Міжнародна валютна система

Курсова робота з міжнародних відносин

Міжнародна валютна система

План.

Вступ.                                                                                                                                                          2

Світовий фінансовий ринок.                                                                      3

      Світові фінансові потоки.                                                                      3

      Валютно-кредитні і фінансові ринки.                                          3

      Міжнародні валютні центри.                                                                      4

Валютний ринок.                                                                                                                5

      Поняття валютного ринку, його суб’єкти.                            5

      Види валютних ринків.                                                                                    7

      Учасники валютного ринку.                                                                      7

Валютні операції.                                                                                                                9

      Види валютних операцій, їх еволюція.                            9

      Основні інструменти валютних операцій.                            10

      Котирування іноземних валют.                                                        11

      Курс продавця і покупця.                                                                      12

      Валютна позиція і ризики банків при валютних операціях.                                                                                                                              13

      Валютні операції з негайною поставкою.                            14

      Срочні угоди з іноземною валютою.                                          15

      Угода “своп”.                                                                                                                18

      Валютний арбітраж.                                                                                                  19

Список використаної літератури.                                                        21

В світовому господарстві постійно відбуваються переливання грошового капіталу, який у свою чергу формується в безперервному процесі кругообігу. Стрижнем світових фінансових потоків є матеріальні процеси відтворення. На об’єм і напрямок цих потоків впливає ряд  економічних, політичних та інших факторів. Основними і найвагомішими з них є наступні чинники.

1.      Стан економіки (підйом, розквіт, спад, депресія). Так економічний спад в промислово розвинених країнах в кінці 80-х — на початку 90-х років викликав зниження темпу зростання об’єму світової торгівлі вдвічі (з 7% в 1989р. до 3,5% в 1991р.); економічне зростання, яке почалося з 1992р. в Західній Європі, США і Японії, супроводжувалось збільшенням міжнародного товарообороту. Але в 1997-1998 роках криза японської економіки, фінансова і валютна криза країн Південно-Східної Азії (ПСА) викликала спад світової економіки, торгівлі, уповільнення темпу економічного розвитку та збільшення дефіциту торгівельного балансу ряду країн. Протягом наступних трьох років ситуація покращилась аж до вересня 2001р., коли катастрофа пасажирських літаків в США і наступні події призвели до тимчасового уповільнення міжнародного торгівельного розвитку.

2.      Взаємна лібералізація торгівлі країн-учасниць ГУТТ (Генеральна угода про тарифи і торгівлю). До 1990р. середньозважена ставка митних тарифів по промисловим товарам знизилась до 6,3%, в 2000р. – до 2,8% (проти 40% в 1948р., коли була підписана ГУТТ). Створена в 1996р. замість ГУТТ Всесвітня торгівельна організація (ВТО) включає всі попередні угоди , в тому числі ГУТТ.

3.      Структурні перебудова в економіці різних країн під впливом різноманітних причин. Наприклад, в США – у зв’язку зі збільшенням військових витрат і військового виробництва як реакція на події вересня 2001р. До цього економіка США була направлена на поступове скорочення військових витрат та зменшення масштабів виробництва військової техніки.

4.      Масштабне перенесення за кордон низькотехнологічних виробництв, наприклад, з США – до Мексики, з Японії – до країн Південно-Східної Азії, з Західної Європи – у Східну Європу (в тому числі перенесення в Україну підприємств хімічної промисловості).

5.      Об’єми вивезення капіталу значно перевищують

торгівлю товарами і послугами.

Світові фінансові ринки.

Світові фінансові потоки.

Світові фінансові потоки обслуговують рух товарів, послуг і міжкраїнний перерозподіл грошового капіталу між конкуруючими суб’єктами світового ринку. Крім того вони подають сигнали про стан кон’юнктури, що слугують орієнтиром для прийняття рішень менеджерами. Рух світових фінансових потоків здійснюється наступними основними каналами:

      валютно-кредитне і розрахункове обслуговування купівлі продажу товарів (включаючи особливий товар – золото) і послуг;

      закордонні інвестиції в основний та оборотний капітал;

      операції з цінними паперами і різними фінансовими інструментами;

      валютні операції;

      перерозподіл частини національного доходу через бюджет у формі допомоги країнам, що розвиваються, і внесків доходів в міжнародні організації та  інше.

Світові фінансові потоки відрізняються єдністю форми (зазвичай грошова форма у вигляді різних фінансово-кредитних інструментів) і місця (сукупний ринок). Специфічною сферою ринкових відносин, де об’єктом угоди слугує грошовий капітал, є валютні, кредитні, фінансові, страхові ринки. Такі ринки сформувались на основі розвитку міжнародних економічних відносин. Об’єктивною основою їх розвитку є закономірності кругообігу функціонуючого капіталу.

Валютно-кредитні і фінансові ринки.

Світові валютно-кредитні і фінансові ринки виникли на базі відповідних національних ринків, тісно взаємодіють з ними і мають ряд специфічних відмінностей:

      величезні масштаби. За деякими оцінками щорічні операції на світових валютних і фінансових ринках в п’ятдесят разів перевищують торгівлю світовими товарами;

      відсутність географічних кордонів;

      цілодобове проведення операцій;

      використання валют провідних країн, а також євро з 1999р.;

      учасниками є в основному першокласні банки , корпорації, фінансово-кредитні інститути з високим рейтингом;

      доступ на ці ринки мають в основному першокласні позичальники або під солідну гарантію;

      диверсифікація сегментів ринку і інструментів під впливом змін у сфері фінансових послуг;

      специфічні – міжнародні – відсоткові ставки;

      стандартизація і високий рівень інформаційних технологій без паперових операцій.

Участь національних валютних, кредитних, фінансових ринків в операціях світового ринку визначається рядом факторів:

      відповідним місцем країни у світовому сегменті господарства та її валютно-економічним положенням;

      присутністю розвиненої кредитної системи та добре організованої фінансової біржі;

      помірністю оподаткування;
пільгами валютного законодавства, що дозволяють доступ іноземним позичальникам на національний ринок й іноземних цінних паперів до біржового котирування;

      зручним географічним положенням;

      відносною стабільністю політичної ситуації тощо.

Міжнародні фінансові центри.

Перелічені фактори обмежують коло виконуючих міжнародні операції ринків. У результаті конкуренції склалися міжнародні фінансові центри – Нью-Йорк, Лондон, Цюріх, Люксембург, Франкфурт-на-Майні та інші – в основному на базі національних ринків найрозвиненіших країн світу. Поява фінансових центрів на периферії світового господарства, таких як Багамські острови, Сінгапур, Сянган (Гонконг), Панама, Бахрейн та інші, зумовлена певною мірою нижчими податками й операційними витратами, незначним державним втручанням, ліберальним валютним законодавством.

Світові фінансові центри, де кредитні заклади здійснюють операції в основному з нерезидентами в іноземній для даної країни валюті отримали назву фінансових центрів “офшору”. Цей термін приблизно відповідає поняттю євроринок. Офшорні фінансові центри слугують також податковим сховищем, оскільки операції на них не обкладаються місцевими податками. На сьогодні в тринадцяти світових фінансових центрах сконцентровано більше тисячі філіалів і окремих іноземних банків.

Різновидом банківської офшорної зони є міжнародні банківські зони, відокремлені географічно або екстериторіально. Їх специфіка полягає в особливих умовах банківських операцій, які відрізняються від національного ринку суворою специфікацією, частковим звільненням від податків. На міжнародні банківські зони не розповсюджується ряд банківських нормативів, у тому числі система обов’язкових резервів, участь у фонді

страхування банківських вкладів.

Валютний ринок.

Поняття валютного ринку, його суб’єкти.

Валютний ринок – це

1) підсистема валютних відносин у процесі операцій купівлі-продажу іноземних валют і платіжних документів в іноземних валютах;

2) інституціональний механізм (сукупність установ і організацій – банки, валютні біржі, інші фінансові інститути), що забезпечують функціонування валютних ринкових механізмів.

Валютний ринок як економічна категорія – це підсистема стійких економічних та організаційних відносин, пов’язаних з операціями купівлі-продажу іноземних валют та платіжних документів в іноземних валютах. На валютному ринку здійснюється широке коло операцій              що до зовнішньо-торгівельних розрахунків, міграції капіталів, робочої сили, тощо, які передбачають використання іноземної валюти покупцями, продавцями, посередниками; банківськими установами та фірмами. Існує чотири групи суб’єктів валютного ринку:

      державні установи, основне місце серед яких займають центральні банки та казначейства окремих країн;

      юридичні та фізичні особи, зайняті у різноманітних сферах зовнішньоекономічної діяльності;

      комерційні банківські установи, які забезпечують валютне обслуговування зовнішньоекономічних зв’язків, особливо брокерські контори;

      валютні біржі та валютні відділи товарних та фондових бірж.

Сучасні світові валютні ринки характеризуються наступними основними особливостями.

      Інтернаціоналізацією валютних ринків на базі інтернаціоналізації господарських зв’язків, широким використанням електронних засобів зв’язку, здійсненням операцій та розрахунків по ним.

      Операції здійснюються безперервно протягом доби поперемінно в усіх частинах світу. Робота на валютних ринках у відповідності до календарної доби у підрахунку часових поясів від нульового меридіану ,що проходить через Гринвіч — GMT (Greenwich Meridian Time), починається у Новій Зеландії (Веллінгтон) і проходить послідовно часові пояси у Сіднеї, Токіо, Гонконгу, Сінгапурі, Москві, Франкфурті-на-Майні, Лондоні, Нью-Йорку та Лос-Анжелесі.

      Техніка валютних операцій уніфікована, розрахунки здійснюються за кореспондентськими рахунками банків.

      Широким розвитком валютних операцій з метою страхування валютних і кредитних ризиків. При цьому валютні операції, які відображались у банківських балансах, замінюються срочними та іншими валютними угодами, що враховуються на позабалансових статтях.

      Спекулятивні і арбітражні валютні операції набагато переважають над операціями, пов’язаними із комерційними угодами; їх число різко зросло і включає не тільки банки і транснаціональні компанії (ТНК), а й інші юридичні і навіть фізичні особи.

      Нестабільністю валют, курс яких за часту має свої, незалежні від економічних факторів тенденції. При цьому світовий валютний ринок є найпотужнішим та найліквіднішим, але надзвичайно чутливим до економічних і політичних новин.

З функціональної точки зору валютні ринки забезпечують:

      своєчасне здійснення міжнародних розрахунків;

      страхування валютних і кредитних ризиків;

      взаємозв’язок світових валют, кредитних і фінансових ринків;

      диверсифікацію валютних резервів банків, підприємств, держави;

      регулювання валютних курсів (ринкове та державне);

      одержання спекулятивного прибутку їх учасниками у вигляді різниці курсів валют;

      проведення валютної політики, направленої на державне регулювання економіки, а останнім часом – як складової узгодженої макроекономічної політики групи країн (“сімки”, ЄС).

Види валютних ринків.

Розрізняються світові, регіональні, національні (місцеві) валютні ринки у залежності від об’ємів, характеру валютних операцій, кількості використовуваних валют і ступеню лібералізації.

Світові валютні ринки сконцентровані у світових фінансових центрах. Серед них виділяють валютні ринки у Лондоні, Нью-Йорку, Франкфурті-на-Майні, Парижі, Цюріху, Токіо, Сянгані, Сінгапурі, Бахрейні. На світових валютних ринках банки проводять операції з валютами, які широко використовуються у світовому фінансовому обороті, і майже відсутні угоди з валютами регіонального і місцевого значення незалежно від їх статусу й надійності. Провідне положення зберігає Лондонський валютний ринок (400-460 млрд. доларів або більше 30% щорічних валютних угод у світі). Цей показник в 9 разів перевищує об’єм валютних операцій в Парижі, в 5 разів — у Франкфурті-на-Майні, в 2 рази — в Нью-Йорку. 40% світового валютного обороту припадає на європейський ринок, 40% — на американський, 20% — на азіатський ринок.

Лондон здавна лідирував у торгівлі іноземними валютами завдяки великому досвіду роботи у цій сфері, ліквідності валютних операцій, чисельності іноземних банків (524 з 76 країн на квадратній милі Сіті). У результаті інтеграційного процесу в Західній Європі сформувався міжнародний (регіональний) європейський валютний ринок, розрахунки на якому в 1979-1998 рр. здійснювались в ЕКЮ. З січня 1999 р. розпочався новий етап розвитку європейського валютного ринку, розрахунки на якому стали здійснюватися в новій колективній валюті – євро. Котирування курсу євро до долара і валютам країн, що не входять до зони євро, здійснює Європейський центральний банк у Франкфурті-на-Майні.