Машинобудівний комплекс України

   У 2002 р. було прийнято Загальнодержавну (національну) космічну програму на 2003-2007 рр. Це третя космічна програма в Україні за роки незалежності. Сьогодні Україна бере участь у 25 міжнародних космічних проектах (Росії, США, Китаю, Бразилії, Францією), у т.ч. в Міжнародній програмі «Морський старт» - запуск з морських платформ океану (Кайманові острови) (за участю США «Боїнг», Норвегії «Кварнер», Росії НВО «Енергія»).

   Україна бере участь у міжнародній космічній  програмі «Інтерпол» (всього 20 країн-учасниць). Під Євпаторією відновлено центр  космічного зв’язку для керування супутниковими польотами.

   Власного  космодрому Україна не має, тому запуск супутників здійснюватиме в Росії.  

   Верстатобудівна та інструментальна  промисловість. Орієнтується на райони і центри з розвиненим машинобудуванням, науково-дослідною і конструкторською базою. Виробництво верстатів зосереджено в Києві, Харкові, Дніпропетровську, Одесі, Запоріжжі, Львові, Житомирі. Підприємства галузі розміщені майже в усіх регіонах України (крім трьох областей).

   Виробництво приладів, точних машин, інструментів і механізмів

   Відзначається мінімальною металомісткістю, високою трудомісткістю і науко місткістю.

   Фактори розміщення: Орієнтується на кваліфікованих робітників і науково-дослідні інститути (великі міста).

   Радіоелектронна промисловість.  До 1991 року в Україні практично не вироблялись технічні засоби зв’язку. В результаті конверсії ВПК налагоджено виробництво багатьох видів продукції: Дніпропетровськ (цифрові електронні АТС), Харків, Ромни, Львів (комутаційне обладнання для АТС), Тернопіль (засоби мобільного зв’язку для залізничного транспорту), Севастополь (засоби радіозв’язку для морського транспорту). Київ (Електронмаш) на базі процесорів Pentium випускає комп’ютери. Разом з Канівським підприємством на базі процесорів Intel також випускає комп’ютерну техніку.

   Виробництво побутової техніки: В Донецьку випускають холодильники «Норд», які постачаються у 120 країн світу. В Йорданії (Амані) збудоване дочірнє підприємство. В Миколаєві фірма «Кріеко» розробила новий тип холодильників.

   Побутові швейні машинки виробляють в Києві і Львові.

   Телевізори (Львів, Київ, Харків, Сімферополь).

   Виробництво медичної техніки. Рівень розвитку цієї галузі невисокий. Це стосується перш за все асортименту і якості продукції. Медичне обладнання випускають 67 підприємств. (Львів, Київ, Ізюм (оптико-механічне обладнання), Харків (стоматологічні крісла), Новомосковськ (стоматологічні крісла), Старий Самбір). В Києві освоюється випуск штучних нирок.

   Підшипникова  промисловість. Виробництво підшипників в Україні сконцентроване переважно в трьох областях: Харківській, Вінницькій, Волинські.

   Будівельно-шляхове  і комунальне машинобудування. Найбільшими центрами розвитку галузі є Київ, Запорізька обл. , Київська, Чернігівська, Полтавська, Донецька, Харківська , Вінницька та Житомирська області.

   Машинобудування для легкої і харчової промисловості та побутових приладів. Підприємства галузі розміщені в усіх областях України. Значними за обсягами виробництва були області в Центральному, Східному і Причорноморському регіонах держави.

   Виробництво санітарно-технічного і газового обладнання та виробів Суттєвими виробниками є Київська область і Київ — відповідно 8,3 і 28,0 % та Львівська область 5,7 %.  

   Оборонно-промисловий  комплекс

   Оборонно-промисловий  комплекс (ОПК) - сукупність промислових об'єктів будь-якої власності чи підпорядкування, які виконують або можуть виконувати державне замовлення з виробництва оборонної продукції.

   До  ОПК належать:  підприємства і організації які розробляють і виготовляють озброєння, військову техніку, обмундирування і матеріали, які розраховані для використання силовими структурами та у воєнній організації держави.

   Одночасно підприємства оборонно-промислового комплексу  виготовляють продукцію цивільного призначення.

   Основна мета функціонування ОПК: підтримка воєнно-економічного потенціалу країни на рівні, який забезпечує обороноздатність та безпеку України і реалізацію її національних інтересів.

   Таким чином, оборонна промисловість —  це сфера економіки, що визначає матеріально-технічну основу обороноздатності держави.

   Фактори, які зумовлюють розвиток і розміщення ОПК:

   -     природно-географічні;

   - демографічні (найбільше впливають на розміщення трудо- та наукомістких галузей промисловості (приладобудування, інструментальної, радіотехнічної, електронної, електротехнічної тощо). Розміщення цих галузей здебільшого залежить від наявності кваліфікованих кадрів;

   - техніко-економічні (особливо науково-технічний прогрес, транспортні умови та форми суспільної організації виробництва);

   -    соціально-економічні;

   - воєнно-економічні (здатність безперервного забезпечення збройних сил озброєнням, військовою технікою і боєприпасами при підготовці і у разі ведення воєнних дій);

   -      геополітичний чинник.

   До  особливостей функціонування оборонно-промислового комплексу належать:

   - високий  ступінь залежності результатів  діяльності від державної військово-технічної і оборонно-промислової політики;

   - необхідність  великомасштабного і цілеспрямованого  державного фінансування;

   - висока  капіталомісткість;

   - висока науко місткість і високий ступінь зосередження технологій;

   - збереження  на підприємствах і в організаціях  основної частини науково-технічного і кадрового потенціалу країни;

   - специфіка  правового статусу і режиму  роботи;

   - участь у міжнародному військово-технічному співробітництві. 

   За  останні роки розгортається революція  у воєнній сфері, в основі якої лежить застосування новітніх інформаційних технологій у системах бойового управління і розвідки. Збройні Сили України в XXI ст. на базі інформаційних технологій зазнають докорінних змін. Розроблено концепцію структурної перебудови ОПК України.

   Основні положення  концепції:

   -  визначення групи ефективних  підприємств;

   - створення на їх базі вертикально-інтегрованих  компаній зі спеціалізацією, що відповідає визначеним пріоритетам;

   - розгортання навколо них горизонтальної мережі підприємств-постачальників;

   - конверсія інших оборонних підприємств  або ліквідація неефективних виробництв. Потреба у вертикальних структурах зумовлена необхідністю концентрації ресурсів, зниженням виробничих витрат і зростанням попиту на системи озброєнь у складі бойових елементів і всієї їх інфраструктури.

   Для подальшого розвитку ОПК України  вкрай важливим є подолання економічної кризи в державі, адже в Україні наявний високий науково-технічний, виробничий і експортний потенціал ОПК України.

   Свідченням  цього є значні досягнення в останні роки в ракетно-космічній техніці, літакобудуванні, танкобудуванні, суднобудуванні, створення в Україні виробництва деяких видів сучасної артилерійсько-стрілецької зброї та ін. Зростаючі можливості оборонно-промислового комплексу України демонструються на міжнародних форумах торгівлі озброєнням.  Перелік продукції ОПК України, яка користується підвищеним попитом у світі, постійно розширюється, це танки Т-80, станції «Кольчуга», десантні кораблі на повітряній подушці «Зубр», турбіни і двигуни для авіації і флоту, оптичні прилади військового призначення та багато іншої продукції. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Машинобудування Автономної Республіки Крим 

     
 

Список використаної літератури:

1. ИД «Ранок», 2007 г.
2. ГНПП «Картографія», 2003 г.
3. Сазонець І.Л., Джинджоян В.В.. Чубар О.О. Розміщення продуктивних сил. К.: ЦНЛ, 2006. – 320с.
4. Заблоцький Б.Ф. РПС України. Національна мікроекономіка. К.: Академвидав, 2003. – 368с.
5. Розміщення продуктивних сил. За ред.. Ковалевського В.В. та ін. К.: Знання, 2001. – 351с.
6. Статистичний щорічник за 2005р. Державний комітет статистики України. К.: Консультант, 2006. – 576с.
7. Шпичак А.М. Экономические проблемы АПК Украины в условиях формирования рыночных отношений // Вестник аграрной науки. — 1997. — №9
8. http://www.stydent.od.ua/
9. http://who-is-who.com.ua/bookmaket/metal2006/1/2.html
10. Берзинь Й. 3., Колинина Н. П. Зкономика машиностроительного производства. — М: Вьюшая школа, 1988. — 303 с.
11. Карпунин М. Г. Перестройка й модернизация машиностроения: зкономический аспект. — М.: Машиностроение, 1990. — 271 с.
12. Кріжановский Б. Н. Потенциал машиностроения. — К.: Наукова думка, 1994.—351 с.
13. Економика машиностроительного производства. — М.: Высшая школа, 1988.— 303 с.
14. Паламарчук М. М., Паламарчук О. М. Економічна і соціальна географія України з основами теорії: Посібник. — К.: Знання, 1998. — С. 376—392.
15. Розміщення продуктивних сил: Підручник / За ред. Є. П. Качана. — К.: Вища школа, 1998.—С. 139—149, С. 376—392.
16. Розміщення продуктивних сил: Підручник / За ред. В. В. Кова-левського, О. Л. Михайлюк, В. Ф. Семенова. — К.: Знання, КОО, 1998
17. Романенко В. Регіональні ринки продукції машинобудування в Україні // Економіка України. — 1996. — № 6. — С. 90—92.
18. Географічна Енциклопедія України.-К.:УРЕ, 1991.-Т.1-3.
19. Жупанський Я. І. Історія географії в Україні.-ЛьвівгСвіт.-1997.
20. Кубійович В. Географія України і сумежних земель.-Л.-1926.
21. Развитие географической науки в Украинской ССР.-К.:Наукова думка.-1990.
22. Руденко В.П. Професор Антін Синявський -географії.-К.-1996.
23. Сучасні географічні проблеми Української РСР.-К.-1990.
24. Український історико-географічний збірник.-1971, вип.1 .-1972, вип.2.
25. Шаблійо.І. Володимир Кубійович.-Париж-Львів-т. 1-2.-1996.
26. Шаблій О.І. Степан Рудницький.- Львів.-Мюнхен.-1993.
27. Шаблій О.І. Професор Опанас Ващенко. – Львів. – 2002.
28. Шаблій О.І. Доктор географії Олена Степанів. – Львів. – 2003.
29. Шаблій О.І. Основи суспільної географії. – Львів. – 2003.