Механізм функціонування ринку та його закони

     Між процесами реалізації суспільного  продукту  та грошовим обігом існує внутрішній зв’язок, який дістав назву законів грошового обігу. Ці закони визначають кількість грошей, необхідну для реалізації суспільного продукту за різних умов. Так, за умов нерозвиненості   кредитних відносин сутність закону грошового обігу полягає в тому, що кількість грошей , які є в обігу, визначаються сумою цін усіх товарів і послуг, що підлягають реалізації, поділеною на швидкість обігу грошової одиниці. [3, с.126]

     В умовах паралельного обігу золотих і паперових грошей діяв закон їхнього обігу. Суть закону обігу паперових грошей полягає в тому, що випуск їх повинен дорівнювати тій кількості замінених ними золотих грошей, яка необхідна для забезпечення нормального товарного обігу. Переповнення каналів обігу паперовими грошима неминуче призводить до знецінення їх, тобто веде до інфляції.

      Потрібно  зазначити,  що закони грошового  обігу   діють по-різному за функціонування    повноцінних і  неповноцінних   грошей. За    функціо-нування повноцінних грошей , вартість  яких    визначається витратами на виготовлення їх   матеріального тіла , поява в обігу певного надлишку та-ких     грошей   не  викличе    зміни     загального     рівня цін (за    умови      незмінності    витрат виробництва на виготовлення як самих грошей, так і товарів ). Такі гроші у разі появи їх в надлишку  в обігу просто тимчасово випадуть  з нього,    утворюючи   скарб для своїх власників. Оскільки  пов-ноцінні   гроші можуть зберігатися тривалий час без втрати своєї купівельної спроможності , то вони і   лежатимуть у   запасах до того   моменту , коли в обігу не з’явиться  дефіцит грошей , який приведе   до їх    зворотного  залу-чення   в обіг.   Нагромадження таких  повноцінних грошей  ( а в сучасних умовах золота) отримало  назву тезаврації. Тобто в умовах   функціонування   повноцінних грошей не рівень цін товарів залежить  від  кількості грошей , які перебувають в обігу, залежить від рівня цін. [3, с.126] 
             У той самий час перехід до неповноцінних грошей зумовлює зовсім інші наслідки. Оскільки витрати виробництва на виготовлення матеріального тіла    неповноцінних   грошей є незначними , то   випадіння  їх з   обігу  та утворення скарбів з таких    грошей   за появи їх надлишку  не відбувається. Тобто, якщо з’являється надмірна  кількість неповноцінних грошей , останні не зникають з обігу, а продовжують там    перебувати. Це приводить до того, що в умовах, коли кількість  грошей   перевищує потреби в них у грошовому обігу , відбувається   загальна зміна    номінального рівня  цін. Тобто можна говорити про те, що з переходом до  неповноцінних грошей  відбулася зміна механізму     підлаштовування     економічних      параметрів  і   відновлення рівноваги, внаслідок чого змінюється  не   кількість грошей в обігу , а рівень цін товарів. 
            Із сформульованих законів випливає дуже важливий принцип грошо-вого обігу – обмеження грошової маси реальними потребами обігу. Звідси, у свою чергу, випливає висновок про те, що у підтриманні рівноваги в еконо-міці, збалансованості    попиту та пропозиції важливу роль відіграє грошова маса. Остання виступає як сума купівельних та платіжних засобів, що обслу-говують  господарський  обіг  і належать  державі, фірмам та окремим осо-бам. У грошовій масі     розрізняють: активні гроші, що застосовуються у го-тівковому и безготівковому обігу; пасивні (нагромадження, резерви, залишки на рахунках), які лише потенційно можуть використовуватися в угодах.                

        У товарному виробництві діє закон вартості. Його сутність полягає у тому, що обмін товарів і послуг  між   виробниками    та їх     купівля на ринку здійснюються   відповідно  до  суспільно   необхідних   витрат на їх виготовлення. Це є процесом-наслідком закону вартості. Цей  закон регулює зв’язки між товаровиробниками, а також   розподіляє  і стимулює суспільну працю в умовах товарного виробництва.  
        Закон вартості – це закон , який передбачає , що  виробництво й обмін товарів   мають  здійснюватися на основі їхньої вартості , тобто як обмін еквівалентів . 
         Закон вартості відповідає як теорії трудової   вартості, так і теорії гра-ничної корисності. Якщо вартість товару повинна детермінувати два фактори – витрати праці та    ступінь    цінності   споживача, то еквівалентність обмі-ну, відповідно до закону варості , припускає еквівалентність обох факторів. 
        Суспільно необхідний  робочий час - це мірило вартості товару, оскіль-ки це час, який потрібен для виготовлення будь-якої споживної вартості за існуючих суспільно нормальних умов виробництва і середнього в цьому сус-пільстві рівня вміння та інтенсивності праці. 
          Суспільно нормальні умови - це такі умови, за яких створюється біль-шість товарів. Інакше кажучи, ці умови є найтиповішими в суспільстві.

         В умовах розвиненого товарного виробництва і закону вартості діє як закон цін. Це зумовлено тим, що здійснюватии безпосереднійи облік кожного товару в робочих годинах неможливо. Для цього застосовують   опосередко-ваний вимірювач, яким є загальний еквівалент у вигляді грошей. [11, с.53] 
        Через механізм цін закон вартості виконує функції регулятора товарного виробництва, рушійної сили розвитку продуктивних сил, диференціації това-ровиробників.  
         Закон вартості активно впливає на суспільну диференціацію товарови-робників, перетворюючи певну частину з них на тих, хто збільшує масштаби виробництва, і на тих, хто розорюється і виштовхується з ринку. Цей процес охоплює різні групи товаровиробників, особливо дрібних і    середніх, поси-люючи їхню майнову диференціацію. Зазнає банкрутства і розорюється пере-важно та група підприємців, у якої індивідуальні витрати  виробництва вищі за суспільні. І навпаки,   товаровиробники, в яких вони   нижчі за суспільні, розширюють виробництво і збагачуються особисто. 
       Отже, закон вартості сприяє розвитку виробництва. Водночас він стиму-лює прогрес виробництва, оскільки економічними методами позбавляє товар-не господарство від неефективних підприємств. А це, в свою чергу, впливає на розвиток суспільних потреб, пришвидшуючи науково-технічний і суспіль-ний прогрес. [7, с.153]

     У підтриманні рівноваги в економіці, збалансованості    попиту та про-позиції важливу роль відіграє грошова маса. 

3.2. Інфляція

     Інфляція - багатогранний, складний процес, який чітко відображає всі основні  проблеми й суперечності економіки. Найбільш очевидно вона проявляє себе в систематичному переповненні каналів грошового обігу масою надлишкових грошей, що веде до їх знецінення та додаткового перерозподілу національного доходу й національного багатства на шкоду більшості населення.

     Проблема  інфляції є складовою частиною теорії грошей.

     Існують різні погляди на природу і  чинники інфляції, але переважають  два напрямки : перший розглядає інфляцію як суто грошове явище, спричинене порушенням законів грошового обігу; другий – як макроекономічне явище , спричинене порушенням пропорцій відтворення , і насамперед між виробництвом і споживанням , попитом і пропозицією товарів. [3, с.128]

  Інфляція є складним, багатогранним явищем , причини якого криються у взаємодії факторів сфери виробництва і сфери грошового обігу. 
        Під купівельною спроможністю грошової одиниці ми розуміємо ту масу товарів, яку можна придбати за цю грошову одиницю. Потрібно також зазначити, що в умовах зростання  загального рівня цін купівельна спроможність кожної окремої грошової одиниці буде зменшуватись, тобто на кожну грошову одиницю  можна буде придбати все менше товарів. Такий процес зменшення купівельної спроможності грошової одиниці дістав назву інфляція.  Причиною інфляції є порушення закону грошового обігу  перевищує потребу в них. Це й викликає зростання загального рівня цін. Провідним чинником інфляції є зростання грошової маси.  Проте саме по собі зростання грошової маси не спричиняє інфляції. Інфляція з’являється лише тоді, коли темпи зменшення швидкості обігу грошової одиниці, а й темпи зростання суспільного продукту , реалізацію якого й обслуговує грошова маса. [14, с.293]

     Саме  тому до чинників інфляції, крім зростання грошової маси, можна віднести зростання швидкості обігу грошової одиниці та зменшення загального обсягу суспільного продукту. Вплив кожного з цих чинників  може призвести до порушення законів грошового обігу, внаслідок чого кількість неповноцінних грошей  перевищить потреби в них, що і зумовить початок процесу інфляції чи знецінення грошей.

     Інфляція  зумовлена комплексом внутрішніх  і зовнішніх причин.

Найважливішими  з внутрішніх чинників є :

• порушення пропорцій відтворення між виробництвом і споживанням , попитом і пропозицією;
• значне зростання дефіциту державного бюджету і державного боргу , зумовлених непродуктивними державними витратами;
• надмірна емісія паперових грошей, яка порушує закони грошового обігу;
• мілітаризація економіки, що відволікає значну частину ресурсів в оборонну промисловість, призводить до недовиробництва товарів народного споживання, створює їх  дефіцит;
• збільшення податкового тягаря на товаровиробництво;
• випередження темпів зростання заробітної плати порівняно з темпами зростання продуктивності праці. [3, с.130]

      Зовнішні  фактори інфляції пов’язані з  посиленням інтернаціоналізації господарських зв’язків між державами, що супроводжується загостренням конкуренції на світових ринках капіталів, товарів та послуг робочої сили, загострення міхнародних валютно-кредитних відносин, зі структурними  світовими кризами( енергетичною, продовольчою, фінансовою) .

      Інфляція  не лише відображає у своєму розвитку динаміку цін, а й  вимірюється останньою.  Вона є обернено пропорційною величиною цінової динаміки. Якщо протягом року ціни зросли на 10 %, то можна сказати, що на такий самий відсоток грошова одиниця знецінилась чи втратила свою купівельну спроможність .  У сучасних умовах розрізняють три види інфляції залежно від того, яким темпом  зростають ціни.

         Повзуча інфляція - така інфляція, що досягає щорічно не більше одно-цифрового числа (наприклад, 5%) і проявляється у постійному зростанні цін. За повзучої інфляції безгосподарність і марнотратство, некомпетентність та економічна неграмотність керівництва країни покриваються за рахунок наро-ду. Деякі економісти у нас і за кордоном вважають, що   повзуча інфляція до 5% на рік не є серйозною загрозою, бо має такі позитивні наслідки, які абсо-лютно переважають  негативні. До того ж вона піддається   контролю, може бути регульована, за умов ринкової економіки непомітне зростання цін є важ-ливим важелем збалансування попиту та пропонування. З цим умовно можна погодитися, бо    повзуча інфляція і справді не спричинює швидкоплинних і виразних негативних явищ в економічному житті. Водночас вона здатна вис-тупати дійовим фактором збалансування грошово-фінансових і матеріально-речових ресурсів, прискорення технічного переозброєння виробництва, сти-мулює товаровиробників    постійно дбати про зниження матеріалоємності і затрат живої праці. Проте вказані переваги повзучої інфляції можна досягти лише за умов вільного ринку, конкуренції й підтримання рівноваги попиту - пропонування. [3, с.130] 
        Галопуюча інфляція - це така інфляція, яка набуває розміру двозначного числа щорічно. Вона супроводжується   стрімким, стрибкоподібним  підви-щенням цін, охоплює всі сфери  господарського життя й викликає серйозні негативні   наслідки   в    економіці та   соціальній сфері. Зростання індексів галопуючої інфляції практично не кероване і набуває хронічного характеру. 
          Гіперінфляція - надвисока і вкрай небезпечна інфляція, що, як правило, веде до економічного паралічу, провокування гострих соціальних конфліктів та непередбачених катаклізмів, На передній план діяльності уряду висуваєть-ся емісійна діяльність, потужність друкарського    верстата. За умов гіперінф-ляції гроші починають втрачати свої функції, падає їх роль в економіці, від-бувається натуралізація господарських зв'язків на основі бартерного обміну, порушується механізм   дії фіансів   і кредиту, розвиваються  інші   стихійні процеси в економіці.

     Потрібно  пам’ятати, що не за всіх умов інфляція проявить себе у відкритому зростанні  цін. В умовах установлення твердих адміністративних цін , що фіксуються державою, неминуче відбудеться зміна форм інфляції. У такому разі порушення закону грошового обігу (через надмірність грошової маси ) не зможе проявити себе у прямому зростанні цін. Проте  ступінь забезпечення товарною масою кожної грошової одиниці різко зменшиться і всю грошову масу не може буде повністю реалізувати. З’явиться надлишок грошей та дефіцит товарів. Урешті-решт це буде означати реальне знецінення всієї грошової маси . [9, с.103]

       Існує дві форми інфляції – відкрита та придушення. Відкритою нази-вають інфляцію, якщо порушення законів   грошового обігу (коли  кількість неповноцінних грошей в обігу є надмірною  порівняно   з   потребою в них) проявляється у  підвищенні цін. Придушеною    називають інфляцію, якщо порушення законів грошового обігу ( коли кількість неповноцінних грошей в обігу є надмірною порівняно з потребою в них ) призводить до появи дефіци-ту товарів, а не до підвищення цін. 
          Оскільки у  комплексі  інфляційного   процессу  в різні часи й періоди окремі фактори цього складного процесу   проявляють себе неоднаково, то в багатьох країнах визначення  типу інфляції  робиться на   основі визначення провідного з них. Залежно від цього розрізняють такі типи інфляції: інфляція грошової маси, інфляція зростання доходів, інфляція зростання матеріальних затрат виробництва, структурна інфляція, інфляція  прибутків, інфляція по-датків. 
  Загальні ознаки інфляції: 
           - переповнення каналів грошового обігу масою надлишкових грошей та їх знецінення стало зростання цін. Воно може здійснюватися приховано чи стрибко подібно. При цьому адміністративне підвищення цін так і не усунуло дефіциту товарів, не врівноважило попит і пропонування, бо для формування цін рівноваги за умов збереження  сильних позицій адміністративно-команд-ною системою не було простору

        - дефіцитність   на   товарному   ринку, спустошення   ринку товарів народного споживання;

        - знецінення грошової одиниці. 
             Конкретним проявом ознаки посилення інфляційного процесу також стало формування лажа на золото. Лаж - це підвищення ринкової ціни золота, вираженої в паперових грошах порівняно з кількістю знаків, які номінально представляють дану кількість золота. [1, с.453]

     Винуватцем  інфляції є держава і для її подолання необхідні суттєві державні антиінфляційні заходи. Вони бувають стабілізаційними та компенсаційними. 
          Стабілізаційні заходи: