Маржиналістська теорія та мікроекономіка

       
Табл.2.1.1

     З таблиці видно, що конкретна потреба більш важливого виду може стояти нижче окремих конкретних потреб менш важливого виду. Приміром, восьма одиниця першого виду потреб буде представляти меншу цінність або меншу значимість для благополуччя суб'єкта, ніж перша одиниця сьомого виду потреб. Зменшення ж цінності благ у міру збільшення їх кількості представники австрійської школи пов'язували з "глибоко вкоріненою властивістю людської натури", коли одного і того ж роду відчуття, повторюючись безперервно, починають приносити нам все менше і менше задоволення, і нарешті, задоволення це перетворюється навіть у свою протилежність - в огиду.

     Розвиваючи  далі свою теорію, політекономісти  австрійської школи дійшли висновку, що благо може мати для споживача  певну цінність лише тоді, коли воно приносить певне задоволення; таким  чином було використано поняття  корисності, введене Германом Госсеном (1810-1858). Аналізуючи далі поведінку споживача Бем-Баверк у “Основах теорії цінності господарських благ” підсумував і докладно виклав наукові здобуття австрійської економічної школи. Для оцінки індивідуальної корисності він пропонує ранжувати блага за ступенем їх необхідності і тоді гранична корисність буде корисністю того найменшого за необхідністю блага, яке буде останнім у ряду благ, розвиваючи далі цю ідею він доходить висновку, що цінність блага є поєднанням корисності, яку воно має для споживача, та його відносної рідкості.

     На  основі теорії корисності було виведено положення про спадаючу граничну корисність, яка прямо пов’язана  із припущенням про залежність корисності від рідкості благ: при споживанні певного блага корисність кожної наступної одиниці менше ніж  корисність попередньої. Тобто сукупна корисність зростає спадаючими темпами до певного рівня насичення, після досягнення якого гранична корисність дорівнює нулю або набуває від’ємного значення.

     Стенлі  Джевонс (1835-1882) на основі теорії корисності сформулював теорему, яка отримала пізніше його ім’я: при раціональному  споживанні ступені корисності придбаних  благ пропорційні до їх цін, тобто  корисність блага із вищою ціною  більше. Праця впливає на обмінні  пропорції благ непрямо: зростання  прикладання праці збільшує корисність даного блага і таким чином  зменшує його граничну корисність. [6, c. 341-343]

     Вчення  про корисність мало колосальний  вплив на економічну науку; спростувавши теорію трудової вартості благ, воно дало ґрунтовне пояснення природи  цінності благ з точки зору споживача. На основі теорії спадаючої граничної  корисності побудовано такий розділ мікроекономіки як аналіз поведінки  споживача.

     Співвідношення  граничних корисностей двох благ має назву граничної норми  заміни і виражає кількість одного блага, якою споживач згоден пожертвувати заради додаткової одиниці іншого блага і дорівнює співвідношенню цін цих благ (теорема Джевонса) використовується для знаходження стану рівноваги споживача. Рівновага спостерігається тоді, коли відношення корисностей та цін благ рівні між собою, тобто корисність на одиницю витрачених грошей однакова для обох благ.

     Теорії  граничності набули широкої популярності та визнання серед провідних економістів  свого часу, спричиняючи чималий  вплив на розвиток економічної теорії. Не могли вони не зацікавити і економістів України. Так перша наукова робота всесвітньо відомого українського економіста Михайла Туган-Барановського (1865-1919) “Учение о предельной полезности хозяйственных благ, как причине их ценности” була присвячена саме використанню теорії граничної корисності, в своїй роботі він писав, що цінність блага у короткостроковому періоді визначається його пропозицією та попитом на нього, а у довгостроковому періоді треба враховувати затрати на працю. Таким чином Туган-Барановський провів синтез теорії граничної корисності та трудової вартості благ.

     Інший видатний український економіст  та математик Євген Слуцький (1880-1948) також зацікавився теорією граничної  корисності, присвятивши цій темі роботу “Теорія граничної корисності”. Спираючись на математичне підґрунтя  теорії граничної корисності Євген  Слуцький пішов далі у аналізі  поведінки споживача і присвятив  цій темі роботу “До теорії збалансованого бюджету споживача”, у якій він  проаналізував ефекти доходу та заміщення  при зміні ціни блага; на основі рівняння попиту Слуцького він вивів граничний  приріст попиту при зміні ціни як суму граничного приросту попиту при  фіксованому “меню” , тобто фіксованому  бюджеті та граничного приросту попиту за зміни доходу за умови, якщо ціна незмінна. 

    2.2 Значення теорії граничної продуктивності в економічній науці

     Протягом  всієї історії людства, починаючи  ще з часів античності, економічна думка розвивалась паралельно із розвитком економічних відносин, відбиваючи економічні інтереси своєї  епохи, і тому не можна розглядати появу нових економічних теорій просто як перехід від простішого до більш складного, від неправильних та неточних поглядів до все більш  довершених, оскільки разом із розширенням  економічних знань, відбувались  поява і розвиток альтернативних, не сумісних між собою теорій.

     Жодна з економічних теорій не пояснює  усіх особливостей економічної реальності. Кожна економічна теорія може лише з певною точністю пояснювати певні  розділи економічної науки. Перш за все це пов'язано з методами досліджень, тобто теоретичним "інструментарієм" - певними припущеннями, які можуть бути застосовані лише у відповідних  галузях науки і використання яких не має сенсу в інших.

     У останній третині ХІХ сторіччя виникає  принципово новий напрям розвитку економічної  теорії неокласичний, який будувався  на радикально нових теоретичних  засадах теоріях граничності. Розробкою  цього напряму займалось декілька шкіл. Неокласики оголосили предметом  своїх досліджень " чисту економіку ", яка не залежить від суспільної форми її організації; разом з  цим вводиться поняття "економічної  людини", яка намагається максимізувати  свій прибуток та корисність та мінімізувати свої зусилля для отримання бажаного результату, тобто людині приписується раціональна поведінка. При дослідженні  окремих господарських одиниць  застосовувались граничні величини, які характеризують ефект від  додаткової одиниці споживання (гранична корисність) або затрат додаткової одиниці виробничого фактора (гранична продуктивність).

     Результати  досліджень: теорію граничної продуктивності започаткував американський економіст  Джордж Кларк. Сутність закону спадної  продуктивності праці й капіталу полягає в тому, що кожний новий внесок праці у виробництво за незмінних розмірів капіталу супроводжується зменшенням продуктивності проти попередніх внесків праці. У свою чергу, кожний наступний внесок капіталу (за незмінної чисельності робітників) характеризується меншим обсягом виробленої продукції, нижчою ефективністю, ніж попередній.

     На  думку Кларка, розподіл суспільного  доходу відбувається відповідно до природного закону, який забезпечує кожному фактору  виробництва стільки багатства, скільки він створює. Кларк розвинув учення про три фактори виробництва, установивши ще один такий фактор: 1) капітал у грошовій формі; 2) капітальні блага (засоби виробництва і земля); 3) діяльність підприємця; 4) праця робітника. Згідно з його теорією розподілу  кожний фактор виробництва характеризується специфічною продуктивністю і створює  дохід. Так, капітал дає банкірові  процент, капітальні блага породжують ренту, діяльність підприємця забезпечує йому підприємницький прибуток (утворюється  лише за «динамічного стану», коли підприємець  виступає як новатор), а праця - заробітну  плату робітнику. Величина доходу, який дає кожний фактор своєму власникові, визначається граничною продуктивністю цього фактора (наприклад, зарплата є еквівалентом граничної продуктивності праці).

     Кларк довів, що в процесі виробництва  спостерігається спадаюча гранична продуктивність таких факторів виробництва  як праця та капітал (по аналогії до закону зменшення родючості землі). За допомогою такого підходу, Кларк  розділяв сукупний продукт на продукт  капіталу та продукт праці.

     Спираючись  на свою теорію, Кларк виводить умови  статичної та динамічної рівноваги. При статичній рівновазі ціни на продукт дорівнюють граничним  видаткам виробництва, прибуток та додатковий продукт відсутні. Виникнення та застосування нових технологій може збільшити  граничний продукт факторів виробництва  або зменшити граничні витрати, тоді при динамічній рівновазі вникає тимчасовий прибуток, який потім зникає при досягненні нової статичної  рівноваги. При кожному такому стані рівноваги фактичний випуск продукції наближається до потенційного, невеликі відхилення від якого усуваються ринковою саморегуляцією. [8, c. 257-259]

     Висновок. Підсумовуючи роль теорії граничної  продуктивності слід сказати, що вперше сукупний продукт був поділений  на продукт праці та продукт капіталу. При подальшому розвитку економічної  думки поняття граничної продуктивності були використані при дослідженні  процесу виробництва в умовах досконалої конкуренції та монополії, де вони визначають ефективність виробничого  процесу; за допомогою граничної  продуктивності визначається чи є виробництво  прибутковим, чи треба його розширювати  або закривати.

     Роль, яку зіграла маржинлістська революція  у розвитку економічної теорії полягала по суті в тому, що поняття граничних  величин дозволило створити новий  інструмент аналізу економічної  реальності, який використовує вищу математику. Таким чином можна сказати, що теорія граничної продуктивності розширила  сам предмет економічної науки.  

     2.3 Теорії граничності у комерційній діяльності

     Знання  переваг споживача щодо властивостей продукту важливе при розробці нових  продуктів. Зрозуміло, що будь-який новий  продукт, який може дати споживачам більше розглянутих характеристик за тієї ж самої ціни, що й існуючі альтернативи, завжди буде мати переваги. Наприклад, якби міні-фургон забезпечував більший обсяг і пробіг за тієї ж самої ціни, що й звичайний фургон або багатомісний автомобіль, то всі споживачі вибрали б його. Це говорить про те, що всі інші ознаки однакові в усіх альтернатив.

     Фірми, здійснюючи маркетинг нових продуктів, цілком очевидно цікавляться саме аспектом споживчого вибору. Якщо вони зможуть  потрібним чином змінити поєднання властивостей своїх продуктів, то вони зможуть збільшити продаж. Моделі автомобілів «Плимут» і «Додж» 1984 року - приклад передбачення споживчого вибору фірмою «Крайслер Корпорейшн». Ці автомобілі користувалися великим успіхом в тому році. Крайслер був не в змозі задовольнити всі замовлення. У 1985 року Крайслер істотно збільшив випуск цих автомобілів, які поєднували переваги автофургонів з витратою пального на рівні седана. Інші виробники побачили, що ці ознаки бажані, і теж почали продаж міні-фургонів.

     У ідеалі дослідження ринку має  відкрити граничну норму заміщення  продукту грошовою одиницею на дані ознаки. Це підказало б продавцям, від  якої кількості грошей споживачі  хотіли б відмовитися заради збільшення ознак що їх цікавлять (властивості). Виробники мали б змогу визначити, чи змогли б вони забезпечити ці поліпшені ознаки за ціни, яку готовий  заплатити споживач.

     Безумовно, передбачення попиту для будь-якого  продукту чи послуги – не завжди збувається. Важко заглянути у  завтрашній день і зробити на 100% правильне припущення. Завжди є шанс, що - якийсь важливий чинник несподівано  зміниться. Проте, вивчення теорії споживчого вибору, у якій приймаються до уваги  основні тенденції поведінки  споживача, дозволяє здійснювати економічне прогнозування із максимальною ймовірністю. Оскільки саме тенденції являються, як відомо, відображенням основних законів. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ 3: ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА. МОДЕЛЮВАННЯ ПОВЕДІНКИ ВИРОБНИКА