Методи визначення цін на підприємстві

   При встановленні ціни виходячи з поточного попиту підприємство виходить з того, що споживач визначає співвідношення між цінністю товару та його ціною і порівнює його з такими ж показниками для аналогічних товарів, які виробляються іншими підприємствами. Витрат підприємства при використанні цього методу враховуються при прийнятті рішення про встановлення ціни тільки я к обмежувальний фактор. Основним фактором для визначення рівня ціни є сприйняття покупців. Цей метод поширений серед компаній-лідерів та представників іноземних компаній.

   Найбільш прогресивним методом ціноутворення є встановлення ціни виходячи з потреб ринку. При чому в даному випадку, підприємство-виробник  продукції активно впливає на ринок, нав’язуючи йому потребу у своїй продукції, самостійно обираючи та формуючи своїх споживачів. Такий метод є найбільш затратним з точки зору капіталовкладень, однак він приносить надприбутки таким активним ринковим гравцям. В основному, цим методом користуються транснаціональні корпорації як найбільш ресурсоємні  суб’єкти світового господарства.

   На підставі проведеного аналізу методів ціноутворення можна зробити висновок, що основою будь якого методу є витрати підприємства. Лише на підставі інформації про витрати встановлювати ціни не ефективно, однак без аналізу складу та величини витрат здійснювати ціноутворення неможливо.

   Отже, для досягнення намічених цілей розвитку підприємства, такі цілі слід перевести у формат цін. А це не можливо зробити, не провівши аналіз витрат, оскільки від їх рівня залежить мінімально прийнятна ціна.

   Ефективне управління витратами через систему бюджетів є базисом для ведення підприємством відповідної цінової політики, яка в свою чергу має бути складовою частиною стратегії розвитку підприємства.

     Висновки.

1. Цінова політика являється вагомою частиною маркетингової політики підприємства, включає в себе стратегію і тактику ринкової поведінки товаровиробника.

2. Цінова політика – це сукупність економічних і організаційних мір, направлених на досягнення з допомогою цін кращих результатів господарчої діяльності, забезпечення сталого збуту, отримання достатнього прибутку.

3. Цінова політика закликана визначити не тільки її змінення відповідно із життєвим циклом товару, діями конкурентів, змінами загальної коньюктури та іншими факторами.

4. Життєвий цикл товару – це період життя товару від моменту з’явлення на ринку до моменту його витиснення більш досконалим товаром, тобто фактично до повного морального зносу.

5. цінова політика підприємства напряму залежить від обраного напряму його розвитку та конкурентних завдань.

6. Найбільш поширеними в ринковій економіці являються такі типи цінової політики: «ціновий лідер», «прямування в форватерє (за лідером)», «атака», «зняття сливок», «упровадження».

7. Використання того чи іншого типа цінової політики залежить від прийнятої цінової стратегії підприємства. К найбільш типічним ціновим стратегіям відносять:

* зберігання стабільного положення на ринку при помірній рентабельності і достатньо задоволених інших економічних показників;

* розширення долі ринку та відповідно з цим формування ціни як елемента комплекса маркетингових мір;

* максималізація прибутку, підвищення рівня рентабельності;

* підтримання та забезпечення платоспроможності підприємства;

* завоювання лідерства на ринку та в області установлювання цін;

* розширення експортних можливостей підприємства;

* забезпечення та запобігання банкрутства.

8. До заборонених цінових стратегіях відносяться:

  * стратегія монополістичного ціноутворення;

  * стратегія демпінгових цін;

  * стратегії ціноутворення, обмежуюче конкуренцію.

  Для розрахунків оптимальної ціни необхідно з’ясувати залежність собівартості продукції от об’єму виробництва та виручки від об’єма продаж.

                                                                                                                                   Р

  Виручка від

  реалізації (Р),

  затрати (С)                                                                                                             С

                                                                            Прибуток                             

                                                                      К             

                                                                                                                            Спер                     Збитки

С1 Сп

                                                                                                                                                                                                                               Сп

                                                                                                                                  В

0                                                                   Вх

   Затрати на виробництво та виручка від продаж описуються рівнянням:

                   С = Сп + Спер  * В;

                       Р = Ц*В,                                     де Ц – ціна одиниці продукції.

  Тоді при умові забезпечення беззбитковості виробництва конкретного виду продукції мінімальний об’єм виробництва – точку беззбитковості – можливо розрахувати за формулою:

                                               Сп 

                                    Вх = Ц - Спер   ,

а поріг беззбитковості – за формулою

                                          Р = Ц*Вх = Спер*Вх.

   При встановленні ціни по данній методики при умові прямолінійної динаміці затрат та виручки її рівень розраховується за формулою

                                                          Сп

                                     Ц = Спер +  Вх  .

   Однак кожен товаровиробник, планує свою діяльність, припускає отримати прибуток. В цьому випадку від реалізації ( Ц*В ) повинна возмещати затрати ( Сп + Спер + В) та забезпечувати заданну суму прибутку (Пз):

            Сп + Впер * В + Пз = Ц * В.

     Тоді ціна одиниці товару та необхідний об’єм виробництва визначаються по формулам

                                             Сп + Пз

                         Ц = Спер +     В        ,

                                Сп + П з

                        В =  Ц – С пер  .

Такий метод ціновідтрорення дозволяє аналізувати різноманітні варіанти співвідношення об’єму виробництва і цін, які забезпечать отримання заданого прибутку та огородять  підприємство від збитків.

   По мірі просування товару по каналам розподілення кожен учасник перед тим, як перепродати товар наступній ланці у цепі товароруу, призводить на нього власну націнку.

   Товаровиробник, вивчає ринок свого товару, виявляє наявність попиту на нього і ціну попиту, а потім, враховуючи націнки посередників, виявляє з ціною пропозицію, включаючи в себе затрати на прибуток.

   В багатьох випадках підприємство-виробник пропонує продукцію визначеної номенклатури, до складу якої можуть належить декілька видів 

взаємозамінної продукції. В цьому випадку виникає проблема диференціації цін на товари по різноманітним ознакам: якістю товару, асортименту, додаткових речей та ін.

   Ціни на одноіменні товари різної якості визначаються як проізведениє базової ціни (Цб) на індекс якості (Ія) і диференціюються в залежності від кількісної оцінки якості товару особистого виробництва і товару конкурентів на ринку.

   Ступінчате диференціювання цін використовується також при ціноутворення на товари асортиментного рядку, відрізняющієся від базового виробу додатковими споживацькими властивостями.   

      Питання.

   1. Податки, що входять до складу ціни, та їх характеристика.

   Податок – це фіксований обов’язковий безоплатний платіж юридичних та фізичних осіб до бюджету, на підставі діючого законодавства. 

     ПДВ з’явивися в Україні в 1991 р., а виник у франції десь у 60-х рр.., досі відсутній цей податок на території Америки та Австрії.

     ПДВ – це непрямий податок, який виникає на всіх стадіях виробництва і обігу, відноситься у вигляді націнки в ціні товару, робіт, послуг, та повністю оплачується кінцевим споживачем товарів, робіт, послуг.

    Додана вартість – це утворений дохід, чи вартість чистої продукції, в статистичному підрахунку показник добавленої вартості визначають як різницю між вартістю реалізованої продукції та витратами на її виробництво, реалізацію

   Регулюється цей податок законом України «Про податок на додану вартість» від 27.06.1997р.

   Платники податків з ПДВ – суб’єкти підприємницької діяльності, юридичні особи, які займаються господарською діяльністю незалежно від форм власності і господарювання.

                                      Платники податку

Юридичні особи                                                       Фізичні особи

Суб’єкти підприємницької                          Суб’єкти підприємницької

діяльності                                                       діяльності, які займаються

                                                                        господарською діяльністю

Суб’єкти з іноземними

інвестиціями                                                  Громадяни, які ввозять чи

                                                                         пересилають товари на митну

Суб’єкти, які ввозять                                     територію України

товари на митну територію

України

    Акциз – це непрямий податок на високорентабельні та монопольні товари,

включаючийся у вигляді надбавки в ціну і оплачуваємий в кінцевому розрахунки споживачем, а ні виробником даного товару.

   Механізм начислення і сплати акцизного збору дуже схож на механізм начислення та сплати ПДВ. Обидва податку являються непрямими і включаються у ціну товару в вигляді надбавки і таким чином оказують значне впливання на процеси ціноутворення, коректують попит та пропозицію путем збільшення ціни товару.

   Ставки акцизного збору диференцьовани по групам товарів.

  Платниками акцизного збору являються всі суб’єкти підприємницької діяльності, котрі виробляють чи імпортують підакцизні товари. Платників акцизного збору законодавство України поділяє на 2 категорії: суб’єктів підприємницької діяльності та громадян.

                                       Платники акцизного збору

Суб’єкти підприємницької                                   Громадяни

  діяльності

Виробники підакцизних                                   Завозячи на митну територію

  товарів                                                               України підакцизних товарів

Імпортери підакцизних товарів

                             Література.

  1. Закон України «Про ціни і ціноутворення» від 05.0398 № 184/98 – ВР (із змін. та допов.).

  2. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про систему оподаткування» » (із змін. та допов.) // Уряд. кур’єр. – 1997. – 20 берез. (№ 50 – 51).

  3. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»» (із змін. та допов.) // Уряд. кур’єр. – 1997. – 12 черв. (№ 105-106).

   4. Закон України «Про податок на додану вартість» (зі змін. та допов.) // Галицькі контракти. – 1997. -- № 21.

  5.Про акцизний збір: Декрет Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992р. № 18-92 // Уряд. кур’єр. – 1993. -- № 2-3.

  6. Литвиненко Я.В. Сучасна політика ціноутворення. – К.: МАУП, 2001.

  7. Шуляк Н.П. Ценообразование:  учеб.-практ. пособие. – М., 1998.

  8. Ерухимович И.Л. Ценообразование. – 1999.

13