Міжнародні економічні відносини України та США

6

Міністерство освіти і науки,

молоді та спорту України

Харківський національний Університет ім. В.Н. Каразіна

Факультет міжнародних економічних відносин

та туристичного бізнесу

Кафедра міжнародних економічних відносин

Рег. № ____

Міжнародні економічні відносини України та США

Курсова робота

З дисципліни «Міжнародні економічні відносини»

Виконала:

Студентка 4 курсу

Групы  УО-42                                                          Скибіна О.Ю                                                                                     

Перевірила к.г.н проф.                                            Казакова Н.А.

Харків 2010

Зміст

Вступ

Розділ 1 Місце і роль США у сучасних процесах економічної глобалізації

Розділ 2. Принципи та напрямиспівпраці України та США

Розділ 3 Проблеми і перспективи співробітництва

Висновки

Список літератури

Додаток:   Хартія Україна-США про стратегічне партнерство

Вступ

Актуальність теми. Економіка Сполучених Штатів Америки є одним із вирішальних чинників змін у світовому господарстві. Масштабні зрушення в економіці США здатні істотно вплинути на економічну ситуацію в усьому світі. Роль Сполучених Штатів у глобальних потоках товарів, послуг, капіталу, робочої сили, знань дедалі зростає. Великий інноваційний потенціал, розвинуті ефективні механізми його функціонування, налагоджена інституційна структура дають США змогу утверджувати свої позиції в світовій  економіці.

У 2007 році ВВП США становив 25 % світового ВВП (13,8 трлн дол.), країна залишалася найбільшим світовим імпортером товарів (1,47 трлн дол.) і найбільшим  «чистим»  імпортером  товарів  (торговельне  сальдо  складало – 0,65 трлн дол.). При цьому відношення експорту та імпорту товарів до ВВП становило, відповідно, 8 % і 14 %.

Сполучені Штати підтримують процеси регіональної інтеграції, як у Північній Америці на основі НАФТА, так і в Європі на основі Європейського союзу. Країни «нової» Європи зуміли налагодити торгово-економічну співпрацю з США, проте частка американських інвестицій в країни Центральної і Східної Європи залишається доволі низькою – на рівні 4 % (в Україні – 1 %).

Зважаючи на те, що пріоритетом для України є багатовекторність економічної співпраці, важливим напрямком зовнішньоекономічної політики є освоєння нових ринків збуту, налагодження вигідної науково-технічної кооперації з іншими регіонами світу, зокрема, із США. Розвиток українсько-американської торговельно-економічної співпраці сприятиме:

      підтриманню позитивної динаміки економічного зростання та життєвого рівня населення;

      підвищенню рівня енергетичної безпеки та послабленню енергетичної залежності України;

      диверсифікації українського експорту товарів і послуг, поліпшенню його структури;

      одержанню доступу до передових високих технологій;

      прискоренню інтеграції до міжнародних структур і організацій.

Нагальною, з точки зору поглиблення торгово-економічної взаємодії, вбачається розробка концепції інвестиційної взаємодії України і США. В умовах загострення конкуренції на світових ринках ресурсів, що зумовлені розвитком процесів глобалізації, для України принциповим є визначення пріоритетів економічного співробітництва зі США та формування ефективних механізмів їх реалізації. Передумовою успішного економічного розвитку в Україні є адаптація економічної системи країни до нових реалій сьогодення, зокрема формування та реалізація двостороннього торгово-економічного співробітництва з країною, яка володіє найпотужнішою економікою і є технологічним лідером сьогодення.

Ступінь дослідженості теми. Значний внесок у вивчення загальної й регіональної проблематики американської зовнішньої та окремих аспектів економічної політики у радянський період історії, і, особливо, після утворення суверенної української держави, зробили вітчизняні дослідники В.Андрійчук, А. Гальчинський, В.Геєць, А.Дашкевич, Є.Камінський, Б.Канцелярук, І.Коваль, С.Кононенко, Д.Лук’яненко, В.Макуха, А.Мокій, В.Новицький, В.Сіденко та інші; а також зарубіжні вчені З.Бжезинський, П.Д’аньєрі, Р.Зімєнков, Г.Кочетков, В.Кременюк, Г.Мартін, В.Супян, К.Уолтц, Т.Шаклєіна, К.Шуманн та інші.

Зовнішньоекономічні відносини Сполучених Штатів у межах НАФТА стали об’єктом дослідження таких вітчизняних і закордонних авторів, як Д.Бейкон, А.Давидова, С.Джил, Н.Касимова, Б.Флетчер, В.Шило та інших.

Питанням розвитку торговельних відносин між Україною і США присвячені наукові розвідки таких вітчизняних науковців: Т.Буркат, В.Ковалевського, Ю.Козак, Ю.Макогона, О.Михайлика, В.Педоса, К.Ржепішевського, В.Шевчука.

Незважаючи на значну кількість праць як вітчизняних, так і зарубіжних вчених, які присвячені розкриттю різних аспектів і особливостей інтеграційних процесів у світовому економічному просторі, замало уваги приділено комплексній розробці механізму оптимізації двостороннього  співробітництва України і США, враховуючи місце Сполучених Штатів у світовому господарстві та їх вплив на динаміку проходження процесу економічної глобалізації у світі й одночасно беручи до уваги національну специфіку економіки України та її довгострокові інтереси. Отже, поглибленого вивчення потребують організаційно-інституційні фактори двостороннього економічного співробітництва даних країн в умовах поширення процесів економічної глобалізації. Вивченню цієї проблематики присвячена дана робота.

Мета і завдання . Метою роботи є наукове обґрунтування удосконалення методологічної бази і вироблення на цій основі практичних рекомендацій щодо підвищення ефективності співробітництва між Україною і США.

Поставлена мета обумовила постановку та вирішення таких завдань методологічного і прикладного характеру:

- визначити місце і роль США у сучасних процесах економічної глобалізації;

- проаналізувати і оцінити стан відносин України і США та виявити закономірності, суперечності і пріоритети зазначених відносин;

- виявити шляхи підвищення ефективності двостороннього економічного українсько-американського співробітництва завдяки використанню спільної участі двох країн у міжнародних економічних організаціях;

Об’єктом дослідження є організаційно-економічні системи двостороннього співробітництва України і США.

Предмет дослідження – механізм оптимізації двостороннього українсько-американського торгово-економічного співробітництва.

Методи дослідження. У роботі використовувались історичний і діалектичний методи для здійснення ретроспективного аналізу розвитку економічного співробітництва між США і Україною , порівняльно-описовий в геоекономічному контексті для порівняння характеру, структури економічного співробітництва , статистичний для дослідження тенденцій розвитку торгівлі, інвестиційної взаємодії, міграційного чинника українсько-американського торгово-економічного співробітництва .

Інформаційну базу роботи склали законодавчі та нормативні акти України та США, офіційні дані Державного комітету статистики України, матеріали Управління двостороннього співробітництва зі США Міністерства економіки України, Державного департаменту США, Департаменту торгівлі США, Офісу торговельного представника США, Американського бюро економічного аналізу, відомості статистики Бюро переписів населення США, Національного інституту стандартів і технологій США, дані Центру північноамериканської інтеграції та розвитку, дослідницького Інституту Progressive Policy Institute, дослідницького центру Forrester Research, Асоціації Інформаційних Технологій Америки, Інституту соціально-економічних проблем народонаселення Російської академії наук (РАН), дані міжнародної фінансової статистики Міжнародного валютного фонду (МВФ), інші інформаційно-аналітичні огляди, науково-методичні публікації.

Структура роботи: дана робоа складається зі вступу, трьох розділів з підрозділами, висновку, списку  літератури з  20 джерел та додатку.

Розділ 1 Місце і роль США у сучасних процесах економічної глобалізації

Світовий процес глобалізації характеризується відсутністю його однозначного тлумачення й розуміння. Немає однозначної думки і з приводу того, коли розпочалася глобалізація, немає й однозначного визначення самого поняття. Визначення глобалізації як процесу політичної, економічної та культурної інтеграції та уніфікації, основними наслідками якої є світовий розподіл праці, переміщення у світових масштабах капіталів, людських на виробничих ресурсів, стандартизація законодавства, економічних та технологічних процесів, зближення та злиття культур різних країн, має своїх прихильників та противників. Глобалізація сучасного світу є об'єктивною закономірністю: її не можна зупинити, оскільки вона приносить величезні прибутки передовим державам світу. Глобалізація змінює традиційне розуміння держави, оскільки з'являється новий актор міжнародних відносин - транснаціональні корпорації, які володіють величезними ресурсами. Проте, держави, як традиційні актори, все ж зберігають, і очевидно ще довгий час зберігатимуть свій вплив. У даному випадку мова іде про вплив тих держав, які стоять в центрі світового процесу, а не на периферії.

Однією з держав, яка стоїть біля витоків глобалізації та отримує чи не найбільші вигоди від глобалізації вважаються Сполучені Штати Америки. Глобалізація політики, економіки й культури часто стає фактором посилення лідерських позицій цієї держави у світі. Деякі науковці цілком справедливо приписують цій державі статус «локомотива глобалізації», зауважуючи при цьому, що глобалізація є фактором становлення та підтримання американської гегемонії у сучасному світі. Проте, однозначної думки про місце та роль США у глобалізаційних процесах не існує. Немає однозначності і у розумінні впливів глобальних процесів на світову гегемонію цієї держави.

              Проте, без сумніву, Сполучені Штати Америки були і залишаються світовим лідером, державою, яка багато у чому визначає ситуацію на міжнародній арені. Глобалізаційні процеси, які сьогодні охопили практично увесь світ є важливими для кожної держави, яка долучається до світової економіки.

Неоднозначність у розумінні місця та ролі США у процесі глобалізації, як і неоднозначність у розумінні самої глобалізації породжують викривлене сприйняття дійсності; призводять до часто несправедливих та необґрунтованих випадів у бік США, держави, яка здійснює величезний вплив на поведінку акторів міжнародної політики.

Сьогодні глобалізація - одна із найбільш обговорюваних проблем у наукових колах політологів, економістів, соціологів, філософів, чи навіть географів, Економісти говорять про глобалізацію економіки, географи про створення «економічних архіпелагів» (мегаполісів), соціологи про уніфікацію способу життя людей, політологи про збільшення взаємозалежності держав, зменшенні їх суверенітету тощо,

Витоки глобалізації інколи відносять до часу виникнення міжнародної торгівлі і становлення світових імперій, проте, Яковєц Ю. вважає, що принципово загальнопланетарна картина почала змінюватися в останнє десятиліття XX століття.Розпочалися все більш інтенсивніші процеси інтеграції - спершу на цивілізаційному, а потім і на глобальному рівнях. У цьому плані він виділяє два знакові явища:

1.              Розвиток західноєвропейського цивілізаційного співтовариства на міждержавному рівні.

2.              Формування моделі глобалізації, в основі якої лежать транснаціональні корпорації.

Аналізуючи глобалізацію, представники різних країн звертають увагу на різні сторони цього процесу й дають йому неоднакову оцінку, Одні трактують глобалізацію як позитивний процес, інші - з тривогою стежать за ним, розуміючи ті негативні наслідки, які вона несе у більшості країн,

Прихильники процесу глобалізації стверджують, що вона розширює можливості корпорацій і держав щодо свого розвитку. Ріст товарообігу, поява нових технологій, розвиток інформаційної мережі стимулюють економічне зростання в усіх країнах світу [26]. Противники ж звертають увагу на те, що глобалізація посилює розрив у рівнях розвитку держав, має негативний вплив на природне середовище, Утвердження глобального суспільства утверджується на основі нееквівалентного обміну. Його наслідком є зменшення природних ресурсів планети, поява екологічних проблем, погіршення якості життя значної кількості населення тощо .

Говорячи про глобалізацію, найчастіше мають на увазі економічну складову цього процесу. Адже саме в економічній сфері наслідки глобалізації є найбільш очевидними.

Глобалізація - це об'єктивна закономірність, світовий процес якого не можна уникнути. Проблема полягає у тому, якими будуть її соціально-економічні наслідки для конкретної країни. У відсталих державах вона не дуже помітна. Реалізація сучасних глобалізаційних тенденцій поки що не забезпечує покращення життя всіх народів Землі. Навпаки, розрив між передовими й відстаючими країнами все більше зростає. Подальший розвиток процесів глобалізації має ґрунтуватися на стратегії ненасильства, врахуванні інтересів усіх країн.

Прихильники глобалізації стверджують, що цей процес приносить позитивні наслідки для усіх держав.

Система вимірювання глобалізації, розроблена Швейцарським інститутом дослідження бізнесу (KOF, Konjunkturforschungsstel der ЕТН Zurich) дозволяє визначити кількісний та якісний показники глобалізації - індекс глобалізації (Іг). За цією системою розраховується індекс глобалізації майже для 200 країн світу, що дає змогу оцінити масштаб інтеграції будь-якої країни у світовий простір. За системою KOF індекс глобалізації визначається за трьома складовими: економічною (Іге), політичною (Ігп) та соціальною (Ігс) [32].