Митно-тарифне регулювання

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

Вступ

Розділ 1.Теоретичні засади митно-тарифного регулювання

1.1 Поняття та сутність  митно-тарифного регулювання

1.2 Митний кодекс –  основний інструмент регулювання  митної політики      країни

1.3 Мито як інструмент  регулювання експортно-імпортних  операцій

Розділ 2. Митно-тарифна  політика України на сучасному етапі

2.1 Рівень митно-тарифного  захисту країни

2.2 Основні напрямки покращення митно-тарифного регулювання

Висновки

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Міжнародна торгівля є  формою зв'язку між товаровиробниками  різних країн, що виникає на основі міжнародного поділу праці, і виражає  їхню взаємну економічну залежність. У літературі часто дається наступне визначення: “Міжнародна торгівля являє собою процес купівлі і  продажі, здійснюваний між покупцями, продавцями і посередниками в  різних країнах”.[1]Міжнародна торгівля включає експорт і імпорт товарів, співвідношення між якими називають  торговельним балансом. У статистичних довідниках ООН наводяться дані про  обсяг і динаміку світової торгівлі як сум вартості експорту всіх країн  світу.

У загальному виді міжнародна торгівля є засобом, за допомогою  якого країни можуть розвивати спеціалізацію, підвищувати продуктивність своїх  ресурсів і в такий спосіб збільшувати  загальний обсяг виробництва. Суверенні  держави, як і окремі особи і регіони  країни, можуть виграти за рахунок  спеціалізації на виробах, що вони можуть робити з найбільшою відносною ефективністю, і наступного обміну на товари, що вони не в змозі самі ефективно робити.

Структурні зрушення, що відбуваються в економіці країн  під впливом НТР, спеціалізація  і кооперування промислового виробництва  підсилюють взаємодію національних господарств. Це сприяє активізації  міжнародної торгівлі. Міжнародна торгівля опосередуючі рух усіх міжкраїнових товарних потоків, росте швидше виробництва. Відповідно до досліджень зовнішньоторговельного обороту, на кожні 10% росту світового  виробництва приходиться 16% збільшення обсягу світової торгівлі. Тим самим  створюються більш сприятливі умови  для його розвитку. Коли ж у торгівлі відбуваються збої, сповільнюється і  розвиток виробництва.

Під терміном “зовнішня  торгівля” розуміється торгівля якої-небудь країни з іншими країнами, що складається з оплачуваного ввозу (імпорту) і оплачуваного вивозу (експорту) товарів.

 

   Розділ 1. Теоретичні засади митно-тарифного регулювання 

1.1 Поняття та сутність  митно-тарифного регулювання 

Одним із найбільш поширених  регуляторів ЗЕД є митний тариф. Практично всі країни світу за його допомогою вирішують найрізноманітніші  завдання: від захисту вітчизняного виробника до поповнення державного бюджету за рахунок коштів, вилучених  на кордоні.

Після прийняття Декларації про державний суверенітет Україна  самостійно визначає митну політику, створює власну митну систему  та здійснює митне регулювання на своїй території.

Регулювання митною справою  здійснюють найвищі органи влади  та управління України. Спеціально уповноваженим  органом державного управління в  галузі митної справи є Державний  митний комітет України, який приймає  нормативні акти, що регулюють дану сферу діяльності.

Митне регулювання здійснюється відповідно до Митного кодексу, законів  України та міжнародних договорів. Україна може вступати в митні союзи з іншими державами[3].

У міжнародній практиці митне регулювання здійснюється на таких чотирьох рівнях:

1. Зона вільної торгівлі. У межах цієї зони країни-учасниці  скасовують між собою торгові  бар’єри, зберігаючи їх при  цьому відносно третіх країн.  Прикладом зони вільної торгівлі  є Європейська асоціація вільної  торгівлі (ЄАВТ), яку засновано в  1960 р.

2. Митний союз. У межах  митного союзу країни-учасниці  не тільки скасовують всі обмеження  в торгівлі між собою, але  й засновують єдину систему  зовнішніх торговельних обмежень, що усуває тим самим необхідність  існування митної служби на  внутрішніх кордонах. Відносно торгівлі  прикладом митного союзу є  Європейська спільнота.

3. Спільний ринок, у  рамках якого учасники крім  свободи торгівлі користуються  свободою переміщення всіх факторів  виробництва (міграція робочої  сили і капіталу).

4. Повний економічний  союз, в якому країни учасниці  уніфікують свою економічну політику  стосовно торгівлі, міграції робочої  сили і переливу капіталу.

Територія України, в тому числі території штучних островів, установок та споруд, що створюються  в економічній (морській) зоні , над  якими Україна має виняткову  юрисдикцію щодо митної справи, становить  єдину митну територію. Митний кордон України співпадає з державним  кордоном, за винятком меж спеціальних  митних зон, які є складовою митного  кордону України. Митний кордон України  становить 7190 кілометрів. На території  України діє 65 митниць, 260 митних постів, 8 територіальних управлінь. Кордон з  Росією складає 2063 км., з Молдовою -П91 км., з Білорусією - 975 км, з Румунією - 625,4 км, з Польщею - 543 км, з Угорщиною - 135,1 км, з Словаччиною - 98,5.

Товари та інші предмети перемішуються через митний кордон України під митним контролем, який здійснюється з метою забезпечення дотримання державними органами, підприємствами та їх службовими особами законодавчого  порядку.

Контроль здійснюється під час:

• ввезення на митну територію  України товарів з метою їх вільного використання з моменту  ввезення і до пропуску через митний кордон;

• вивезення за межі території  України товарів з метою вільного використання - з моменту ввезення товарів у зону митного контролю і подання необхідних для митного  контролю документів на дані товари і  до вивезення їх за межі митної території;

• тимчасового ввезення товарів на митну територію України - з моменту ввезення і до вивезення  за межі митної території;

• тимчасового вивезення  товарів за межі митної території  України - з моменту пред’явлення митниці товарів та інших предметів  і необхідних для митного контролю документів на такі товари та інші предмети і до пропуску через митний кордон України під час зворотного ввезення через територію України;

• транзиту через територію  України - ввезення в Україну і  до вивезення з України.

Митний контроль здійснюється митними службами, які виконують  такі функції:

• фіскальну (справляють мито, митні збори, акциз, податок на добавлену  вартість при імпорті товарів);

• правову (проводять самостійно слідство у справах контрабанди);

• економічну (є органом  економічної політики держави);

• статистичну (облік і  контроль за товарами, капіталами, послугами, що перетинають кордон);

• виконують функцію  валютного регулювання (контроль за поверненням валютної виручки) [6].

У пунктах пропуску через  державний кордон України митниці  за погодженням з прикордонними  військами встановлюють зони митного  контролю. Зоною митного контролю вважається частина пункту пропускання  на митному кордоні України або  в інших місцях території, у межах  якої митниця здійснює митний контроль. Порядок доступу та перебування  у таких зонах (за винятком посадових  осіб, які безпосередньо забезпечують процес митного контролю, і громадян, які проходять митний контроль або  уповноважені пред‘явити такому контролю товари та інші предмети), а також  порядок переміщення товарів  за межі зони митного контролю називають  режимом зони митного контролю. Зони митного контролю створюються з  метою уникнення намагань з боку юридичних та фізичних осіб перемістити  через митний кордон товари та інші предмети з порушенням законодавства  України.

Межі зони митного контролю встановлюються відповідними положеннями  для кожного пункту пропускання  у місцях митного контролю пасажирів, транспортних засобів, вантажів, а саме:

• в автомобільних пунктах  пропускання - на смугах легкового та вантажного автотранспорту, у залах  митного огляду та інших приміщеннях  митних органів;

• у залізничних пунктах  пропускання:

а) пасажирських - у залах  митного огляду, на перонах та в  пасажирських поїздах зарубіжного  прямування;

б) вантажних - на оглядових  майданчиках, контейнерних терміналах та в інших місцях, які відведено  на території залізничних станцій  для оформлення вантажів;

• у авіаційних пунктах  пропускання - у залах митного  огляду, на стоянках і у літаках  з початком митного оформлення до відправлення , та в інших місцях, передбачених в аеропортах для оформлення вантажів і багажу;

• у морських і річкових пунктах пропускання - у залах  митного огляду, на суднах під час  їх контролю, на контейнерних терміналах та в інших місцях, які визначено  у портах для оформлення вантажів та пасажирів.

У пунктах на митному  кордоні, які є кордонами спеціальних  митних зон, митниця самостійно визначає території зон митного контролю. За умов здійснення контролю на об‘єктах можуть встановлюватися тимчасові  зони митного контролю. Такі зони встановлюються на строк, необхідний для проведення митного контролю в повному обсязі. При організації спільного митного  контролю з митними органами сусідніх країн зони митного контролю можуть бути розташовані у пунктах пропускання  на території суміжних держав відповідно до укладених угод [12].

1.2 Митний кодекс –  основний інструмент регулювання  митної політики країни. 

Інтеграція української  економіки в європейську і  світову, наміри України приєднатися  до Угоди СОТ потребувала трансформації  вітчизняного законодавства у напрямку імплементації окремих норм і  положень до світових. З 1 січня 2004 року набув чинності новий Митний кодекс України. Нова редакція Митного кодексу  повністю узгоджується із нормами міжнародного права, закріплює в національному  законодавстві основні положення  низки міжнародних конвенцій  та угод з питань митної справи, у  тому числі й тих, до яких Україна  на даний час лише має намір  приєднатись. Правові норми Кодексу регулюють процедурні питання експортно-імпортних операцій; здійснення спільного з митними службами суміжних держав митного контролю товарів, які переміщаються через митний кордон, незалежно від країни – власника товарів, вантажів і транспортних засобів; законодавчо закріплюють види митних режимів; визначають особливості здійснення митних процедур при переміщенні товарів через митний кордон України морським, річковим, авіаційним, залізничним та автомобільним транспортом; деталізують процесуальні норми провадження у справах про порушення митних правил тощо. До того ж кодекс розширює правову базу для функціонування системи захисту прав інтелектуальної власності в Україні [7].

В новому Кодексу подаються  принципово важливі з позиції  нашої державності норми, такі як: митна територія, митний кордон, спеціальні митні зони, широко окреслюються органи державного регулювання митною справою, їх права та обов’язки.

Сформована за роки незалежності система митних органів в цілому відповідає завданням, що ставляться перед  митною службою України, водночас для  підвищення ефективності роботи галузі виникла необхідність реструктуризації окремих ланок митної системи. Організація  регіональних митниць, митниць, митниць  централізованого підпорядкування  та митниць, підпорядкованих регіональним структурам, дозволить суттєво скоротити  адміністративно-управлінський апарат та підвищити ефективність службової  діяльності. Новий Митний Кодекс містить  норми, які закріплюють створену на сьогодні структуру митних органів  України, чітко визначає статус та повноваження всіх елементів цієї структури: від  Державної митної служби до митниць  та спеціалізованих організацій. Даний  акт конкретизує права та обов’язки  регіональних митниць, митниць, митних лабораторій, навчальних закладів митних органів, чітко визначено принципи взаємовідносин митних органів України  та їх посадових осіб з іншими органами, підприємствами та громадянами. Митний Кодекс встановлює новий, більш гнучкий принцип побудови митного тарифу України, який відповідає вимогам, які пред’являються до митних тарифів країн – членів Світової організації торгівлі (СОТ). Одне з першочергових завдань Кодексу – висвітлення і конкретизація всіх аспектів митного контролю, митного оформлення товарів і вантажів як підприємств, організацій, установ усіх форм власності, так і громадян. Ряд статей спрямовано на максимальне спрощення і лібералізацію процедур митного контролю шляхом впровадження нових і законодавчо закріплених чинних на сьогодні форм та засобів такого контролю, їх юридичного обґрунтування. Мова йде, зокрема, про законодавче визначення запровадженого в країнах ЄС спеціального режиму огляду речей пасажирів та їх звільнення від обов’язкового декларування, організацію в прикордонних митницях і аеропортах так званих “зелених коридорів”. Взагалі, питання декларування товарів, транспортних засобів, особистого багажу громадян є сьогодні одним з найбільш вразливих як для фізичних, так і для юридичних осіб. У Кодексу вперше законодавчо визначено такі важливі фактори здійснення процедури декларування, як термін подання митної декларації та момент її прийняття, що має важливе юридичне значення в організації митного контролю та оформлення. З метою спрощення митних процедур впроваджується також подання попередньої декларації або оформлення товарів на підставі періодичної митної декларації.