, зумовлених порушенням рівноваги платіжних балансів, короткострокових кредитів в іноземній валюті. Фонд діє як спеціалізована організація системи ООН. Практично МВФ є інституціональною основою сучасної міжнародної валютної системи.

Офіційно затверджені такі цілі МВФ [18, с.90]:

· Сприяння міжнародному співробітництву шляхом забезпечення механізму для консультацій та погоджених дій стосовно міжнародних валютних питань;

· Сприяння збалансованому зростанню міжнародної торгівлі з метою підвищення рівня зайнятості та реальних доходів населення, розвитку виробничих можливостей країн-членів;

· Сприяння стабільності валют і впорядкованим валютним відносинам, і запобігання конкурентному знеціненню валют;

· Сприяння створенню багатосторонньої системи платежів та переказів по поточних операціях, і прагнути до ліквідації валютних обмежень;

· Тимчасово надавати загальні ресурси Фонду державам-членам (при наявності відповідних гарантій), для того, щоб вони могли виправити порушення рівноваги їхніх платіжних балансів, уникаючи заходів, які могли б принести шкоду на національному або міжнародному рівні;

· Скоротити терміни і масштаби дефіциту платіжних балансів.

Учасники Бреттон-Вудської конференції доручили Фонду виконання трьох основних функцій [18, с. 90]:

· Контроль за виконанням «кодексу поведінки» (тісної співпраці у питаннях міжнародної валютної політики та міждержавного платіжного обороту;

· Надання членам фонду фінансових ресурсів з метою забезпечення виконання ними «кодексу поведінки»;

· Організація форумів для взаємних консультацій країн-членів і співробітництва з міжнародних валютних питань.