Кредит в комерційних банках

Імідж відчизняної банківської  системи, що створювався протягом декількох  років ціною величезних матеріальних витрат, був зруйнований протягом декількох днів в кінці 2008 року. Сповільнення динаміки і спад у реальному секторі економіки у 2008 році супроводжувалися активним наростанням негативних тенденцій макрофінансової дестабілізації. Погіршення фінансового становища банків відбилося в підвищанні ними жорсткості власної політики: банки згорнули довгострокові програми кредитування, ужорсточили умови надання споживчих позик, підвищили процентні ставки (за рік кредитні ставки банків у національній валюті зросли 14,4% до 21,6% річних). Відбулось зростання частки проблемних кредитів. Можна сказати, що найважливішою проблемою українських банків є зменшення кредитних ресурсів. Ринок кредитування поповнюється, в основному, за рахунок закордонних виливань, які можуть отримати далеко не всі фінансові установи. Тому деякі українські банки змушені звузити обсяги кредитування найбільших і найліквідніших підприємств через нездатність конкурувати на ринку з філіями іноземних банків.

Отже, статистичні дані Національного  Банку України та Державного комітету статистики України свідчать про сповільнення темпів розвитку кредитування в Україні. Банківські кредити виступають не тільки одним з джерел залучених коштів для підприємств, але є і певним економічним індикатором, за допомогою якого можна говорити про переважний розвиток того чи іншого сектора національної економіки. Значно збільшується процентні ставки за кредитами. Аналізуючи динаміку виданих кредитів за валютною ознакою, можна прослідкувати систематичне зростання гривневих кредитів та постійне зменшення кредитів в іноземній валюті. Дані тенденції зумовлені нестабільністю курсів іноземної валюти, що зменшує попит позичальників на цей банківській продукт. До того ж, прийнятті Національним банком України постанови «Методичні рекомендації до положення про порядок встановлення Національним банком України лімітів відкритої валютної позиції» №109 від 28.02.2009, згідно з якої банкам заборонено формувати резерви в іноземній валюті, змушує банківські установи відмовлятися від видачі валютних кредитів. Дана ситуація спостерігалася і впродовж 2010 року, що зумовилася нестабільністю економічної та політичної ситуації в країні.

Ускладнення доступу до кредитних  ресурсів, невизначеність перспектив кон’юнктури ринків та економіко-правового  середовища в Україні, значний рівень політичних ризиків дестимулюють інвестування в Україні, сповільнюють темпи кредитування економіки та погіршують якість кредитів, що посилює низхідну динаміку економічного зростання.

Також важливим чинником, що обмежує обсяги кредитування, а також  конкурентоспроможність банківської  системи України за сучасних умов є недостатній рівень їх капіталізації, який проявляється у тому, що попри  зростання капіталу, темпи збільшення капіталу банків  не встигають за розширенням їх зобов’язань та активів. Низький рівень капіталізації також  сприяє зростанню кредитних ставок та знижує конкурентоспроможність банків.

3. Шляхи підвищення ролі банківського кредиту у соціально-економічному розвитку України.

Проблемам розвитку банківського кредитування присвячено праці вітчизняних  і зарубіжних авторів, зокрема: Е. Долана, О. Заруби, С. Ілляшенка, О. Кириченка, І. Лютого, Ю. Масленченкова, М. Пуховкіної, П. Роуза, К. Садвокасова та інших. Проте проблема розвитку банківського кредитування на сучасному етапі розвитку банківської системи України залишається актуальною і потребує нових розробок.

Система банківського  кредитування  представляє собою модель, що відповідає характеру ринкових відносин, переходу від централізованих до децентралізованих  методів  кредитування  економічних  суб’єктів. Вона охоплює принципи, об’єкти та методи кредитування, механізми  надання та погашення позик, а  також банківський контроль в  процесі кредитування.

Сучасна система кредитування побудована на ліберальній основі: клієнт не закріпляється за банком, а сам вибирає кредитну установу, послугами якої він хотів би користуватися; йому надано право відкривати позичкові рахунки не в одному, а декількох банках. Лібералізація системи кредитування розширює можливості клієнта в отриманні кредиту та створює умови для розвитку міжбанківської конкуренції. В свою чергу, комерційні банки при проведенні кредитної політики, виходять з необхідності забезпечення поєднання інтересів банку, його акціонерів, вкладників та клієнтів із врахуванням загальнодержавних інтересів[16ст.64-68].

Сучасна система кредитування представляє собою модель, при якій функціонують нові методи та форми кредитування. Нині принципово змінився підхід банків до організації кредитних відносин; відбувся перехід від пооб’єктного кредитування до кредитування суб’єкта, тобто кредитування юридичної або фізичної особи; до уніфікації методів кредитування клієнтів незалежно від їхнього галузевого підпорядкування та форм власності. Зараз кредити приймають участь в процесі приватизації державних організацій та управлінні державним боргом. Склалась система багатоваріантного кредитування, коли позичальники і банки, користуються своїм правом, приймають найбільш прийнятну для них форму: як кредити, що постійно знаходяться в обороті позичальника, так і разові, що покривають тимчасовий розрив в платіжному обороті.

Причина, через яку виникла  криза в Україні,-- залучення банками  зовнішніх запозичень з метою  кредитування в Україні. Причому  важливим є  те, що переважно здійснювалося  споживче кредитування населення. Тобто  гроші направлялися не на реальний розвиток економіки,а на споживання побутової техніки, автомобілів  і квартир (на придбання сьогодні того, що хочеться, але на що немає  грошей). Головною проблемою стало  те, що гроші надавалися споживачам на тривалий строк – 5-7 років для авто й 20-30 років для нерухомості, а закордонні кредити вітчизняні фіну станови залучали на незначний строк – 3-3,5 років. При цьому наші банки розраховували перекредитуватися за кордоном на таких же вигідних умовах і надалі. Але через світову фінансову кризу іноземні банки спочатку зробили жорсткішими умови залучення кредитів в Україну, а незабаром взагалі перестали надавати кредити українським банкам [13 ст. 17-22].

     Отже, очевидно, що найбільш значними проблемами  банківського кредитування в  Україні є: 
-  нестабільність фінансової та політичної системи

• Недосконале та непостійне законодавство
• Надто високі кредитні відсотки
• Невигідні умови кредитних угод для позичальників
• Надзвичайно довга процедура розгляду можливості отримання кредиту,тощо.

Аналізуючи проблеми банківського кредитування в Україні видно, що банківська система України потребує значного реформування, направленого на здешевлення кредитів, їх доступності, економічно обґрунтованих кредитних ставках, вдосконалення законодавчої бази, переймання досвіду іноземних держав (так, у Японії ставка за банківський кредит становить 7-8%, у Росії – 12,36-12,81% тощо). Отже, Україна потребує значних реформ, як у банківській системі, так і у фінансовому секторі в цілому.

Намагаючись вирішити проблему недостатності довгострокових ресурсів, комерційні банки зверталися за ресурсами  до зовнішніх ринків (насамперед, це були банки з іноземним капіталом). В результаті, значними темпами зростали суми зобов’язань українських банків перед нерезидентами. Таким чином, зовнішні запозичення стали основним джерелом кредитування фізичних осіб в іноземній валюті. Такий стан справ свідчив про зростання кредитного та валютного ризиків в банківській системі, особливо під час здійснення кредитних операцій з фізичними особами, що негативно вплинуло на виконання банками своїх зобов’язань перед клієнтами, в тому числі нерезидентами.

Удосконалення кредитної  політики вітчизняними банками повинно  забезпечити оздоровлення фінансового  сектору та відновлення темпів економічного зростання в Україні. Саме це є  головним завданням в умовах необхідності якнайшвидшого подолання наслідків  фінансової кризи у вітчизняній  економіці та запорукою забезпечення її подальшого розвитку.

Отже, для забезпечення фінансової стабільності банківської системи  України та розвитку банківського кредитування необхідно:

• Підвищити рівень капіталізації банківського сектора шляхом залучення додаткового акціонерного капіталу.
• Удосконалення процедури санації, реорганізації та ліквідації банків.
• Підвищити конкурентоспроможність банківських послуг шляхом заміщення готівкових розрахунків на безготівкові платіжні інструменти.
• Запровадити стимули для комерційних банків, які кредитують інноваційні проекти.
• Збільшити кількість державних банків, їх капітальні ресурси та посилити ролі державних банків на вітчизняному фінансово-кредитному ринку.
• Запровадити державне обмеження відсотків за кредитами та здійснювати контроль за дотриманням цього обмеження
• Законодавчо закріпити як критерій проблемного банку скорочення його регулятивного капіталу на 20 і більше відсотків.
• Розробити програму покриття бюджетного дефіциту за рахунок, переважно, внутрішніх запозичень.

Спираючись на вищезазначені  заходи можна сподіватись на оздоровлення національної економіки у найближчий час.

Напрями подальшої роботи українських банків щодо поліпшення фінансового стану їхніх філій:

1. Всі фінансові кризи та подолання їх наслідків призводять до структурних змін банківських систем, оскільки банківська сфера є найчутливішою до їх впливу.
2. В мережі філіалів українських банків й надалі повинні здійснюватися процеси оптимізації, де банківські установи більш глибоко вивчатимуть структуру бізнесу, доцільність та ефективність розташування відділ<span class="List_0020Paragraph__Char" style=" font-family: 'Times New Roman', 'Arial'; font-size: 14pt