Механізм функціонування ринку та його закони

     Таким чином, поняття ринок можна розглядати як у вузькому, так i широкому розумiннi. У першому - це форма економiчного обмiну, в другому - система вiдносин господарювання, здатна вирiшувати життєво важливi завдання у сферах суспiльного виробництва, обмiну, розподiлу та споживання. 

     Таким чином, ринок виступає як сукупнiсть форм i органiзацiї спiвробiтництва людей один з одним, призначених для того, щоб звести разом з комерцiйною метою продавцiв та покупцiв, а також надати можливiсть першим продати, другим - купити товар. Тобто це мiсце добровiльних угод, де продаж товарiв вiдбувається лише в тому випадку, коли обидві сторони - продавець i покупець - знаходять компромiс, який проявляється в цiні. 

     Як  явище господарського життя ринок  з'явився багато сотень років назад  як наслідок природно-історичного розвитку виробництва і обміну, що породили товарне ведення господарства. Відбувалося це через розвиток суспільного поділу праці, появу економічно самостійних, юридичних суб'єктів і перехід від натурального виробництва до прямого  продукто-обміну, а потім і до товарного обміну на ринку. 

     Отже, поняття "ринок" тотожне поняттю "ринковi вiдносини". 

      Ринковий  порядок взаємодії економічних  суб’єктів припускає наявність конкуренції, економічного суперництва виробників і споживачів, питання конкурентності в економіці – це питання, у якій кількості представлені на ринку різних товарів і послуг незалежно діючі виробники і споживачі, а також питання ступеня свободи приходу на дані ринки і виходу з них. Приватну власність, вільне ціноутворення, конкуренцію прийнято вважати стовпами ринкової системи. [4, с.271]  

     Ринок можна характеризувати відповідно до чинного законодавства на наступні види : легальний (офіційний), нелегальний (тіньовий, чорний). Структура ринку може бути охарактеризована за адміністративно-територіальною ознакою: місцевий, окремих територій, країни (внутрішній), світовий (зовнішній). Кожний вид ринку має свої особливості. Всі вони системно взаємопов'язані і органічно взаємодіють: якщо відбуваються порушення в одному з них, то це викликає перебої в роботі інших ринків і системи в цілому. [3, с.162]

     Бiльш  повно i глибоко сутнiсть ринку  можна розкрити через функцiї, якi вiн виконує. В економічній літературі існує багато різних класифікацій функцій ринку. Вони часто трактуються звужено і однобоко, що призводить до несистемного розуміння їх сутності. Представлені в моїй роботі класифікації, на мою думку, достатньо розкривають зміст функцій ринку. До основних функцiй слід віднести: регулюючу, стимулюючу, економічного відбору, iнтегруючу.  

     Регулююча функція забезпечує постійність зв'язків між різними галузями виробництва, з допомогою ринку встановлюються основні мікро- та макропропорції в економіці, у виробництві та обміні. Через конкуренцію ринкові відносини активно впливають на зниження витрат на виробництво будь-якого товару, на впровадження досягнень науково-технічної революції, на задоволення платоспроможного попиту населення. Ринок - найбільш досконалий інструмент саморегулювання товарного виробництва. Він визначає, "що", "як" і "для кого" виробляти. Цю функцію ринок виконує тому, що він найбільш "оперативно" реагує на зміни, які відбуваються в економічному житті суспільства, а суб'єкти ринкових відносин у свою чергу реагують на зміни, що відбуваються на ринку. [2, с.456]  

     Стимулююча  функція полягає в тому, що на ринку виграє той, хто найбільш раціонально використовує фактори виробництв для одержання найкращих кінцевих результатів, застосовуючи найновіші досягнення науки, техніки, організації праці та управління. Головне в цій функції полягає в тому, що ринок стимулює виробництво саме тих товарів, які необхідні споживачам.  

     Функція економічного відбору полягає в тому, що завдяки конкуренції суспільне виробництво звільняється від економічно слабких, нежиттєздатних підприємств. Ринок - це найоб'єктивніший суддя і найдемократичніший механізм економічного відбору ефективно діючих господарств. Процес відбору - жорстокий і безжалісний, але скаржитися можна хіба що на свою некомпетентність. Реалізуючи цю функцію, ринок підвищує прибутковість економіки в цілому.

     Контролююча функція полягає у сприянні контролю споживачів над виробництвом, посиленню економічності споживання шляхом зіставлення грошових доходів із цінами;  

     Ринок також "зшиває" економіку в  єдине ціле, розвиваючи систему горизонтальних і вертикальних зв'язків (підприємств, галузей, регіонів), в тому числі зовнішньоекономічних. У цьому проявляється інтегруюча функція ринку. Ринок сприяє проникненню товарів у різні країни і куточки світу. Обмін товарами між країнами здійснюється за світовими цінами, які будуються на інтернаціональній вартості. Якщо ж на ринок потрапляє товар, витрати на виготовлення якого перевищують суспільно необхідні інтернаціональні витрати праці, то їхній власник стає неконкурентоспроможним. 

     Ціноутворююча функція остаточне визначення вартості товарів і послуг, їх ціннісних еквівалентів у процесі реалізації, перетворення продукту праці на товар, втіленої у продукті суспільно необхідної праці і корисності у вартість.

     Отже, можна зробити висновок, що функції визначають ринок, як конкретну форму господарської діяльності суспільства, яка одержала назву ринкової системи господарювання, або ринкової економіки. 
 

     1.2. Умови ефективного функціонування й розвитку ринку 

    У кожній країні формування ринкової економічної системи відрізняється як за економічними формами та способами взаємодії попиту і пропонування, так і за строками зрілості. Країни Західної Європи першими вступили на шлях розвитку, тому в них найвищого рівня досяг розвиток  елементів інфраструктури ринку. Історичний досвід свідчить, що в країнах з ринковою економікою основною формою власності є приватна, забезпечена свобода підприємництва та вільний рух капіталів і товарів.   
        Крім того умовами формування ринку є вільний доступ виробників до економічних ресурсів і інформації, а також функціонування великої кількості фірм, що виробляють однорідну продукцію. Суб’єкти ринкових відносин повинні бути економічно та юридично незалежними, мати свободу вибору покупців , постачальників і вільну систему ціноутворення. [7, с.278]

  Ринок функціонує за певних умов, які можна поділити на наступні умови: економічні, соціальні, правові, соціально-психологічні та соціально-культурні. Розглянемо детальніше кожну із умов.       

      Економічні умови - основою яких є демократизація економіки - пов'язані з введенням загальних умов господарювання, які забезпечують ринкові зв'язки, передбачають:

  - вільний вибір форм власності  на засоби виробництва (утвердження права господаря);

  - вільне ціноутворення;

  - забезпечення та захист конкуренції;

  - вільний вибір видів діяльності;

  - вільний обіг товару, капіталу, праці ;

  - оподаткування, фінансування, кредитування, валютна політика, які стимулюють підприємницьку діяльність.

     Соцiальнi умови, якi забезпечують гуманнiсть ринкової економiки, охоплюють:

   - систему захисту малозабезпечених верств населення (пенсійне забезпечення);

   - система соціальної допомоги дітям, молоді, безробітнім;

   - система соціального захисту від безробіття.

      Правові умови   включають   систему  заходів, пов'язаних з розробкою правового законодавства   і   прийняття   економічних   положень з переходу на ринкові методи господарювання. 
       Соцiально-психологiчнi та   соцiально-культурнi  умови, якi забезпе-чують самореалiзацiю особи та повагу до неї, включають:

• забезпечення   свободи   розвитку   потенціалу особи- кваліфікаційного, освітнього, творчого, комунікативного, морального та ін..;
• свобода політичної діяльності;
• система задоволення духовних потреб особи;
• система соціальної відповідальності особи перед трудовим колективом, суспільством. [4, с.356]

      Неможливо уявити собі ефективного функціонування сучасного ринку без проведення зваженої політики конкуренції, яка виступає однією з форм державного регулювання ринкових відносин. Ринок за своєю природою є стихійним утворенням, правила якому диктуються переважно двома чинниками – попитом та пропозицією. Історично функція саморегуляції на ринку відбувалась за допомогою конкурентної боротьби між підприємствами, які отримували попит на свою продукцію шляхом поліпшення її якості. Підприємства вдавалися до різноманітніших заходів для того, щоб завоювати споживача на своєму ринку. Це спричиняло завищення цін понад їх ринкову вартість, збільшення товародефіциту, дискримінацію малого та середнього виробника. У регулювання ринкової економіки повинна була втрутитись держава шляхом установлення обмежень та пільг, виконуючи при цьому суто регуляторну функцію. [11, с.156]

   Отже, можна зробити висновок, що ринок  – це сукупність економічних відносин між фізичними і юридичними особами (промисловими, торговельними кампаніями, корпораціями, банками), а також між державами і національними органами, міжнародними фінансово-кредитними інститутами з організації та купівлі-продажу різноманітних товарів і послуг відповідно до законів товарного виробництва. Функціонування якого залежить від економічних, соціальних, правових, соціально-психологічних та соціально-культурних умов та зважена політика державного регулювання ринкових відносин

   Розглянувши в даному розділі сутність ринку, його функцій та умов ефективного його функціонування та розвитку перейдемо до наступного розділу в якому детально ознайомимося з системою, складом механізму ринку; сутністю попиту і пропозиції та факторами , що їх визначають. 

  Розділ 2. 

2.1. Система і склад механізму ринку

 
           Ринкова економіка - це специфічна соціально-економічна система. Вона, як і будь-яка система, має свій механізм функціонування, дія якого найбільш повно проявляється в центральній ланці цієї системи - на ринку. Що це за механізм і як він діє? Відповіді на ці запитання ми отримаємо, розглянувши спочатку його складові елементи. Їх в принципі чотири: попит, пропозиція, ціна й конкуренція.

      Ринок є високоорганізованою   інституцією,   де в результаті взаємодії попиту і пропозиції   встановлюються   рівноважні ціни. Попит і пропозиція – головне ядро   ринкової системи, її рушійні сили.

        Попит - це форма вираження потреби. На ринку ми маємо справу не з попитом взагалі, а з попитом платоспроможним, тобто забезпеченим відповідною сумою грошей. Тому попит включає в себе два елементи: а)потреби, тобто бажання придбати той чи інший товар або послугу; б)грошові засоби, які має суспільство для придбання даних товарів або послуг. [3, с.153]

     Попит, як правило, виражається в грошовій формі.  
          Пропозиція - це сукупність товарів і послуг, які є або в кожний даний момент можуть бути доставлені на ринок. Вона включає в себе два моменти: а)готовність виробників (продавців) до продажу того чи іншого виду товару або послуги;

б)умови, на яких виробник (продавець) згідний продати їх. Пропозиція, як правило, має натуральне вираження: штуки, тонни, метри.

      Ціна - це, як було з'ясовано раніше, грошовий вираз вартості. На ринку, як правило, розрізняють три види цін: ціну попиту, ціну пропозиції і ціну рівноваги.

     Ціна  попиту - це гранично максимальна ціна, яку покупці ще згідні платити за товар.

       Ціна пропозиції - це гранично  мінімальна ціна, яку продавці  ще згідні взяти за свій  товар. 

     Ціна  рівноваги - це ціна, яка встановлюється при врівноваженості попиту і  пропозиції.  
          Конкуренція - це процес суперництва між суб'єктами ринкових відносин за найвигідніші умови виробництва, реалізації й купівлі товарів та послуг. 
           Взаємодія названих елементів і являє собою ринковий механізм. Процес його функціонування визначає ступінь ефективності ринкової економіки. Чим же визначається чіткість взаємодії ринкового механізму? Адже в ньому немає спеціального органу, який би вказував на те, які товари виробляти підприємцю, де йому купувати ресурси, де робітникові працювати. Сам ринковий механізм забезпечує свою стабільність. Він має власний внутрішній порядок, і взаємодія його елементів підпорядкована вимогам певних законів: законам грошового обігу, вартості, попиту і пропозиції. А реалізується це через завдання, які ставить перед собою кожен учасник ринкових відносин: прагнення максимуму прибутків і раціоналізація вибору. [3, с.153]