Маржиналістська теорія та мікроекономіка

     Також перевагами є те, що замість зв’язку причин та наслідків в маржиналістських концепціях – ідея взаємозалежності елементів за часткової та загальної рівноваги; в концепціях маржиналізму досліджуються умови чистої і вільної конкуренції; маржиналістам вдалося показати криві індивідуального та галузевого попиту за незмінності всіх факторів крім одного і ввести граничну продуктивність фактора; гранична продуктивність дала можливість пояснити розподіл продукту; маржиналісти одними з перших застосували диференційне обчислення в економіці.

     Основними недоліками концепції маржиналізму з точки зору методології є  проповідування примату споживання та обміну над виробництвом (а отже, мінової концепції); твердження про  ідеологічну нейтральність економічного аналізу незалежно від типу суспільства; статичний підхід (розгляд економіки  в застиглому стані) та проповідування статичної рівноваги економіки (коли попит дорівнює пропозиції, має місце повне використання ресурсів та ін.); розгляд економічних суб'єктів як однорідних та рівноправних (що означає абстрагування від існування монополій, а отже, є ненауковою абстракцією); проповідування принципу раціональності економічної поведінки індивіда; використання лише функціонального аналізу без з'ясування причинно-наслідкових зв'язків.

     Також недоліками э те, що концепція справедлива тільки для короткочасних та незмінних періодів за наявності чистої конкуренції; в прагненні виміряти попит через задоволення, теорія стала суб’єктивною і психологічною; емпіричні дослідження не підтверджують теоретичні схеми; теорії маржиналізму не поширюються на макроекономічні процеси та поняття; фактичний метод проб і помилок у встановленні ціни підприємцями не підтверджує криві попиту. 
 
 

3. Характеристика  шкіл маржиналізму

     Початок XX ст. характеризувався появою неокласичного (нового класичного) напряму політичної економії, що поділявся на дві течії: мікроекономічний аналіз, за якого досліджувались проблеми товару, вартості, індивідуального капіталу, та макроекономічний аналіз, коли розглядались узагальнені показники, що описують усю економіку. Першим варіантом мікроекономічного аналізу стала теорія граничної корисності, або теорія маржиналізму, розвиток якої пов'язаний з кількома школами.

     Австрійська (віденська) школа маржиналістської економічної теорії сформувалася під час дискусії про методи (так званий методенштайт) з представниками історичної школи та у процесі ідейно-теоретичної боротьби з представниками витратної концепції вартості. Засновником австрійської школи був К.Менгер (1840-1921), юрист, економіст, професор Віденського університету. Його основні праці — "Основи політичної економії" (1871 р.), "Про метод суспільних наук і політичної економії особливо" (1883 р.). Основним теоретиком австрійської школи був Є. Бьом-Баверк (1851-1914), економіст, юрист, державний діяч, професор Інсбрукського і Віденського університетів. Значний внесок у формування ідей австрійської школи зробив Ф. Візер (1851-1926), економіст, професор Віденського університету.

     Основу  економічної концепції австрійської школи становить методологія  граничного аналізу. Її розробка почалася з вирішення так званого парадокса       А. Сміта. Суть парадокса полягає  в тому, що діаманти не задовольняють  першу життєву потребу, але коштують дорого, а вода життєво необхідна, але практично нічого не коштує. А. Сміт, Д. Рікардо, а пізніше і  К. Маркс вирішували цей парадокс за допомогою трудової теорії вартості, згідно з якою витрати праці на видобуток діамантів перевищують  витрати праці на видобуток води, отже вартість діамантів перевищує  вартість води. Теорія маржиналізму вирішує  цей парадокс із суб'єктивної точки  зору, тобто як у певний момент суб'єкт  визначає для себе значущість (корисність) блага. Отже, в пустелі вода буде дорожчою за діаманти, бо вона корисніша для життя людини.

     Доринкова оцінка товарів покупцями передбачає встановлення прямої й оберненої  залежності цінності благ від їх кількості і важливості потреби (рис. 1.3.1).

Рис. 1.3.1. Основні чинники, що впливають на цінність (граничну корисність) блага

     На  основі теорії цінності представники австрійської школи розробили теорію вмінювання і теорію капіталу. Цінність засобів виробництва визначається цінністю продукту, отриманого за допомогою цих засобів. Засобам виробництва надається (приписується) певна частина вартості створюваного ними продукту. Залежність між засобами виробництва й обсягом готової продукції виражена виробничою функцією К. Менгера

     Q=f(L,K),

     де  Q — обсяг вироблених продуктів; L — кількість найманих працівників; К — кількість одиниць капіталу.

     Це  лінійна виробнича функція, яка  показує, що вартість готової продукції  є функцією витрат двох основних факторів виробництва: праці і капіталу. Функція  підтверджує закон витрат Ф. Візера. Суть закону полягає в тому, що реальна  вартість якоїсь речі є неотриманням корисності інших речей, що могли  бути вироблені за рахунок витрачених ресурсів. Нині цей закон називають законом альтернативних витрат.

     Австрійська школа значно вплинула на подальший  розвиток економічної думки.

     На  основі австрійської школи сформувалася система теорій мікроекономічного  аналізу: теорія споживчого вибору; теорія технологічних множин; теорія загальної  економічної рівноваги.

     Наступною школою є Кембриджська(англійська) школа маржиналістів

     Засновник і основний представник кембриджської (англійської) школи маржиналістської економічної теорії — А. Маршалл (1842-1924), за освітою економіст, філософ, закінчив Кембриджський університет і потім викладав у ньому. Експерт багатьох урядових комісій з економічних проблем, член Королівського економічного товариства. Основна наукова праця А. Маршалла — "Принципи політичної економії" (1890 р.). Його концепція складається з ряду теорій: ціни, споживчого надлишку, квазіренти, капіталу, які в свою чергу є основою подальшого розвитку теорії маржиналізму і появи теорії граничної продуктивності. Вчений вважав, що існують тільки ціни, що встановлюються на основі рівноваги ціни попиту Qd і ціни пропозиції Ps. Ціна попиту встановлюється на основі граничної корисності товару, тобто Qd = MU, де MU — гранична корисність блага. Ціна пропозиції визначається граничними витратами виробництва товару (МС). Отже, кінцева формула встановлення рівноважної ринкової ціни набуває вигляду MU = МС.

     Продовженням  теорії рівноважної ціни є теорія капіталу і праці, в якій визначаються особливості оцінки основних факторів виробництва: капіталу і праці. Капітал — це речі, що створюють передумови виробництва. Основна форма прибутку на капітал — відсоток. Згідно з поглядами А. Маршалла, відсоток — це цінність капіталу, зумовлена його властивостями: продуктивністю і рідкісністю (обмеженістю). Відсоток визначається також як плата за організацію бізнесу капіталістом. Праця — це послуга, яку надають робітники капіталісту. Отже, зарплата є платою за надання послуг праці. Очевидно, що характеризуючи зарплату, А. Маршалл використовував основні положення теорії факторів виробництва Ж. Сея.

     Становлення теорії граничної продуктивності пов'язано  з появою американської школи маржиналізму, основним представником якої був Дж. Б. Кларк (1847-1938), який навчався в Цюріхському і Гейдельберзькому університетах, був професором Колумбійського університету. У своєму вченні про ціни вчений додержувався основних ідей теорії цінності, розробленої представниками австрійської школи. Він вважав, що в основі ціни лежить корисність товару, а ринкова ціна залежить від співвідношення попиту і пропозиції, і в тривалий період тяжіє до ціни пропозиції, яка є сумою прибутків власників усіх факторів виробництва.

     Дж. Б. Кларк поставив завдання з'ясувати, яку частку продукту створює кожен  з факторів виробництва. Для цього  розраховується граничний внесок факторів виробництва, що становить ринкову  вартість готової продукції і  дорівнює сумі граничного продукту праці  й граничного продукту капіталу. В  основі визначення граничного продукту будь-якого фактора лежить визначення приросту продукту, отриманого за рахунок  зміни цього фактора за фіксованої кількості інших. Дж. Б. Кларк сформулював  закон спадної граничної продуктивності факторів виробництва: у разі збільшення кількості їх застосування знижується ефективність (тобто фактори мають  спадну віддачу). Учений вважав, що крім продукту праці і продукту капіталу до ринкової вартості продукту належить продукт землі, отже, виробнича функція  має вигляд

     Q=f(L,K,T)

     де Т — земельні площі (terra), що використовуються у виробництві.

     На  теорії граничної продуктивності ґрунтується  теорія вмінювання Кларка. В його економічній  концепції ця теорія має закінчений вигляд. Прибутки власників факторів виробництва є частинами ринкової вартості готової продукції. Розмір цих прибутків має визначатися  граничними внесками факторів виробництва  в створення ринкової вартості продукції.

     Дж. Б. Кларк за допомогою графіка  проілюстрував ці висновки (рис. 1.3.2).

     Рис. 1.3.2. Спадна продуктивність факторів виробництва

     ВМС — це крива спадної продуктивності послуг праці. Із зростанням кількості  зайнятих граничний продукт праці  зменшується. Ринкова вартість готової  продукції буде представлена як площа  фігури АDВМК, причому продукт праці дорівнює площі фігури АВМК, продукт капіталу відповідно дорівнює площі фігури DВМ. В економічній концепції Дж. Б. Кларка об'єднано теорію граничної корисності і теорію вмінювання. Це поєднання мало дуже важливий позитивний результат — учення Кларка стало основою раціональної організації виробництва фірми та визначило основні проблеми подальших досліджень. Уперше в історії економічної думки розробка теорії вмінювання досягла такого рівня, що є закінченим варіантом безкласової теорії прибутків. 
 

РОЗДІЛ 2. МІСЦЕ І РОЛЬ ТЕОРІЇ МАРЖИНАЛІЗМУ В РОЗВИТКУ ЕКОНОМІЧНОЇ  НАУКИ 

• Роль  граничної корисності в розвитку економічної  науки

    Найбільш  вагомий вклад в розробку ідей маржиналістів внесла австрійська  школа політекономів, представлена професорами віденського університету Карлом Менгером (1440-1921), Євгеном Бем-Баверком (1840-1921) та Фрідріхом Візером (1851-1926). Вихідним методологічним принципом, на якому базується система поглядів австрійської школи був суб’єктивно-психологічний підхід до аналізу економічних процесів і їх факторів.

     Центральне  місце в концепціях австрійської школи посідає теорія, яка отримала назву теорії граничної корисності. Прийняті на той час економічні поняття  “товар” і “вартість” були замінені на “благо” і “цінність”. Карл Менгер та його колеги оголосили неправильною теорію про те, що праця є єдиним джерелом вартості, надаючи терміну  вартість суб’єктивного змісту, за що теорію піддавали жорсткій критиці  прихильники трудової теорії вартості, звинувачуючи новаторів у суб’єктивізмі. Менгер вважав, що цінність блага радикально залежить від потреби в ньому  споживача, тобто цінність визначається обставинами, в яких знаходиться  суб’єкт та його особистими уподобаннями.

     Менгер сформулював принцип зменшення корисності. Згідно з цим принципом вартість (цінність) будь-якого блага визначається тією найменшою корисністю, яку має остання одиниця запасу. При цьому при визначенні цінності матеріальних благ повинна братися за основу не шкала видів потреб, а шкала конкретних потреб даної конкретної людини. Для ілюстрації цього положення доречно навести таблицю, яка так і називається "таблиця Менгера"(табл. 2.1.1). У цій таблиці вертикальні ряди, відмічені римськими цифрами позначають різні види потреб та їх значення у низхідному порядку: I - являє собою найважливіший вид потреби, наприклад, в їжі; V - вид потреб середньої важливості, наприклад, потреба в спиртних напоях, X - самий мало важливий вид потреб. Цифри ж у межах кожного вертикального ряду (арабські цифри) ілюструють зменшення настійності даної потреби в міру її насичення в порядку убування від 10 до 1.