Маржиналістська теорія та мікроекономіка

ПЛАН

ВСТУП.........................................................................................................................3

РОЗДІЛ 1. МАРЖИНАЛІЗМ ЯК ТЕОРЕТИЧНА БАЗА МІКРОАНАЛІЗУ

1.1  Історія виникнення теорії маржиналізму.................................................5

1.2  Концепція маржиналізму. Її переваги та недоліки..................................6

1.3 Характеристика шкіл маржиналізму........................................................11

РОЗДІЛ 2. МІСЦЕ  І РОЛЬ ТЕОРІЇ МАРЖИНАЛІЗМУ В РОЗВИТКУ ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ

2.1 Роль граничної корисності в розвитку економічної науки....................16

2.2 Значення теорії граничної продуктивності в економічній науці...........20

2.3 Теорії граничності у комерційній діяльності...........................................22

РОЗДІЛ 3: ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА. МОДЕЛЮВАННЯ ПОВЕДІНКИ ВИРОБНИКА..............................................................................................................24

ВИСНОВОК................................................................................................................31

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ............................................................32 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП 
 

     Маржиналізм (від англійського marginal - граничний, крайній) - це течія в економічній  теорії, що виникла у другій половині XIX століття.

     Основна ідея маржиналізму - дослідження граничних  економічних величин як взаємопов'язаних явищ економічної системи в масштабі фірми, галузі, а також у масштабі всього народного господарства. У  даному контексті сучасний маржиналізм  включає в себе нині і неокласичну  і кейнсіанську економічні концепції, а економіка вперше стала наукою, яка вивчає взаємозв'язок між даними цілями і даними обмеженими засобами, що мають альтернативні можливості використання. При цьому слід мати на увазі, що альтернативна можливість припускає використання ресурсів і  витрат часу тільки для досягнення будь-якої однієї мети.

     Маржиналізм ґрунтується на аналізі економічної  поведінки господарюючого суб'єкта в процесі виробництва і на ринку. Це дає йому можливість використовувати  кількісні методи, зокрема аналіз функціонального зв'язку між досліджуваними факторами (наприклад, залежність попиту на товар від його ціни, цін інших  товарів, доходу споживача; вплив різного  співвідношення витрат праці і капіталу на його продуктивність і ін), а звідси і поняття границі функції (гранична корисність, еластичність попиту, гранична продуктивність чинників виробництва).

     Окремі  положення і розробки економістів  сильно вплинули на розвиток ряду галузей  прикладної математики (теорія ігор, лінійне  програмування, операційний аналіз та ін.) На даний час ця тема є актуальною тому що маржиналістські концепції (гранична корисність, гранична норма заміщення, гранична продуктивність, гранична ефективність капіталу та ін) використовуються в сучасних буржуазних теоріях попиту, фірми, ціни, ринкової рівноваги.

     Робота  має традиційну структуру та включає  в себе дане введення в курсову  роботу, 3 розділи, висновки та список використаної літератури.

     Перший  розділ розглядає маржиналізм як теоретичну базу мікроаналізу 

     В другому розглядається місце маржиналізму в розвитку економічної науки та його застосування.

     Розділ  третій  - практична частина, моделювання поведінки виробника.

     По  результатам дослідження було досконало  вивчено та розглянуто тему: «Маржиналістська теорія та мікроекономіка» та зроблено висновок. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

  РОЗДІЛ 1. МАРЖИНАЛІЗМ ЯК ТЕОРЕТИЧНА БАЗА МІКРОАНАЛІЗУ 

1. Історія виникнення теорії маржиналізму.

      Виникнення теорії, що бере за основу цінності не витрат праці, а корисність, трактується як «Маржиналістська революція». Маржиналізм в якості самостійної течії економічної думки сформувався в 2-ій половині ХІХ ст., що було викликано об'єктивними чинниками. Кінець XIX ст. став часом бурхливого економічного розвитку країн Західної Європи і США, що стало наслідком завершення промислового перевороту. Найбільш розвинені держави увійшли в період промислового капіталізму і вільної конкуренції. Потужний розвиток ринкових відносин як всередині країн, так і між ними, зумовив поглиблення процесу поділу праці, загострив увагу сучасників до ціноутворення, ролі грошей, законів поведінки суб'єктів ринку і т.п. Ці проблеми і стали основним об'єктом дослідження маржиналістів.

     Швидкий економічний розвиток супроводжувався кризами, посиленням соціальної напруженості, що доходила до крайніх форм. Це стало живильним середовищем для досить широкого поширення марксистської теорії, яка обґрунтовувала  неминучість загибелі тодішнього економічного порядку.

     Спостерігалася  певна криза класичної школи; певної популярності набуває історична школа в Німеччині, що ставило під сумнів методи класиків політичної економії.

     Тому  не менш суттєвою причиною виникнення маржиналізму можна вважати прагнення  вчених-економістів знайти вихід  з кризи економічної теорії, їх прагнення відкрити певні нові перспективи  сучасного їм економічного порядку.

     Школа маржиналізму сформувалася на основі критики історичної школи, яка дотримувалася емпіричного методу у вивченні економічних явищ. Маржиналісти, навпаки, доводили необхідність загальних закономірностей економічного життя, першорядність абстрактно логічного методу наукового аналізу, незалежно від національної специфіки. Ця принципова позиція методології дає підставу стверджувати про спорідненість маржиналізму з рікардіанством. У зв'язку з цим маржиналістів (особливо представників кембріджської школи) називають ще й «неокласиками». У той же час маржиналізм протиставив рікардіанській трудовоій теорії вартості теорію корисності, де величина мінової вартості виводиться не з необхідних трудових витрат, а з інтенсивності споживання. Існуюча раніше теорія корисності (Е. Кондільяк і Ф. Галіані), була вдосконалена маржиналістами на основі застосування методу граничного аналізу, який і дав назву новій економічній школі. Цей метод застосовувався згодом при побудові інших концепцій маржиналізму: теорії загальної рівноваги, розподілу, витрат виробництва та ін.

     Маржиналізм значною мірою був спрямований  і проти теорії К. Маркса, що базується  на трудовій теорії вартості класичної  школи. При цьому маржиналістскій  школі характерний, по суті, відхід від ідеологізації економічного аналізу, спроба обмежитися об'єктом  «чистого прибутку», без домішки  соціальних або конкретно - економічних  дисциплін, пов'язаних з ідеологією. Маржиналісти відмовилися навіть від  самого терміна «політична економія», введеного в науковий вжиток в 1615г. А. Монкретьєном, вважаючи за краще  нейтральне поняття «економіка».[1, c 154-156] 

2. Концепція маржиналізму.

     Деідеологізація економічного аналізу маржиналістської школи, в цілому, залишалася декларативною, якщо судити за кінцевими висновками теоретичних побудов. Перш ніж розглядати детально основні концепції маржиналізму, зробимо кілька зауважень щодо загальних методологічних установок, характерних для цього напрямку.

     Логіка  методологічних установок маржиналістів  вела до виділення основної проблеми, максимально віддаленої від ідеології  предмета дослідження, яка не пов'язана  з класовими інтересами. Таким  предметом була оголошена «вічна»  проблема раціонального розподілу  обмежених ресурсів.

     Саме тому в методології школи важливе місце зайняв принцип рідкісності. В основу теорій закладалося припущення про обмежену, фіксовану величину пропозиції того чи іншого блага, товару. Оскільки проблема раціонального розподілу ресурсів, по суті, виражає відношення людини до речі, а не суспільно - економічні відносини, які лише проявляються через відносини речей або людини до речі, згідно з К. Марксом, то вивчення внутрішньої структури капіталістичного суспільства виходить за межі об'єкта дослідження. І так як проблема раціонального розподілу обмежених ресурсів являє собою відношення людини не просто до речі, а до готового продукту або дарунку природи, то суспільні відносини і рівень виробництва передбачаються спочатку заданими, статичними. Ось чому маржиналісти наполягають на верховенстві обміну (споживання) над виробництвом, тим самим легко усуваючи питання, звідки беруться обмінювані блага. Відповідно до цієї логіки власники благ (товарів), в тому числі і факторів виробництва (або суб'єкти виробництва), не мають класового, антагоністичного поділу; вони виступають як рівноправні суб'єкти обміну, тобто продавці і покупці, виробники і споживачі. Якщо класики політичної економії пов'язували логіку економічної поведінки суб'єктів господарської діяльності з їх класової приналежністю, то маржиналісти зводять в абсолют суб'єктивно-психологічного принципу оцінки поведінки. При подібному підході виявляється, що економічні суб'єкти однорідні, нейтральні до блага з точки зору суспільного становища, і одиничний (первинний) господарюючий суб'єкт діє виключно у власних інтересах. Іншими словами, господарюючий суб'єкт прагне до вилучення максимальної особистого прибутку. При взаємодії безлічі вільних господарських суб'єктів їх індивідуальними інтересами формуються закони економічного життя. Тому найважливішим предметом дослідження маржиналістів стають не власне факти господарського життя, але й думки господарюючих суб'єктів з приводу цих фактів.

     Психологізація економічного аналізу була характерна в повній мірі для австрійської школи, в той час, як у теоріях А. Маршалла та Дж.Б.Кларка вона менш виражена. Спираючись на суб'єктивно-психологічний підхід, австрійці зробили спробу створити послідовну теорію, викривающої причинно- наслідковий механізм ринкових відносин. Теоретики кембриджської та американської шкіл так само, як і творці математичних концепцій економічної рівноваги, перш за все В. Парето, зробили наголос на дослідженні функціональних взаємозв'язків економічних явищ, відмовившись від причинно - наслідкового моделі. У кінцевому рахунку, в маржиналістскій школі в основному затверджується функціональний економічний аналіз.

     Отже, методології маржиналізму були властиві такі риси: суб'єктивно- психологічний та позаісторичний підхід до економічного аналізу (відома його деідеологізація на основі заперечення значущості класової, соціальної структури суспільства для економічних досліджень) та функціональний підхід до оцінки економічних явищ.

     Ґрунтуючись на цих нових методологічних засадах, маржиналісти сформулювали цілісну теоретичну систему, яка охоплює всі розділи політичної економії. Доповнена елементами рікардіанства і отримавша серйозну математичну базу, дана система панувала у провідних країнах з кінця XIX ст. до 30-х років XX ст.

     На відміну від багатьох шкіл маржиналізм до теперішнього часу залишається живильним середовищем і теоретичною основою для багатьох сучасних економічних концепцій. На наш погляд, це обумовлено методологічною орієнтацією маржиналізму на позаісторичний підхід до дослідження, що дає можливість виявити ряд закономірностей більш загальних закономірностей, що виходить за рамки конкретно - історичних умов кінця XIX - початку XX століття.

     Цьому сприяє певною мірою і нейтральний, деідеологізований підхід до дослідження. При всій зовнішній декларативності методологічний принцип об'єктивізму дозволяв і дозволяє адекватно реагувати на зміни, що відбуваються, відповідає здатності суспільства до змін.

     Маржиналістам, незважаючи на деяку недосконалість їх теоретичних побудов, вдалося  повернути економічну науку до проблем  споживання і попиту, дати поштовх подальшим численним дослідженням ринку та ціноутворення.

     Проблеми  рідкості, обмеженості ресурсів, психологічних  мотивів господарської поведінки  суб'єктів і багато інших міцно  увійшли в орбіту теоретичних  і прикладних досліджень в економіці.

     Маржиналізм має позитивні і негативні  надбання. До перших належать формування основ теорії мікроекономіки, обґрунтування  деяких законів граничної корисності та граничної продуктивності (окремі сторони яких мають пізнавальну  цінність), намагання з'ясувати цінність благ у взаємозв'язку з їх корисним ефектом стосовно конкретної корисності певної кількості таких благ і  відмежування цієї проблеми від сукупної корисності всіх запасів цих благ; часткове розроблення Л. Вальрасом  концепції загальної економічної  рівноваги за допомогою математичних формул (рівнянь). Крім того, його заслугою є детальний аналіз функціонування ринку на мікрорівні; з'ясування певних закономірностей ціноутворення  на такому ринку, зокрема попиту; намагання  дослідити питання оптимального розподілу і альтернативного  використання ресурсів.