Методи економічного аналізу та їх класифікація

e="text-align:justify">Економіко-екологічний аналіз — це дослідження взаємодії екологічних та економічних процесів, пов'язаних зі збережен­ням довкілля та затратами на екологію.

Маркетинговий аналіз — це вивчення ринків сировини та готової продукції, попиту та пропозиції, формування цін, кон­курентного середовища і т. ін.

Залежно від рівня та масштабів управління існують такі види аналізу, внутрішньогосподарський, галузевий, міжгалузевий (ре­гіональний, територіальний), народногосподарський.

Внутрішньогосподарський включає аналіз роботи об'єднан­ня, підприємства, цеху, дільниці, бригади. Галузевий вивчає діяльність галузей і під галузей. Регіональний досліджує функці­онування комплексу галузей, зосереджених в одному регіоні. Народногосподарський вивчає господарську діяльність у країні в цілому.

За методикою вивчення об'єктів розрізняють аналіз по­рівняльний, факторний, маржинальний. економіко-математич­ний, стохастичний, функціонально-вартісний.

Порівняльний аналіз — це просте порівняння звітних показ­ників з показниками плану поточного року або звітними дани­ми минулих періодів.

Факторний аналіз спрямований на розрахунок величини впливу окремих чинників на величину результативних показ­ників.

Маржинальний аналіз — це метод обґрунтування управлінсь­ких рішень та їх оцінки на підставі визначення граничних зна­чень величин, шо характеризують причинно-наслідкові взаємоз­в'язки обсягу продаж, прибутку, постійних та змінних витрат.

Економіко-математичний аналіз призначений для обрання розрахунковим шляхом варіанта рішення економічної задачі, виявлення резервів підвищення ефективності виробництва за рахунок більш повного використання наявних ресурсів.

Стохастичний аналіз (кореляційний) використовується для вивчення стохастичних залежностей між явищами і процесами господарської діяльності.

Функціонально-вартісний аналіз призначений для виявлен­ня та попередження надлишкових затрат. З його допомогою зна­ходять кращі варіанти створення конкретних продуктів праці за формою, структурою, простотою, надійністю та іншими тех­нічними ознаками.

Залежно від суб'єктів (користувачів аналітичної інформації) розрізняють аналіз внутрішній та зовнішній. Внутрішній аналіз проводиться силами самого підприємства або аудиторськими організаціями на замовлення підприємства для задоволення влас­них потреб управління економічною діяльністю. Зовнішній аналіз проводиться на основі всіх видів звітності державними органами господарського управління та регулювання економіки, банківсь­кими установами акціонерами, інвесторами.

За ступенем охоплення об'єктів вивчення аналіз поділяється на суцільний (щодо всіх без виключення об'єктів) та вибірко­вий (щодо частини об'єктів). Залежно від змісту програми аналіз може бути комплексним (тобто повністю охоплювати діяльність підприємства) і тематичним (тобто охоплювати лише окремі сто­рони діяльності підприємства).

Всі названі види економічного аналізу різняться між собою за змістом, організацією та методикою проведення. Але у сукуп­ності вони спрямовані на досягнення однієї мети.[15, c. 14-16]

 

 

1.1 Основні категорії економічного аналізу

 

Понятійний апарат економічного аналізу включає специфічні (що несуть головне змістове навантаження) категорії — ресурси, фактори, причини, резерви виробництва.

Обов’язковою умовою будь-якого матеріального виробництва є забезпеченість його відповідними ресурсами. Характеризуючи ресурси виробництва дотримуються загальновживаного за радянських часів поділу їх за складовими частинами на трудові, матеріальні та засоби праці. Проте за ринкових умов цей поділ потребує уточнення й коригування відповідно до світового досвіду, який виділяє такі групи: трудові, матеріальні, фінансові та земельні ресурси.

Класифікації факторів і резервів виробництва в теорії економічного аналізу завжди приділялося багато уваги, проте й досі на це питання немає однозначної відповіді.

Фактор — це рушійна сила будь-якого процесу або явища, який визначає їх характер та результат. Інакше кажучи, фактор — це причина, яка впливає на певний результат (наслідок). На виробництві мають місце чимало причинно-наслідкових зв’язків, а отже факторів (чинників), виявлення, вимір і вивчення яких — важливе завдання економічного аналізу.

Фактори класифікують згідно з певними ознаками. Відповідно до простих елементів праці розрізняють фактори трудові та матеріальні. Останні складаються із сировинних, енергетичних, водних, факторів основних засобів тощо. За місцем дії фактори мо­жуть бути внутрішньогосподарські, галузеві, регіональні, народногосподарські. Вирізняють також фактори кількісні та якісні, інтенсивні та екстенсивні, об’єктивні та суб’єктивні, загальні (комп­лексні) та поодинокі (специфічні), основні та другорядні тощо.

Фактор завжди має не лише величину, а й напрям дії. Тому розрізняють позитивні та негативні фактори. З останніми часто пов’я­зують резерви виробництва. Отже, звідси ще одне визначення: фактор — це попередник виникнення резервів виробництва.

Причини — умови здійснення окремих явищ, які більш глибоко, ніж фактори, розкривають зміни рівня ресурсів і їхнього складу, а також показників роботи; вони деталізують вплив факторів.

Резерви — це невикористані можливості підвищення ефективності виробництва за рахунок поліпшення використання ресурсів унаслідок запровадження певних заходів. Пошук резервів потребує впровадження досягнень науково-технічного прогресу, наукової організації праці, організаційно-технічних заходів, активного роздержавлення і приватизації, забезпечення конкурентоспроможності колективів і підприємств.[2, с.15]

 

 

2.     Методи економічного аналізу

              Кожна наукова дисципліна має свій предмет та метод дослідження. Термін «метод» походить від грецького «methodos», що в перекладі означає «шлях до чогось», тобто знання про те, яким способом, в якій послідовності потрібно розв’язувати ті чи ті завдання. Під методом у широкому розумінні слова слід розуміти шляхи, способи та засоби пізнання дійсності, сукупність органічно пов’язаних принципів та прийомів дослідження різноманітних явищ.

              Метод економічного аналізу діяльності підприємств, як і будь-якої іншої науки, визначається змістом та особливостями предмета, які, у свою чергу, зумовлюються тими конкретними цілями, вимогами та завданнями, що постали на даному етапі розвитку економіки або проглядаються в перспективі. Предмет відповідає на запитання, що ми вивчаємо, а метод — як вивчаємо, якими способами та з допомогою яких саме засобів. [5, c. 13]

              Методи економічного аналізу – це сукупність способів та засобів вивчення та прогнозування як економіки в цілому, так і окремих її складових.

[7, c. 813]

Всі економічні явища, що відбуваються на окремому підприємстві, або їхні сукупності являють собою щось ціле, узагальнене. По таким узагальненим даним можна визначити, що підприємство має низькі темпи виробництва продукції або інших показників, але це не дає можливості установити причини цих явищ, виявити шляхи їхнього усунення. Тому виникає необхідність загальне явище розкласти на складові частини, щоб виділити ведучі, визначальні фактори. Таким розкладанням об'єкта, що досліджується, на його складові частини і займається аналіз.

Поняття аналізу як розкладання предмета або явища на складові частини є загальним. Однак аналіз економічних явищ можливий тільки на основі логічних прийомів, побудови моделей, уявного, абстрактного розкладання. Таким чином, аналіз економічних явищ являє собою абстрактне розкладання цих явищ на складові частини шляхом використання логічних прийомів і моделювання.

Абстрактнологічна характеристика методу економічного аналізу передбачає необхідність вивчення характеристик об’єкта, що досліджується, і вибір того методологічного апарату, що відповідає цим характеристикам. Наприклад, аналіз впливу чисельності робітників і їх продуктивності праці на обсяг виробництва в автоматизованих апаратурних виробництвах не дозволить одержати вірних висновків у зв’язку із тим, що основними факторами, що впливають на обсяг виробництва в цьому випадку є кількість обладнання, його продуктивність і фонд часу роботи обладнання. Збільшення чисельності персоналу при даній кількості обладнання в цьому випадку не веде до зростання обсягу виробництва продукції.

Розкладання загального явища на складові частини дає можливість вивчити окремі сторони цього явища. Після оцінки впливу факторів на результуючий показник необхідно відновити єдність досліджуваного явища за допомогою синтезу об'єднанням однорідних явищ у групи, узагальненням впливу різних причин, підведенням підсумків діяльності досліджуваних об'єктів. При узагальненні результатів аналізу необхідно із всієї множини факторів, що вивчаються, виділити типові від випадкових, головні, від яких залежать результати діяльності від неголовних.

Таким чином, найважливіші особливості методу економічного аналізу полягають в наступному:

1. Системний підхід до аналізу економічних явищ і процесів, що виражається в комплексному, взаємозалежному вивченні багатобічних зв'язків і взаємної обумовленості дії факторів організації, техніки і технології виробництва. Прикладом несистемного підходу в економічному аналізі є прагнення до зниження собівартості продукції без врахування того, як це відобразиться на якості продукції; зменшення виробничих запасів без оцінки можливості безперебійного процесу виготовлення продукції.

Розкладання загальних показників на їх складові елементи, деталізація їх за місцем і часом.

3. Оцінка взаємозв'язку і взаємозалежності між показниками, розрахунок величини впливу окремих факторів на результуючі показники і виявлення внутрішніх резервів підвищення ефективності діяльності підприємства. Усі показники підприємства знаходяться в тісному взаємозв'язку і взаємозалежності. Наприклад, обсяг виробництва продукції залежить від кількості обладнання, його продуктивності та фонду робочого часу. Продуктивність та фонд робочого часу залежить від якості обслуговування та ремонту обладнання, від своєчасного забезпечення матеріально-технічними ресурсами та їх якості. Фонд робочого часу залежить також від того, наскільки ефективно було проведено дослідження попиту на продукцію, що виробляється підприємством. Якщо існують проблеми із збутом продукції, обладнання простоює, що значно погіршує використання потенціалу підприємства.

В економічному аналізі важливо не тільки знати характер взаємозв'язків показників підприємства, але і визначати кількісну величину впливу на показник кожного з діючих факторів.

4. Узагальнення результатів аналізу і розробка проектів управлінських рішень.[14, c. 21-23]

Сучасна методологія пізнання економічних процесів формувалася впродовж кількох останніх століть і в її розвитку прийнято виділяти три етапи, кожному з яких відповідає певний тип методології пізнання.

      Метафізична методологія пізнання - це така методологія, яка була сформована в рамках класичної фізики і класичної механіки, а пізніше була поширена на всі інші сфери пізнання.

Метафізична методологія базувалася на трьох фундаментальних принципах:      -сумативності; -статичності; -історичності.

 

      Діалектична - це така методологія пізнання, яка сформувалась в рамках біологічної науки, а потім була поширена на всі інші сфери пізнання.

Ця методологія спирається на такі фундаментальні принципи:

- емерджентності, коли ціле розглядається як величина більша, ніж проста

арифметична сума його складових;

- історичності, який вимагає досліджуване вивчати в його історичному розвитку;

- системності, який вимагає досліджуване вивчати в системах його існування, а не як саме по собі.

      Сучасна методологія дослідження сформувалась внаслідок певної трансформації метафізичної методології в діалектичну методологію з подальшим її розвитком.

В сучасній методології дослідження є два рівні наукового аналізу: емпіричний аналіз і  теоретичний аналіз.

      Емпіричний аналіз - це такий науковий аналіз, який базується на основі узагальнення емпіричних фактів. Теоретичний аналіз - це аналіз, який здійснюється на основі емпіричного аналізу і полягає у виявленні глибинних принципів функціонування і розвитку певних економічних систем.

В емпіричній методології використовуються в основному метафізичні прийоми методи, а в теоретичному-діалектичні методи.[19, с. 251]

Прийнято виділяти в складі сучасної методології такі методи (схема 2.1):

- рух пізнання від абстрактного /неповного/до конкретного/повного, завершеного/;

- метод єдності історичного і логічного в пізнанні - його суть полягає в тому, що логіка і послідовність дослідження будь-чого в основних рисах повинна відображати логіку і послідовність історичного розвитку досліджуваного;

- метод єдності індукції і дедукції в пізнанні. Індукція - це перехід від конкретного до загального. Дедукція - це перехід від загального до конкретного/ прямо протилежний процес/;

- метод єдності аналітичних і синте­тичних підходів у пізнанні. Аналіз - це умовне розділення цілого на частини з подальшим дослідженням кожної з частин.

Синтез - це зворотній процес, тобто формування цілісної уяви про досліджуваний об'єкт;

Вказані методи відносяться до якісних підходів вивчення. Крім якісних, є ще кількісні (Рис 2.2.), до яких відносяться:

- економетричні методи - це такі методи, які базуються на побудові математичних функцій /алгебраїчного, диференціального, інтегрального типу/з їх подальшим економічним аналізом;