Машинобудівний комплекс України

   1.02   Особливості розміщення галузей машинобудування

   Важке машинобудування 

   Основні характеристики при  розміщенні: низька трудомісткість, висока матеріаломісткість, низька транспортабельність продукції.  Отже при розміщенні  важкого машинобудування вирішальними є сировинний і споживчий фактор (що дає змогу зменшити транспортні витрати).  

   Виробництво металургійного устаткування. Майже повністю зосереджене в Донецькому і Придніпровському економічних районах (Ново-Краматорський машинобудівний завод, реконструйований Старо-Краматорський завод (найбільший), Дебальцівський машинобудівний завод (випускає устаткування для доменних і сталеплавильних печей), Маріупольський завод важкого машинобудування, Стаханівський ливарно-механічний завод (виробляє доменне і сталеплавильне устаткування). 

   Гірничо-шахтне машинобудування. Галузь об’єднує 5 НДІ, 7 заводів. За радянських часів більше 60% всього горно-шахтного устаткування Україна імпортувала з Росії, Казахстану, Грузії. Хоча 70% всього обладнання, яке випускалось в Радянському Союзі було розроблене саме українськими конструкторами.

   При розміщенні дані підприємства повинні орієнтуватися на споживача.

   Фактори розміщення:  поблизу споживачів вугільної промисловості Донбасу і рудної бази Придніпров’я, районів видобутку нафти і газу.  (Основні центри: Дружківка, Горлівка (вугільні комбайни), Донецьк (підйомні машини і бурові установки), Луганськ (збагачувальне устаткування), Кривий Ріг (бурові верстати, устаткування для залізорудної промисловості), Дніпропетровськ, Чернівці – Дрогобич – Конотоп (бурове устаткування для нафтової і газової промисловості). 

   Хімічне і нафтове машинобудування. Найбільшим виробником цього виду обладнання в Україні є Сумська область, де випускається 50,3 % продукції цієї підгалузі. Помітно знизилася питома вага Одеської області, Києва, Житомирської області (Бердичів). Поряд з Сумською зросла також частка Донецької та Чернівецької областей. 

   Енергетичне машинобудування спеціалізується на виробництві устаткування для всіх видів електростанцій, в тому числі парових турбін, атомних реакторів, генераторів, дизельних моторів тощо.  І в минулому енергетичне машинобудування було розвинене на належному рівні і мало експортне значення. Нині потреба в продукції цієї галузі зростає у зв’язку з реконструкцією енергетичного комплексу України (деякі електростанції експлуатуються від 25 до 40 років).

   Найбільшим  центром енергетичного машинобудування  є Харків, в якому розташовані  заводи: «Електроважмаш» (виробництво  генераторів), «Турбоатом» (створений  ще в 1934 році за планом ГОЕЛРО, експортує  продукцію в 40 країн світу і  випускає всі види енергетичного обладнання для ТЕС, АЕС, ГЕС), «Електромашина».  З інших центрів можна назвати: Миколаївське ВО «Зоря» (випуск суднових двигунів, паро газові установки), Сумський завод «Насосенергомаш», Краматорський «Енергомашспецсталь», Полтавський завод турбінних лопаток, Багліївський завод енергетичного обладнання (котельне обладнання). Запорізький і Миколаївський заводи випускають трансформатори, в Хмельницький – трансформаторні підстанції.  

   Підйомно-транспортне  машинобудування. (Одеса, Львів, Харків, Нікополь, Дніпропетровськ, Прилуки, Золотоноша). Найбільш спеціалізованим підприємством даного машинобудування є львівський завод «Автонавантажувач».  

   Загальне  машинобудування

   Об’єднує  транспортне (без  автомобільного), сільськогосподарське (без тракторного), виробництво промислового та будівельного обладнання (без легкої та харчової пром.).

   Основні характеристики при  розміщенні: підприємства орієнтуються на споживача готової продукції (за винятком локомотивобудування, яке тяжіє до джерел сировини). 

   Локомотиво - і вагонобудування. Є досить капіталомістким, тому орієнтується на сировину. Тепловози виробляють в Луганську і Харкові. Електровози – в Дніпропетровську.  Заводи по ремонту тепловозів є в Києві, Львові, Дніпропетровську, Полтаві, Одесі, Запоріжжі, Конотопі. Залізничні вагони виготовляють – у Кременчуці, Дніпродзержинську. У Маріуполі - вагони-цистерни. Вагоноремонтні заводи (Київ, Харків, Одеса, Львів, Конотоп). 

   Суднобудівна  промисловість. Україна належить до країн з відносно високим рівнем розвитку суднобудування. Вона давала понад 40% загальносоюзного виробництва суден. Суднобудівний комплекс України складається з 8 (9) суднобудівних, 5 машинобудівних заводів, 11 приладобудівних заводів і 27 КБ і НДІ. 

   Обсяг виробництва суднобудівної продукції  в Україні не зменшується, як в інших галузях, а зростає. Це одна із перспективних галузей машинобудування. Кожного року укладаються нові контракти на будівництво суден (головні замовники Росія, Норвегія і Греція). Парадокс полягає в тому, що українські судно плавники заказують мало через високу вартість.

   Основний  фактор розміщення: орієнтація на морське узбережжя та внутрішні водні шляхи.

     Територіальне розміщення: основним центром є Миколаїв, де працюють три суднобудівні заводи (випускають різні типи суден: траулери, танкери), другий центр – Херсон (на двох суднобудівних заводах випускають різні типи океанічних і морських суден (у т.ч. лісовози, , бурові судна, танкери-продуктовози, танкери-нафтовози), портові крани) В Керчі випускають танкери, у Києві – морські траулери. Суднобудівне підприємство є в Феодосії. Судноремонт і виробництво невеликих суден є в Одесі, Іллічівську та Маріуполі.  

   Сільськогосподарське  машинобудування. У розвитку цієї важливої галузі склалася кризова ситуація, зумовлена перш за все руйнуванням колишніх економічних зв’язків. У минулому потреби в комплектуючих задовольнялись за рахунок імпорту з Росії. Лише 30% необхідних деталей вироблялось в Україні. Крім того продукція українських машинобудівників даної галузі не конкурентоспроможна на світовому ринку.

   Основний  фактор розміщення: орієнтація на райони виробництва готової продукції (сівалки, плуги, культиватори, причепи, машини і обладнання для тваринницьких комплексів).

   Територіальне розміщення: Кіровоград (ВАТ «Червона зірка» може забезпечити майже всі потреби в посівних машинах (сівлках), а нині він завантажений лише на 10%), Рівне (з датською фірмою створено СП по випуску комбайнів), Харків (мотори для комбайнів, разом з польськими підприємствами налагоджено випуск зернозбиральних комбайнів «Бізон», «Зубр» та «Обрій»),  Дніпропетровськ + Тернопіль (бурякозбиральні комбайни), Олександрія (Кіровоградська область зернозбиральний комбайн «Лан»), Херсон (зернові і кукурудзозбиральні комбайни), Одеса (тракторні плуги). Запасні частини (Київ, Миколаїв, Біла Церква, Чернівці, Донецьк, Луганськ, Житомир, Умань, Конотоп). 

   Середнє машинобудування

   Об’єднує: автомобілебудування, авіаційну промисловість, тракторобудування, верстатобудування.

   Фактори розміщення: трудові ресурси + кваліфіковані кадри + наявність науково-технічної бази. 

   Автомобілебудування. В Україні воно ніколи не було розвинене на належному рівні. Дозволяє забезпечити зайнятість великої кількості робітників. Український автомобільний комплекс включає 4 автомобільні заводи, 94 підприємства, які випускають комплектуючі, 150 заводів колишньої оборонної промисловості.

   Центри  автомобілебудування: Кременчук (великовантажні автомобілі) - «АвтоКраз» (1959), Запоріжжя  (малолітражні автомобілі)- «ЗАЗ» (1960), Львів (автобусний завод)- «ЛАЗ» (1957), Луцьк -«ЛуАЗ» - легкові автомобілі з підвищеною прохідністю (1967), В Києві виробляються мотоцикли, у Львові – мопеди, Харкові – велосипеди.

   Кременчук  «АвтоКраз»: створено СП «КрАЗ-IVEKO» (спільно з Італією). Фінансує його Європейський банк реконструкції та розвитку. Зборку машин здійснюють з імпортних комплектуючих. Випуск старих моделей припинено. Ще випускають бортові автомобілі КрАЗ, самоскиди КрАЗ, тягачі КрАЗ. Двигуни використовують російські, ярославського виробництва (хоча в Мелітополі випускають власні двигуни, проте в недостатньому обсязі і якість не відповідає європейським стандартам). 70% продукції іде на експорт.

   Запорізький автомобільний завод. Економічна криза 90-х років призвела до зменшення виробництва і вивільнення великої кількості робітників. З метою відродження підприємства уряд знайшов інвестора (південнокорейську компанію Daewoo) і у 1998 році було створено СП «АвтоЗАЗ- Daewoo» (статутний фонд - $300млн). Підприємству надали податкові пільги, і вже в перший рік СП дало прибуток. Однак далі справа не пішла: маючи потужність випуску 150 тис. автомобілів на рік підприємство продавало не більше 25 тис. машин на рік. Підприємство стало збитковим. Потім почалася криза в самій корпорації Daewoo, що негативно позначилось і на запорізькому підприємстві. В 2002 році СП було ліквідовано. АвтоЗАЗ перейшов під контроль корпорації «Укравто». Сьогодні це головне авто збиральне підприємство України. Сьогодні Запорізький автозавод збирає моделі різних класів: «Таврія», «Славута», «Сенс», «Ланос», «Мерседес», «ВАЗ», «Шеврове», «Опель», «Леганза».

   Львівський  автобусний завод  ВАТ «ЛАЗ». Завод випускає середні, великі і надвеликі міські автобуси. Двигуни постачають Росія, Франція і Німеччина.

   В Лубнах («Автомат»), та в Сімферополі налагоджено  випуск «Газелей».

   В Дрогобичі  освоєно випуск автокранів.

   Виробництво тролейбусів. За часів Радянського Союзу Україна не мала власного випуску (імпортувала з Чехії, Румунії, Росії). Тролейбусний парк швидко старів, тому потреба в нових тролейбусах була величезна. Тому було налагоджено власне їх виробництво (це один з не багатьох прикладів швидкого вирішення проблеми). Центри: Дніпропетровськ («Південмаш», здвоєні тролейбуси:  на 10% дешевші за імпортні), Львів (односекційні тролейбуси випускають на ЛАЗі), Київ (на авіаційному заводі створено експериментальний зразок легкого (з алюмінію) тролейбусу. Такий тролейбус досить конкурентоспроможний: собівартість також, а строк експлуатації – 20 років (у всіх інших – 10 років)).

   Крім  тролейбусів в Україні налагоджено  і випуск трамваїв. (даний вид  транспорту функціонує в 24 містах України). Власного випуску не було: імпортували з Чехії, Росії, Німеччини.  На Луганському тепловозобудівному заводі розроблено 4 типи нових трамваїв, які вже випускаються. В Дніпропетровську («Південмаш») почали випускати трамваї. 

   Тракторне машинобудування. Галузь у своєму розміщенні орієнтується на споживача.  Найважливішим центром є Харків (виробляють різні модифікації колісних і гусеничних тракторів, та двигуни до них) колісні трактори виробляються у Дніпропетровську, тракторні агрегати – у Вінниці. Запчастини (Чугуєв, Кременчук, Київ, Біла Церква, Луганськ, Одеса) 

   Літакобудування. Літакобудування – одна з найприбутковіших галузей машинобудування. За рівнем розвитку літакобудування Україна належить до найбільш розвинених країн світу. Подібну промисловість мають 5-6 держав, які застосовують так звані «високі технології». Літакобудування в Україні розпочало свій розвиток з 1925 р., коли було збудовано перший літак для цивільної авіації.

    В  авіаційній промисловості України  39 (5 з яких – авіабудівні) підприємств.  Ще 28 виготовляють необхідні агрегати, вузли тощо.

   Фактори розміщення: орієнтується на науково-дослідну базу та висококваліфікованих кадрів.

   Центрами  авіаційної промисловості є Київ («Авіант» АН-24, АН-26, АН-32, АН-140, АН-38., вертоліт «Ангел» (Київ); «Антонов») і Харків (Харківський авіаційний завод; Ту-134, АН-74. «Фед»), Запоріжжя («Мотор-Січ»). Тут виробляють пасажирські і транспортні літаки, які мають загальносвітове визнання і є конкурентоспроможними на ринку Європи і світу.

   В Україні  створено стратегічний військово-транспортний літак з чотирма двигунами  АН-70, який є перспективною маркою для просування на зовнішній ринок.

   Заводи  сьогодні не мають військового замовлення, які раніше становили 70-90% обсягу випуску  продукції. В Україні розроблено державну програму розвитку авіаційної промисловості, яка передбачає тісне  співробітництво з країнами СНД, тому що ізольований розвиток цієї сфери практично неможливий, через залежність її від зовнішнього постачання комплектуючих.  

   Космічний комплекс. Україна входить до сімки космічних держав світу. Вона відома виготовленням запускаючи ракетоносіїв і супутників. За часів Союзу Україна щороку випускала близько 100 бойових стратегічних ракет. Сьогодні на космос працює 40 підприємств. Провідним центром є м. Дніпропетровськ («Південмаш») (Павлоград, Харків, Київ, Чернігів).  Космічний комплекс України розвивається у тісному зв’язку з російським (75% комплектуючих отримує з Росії). Сьогодні для даної галузі характерне недостатнє фінансування космічних програм, тому космічна галузь «тримається на плаву» за рахунок замовлень з Росії та інших країн.