Мале підприємництво в Україні

Безумовно, суб'єкти малого підприємництва можуть розраховувати  перш за все на власні сили, свої матеріальні  та фінансові ресурси. У такому випадку  державна підтримка не матиме характеру заохочення утримання та розглядатиметься як щось постійне, та як основне джерело підвищення конкурентоспроможності і рентабельності.

2.3. Інструменти державної підтримки розвитку малих підприємств

 

Формування державної  політики розвитку малого підприємництва, створення цілісної системи його державно-громадської підтримки – складний і тривалий процес, однак вже сьогодні можливо і необхідно закласти організаційно-правові та економічні засади відповідної державної політики.

Міністерством економіки, відповідно з положенням Концепції державної політики розвитку малого підприємництва розроблена і затверджена постановою Кабінету Міністрів України державна Програма розвитку малого підприємництва в Україні.

Головними завданнями Програми визначені: створення правових, економічних і організаційних умов для сталого розвитку малого підприємництва як важливого чинника розвитку і структурної перебудови економіки; цілеспрямоване формування системи державної і суспільної підтримки малого підприємництва; розвиток малих підприємств у виробничій, інноваційній та соціальних сферах, створення нових робочих місць, підтримка ділової та інвестиційної діяльності, розвиток конкуренції на ринку товарів та послуг; ініціювання фінансово-кредитних та інвестиційних механізмів, а також нових джерел фінансування підприємницької діяльності, у першу чергу за рахунок власних можливостей малих підприємств, які ефективно розвиваються; формування розвинутої інфраструктури малого підприємництва на загальнодержавному, регіональному і місцевому рівнях; створення широкого прошарку підприємців-власників; формування стимулів для саморозвитку малого підприємництва.

Система програмних заходів включає:

1. формування правової бази з питань малого підприємництва;
2. фінансово-кредитну підтримку малого підприємництва;
3. матеріально-технічну та інноваційну підтримку малих підприємств;
4. кадрове і науково-методичне забезпечення розвитку малого підприємництва;
5. організаційне забезпечення, міжнародну фінансову та технічну допомогу у сфері малого підприємництва.

З метою формування правової бази розвитку малого підприємництва Програмою передбачена підготовка низки проектів законів та інших  правових актів які відображають специфіку регулювання розвитку підтримки малого підприємництва. Важливим напрямом у реалізації державної підтримки розвитку малого підприємництва є формування стабільної податкової системи.

Особливу увагу приділено  розвитку та вдосконаленню фінансово-кредитної  підтримки малого підприємництва, в  тому числі створення меланізму кредитування та страхування малого підприємництва.

Важливим моментом є  врахування регіональних особливостей розвитку малого підприємництва, соціально-економічної  ситуації, стану виробничої інфраструктури і низки інших чинників. Для  цього розроблялись Регіональні  цільові програми підтримки малого підприємництва.

Реалізація Програм  за умов економічної стабілізації створить умови для збільшення кількості  діючих малих підприємств у 1-2 рази, що дозволить забезпечити значний приріст нових робочих місць, ріст частки малих підприємств у валовому внутрішньому продукті. Це дозволить забезпечити додаткові надходження до бюджету від діяльності суб'єктів малого підприємництва, отримати додаткові товарні ресурси, підвищити рівень конкуренції серед вітчизняних товаровиробників.

У Харківській області за станом на 01.01.2011 на 10 тис. наявного населення припадало 76 активних малих підприємств (цей показник змінився в бік зменшення, порівняно з 2009 роком, у зв'язку з тим, що Держкомстат України з 2010 року перейшов на облік тільки активних малих підприємств на 10 тис. осіб наявного населення), але не зважаючи на це, Харківська область займає 2 місце за цим показником по Україні (у 2009 році – 4 місце).

Кількість суб'єктів підприємницької  діяльності-фізичних осіб становить 178,6 тис. Усього у сфері малого бізнесу, з урахуванням найманих працівників, працює третина від зайнятого населення регіону.

Малими підприємствами області в 2010 році було реалізовано  продукції (послуг) на суму 28167,1 млн. грн., що на 1526,0 млн. грн. (5,7%) більше, ніж у 2009 році.

Фонд оплати праці  на малих підприємствах регіону  в 2010 році становив 1664,7 млн. грн., що на 4,8% більше, ніж у 2009 році (1588,0 млн. грн.). Створення сприятливих умов, необхідних для стабільного та ефективного розвитку малого підприємництва, залишається одним із пріоритетних завдань діяльності Харківської обласної державної адміністрації. Важливим інструментом державної політики підтримки малого підприємництва в області є регіональна Програма сприяння розвитку малого підприємництва в Харківській області на 2011 – 2015 роки, яка розроблена відповідно до законів України «Про державну підтримку малого підприємництва», «Про Національну програму сприяння розвитку малого підприємництва в Україні», «Про місцеве самоврядування в Україні» та відповідно до Стратегії сталого розвитку Харківської області до 2020 року, затвердженої рішенням Харківської обласної ради від 23.12.2010 №27-VI.

За 2011 рік Харківському регіональному фонду підтримки  підприємництва виділені кошти в  розмірі 330,7 тис. грн., у т.ч. у ІV кварталі – 86,2 тис. грн., які були спрямовані на забезпечення діяльності фонду, з метою ефективного виконання заходів щодо підтримки розвитку малого підприємництва.

У 2011 році на мікрокредитування  малого підприємництва з обласного  бюджету було виділено 669,3 тис. грн. 4 суб’єктам підприємницької діяльності, які стали переможцями конкурсу бізнес-планів, у результаті чого планується збільшення обсягів виробництва даними суб’єктами підприємницької діяльності та надходжень до державних і місцевих бюджетів [16, с. 1].

 

 

ВИСНОВКИ

 

Мале підприємство –  це іманентний елемент системи економічних  відносин в економіці ринкового  типу, який забезпечує її інноваційну  активність і підтримує конкурентне середовище.

При визначенні малого підприємства можуть використовуватись кількісні та якісні критерії. До якісних критеріїв відносять: висока організаційно-функціональна гнучкість, високий рівень конкуренції, переважна орієнтація на місцеві джерела сировини і ринки збуту продукції, обмеженість грошових і матеріальних ресурсів, потреба у розумній підтримці державою і великим бізнесом. До кількісних критеріїв відносять: кількість працівників, обсяг продаж, величину активів, кількість філій або підрозділів, частку фірми на ринку, сукупний капітал фірми.

Роль і місце малих підприємств в національній економіці виявляється в виконуваних ними функціях: формування конкурентного середовища; надання ринковій економіці гнучкості, оперативності реагування на потреби ринку, мобільності; прискорення реалізації новітніх технічних та комерційних ідей.

Головними причинами  гальмування розвитку малого підприємництва в Україні є: відсутність дійового механізму реалізації державної  політики щодо підтримки малого підприємництва; неймовірно важкий тягар оподаткування; низькі темпи та перекоси в процесі реформування власності; відсутність належного нормативно-правового забезпечення розвитку малого бізнесу; обмеженість або повна відсутність матеріальних фінансових ресурсів; недосконалість системи обліку та статистичної звітності малого підприємництва, обмеженість інформаційного та консультативного забезпечення.

Ключовими проблемами на шляху подальшого розвитку та росту  малого бізнесу в Україні є  труднощі при виході на ринок для  новостворюваних підприємств та надмірні регулятивні вимоги і податки для діючи підприємств.

Формування державної  політики розвитку малого підприємництва полягає у створенні цілісної системи його державної та громадської  підтримки. Одним з дієвих механізмів розвитку підприємництва є прийняття, відповідно з положенням Концепції державної політики розвитку малого підприємництва, однойменної Програми та регіональних програм, які враховують специфіку кожної території і визначають пріоритети розвитку підприємництва.

Реалізація Програм  створить умови для збільшення кількості діючих малих підприємств, приріст нових робочих місць, росту частки малих підприємств у валовому внутрішньому продукті, додаткових надходжень до бюджету, отримання додаткових товарних ресурсів, підвищення рівня конкуренції серед вітчизняних товаровиробників; допоможе вирішенню соціально-політичних завдань; формуванню широкого прошарку дрібних власників, який є основою соціально-економічних реформ, гарантом політичної стабільності та демократичного розвитку суспільства, і, відповідно, послаблення тенденції до соціальної диференціації населення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА: РОЗРАХУНОК ПОКАЗНИКІВ ОСНОВНИХ ФОНДІВ

 

Варіант 19

На підставі даних  підприємств визначте: вартість основних фондів; вартість основних виробничих фондів; вартість основних невиробничих фондів; вартість активної і пасивної частини основних виробничих фондів, у складі основних фондів; питому вагу основних виробничих і основних невиробничих фондів; видову структуру основних виробничих фондів; питому вагу активних і пасивних фондів у складі основних виробничих фондів:

тис. грн.

Перелік основних фондів	Станкоінструментальний  завод
1. Будівлі і споруди  виробничого призначення	207759
2. Передавальні пристрої	2089
3. Машини і обладнання,	227347
в тому числі: силові машини і обладнання; робочі машини і обладнання; вимірювальні та регулюючі прилади лабораторне обладнання; комп’ютерна техніка	49130 166419 2530 1090 8178
4. Транспортні засоби	6500
5. Інструмент	2360
6. Виробничий і господарський інвентар.	1010
7. Інші основні виробничі фонди.	1920
8. Будівлі і споруди  невиробничого характеру.	39160
9. Інші невиробничі  фонди.	1052

 

1. Вартість основних виробничих фондів

До основних виробничих фондів входять: будівлі і споруди  виробничого характеру; передавальні пристрої; машини і обладнання (силові машини і обладнання, робочі машини і обладнання, вимірювальні та регулюючі прилади, лабораторне обладнання, комп’ютерна техніка); транспортні засоби; інструмент; виробничий і господарський інвентар; інші основні виробничі фонди.

Вартість основних виробничих фондів дорівнює 207759 + 2089 + 227347 + 6500 + 2360+ 1010 + 1920 = 448985 (тис. грн.)

 

2. Вартість основних невиробничих фондів

 

До основних невиробничих фондів входять: будівлі і споруди  невиробничого характеру; інші невиробничі фонди.

Вартість основних невиробничих фондів дорівнює 39160 + 1052 = 40212 (тис. грн.)

 

3. Ва<span class="dash0410_0431_0437_0430_0446_0020_0441_043f_0438_0441_043a_0430__Char" style=" font-size: 14pt; t