Кредитні відносини банків з індивідуальними позичальниками

     Строки  погашення позики залежать від багатьох факторів. Основним із них є:

• характер об'єктів кредитування ;
• забезпечення банків кредитними ресурсами, їх склад та структури залучення та запозичення;.
• платоспроможність та кредитоспроможність позичальників;
• рівень фінансової сталості самих банків;
• характер виробничої політики НБУ і КБ.

     Шостий  етап – контроль за виконанням умов кредитного договору – є завершальним в процесі організації кредитних  відносин банку з індивідуальним позичальником. Це є важливий елемент  системи заходів комерційного банку з мінімізації кредитного ризику і забезпечення практичної реалізації всіх умов кредитування, узгоджених з клієнтом, – передусім в плані цільового використання позичених коштів та своєчасного та повного їх повернення з виплатою належних процентів. Впровадження контрольних заходів за використанням позичальником наданого йому кредиту може здійснюватися банком на основі наступної інформації:

• отриманої від позичальника (баланси, звіти про доходи і збитки, бізнес–плани, податкові декларації тощо.);
• отриманої в самому банку (рух коштів на поточному рахунку, стан розрахунків між позичальником та його контрагентами, пов'язаними із заходом, що кредитується);
• отриманої в результаті перевірок на місцях.

     Сукупність  отриманих таким чином даних  разом з усіма документами на оформлення позики утворює кредитку справу клієнта. Результати контролю загалом повинні надати вичерпно, об'єктивну інформацію про стан використання виданих кредитів, відповідність балансових та інших звітних показників даним, передбаченим у бізнес–плані та техніко–економічному обґрунтуванні, обсяги випуску продукції та отримання прибутку, наявність та збереження позичальником заставленого майна, а також інші дані, що характеризують спроможність клієнта своєчасно і в повному обсязі погасити кредит.[4, с. 362–363]

     З переходом до ринкової економіки все більшого поширення  набуває комерційний кредит, що є  реакцією на дорожнечу банківського кредиту. Законом України "Про  підприємства в Україні " передбачено, що підприємство може поставляти продукцію, надавати послуги в кредит з оплатою покупцями (споживачами) відсотків за користування цим кредитом. Верховна Рада України 17.06.92 р. прийняла Постанову "Про застосування векселів у господарському обороті України", згідно з якою вводиться вексельний обіг з використанням простого і переказного векселя, відповідно до Закону про переказний і простий вексель. Це відкрило шлях до вступу України в міжнародний вексельний обіг.

     Для широкого використання векселів у розрахунках  необхідна стабільність економічних  відносин, висока довіра їхніх суб'єктів один до одного, високий рівень розвитку вексельного права.

     В Україні всі ці умови тільки починають  формуватися, що стримує розвиток вексельного  обігу, призводить до використання векселів для незаконних операцій. При введенні вексельного обігу в державі необхідно враховувати, що відхилення від вимог вексельної дисципліни негативно відіб'ється на стані всієї економіки. У зв'язку з цим важливим чинником є розвиток інформаційної бази Національного банку (створення комп'ютерної бази даних, проведення в каталозі протестів реєстрації усіх без винятку опротестованих векселів).

     Особливу  увагу слід приділити розвитку споживчого кредитування. У розвинутих країнах  цей вид кредиту виконує подвійну економічну функцію: збільшує поточний платоспроможний попит населення і прискорює реалізацію товарів і послуг. Питома вага споживчих позичок у кредитних портфелях мізерна (5%). Значна частина наданих населенню позичок припадає на Ощадбанк України. Значна частина українських банків узагалі не здійснює кредитування населення. Дуже мало розвинуті такі види кредитів населення, як іпотечне кредитування, надання позичок на придбання товарів на виплат.

     Сьогодні банківське мікрокредитування вважається одним з ключових напрямів розвитку системи державної фінансової підтримки малого  і середнього  бізнесу,  оскільки  забезпечує фінансову  підтримку  тих  громадян  і  cуб'єктів підприємницької діяльності, що лише розпочинають свою діяльність. Розвиток  мікрокредитування  супроводжується  удосконаленням  інфраструктури підтримки малого  і  середнього бізнесу -бізнес-інкубаторів, бізнес-центрів, наукових та інноваційних парків, консалтингових установ тощо.

     Принциповим  питанням  удосконалення  банківського  кредитування малого підприємництва є  створення гнучкої системи гарантій, яка відкрила б можливості  кредитування  для  всіх  категорій  підприємств.  З  ним  пов'язана процедура й  суб'єкт  гарантування  та питання  забезпечення повернення  кредиту. Як свідчить практика, існує декілька варіантів вирішення даного питання. Ризики бере на себе комерційний банк, приймаючи на свій ризик рішення з кредитування малого бізнесу. Недолік такого варіанту – його впровадження залежить  від  вольових  якостей  та  стратегічного  бачення  керівництва  конкретної банківської установи, ефективності його менеджменту, адже сьогодні банки  здебільшого не довіряють суб'єктам малого бізнесу  і не хочуть брати на себе ризики, пов'язані з їх кредитуванням.

     Гарантії  забезпечуються спеціалізованими фондами або іншими інститутами підтримки малого підприємництва. При цьому, фінансові ресурси таких установ, які можуть бути залучені з бюджету, спрямовуються не безпосередньо на кредитування, а на забезпечення комерційних кредитів. Недолік такого варіанту – недостатні обсяги бюджетних ресурсів та фінансування таких установ.

     Гарантії  за кредитами забезпечують державні та муніципальні органи влади для  тих малих і середніх підприємств, які працюють у соціально значущих галузях економіки, беруть участь у виконанні державних замовлень, виконують заходи в рамках регіональних програм соціально-економічного розвитку територій та населених пунктів. Недолік такого варіанту – низький рівень залучення малих підприємств до виконання державних і муніципальних замовлень та необхідність розширення такої практики на центральному  і регіональному рівнях.

     Створення  комерційних  схем  гарантування  за  кредитами  для малого

підприємництва  – запровадження продажу гарантій як форми вкладання капіталу з метою отримання прибутку. Недолік такого варіанту – схеми комерціалізації  гарантій  ефективно  застосовуються в розвинених ринкових країнах, але в Україні їх важко впроваджувати через поки що високий рівень ризиків ведення  підприємницької  діяльності  в  сфері малого  підприємництва  та  загальну високу вартість процедур ведення бізнесу, а також через вкрай недостатні обсяги фінансово-кредитних ресурсів.

      Оцінюючи  теперішній стан споживчого кредитування в нашій країні слід його порівнювати  не тільки з станом споживчого кредитування не тільки у високо розвинутих західних  країнах та перераховувати те чого у нас не має, але й потрібно вказати те, що з’явилося в Україні за останні роки в сфері споживчого кредитування. Так на даний час ми маємо можливість придбати сучасні автомобілі декількох провідних компаній світу. Таку можливість надають спеціалізовані лізингові компанії, які займаються продажем автомобілів у розстрочку, з відстрочкою передачі права власності, які працюють переважно  з автотранспортом, одною з таких є лізингова компанія «Хамса - лізинг», автосалон  компанії «DAEWO MOTOR» та інші компанії, які дають можливість громадянам придбати автомобіль не маючи відразу повної суми необхідної для купівлі того чи іншого автомобіля, а сплативши тільки частину вартості автомобіля громадянин може отримати у своє користування автомобіль вже зараз.

      Починає розвиватися також житлове кредитування, так  нещодавно на державному рівні  була прийнята програма направлена на підтримку молодих сімей. Тільки в м. Києві було прокредитовано більше 120 молодих сімей на загальну суму більше 5 млн.грн. під 12%  річних терміном на 10 років. Виконання цієї програми проходило через АКБ «АРКАДА», тобто АКБ “АРКАДА” виконував роль посередника і на себе майже ніякого ризику не приймав. Кредитування відбувалося за слідуючою схемою: спочатку цей банк кредитував на термін до 1 року забудовника, потім ці квартири розподілялися серед фізичних осіб позичальників, причому обов’язковою умовою було те, що позичальник повинен відразу був сплатити не менше 50% від вартості квартири, що вже само по собі відкидало багатьох позичальників від можливості придбати в кредит квартиру. Стосовно всіх інших банків, то майже ніхто з них не практикує житлове кредитування на даний момент, бо по-перше, навіть така невелика відсоткова ставка, як 50% річних є досить високою для населення, тай терміни житлового кредитування,  на мій погляд повинні сягати не менше десяти років. А щоб банк міг видати кошти на такий великий термін та ще й під невисоку процентну ставку, йому потрібно привернути до себе кошти на довгий термін, та ще й під невисокі відсоткові ставки. Але населення в даний момент не з великим заохоченням вкладає кошти в банк на тривалий термін. Тобто в даний момент ситуація з житловим кредитуванням  в Україні не з кращих.

      Що  ж стосовно кредитів на невідкладні потреби, то тут ситуація виглядає значно краще. Так кредитуванням населення на невідкладні потреби займається майже кожен банк, який працює з фізичними особами. Але не всі банки надають умови, які б влаштовували середнього громадянина. Причинами цього є те, що у більшості банків відсотки сягають розміру 80 – 90% річних, а термін від декількох місяців до півроку, максимум рік. Хоча є й винятки, наприклад, Ощадбанк видає кредити на невідкладні потреби під 50% річних на термін до двох років, але й такі майже пільгові  на даний час умови, є недоступними до більшої маси населення.

      Тому  оцінюючи теперішній стан споживчого кредитування, можна сказати, і це не буде  помилкою, що він знаходиться  в зародковому стані. Що правда, в  кожному банку цей зародок  знаходиться на певній стадії розвитку і, звичайно, найбільшого розвитку він набув саме в Ощадному банку України.

      Незважаючи  на всі проблеми, досягнутий дуже помітний прогрес у розвитку житлового  кредитування. Інтерес банків до початку  цих операцій пояснюється, по-перше, існуючим вже сьогодні реальним платоспроможним попитом на житлові позички і, по-друге, передбаченням у майбутньому величезного ринку для іпотечних кредитів і усвідомленням того. що саме сьогодні можна зайняти на ньому гарну позицію.

      Необхідно відмітити просування в розвитку системи житлового фінансування по таких напрямках:

      • довгострокове житлове кредитування населення на придбання житла;

      • залучення позабюджетних коштів у житлове будівництво через  випуск спеціальних о6лігаційних позик (житлових сертифікатів);

      • апробування схем сімейних житлових накопичувальних рахунків.

      На  сьогоднішній день в Україні ще не створена система пільгового кредитування житлового будівництва і придбання  житла. У 1995 році була прийнята концепція  житлової політики держави, у серпні 1996 року створений комітет по реформуванню державної житлової політики, основна мета якого – розробка Державної програми житлового будівництва.

     Перспективними  для України є технології пільгового кредитування житлового будівництва, що ефективно діють у країнах Західної Європи, США і Канади: технології, які ґрунтуються на принципі "заощадження – позика". Основна ідея : мобілізація вільних коштів населення на будівництво і придбання житла в межах спеціалізованих банківських інститутів, основне завдання яких –залучення цільових житлобудівних позикових послуг і технології іпотечного кредитування. 

Висновки

     Кредит  відіграє важливу роль в економіці  України, особливо у період становлення  в ній ринкової інфраструктури та здійснення структурної перебудови економіки. Він сприяє прискоренню роздержавлення власності, допомагає швидшому перерозподілу грошових коштів, що дає можливість у стислі строки здійснити переорієнтацію виробництва й оздоровити економіку.

     Відмітимо деякі направлення, в яких проявляється вплив кредиту:

• перерозподіл матеріальних ресурсів в інтересах розвитку виробництва і реалізації продукції за допомогою операцій по наданню позик і залученню коштів юридичних 5 фізичних осіб;
• вплив на безперервність процесів відтворення шляхом надання позик;
• участь в розширенні виробництва, у тому числі за допомогою видачі позичених коштів на збільшення основних фондів, виконання лізингових операцій, тощо;
• економне використання позичальником як власних, так і позичених коштів;
• прискорення отримання користувачами товарів, послуг, житла (за рахунок наданих позичених коштів);
• регулювання випуску в оборот і вилучення з обороту готівкових коштів на основі застосування кредиту і забезпечення безготівкового грошового оберту платіжними засобами.