Міжнародна торгівля

ВСТУП 

       Актуальністю теми полягає в тому,що міжнародна торгівля ліцензіями є основним економічним механізмом міжнародного технологічного обміну і наразі набула широкого і швидкого поширення. Міжнародні ліцензійні зв'язки здійснюються переважно між розвинутими країнами. У загальній сумі надходжень від міжнародної торгівлі ліцензіями частка розвинутих країн становить майже 98%.

       Змістом міжнародних ліцензійних угод є  встановлення науково-технічних зв'язків, спрямованих на впровадження результатів  наукових досліджень і розробок у виробництво. Особливістю ліцензійних угод є те, що вони охоплюють цілий комплекс взаємин, пов'язаних з організацією виробництва ліцензованої продукції або з використанням ліцензованого процесу. До цього комплексу поряд з науково-технічними взаєминами входять фінансові і виробничі відносини, відносини, які пов'язані з реалізацією продукції, з керуванням підприємствами.

       Міжнародна  торговельна практика розробила багато варіантів типових ліцензійних угод, що є основою для складання конкретних угод між сторонами. Можливість типізації форм ліцензійних угод полегшує і прискорює оформлення конкретних угод; спрощує вирішення судових і арбітражних суперечок, оскільки в міжнародних ліцензійних угодах беруть участь фірми різних країн, що мають своє національне законодавство, яке специфічно вирішує ті чи інші питання.

       Недоліком продажу ліцензії з погляду продавця є можлива конкуренція з боку її покупця. Коли мине термін ліцензійної  угоди, власник ліцензії отримує  собі конкурента в особі покупця  ліцензії. Крім того, покупець ліцензії, якщо навіть він досяг погодженого мінімуму її комерційного використання, не завжди може заповнити ринок, залишаючи ніші для конкурентів. Тим самим власник ліцензії неминуче втрачає контроль над операціями на цьому ринку. Контроль якості товару, що виробляється за ліцензією, також ускладнений, а ліцензійна винагорода звичайно менша від прибутку, який продавець міг би отримати, самостійно використовуючи об'єкт ліцензії. На додачу часто виникають суперечки з покупцем ліцензії з приводу її використання, навіть якщо угода була укладена з усіма застереженнями.

       Метою роботи є дослідити міжнародну ліцензійну торгівлю її сутність та особливості  в Україні та в Полтавській  області зокрема.

       Завданнями  роботи є:

1. Розглянути сутність та особливості міжнародної ліцензійної торгівлі;
2. Розглянути види та умови міжнародних ліцензійних договорів та угод;
3. Дослідити напрямки здійснення операцій зовнішньої торгівлі в Полтавській області;
4. Вивчити та проаналізувати інвестиційну діяльність Полтавської області.

       Об’єктом дослідження є стан міжнародної ліцензійної торгівлі в Україні та Полтавській області зокрема.

       В роботі були використані аналітичні та статистичні методи дослідження, а також періодична,навчальна  та наукова література українських  та зарубіжних авторів. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ  1 

МІЖНАРОДНА  ЛІЦЕНЗІЙНА ТОРГІВЛЯ 

           1.1.Сутність та особливості міжнародної ліцензійної торгівлі 

       Міжнародна  торгівля ліцензіями є основним економічним  механізмом міжнародного технологічного обміну і наразі набула широкого і швидкого поширення.

       Зростання міжнародної торгівлі ліцензіями зумовлене  рядом чинників, що стимулюють фірми  продавати і купувати ліцензії на світовому ринку:

       -комерційна  зацікавленість у здійсненні  технологічного трансферту як  з боку ліцензіара (продаючи ліцензію, він у короткий термін окуповує витрати на НДДКР, дістає додатковий прибуток за рахунок швидкого освоєння винаходу і випуску на його основі нових видів продукції), так і з боку ліцензіата (купуючи ліцензію, він економить на НДДКР, має доступ до передових науково-технічних досягнень, одержує доходи від використання новітніх технологій);

       -посилення  конкурентної боротьби на світовому  ринку;

       -прискорення  випуску на ринок нової продукції;

       -одержання  доступу до додаткових ресурсів;

       -проникнення  і завоювання важкодоступних ринків у країнах, де широко використовуються тарифні і нетарифні бар'єри;

       -одержання  прибутку від продажу ліцензій  на продукцію, що не відповідає  новим-стратегічним пріоритетам.  Так, фірми з диверсифікованим  виробництвом постійно коригують асортимент продукції, переключаючи ресурси на виробництво найбільш прибуткових виробів. При цьому "за бортом" можуть виявитися види продукції чи технології, що для самих фірм уже не мають інтересу, але можуть бути з вигодою передані закордонним підприємствам, зацікавленим у їх продажу;

       -країни  з обмеженими ресурсами науково-технічного  розвитку, беручи участь у міжнародному  технологічному обміні, мають можливість  зайняти тверду позицію на  світовому ринку без додаткових  витрат;

       -за допомогою ліцензій створюється реклама вітчизняної продукції і завдяки цьому зростає попит на неї в інших країнах, а також вивчаються закордонні ринки;

       - політичні і правові мотиви. Так,  ліцензування с більш вигідним  способом інтернаціоналізації при  бажанні ліцензіара захистити свої активи в умовах недосконалого законодавства, нестабільної політичної ситуації в країні-ліцензіаті, що до того ж проводить політику з обмеження панування іноземного капіталу і зміцнення державної власності.

       Крім  переваг, міжнародне ліцензування мас й недоліки, що для ліцензіара обертаються ось чим:

       -обмеження  можливостей одержання майбутніх  прибутків, пов'язаних із самостійним  використанням нематеріальних активів,  внаслідок передачі прав на  досить тривалий період;

       -втрата  контролю над якістю своєї продукції і технології, а також над збереженням репутації своєї фірми у випадку передачі права іншій фірмі. Основними наслідками втрати контролю є: неадекватне використання ліцензій, низька якість продукції, перетворення ліцензіата в конкурента;

       -зниження цінності технологій у тих випадках, коли вони можуть стати широко відомими і доступними.

       Міжнародні  ліцензійні зв'язки здійснюються переважно  між розвинутими країнами. У загальній  сумі надходжень від міжнародної  торгівлі ліцензіями частка розвинутих країн становить майже 98%.

       Об'єкти ліцензій:

       -запатентований  винахід чи технологічний процес;

       -технологічні  знання і досвід, ноу-хау;

       -промислові  зразки (нове художньо-конструкторське  рішення, що визначає його зовнішній  вигляд);

       -товарний  знак.

       Ліцензії  бувають патентні, тобто такі, що підтверджують передачу права використання патенту без відповідного ноу-хау, і безпатентні, тобто такі, котрі підтверджують право використовувати ноу-хау без патентів на винахід. Основна частка світової торгівлі технологіями припадає на продаж безпатентних ліцензій, оскільки вони не потребують проведення додаткових НДДКР і передбачають мінімальний комерційний ризик.

       За  обсягом переданих прав на використання науково-технічних знань ліцензіара розрізняють три види ліцензій:

       -проста  (невиняткова), при продажу якої за ліцензіаром залишається право самостійно використовувати об'єкт ліцензії, а також надавати ліцензії на дану технологію й іншим ліцензіатам на даній території;

       -виняткова,  що передбачає монопольне право  ліцензіата використовувати технологію і відмовлення ліцензіара від самостійного використання запатентованих винаходів чи ноу-хау та їх продаж на домовленій території;

       -повна,  що надає ліцензіатові виключне  право на використання патенту  або ноу-хау упродовж терміну  дії угоди і відмовлення ліцензіара від самостійного використання предмета ліцензії упродовж цього терміну.

       Ліцензія  може бути відкритою, якщо патентом має  право скористатися будь-яка зацікавлена  особа. Відкрита ліцензія оформляється у відповідному патентному відомстві, при цьому патентне мито стягується в половинному розмірі.

       Ліцензія  буває примусовою у випадку, якщо компетентні органи примушують патентовласника  передати іншим особам право на використання патенту.

       Продаж  ліцензій здійснюється на основі укладання  ліцензійної угоди. Ліцензійна угода - це договір, згідно з яким ліцензіар (продавець) надає ліцензіатові (покупцеві) дозвіл на використання у визначених межах своїх прав на патенти, ноу-хау, товарні марки і за визначену винагороду.'

       За  способом передачі технології ліцензійні угоди поділяються на:

       -самостійні, тобто коли технологія передається  незалежно від їх матеріального  носія;

       -супутні,  тобто коли ліцензія надається  одночасно з укладанням контракту  на будівництво підприємства, постачання  комплектного технологічного устаткування і надання інженерно-консультаційних послуг. 

       1.2.Види  та умови міжнародних ліцензійних  договорів та угод 

       Операції  з міжнародного ліцензування можуть здійснюватися на підставі таких  договорів і угод:

       1. Міжнародні ліцензійні угоди.  Об'єктом ліцензійної угоди можуть бути ліцей" зія на винахід, ноу-хау, товарна марка.

       2. Міжнародний договір купівлі-продажу,  шо передбачає постачання устаткування. Договір може бути доповнений  супутньою ліцензією, шо надає  додаткову інформацію про технологічний процес, у якому бере участь це устаткування, частина конструкторської документації для можливого виготовлення запасних частин, ремонту устаткування.

       3. Міжнародні договори про проектування  і будівництво промислових об'єктів.  При здійсненні проектування і будівництва промислових об'єктів за рубежем складовою частиною загального договору або доповненням до нього може бути ліцензійна частина, шо стосується передачі патентних прав і ноу-хау, які входять у проект, об'єкт будівництва, технологію й устаткування цього промислового підприємства (супутня ліцензія) і проведення проектних робіт типу інжиніринг.

       4. Комбіновані міжнародні договори  про продаж ліцензій і постачання  устаткування. При купівлі ліцензій  на виробництво складних машин  ліцензіат поряд з технічною документацією і навчанням фахівців для більш якісного освоєння виробництва ставить умову про постачання ряду складних вузлів спочатку в готовому вигляді, шоб потім поступово перейти на їх самостійне виготовлення.

       5. Міжнародні договори про науково-технічне співробітництво. Науково-технічне співробітництво, як правило, передбачає обмін інформацією про науково-технічні досягнення, винаходи, науково-технічні знання і т.д. Тому в цих договорах часто застережуються супутні ліцензії. Якщо відбувається взаємний обмін цими матеріалами, ліцензії можуть виступати у формі перехресних, тобто взаємних ліцензій. При перехресних ліцензіях не обов'язково здійснюються взаємні грошові розрахунки. Сторони часто зацікавлені одержати рівнозначну інформацію.

       6. Міжнародні договори про промислове співробітництво. В них можуть застосовуватися умови про надання ліцензій, постачання товарів або надання послуг у різних поєднаннях. У ряді випадків основу промислового співробітництва складають ліцензійні договори,-розширені договорами про виробниче кооперування.

       Змістом міжнародних ліцензійних угод є  встановлення науково-технічних зв'язків, спрямованих на впровадження результатів  наукових досліджень і розробок у  виробництво. Особливістю ліцензійних  угод є те, що вони охоплюють цілий  комплекс взаємин, пов'язаних з організацією виробництва ліцензованої продукції або з використанням ліцензованого процесу. До цього комплексу поряд з науково-технічними взаєминами входять фінансові і виробничі відносини, відносини, які пов'язані з реалізацією продукції, з керуванням підприємствами.

       Міжнародна  торговельна практика розробила багато варіантів типових ліцензійних угод, що є основою для складання конкретних угод між сторонами. Можливість типізації форм ліцензійних угод полегшує і прискорює оформлення конкретних угод; спрощує вирішення судових і арбітражних суперечок, оскільки в міжнародних ліцензійних угодах беруть участь фірми різних країн, що мають своє національне законодавство, яке специфічно вирішує ті чи інші питання.