план 

вступ

1.Суть, необхідність кредиту і його роль в умовах ринкової економіки.

2.ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ І УМОВИ КРЕДИТУВАННЯ КОМЕРЦІЙНИМИ БАНКАМИ ІНДИВІДУАЛЬНИХ ПОЗИЧАЛЬНИКІВ.

3. уДОСКОНАЛЕННЯ МЕТОДИКИ КРЕДИТУВАННЯ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ РИНКУ КРЕДИТУВАННЯ ФІЗИЧНИХ ОСІБ.

Висновки 
Вступ

     Кредит  і кредитні відносини є невід'ємною  складовою економічної системи  України. Сфера кредитування безпосередньо  пов'язана з потребами розвитку національного виробництва. Знаходячись  у центрі сучасного грошово–фінансового  господарства, обслуговуючи інтереси господарських суб'єктів, кредит опосередковує зв'язки між державою, банком, товаровиробниками і населенням. Нині завдання відновлення виробничого призначення кредиту стає одним із першочергових. Кредитні відносини мають сприяти подоланню економічної кризи в Україні і забезпечувати прогресивний розвиток вітчизняного товарного виробництва.

     Сьогодні  в Україні функціонують підприємства, організації і господарські товариства, засновані на різних формах власності. Це створює різнобій і складнощі в організації кредитних відносин між банками, з одного боку, та підприємствами, організаціями і товариствами – з іншого. В умовах ринкової економіки змінився характер кредитних договорів, коли активну роль стали виконувати обидва їхні суб'єкти на паритетних засадах, що вимагає зміцнення правового поля діяльності кредитора і кредитоодержувача.

     Питання організації кредитних відносин банків з індивідуальними позичальниками є вельми важливим для країн з  перехідною економікою, до яких належить і Україна.

1. Суть, необхідність  кредиту і його  роль в умовах  ринкової економіки.

     Кредит  є важливою категорією ринкової економіки, що відображає реальні зв'язки і  відношення економічного життя суспільства. Кредит завжди був і залишається  важливим важелем у стимулюванні розвитку виробництва. За його допомогою прискорюється процес обігу капіталу як на макро-, так і на мікроекономічному рівні. Опосередковуючи всі стадії відтворювального процесу, кредит сприяє досягненню вищої рентабельності виробництва і прибутковості капіталу.

     Для одержання кредиту потрібно, щоб  той, хто його надає, довіряв тому, хто хоче ним скористатися. Звідси і термін "кредит", що походить від латинського сгесіо, що означає "вірю". Але однієї довіри недостатньо, оскільки існує великий ризик щодо своєчасності та повного повернення кредиту, необхідні певні гарантії того, хто має відповідні кошти, або страхової компанії.

     Радикальні  економічні перетворення, які відбуваються в країні, спонукають до переосмислення змісту суті кредиту. Адже він є невід'ємним елементом ринкового господарства. Кредити прискорюють процес відтворення на всіх етапах виробництва, розподілу, обліку і споживання. За їх рахунок формуються основні фонди та обігові кошти, здійснюються розрахунки між товаровиробниками, збільшується обсяг грошової маси в обігу, прискорюються процеси реального накопичення, виробничого і соціального розвитку підприємств.

     Кредит  – це економічні відносини, що виникають  між кредитодавцем і кредитоодержувачем з приводу перерозподілу вартості на умовах повернення у встановлений строк і зі сплатою процента на підставі кредитного договору". Економічні відносини між кредитором і позичальником виникають під час одержання кредиту, користування ним та його повернення. Сторони, які беруть участь у цих економічних відносинах, називаються їхніми суб'єктами, а ті грошові чи товарно–матеріальні цінності, затрати чи виконанні роботи та надані послуги, щодо яких укладається кредитний договір, є об'єктом кредиту.

     Позичальник використовує гроші чи речі для підтримання процесу виробництва або для задоволення своїх особистих потреб. Тому об'єкт кредитних відносин для позичальника має не тільки вартість, а й споживчу вартість. Вона полягає в тому, що спрямовані в обіг гроші чи речі забезпечують позичальнику зростання вартості, тобто є капіталом. Коли ж гроші або речі надаються в кредит для задоволення особистих потреб позичальника, то це передбачає одержання позичальником у майбутньому доходів від його теперішньої, минулої (пенсіонери) чи майбутньої (студенти) участі в процесі суспільного виробництва.

     В умовах ринкової економіки об'єктом  кредитних відносин переважно  гроші  як загальний ресурс, за допомогою  якого можна придбати всі інші ресурси – матеріальні, технічні, трудові, природні.

     Кредитні  відносини виникають з приводу перерозподілу вартості на засадах повернення. Саме цим вони відрізняються від інших економічних відносин.

     Передумовою повернення кредиту є кругообіг  основних та оборотних коштів або  одержання доходів позичальником. При цьому кошти у позичальника мають вивільнитися у розмірі, що забезпечує повернення позички кредитору. У виключних випадках кредит може бути повернутий третьою особою–гарантом, коли позичальник не спроможний сам це зробити. Звичайно, конкретний строк повернення кредиту залежить від того, як здійснюється кругообіг коштів у позичальника та від можливостей кредитора щодо строку, на який він може надати кредит. Характерною рисою кредиту є сплата процентів за користування ним. Без цього у кредитора не буде зацікавленості позичати гроші. [5, с. 128–132].

     Одним із джерел коштів, котрі можуть бути надані в позичку, є залишки на рахунках у банках вивільнених із кругообігу авансованих коштів внаслідок  постійних коливань як потреби в  них, так і джерел їх формування. Передусім це – кошти призначені для нових закупок сировини, матеріалів, палива. На рахунках у банках тимчасово осідають грошові кошти, необхідні підприємствам для чергової виплати заробітної плати. До використання за цільовим призначенням на рахунках зберігаються також нерозподілені амортизаційні відрахування, прибуток та інші кошти підприємств.

     Крім  цих тимчасово вивільнених коштів, найбільшим кредитним ресурсом нині є грошові заощадження населення, що зберігаються як на рахунках у кредитних  установах, так і на руках. Тимчасово  вивільнені кошти постійно є на рахунках державного і місцевих бюджетів та бюджетних установ. Вони теж виступають кредитними ресурсами. Іноді держава з бюджету виділяє банкам кошти на поповнення їх кредитних ресурсів.

     Банки, крім коштів своїх клієнтів, що зберігаються у них, мають власні кошти: статутний резервний та інші фонди, нерозподілений прибуток, що також слугують для видачі кредитів.

     Отже, в економіці постійно є кошти, які можуть використовуватись як кредитні ресурси для надання  позичок. Сукупність цих коштів становить позичковий фонд країни. Одна частина його, як уже зазначалось, – це постійні ресурси, а друга – перемінні. Характер і структура ресурсів суттєво впливає на напрями надання позичок, а також строки користування ним. Так, постійні ресурси можуть використовуватись для надання довгострокових кредитів, а перемінні –переважно для короткострокових позичок.

     Виходячи  із всього сказаного, можна зробити  висновок, що необхідність кредиту  викликана існуванням товарно–грошових відносин, а його передумовою є  наявність поточних або майбутніх доходів у позичальника. Конкретними причинами необхідності кредиту є коливання потреби в коштах та джерелах їх формування як у юридичних осіб, так і у фізичних осіб. [3, с. 132–134].

     В Україні в сучасних умовах актуальною є проблема реформування системи кредитування суб'єктів господарської діяльності. Йдеться, насамперед, про орієнтацію банківського сектора на першочергове кредитування пріоритетних у народногосподарському плані виробництв. Для виходу української економіки з кризи кредитні відносини мають бути підпорядковані пожвавленню інвестиційної та інноваційної діяльності, фінансовому забезпеченню структурних перетворень та економічному зростанню.

     Поки  що вітчизняна кредитно–банківська  система не виконує ролі прискорювача розвитку національної економіки. Недостатнім є власні кошти банків, а отже, й обсяги кредитування економіки. Негативний вплив на кредитну сферу здійснюють платіжна криза, дефіцит бюджету, різке зниження кредитоспроможності підприємств (фірм). По суті, відсутня практика надання кредитів під виробничі програми довгострокового характеру. Банки майже не залучають ресурси на довгостроковій основі. Більшість проблем у діяльності вітчизняних комерційних банків у сучасних умовах пов'язано з проведенням ризикованої кредитної політики.

     Для поліпшення стану справ у сфері  кредитування необхідне досягнення в Україні фінансової і макроекономічної стабільності, проведення раціональної промислової і податкової політики, що дозволило б банкам здійснювати  виробничі інвестиції, а позичальникам – відновити свою кредитоспроможність.

     Кредит  має створити сприятливі умови для  розвитку всіх сфер і галузей національної економіки України. Він є важливим джерелом капітальних вкладень, тому традиційно виділяється його вагома роль у реструктуризації економіки та інвестиційній діяльності. В Україні сьогодні необхідним є розширення застосування кредитних відносин в інвестиційній сфері. [6, ст. 20–21].

     2. ОСНОВНІ  ПРИНЦИПИ І УМОВИ  КРЕДИТУВАННЯ КОМЕРЦІЙНИМИ  БАНКАМИ ІНДИВІДУАЛЬНИХ  ПОЗИЧАЛЬНИКІВ 

     Ринкові перетворення, що відбуваються на сучасному етапі розвитку України і супроводжуються структурними змінами кредитної системи, розширенням сегментів кредитного ринку, появою нових видів кредитних інструментів, удосконаленням кредитних технологій, зумовлюють необхідність розвитку як теоретичної бази, так і методологічної основи кредитних відносин, зокрема кредитування. Одним із визначних елементів методологічної основи кредитних відносин суб'єктом яких є комерційні банки, виступають принципи кредитування, що визначають найважливіші умови функціонування кредиту і покликані розв'язати такі завдання: стимулювати розвиток підприємств–позичальників, сприяти зміцненню грошового обігу в державі і забезпечувати безперервну, циркуляцію позичкового фонду, досягаючи при цьому ефективності реалізації перерозподільної функції.

     Принципи  кредитування – це основні положення, правила й умови, яких повинні  дотримуватися банки при здійсненні кредитування. Ці положення й правила  визначаються природою, роллю, функціями  кредиту і тими суспільними умовами, в яких вони проявляються.[8, с.37]

     Можна виділити три основні рівні системи  принципів кредитування:

• загальноекономічні принципи кредитування (відповідність ринковим відносинам, раціональності і ефективності, комплексності, розвиткові);
• особливі принципи кредитування, поза якими кредит втрачає свій специфічний економічний зміст (поверненості, забезпеченості, строковості, платності, цільової спрямованості);
• правила кредитування, які випливають з кожного особливого принципу й можуть по–різному проявлятися в конкретних кредитних операціях.

     Всі принципи кредитування, а також.правила  кредитування взаємопов'язані, певним чином вони взаємопереходять одне в  одне.

     У запропонованій вище системі принципів  кредитування на першому місці стоїть загальноекономічний принцип відповідності ринковим відносинам, умовам ринкової економіки. Кредитний механізм має відображати умови конкуренції, суперництва комерційних банків за позичальника, комерціалізації кредитної угоди, прагнення забезпечити максимально можливу вигоду (прибуток) від позики, самостійність та автономність у прийнятті управлінських рішень тощо. Принцип раціональності та ефективності кредитування характеризує економічність використання позики як з позицій інтересів банку, так і з позицій позичальників. Принцип раціональності кредитування здійснюється на основі оцінки кредитоспроможності позичальника, що забезпечуватиме впевненість банку у здатності й готовності боржника повернути позичку в обумовлений договором строк.

     Принцип комплексності кредитування передбачає побудову кредитного механізму на основі врахування всього комплексу чинників, що впливають на реалізацію кредитної операції.

     Принцип розвитку кредитування відображає постійний  рух і динаміку кредитного механізму. Зміна економічних відносин приводить і до зміни кредитних відносин, підходів до їх практичної організації. Принцип розвитку вимагає від комерційних банків використовувати гнучкі методи кредитування, оперативно змінювати порядок практичної роботи з позиками, методи контролю за використанням та поверненням кредиту, засоби регулювання заборгованості тощо.

     Центральне  місце в системі принципів  кредитування посідають особливі принципи кредиту. Саме вони відображають економічну сутність кредиту.

     Принцип поверненості означає, що кредит має бути повернений позичальником банкові. Установи банків можуть надавати відстрочку повернення позички, стягуючи за це підвищений відсоток. Цей принцип вважається вихідним у системі кредитування. Він випливає із суті кредитних відносин, адже якщо позичка не повертається, втрачається економічний зміст кредиту.