Міжнародний рух капіталу

Як уже не один раз стверджувалося, вся діюча законодавча база має дві основні вади: по–перше, нестабільність, а по–друге, відсутність комплексності та наявність протиріч. Зрозуміло, що в період економічної перебудови держава знаходиться у пошуку адекватних законодавчих важелів, однак компанії, які вже здійснюють або мають намір розпочати інвестиційну діяльність, повинні мати хоч мінімальні гарантії стабільності для планування власних дій. Слід тісніше координувати зусилля різних державних відомств і приділяти більше уваги розробці чітких інструкцій із застосування законів. Окрім незрозумілих формулювань законодавчих документів, сама їх кількість може призвести до плутанини. Іноземні підприємці нетерпляче очікують прийняття Цивільного кодексу, який нарешті замінив би масу розрізнених указів та постанов [2, с.89].

Нарешті ще не вирішене одне з найголовніших питань – питання власності на землю. Необхідно законодавчо закріпити права інвесторів на придбання у власність земельних ділянок, на яких розміщуються об’єкти інвестування        [3, с.260].

Істотною перешкодою на шляху до залучення та ефективного використання іноземних інвестицій є недосконала інфраструктура. Недостатня кількість відповідних експертів, аудиторів, консультантів стримує збільшення надходжень закордонного капіталу. Аби виправити таке становище, слід створити мережу спеціальних установ – як державних, так і недержавних, – які будуть займатися підготовкою таких фахівців для України, готуватимуть відповідні інвестиційні проекти за міжнародними стандартами. Сьогодні подекуди наші підприємці навіть не можуть чітко сформулювати свої потреби в інвестуванні, грамотно скласти проект чи заявку на отримання іноземної допомоги.

Крім того, ми маємо ряд інших негативних моментів: бюрократичні бар’єри, відсутність правового забезпечення кредитування, страхування ризиків, низький рівень ділової та професійної кваліфікації, незначна частка сучасної техніки і технологій у загальному процесі виробництва, нерегулярність матеріально–технологічного постачання, нестача привабливих інвестиційних програм і проектів, жорстка податкова система.

Велику кількість скарг серед ділових кіл зарубіжних країн викликає робота митних служб, що пов’язано, в основному, знову ж таки з нестабільністю законодавства. Нові акти, які навіть ще не були опубліковані або опубліковані напередодні, негайно запроваджуються митними органами в практику. Здебільшого це призводить до затримки вантажів на кілька днів, що робить поставки як в Україну, так і за її межі все менш і менш привабливими в очах західних бізнесменів.

Слід відзначити, що зовнішнє економічне середовище не відзначається високим рівнем лібералізму до країн колишнього СРСР. Воно характеризується жорсткою конкуренцією, протекціонізмом, лобізмом, диктатом своїх пріоритетів. За таких обставин, єдиним реальним шляхом є формування раціональної інвестиційної політики, в якій чільне місце займе система державного регулювання, державних гарантій, патронажу іноземних інвестицій, а також трансформація структури власності на основі приватизації. Необхідно знайти оптимальну схему, яка б дозволила збалансувати норми прибутку, рівень ризику, забезпечила стимули та гарантії для залучення іноземних інвестицій у процес структурної трансформації економічного комплексу [1, 101].

У нашій державі зараз багато робиться для того, щоб значно активізувати процес залучення прямих іноземних інвестицій, багато ще треба зробити в майбутньому, проте іноземні інвестори добре усвідомлюють, що для створення привабливого інвестиційного клімату зі стабільними, несуперечливими та прозорими правовими рамками потрібні роки. Разом з тим, можна з упевненістю стверджувати, що багато потенційних фінансових донорів готові до посилення своєї присутності та діяльності в Україні, якщо процеси реформ динамічно продовжуватимуться, якщо буде видно, що держава в особі центральних і місцевих органів виконавчої влади оперативно й цілеспрямовано працює над усуненням згаданих перешкод.

3.3 Проблеми іноземного інвестування в Україну.

В Україні, де більш ніж 90% економіки контролює держава, іноземне інвестування є одночасно і економічною і політичною проблемою.

Інвесторів в Україні приваблюють:

- Вигідне географічне положення.

- Потенційно великий ринок.

- Висока кваліфікація робочої сили та її відносна дешевизна.

- Низький курс національної валюти.

- Можливість вивозу прибутку.

Причини, які перешкоджають інвестуванню в Україну:

* Зав’язаність української економіки на колишніх республіках СРСР.

* Незбалансованість економіки.

* Нерозвинена інфраструктура.

* Неконвертованість національної валюти.

* Недостатньо гнучка податкова система.

* Низька культура праці.

* Невідповідність управлінських форм світовим.

* Економічна і політична нестабільність, що зумовлює відповідні ризики.

Шляхи розвитку проблем:

* Утворення сприятливого інвестиційного клімату (податкові пільги, правове забезпечення інвестицій).

* Сприяння інвестицій у провідні галузі промисловості.

* Розвиток системи страхування інофірм.

* Активна роль держави в запобіганні та компенсації можливих негативних соціальних наслідків реалізації інвестиційних проектів в Україні.

* Створення умов для активізації вітчизняного бізнесу.

* Поглиблення ринкових реформ.

Удосконалення існуючого законодавства в галузі ЗЕД та забезпечення контролю за його дотриманням.

В Україну інвестиції здійснюють такі групи:

а) Транснаціональні корпорації—головне завдання яких полягає у розширенні своїх представництв.

б) Середні та невеликі фірми—які знаходяться, як правило, в скрутному фінансовому становищі і прагнуть швидко отримати надприбуток на українському ринку.

в) Власники венчурних капіталів, що “відмивають” незаконні гроші.

Середня сума внесків іноземних інвесторів незначна, крупні інвестори прийдуть в Україну коли будуть створені належні умови і гарантії їх нормальної роботи, розроблена надійна система страхування іноземних інвестицій.

За даними журнала EUROMONEY Україна стосовно ділової репутації (надійності) знаходиться на 150 місці в світі.

Але все одно вона є дуже цікавою для внесення капіталів багатьох країн світу (Додаток 11).

ВИСНОВКИ

Тісне  переплетення  окремих  складових  світового  господарства  та його чітко визначена однорідність приводять до злиття національних економічних  систем  і  створення  їх  аналога  на  міжнародному  рівні.  Отже,  в  межах  світової  економічної  системи,  яку  формують взаємозв'язки  між  національними  ринками  ресурсів  і  продуктів, сімейними господарствами і фірмами, державними інституціями і фінансовими  ринками,  відбуваються  різноманітні  виробничі,  торговельні, кредитні,  валютні,  науково-технічні,  політичні,  культурні  та  інші відносини.  На  їх  ґрунті  розвивається,  зокрема,  міжнародна  інвестиційна діяльність, що пов'язана з вивозом капіталу (однобічне переміщення за кордон  певної  вартості  в  товарній  чи  грошовій  формі  з  метою отримання   прибутку   чи   підприємницької   вигоди).

Під інвестиціями звичайно розумі­ють довгострокові вкладення капіталу в підприємства різних галузей народного господарства, в інфраструктуру, в соці­альні програми, в охорону навколишньо­го середовища. Інвестиції виражають усі види майнових та інтелектуальних цінно­стей, які вкладаються в об'єкти підприєм­ницької та інших видів діяльності, у ре­зультаті якої формується прибуток (до­ход) або досягається соціальний ефект.

Інвестиції відіграють центральну роль в економічному процесі, вони визначають загальний ріст економіки держави. В результаті інвестування засобів в економіку, збільшуються обсяги виробництва, росте національний прибуток, розвиваються та йдуть вперед, в економічній конкуренції, галузі народного господарства та підприємства, що в більшій мірі задовольняє попит  на  ті  чи  інші  товари  та  послуги.

Коли  міжнародна  інвестиційна  діяльність  тільки-но  набирала  обертів,  іноземні  інвестиції  були  явищем,  притаманним  лише  розвиненим  країнам,  а  тепер  нові  індустріальні  країни  та  ті,  що  розвиваються,  відіграють  все  помітнішу  роль  на  ринку  міжнародних  інвестицій.

Так,  приток  ПІІ  в  розвинені  країни  збільшився  на  45%,  значно  перевищивши  темпи  двох  попередніх  років,  і  досяг  857 млрд. дол. США,  а  потоки  ПІІ  в  країни, що  розвиваються  і  країни  з  перехідною  економікою  досягли  рекордно  високої  позначки:  відповідно  379 млрд. дол. США  (збільшення  на  21%  порівняно  з  2005р.)  і  69 млрд. дол. США (збільшення  на  68%).

Отже  для  України  дуже  важливо  не  відставати  від  новітніх  світових  тенденцій  та  напрямів  діяльності.  Вона  поступово  стає  активним  учасником  міжнародного  інвестиційного  ринку,  зростає  зацікавленість  іноземних  інвесторів  у  ній  як  потенціальному  реципієнті  капіталовкладень,  і  приплив  іноземних  інвестицій  в  Україну  з  року  в  рік  збільшується.

Загалом,  обсяг  прямих  іноземних  інвестицій, внесених  в  Україну,  станом  на  1.01.2008 р.  склав  29 489,4 млн. дол. США,  що  на  36,5%  більше  обсягу  інвестицій  на  початку  2007 року,  і   в  розрахунку  на  одну  особу  складає  636,5 дол. США.

За  даними  ЮНКТАД,  Україна  входить  до списку 20 країн світу, які в 2007-2009 роках стануть  найбільшими  реципієнтами  прямих  іноземних  інвестицій.

Розглянуті  основні  тенденції  у  сфері  іноземного  інвестування свідчать про те, що Україна протягом останніх п’яти років є досить привабливою країною  для  інвесторів. Зростання  обсягів  інвестицій, що  надходять  в  країну, сприяє  активізації  зовнішньої  торгівлі,  забезпечує структурні  зрушення  в  економіці  України  та  поліпшення  якісних показників на мікро- та макрорівнях, що підвищує здатність економіки країни чинити опір руйнівному впливу зовнішнього середовища та ефективність  функціонування.

Стримуючим  чинником  є  інвестиційний  клімат,  який  продовжує  залишатися  несприятливим  через  політичну  та  економічну  нестабільність,  високий  рівень  криміногенності  в  підприємницькій  діяльності,  що  змушує  іноземних  інвесторів  здійснювати  обережну  політику  у  сфері  інвестиційного  співробітництва  з  Україною.

Принциповою умовою успішного включення вітчизняної економіки в процеси МРК є розвиток пріоритетних сегментів вітчизняного фінансового ринку відповідно з особливостями розвитку сучасних міжнародних відносин по  розподілу  капіталу.

Слід зазначити, що Україна має значний потенціал для інтеграції в процеси МРК. Разом з тим, успішність входження України в міжнародні відносини після розподілу капіталу залежить від рішення наступних проблем:

* вишукування ресурсів для підвищення оцінки фактора праці і забезпечення ефективної норми використання капіталу в Україні;

* забезпечення ефективного розподілу капіталу усередині національної економіки, насамперед за рахунок інститутів фондового ринку;

* розвиток галузей, здатних принести кумулятивний ефект;

* адекватного вимогам економічної безпеки регулювання припливу іноземного капіталу у позичковій і інвестиційній формі, зокрема у формі портфельних і прямих інвестицій;

* поліпшення інвестиційного клімату України;

* відкриття економіки України не тільки до прийому, але і до вивозу капіталу.

В умовах обмеженості ресурсів національної економіки пріоритетними напрямками рішення цих проблем повинні стати заходи щодо скорочення масштабів тіньового сектора і за рахунок цього:

·              пом'якшення адміністративних бар'єрів для МРК за участю України;

·              зниження податкового тиску на вітчизняну економіку;

·              зниженню витрат на трансферт капіталу через кордони економіки України.

Успішність реалізації останніх двох заходів є запорукою ефективного використання потенціалу України і становить чи не єдиний спосіб поліпшення інвестиційної привабливості України в умовах хронічної недофінансованості, незбалансованості механізму розподілу і низької ефективності використання капіталу у межах вітчизняної економіки, неможливості подальшого екстенсивного використання для підвищення норми прибутку на одиницю капіталу інших факторів процесу відтворення. Принципово стимулювання ринкових перетворень у національній економіці, тісне співробітництво уряду і суб'єктів підприємницької діяльності України. Основою успіху повинні стати зусилля  на  макро-  і  мікрорівнях  як  з  боку  органів  державної  влади,  так  і з  боку  підприємців  України.

Тому можна стверджувати, що проблема ролі та місця України в світі залежатиме від ефективності здійснення економічних реформ в країні. Аби вплив глобалізації на економіку України полягав не тільки у збільшенні рівня фінансової нестабільності, але і в отриманні державою всіх переваг, притаманних глобалізаційним процесам, держава має створити сприятливі умови для повномасштабної інтеграції всіх сегментів вітчизняної економіки до світового економічного простору, які в першу чергу мають полягати у розвиткові вітчизняного законодавства та розбудові відповідної сучасним умовам  ринкової  інфраструктури.

Список використаної літератури

1.      Воронова Є.М. Міжнародні економічні відносини: Опорний конспект курсу лекцій. – К.: КДТЕУ, 1999. – 209с.

2.      Герасимчук В.Г. Міжнародна економіка: Навчальний посібник / В.Г. Герасимчук, С.В.Войтко. – К.: «Знання», 2009. – 302с.

3.      Дадалко В.А. Мировая экономика: Учеб. пособие. – Мн.: «Ураджай», «Интерпрессервис», 2001. – 592с.