Кредит в комерційних банках

— преамбулу, в якій зазначаються найменування сторін та їх організаційно-правова форма;

— предмет і суму договору; (уточнюється мета кредиту, його сума, строк надання позики, величина річних відсотків; указується номер і дата договору);

— умови забезпечення кредиту  вказується конкретно: договір застави, договір поруки (гарантія), цінні папери або інші документи; зазначається, що кредит, наданий банком, забезпечується всім належним позичальникові майном і коштами);

— порядок надання і  погашення позики (розкривається  конкретний механізм видачі і погашення  позики із зазначенням терміну);

— зобов'язання банку і  позичальника (банк зобов'язується відкрити позичальникові певний (вказується номер) позичковий рахунок для видачі кредиту; позичальник зобов'язується використати  кредит на зазначені у договорі цілі та забезпечити повернення одержаного кредиту і сплату нарахованих  відсотків із свого поточного  рахунка у встановлені строки відповідно до строкових зобов'язань;

— права банку і позичальника (банк має право у разі недотримання позичальником умов договору розірвати  його і достроково стягнути кредит зі сплатою штрафу — вказується розмір штрафу у відсотках до суми позички позичальник має право достроково розірвати договір, повністю повернувши одержаний кредит, включаючи відсотки за його користування, попередньо повідомивши про це банк);

— санкції у разі невиконання умов договору;

—порядок розгляду спірних  питань (вони вирішуються згідно з  чинним законодавством в арбітражному порядку);

— особливі умови (наприклад  порядок внесення змін у договір; зміни у договорі оформляються додатковою угодою сторін);

— строк дії договору (строк  дії кредитного договору встановлюється з дня надання кредиту і  до повного погашення позики та відсотків за нею);

— юридичні адреси та реквізити  сторін;

— підписи сторін.

У західних країнах до тексту кредитного договору часто включають так звані зобов'язальні умови, заборонні умови, а також обмежувальні умови. До зобов'язу вальних умов відносяться умови, що покладають певні зобов'язання на керівництво підприємства-позичальника. Це, приміром, надання банкові через певні проміжки часу фінансових звітів підприємства, а також іншої необхідної фінансово-облікової інформації; підтримання позичальником фіксованої величини оборотного капіталу вище певного мінімального рівня; забезпечення стабільності керівного складу підприємства на час дії договору тощо. Заборонні умови — це дії, які позичальник зобов'язується не здійснювати під час кредитної операції без попереднього погодження із банком. Йдеться, наприклад, про заборону підприємству-позичальнику проводити реорганізацію і зміну юридичного статусу в період дії кредитного договору; заборону позичальнику на продаж або надання в оренду активної частини його основного капіталу; заборону виступати гарантом для іншого позичальника тощо. Обмежувальні умови кредитного договору дозволяють підприємству-позичальнику певні дії, але лише в заздалегідь встановлених межах. Це, приміром, обмеження величини дивідендів, які акціонерне товариство-позичальник має право виплачувати власним акціонерам під час реалізації кредитного договору; обмеження величини премій, доплат до заробітної плати, матеріальних допомог, що виплачуються працівникам підприємства-позичальника, тощо.

Кредитний договір може бути укладений як складанням одного документа, підписаного сторонами, так і шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами та ін., підписаними стороною, яка їх надсилає. Факт укладання кредитного договору підкреслює добровільність участі сторін у даній кредитній операції.

За невиконання або  неналежне виконання договірних кредитних зобов'язань винна сторона  несе цивільно-правову відповідальність. Арбітражний суд розглядає спори  щодо виконання кредитного договору в строк не більше двох місяців з дня одержання позовної заяви. Рішення, постанова, ухвала арбітражного суду підлягають обов'язковому виконанню.

Банк здійснює контроль за виконанням позичальником умов кредитного договору, за цільовим використанням позики, своєчасним і повним її погашенням. При цьому банк протягом усього строку дії кредитного договору підтримує ділові контакти з позичальником, зобов'язаний проводити перевірки стану збереження заставного майна, що повинно бути передбачено кредитним договором. У разі виявлення фактів використання кредиту не за цільовим призначенням банк має право достроково розірвати кредитний договір, що є підставою для стягнення всіх коштів у межах зобов'язань позичальника за кредитним договором у встановленому чинним законодавством порядку.

На договірних засадах шляхом укладання кредитних договорів визначаються також кредитні відносини між комерційними банками (міжбанківські кредити).

Чітке визначення умов кредитного договору дозволяє забезпечити ефективну  взаємовигідну для банку і  позичальника реалізацію кредитної  операції на всіх її стадіях. Правильно складений кредитний договір служить для захисту інтересів як банку, так і клієнта-позичальника. Для цього необхідно, щоби кожний пункт кредитного договору був конкретним, чітко сформульованим і не допускав різного його тлумачення.

Як вже зазначалося  вище, в банківській практиці можуть використовуватися різні види кредитних договорів залежно від виду банківської позики. В кредитному договорі на видачу довгострокової позики, як правило, передбачається поетапне надання кредиту в міру виконання будівельно-монтажних робіт, придбання товарно-матеріальних цінностей. При цьому в договорі мають бути визначені конкретні шляхи перерахування коштів на оплату рахунків постачальників чи підрядчиків.

НБУ вимагає, щоб у кредитних договорах передбачалася конкретна відповідальність сторін за порушення умов їх угоди. Йдеться, насамперед, про відповідальність позичальника за несвоєчасне повернення кредиту та відсотків за його користування у вигляді стягнення кредитором пені за кожний день прострочення; відповідальність банку за несвоєчасне перерахування валюти кредиту у вигляді сплати позичальникові пені за кожний день прострочення; відповідальність позичальника за використання не за цільовим призначенням кредитів за рахунок отриманих від НБУ кредитних ресурсів або власних ресурсів комерційного банку у вигляді стягнення з позичальника штрафу у відсотках від розміру використаного не за призначенням кредиту.

2.2.Кредитування  банками реального сектору економіки.

Аналіз кредитного портфелю банків України за 2008-2012 рр.

Показники	Станом на 01.01				Зміни на період
	2009р.	20010р.	2011р.	2012р.	2009-2010 рр.	2010-2011 рр.
Кредити, надані юр. особам,млн. грн.	271589	460209	478260	540541	188620	62281
Темп приросту,%	25,17	69,45	3,92	13,02	44,28	9,1
Кредити, надані фіз. Особам,млн. грн.	155338	273800	239160	205829	118462	-33331
Темп приросту,%	31,43	76,26	-12,65	-13,94	44,83	-1,29
Проблемні кредити  (прострочені та сумнівні),млн.  грн.	6357	18015	69935	77591	11658	7656
Темп приросту,%	42,66	183,39	288,20	10,95	140,73	-277,25
Питома вага проблемних кредитів у  Загальному об’ємі наданих  кредитів,%	1,49	2,45	9,75	10,40	0,96	0,65
Темп приросту,п.п.	27,41	71,14	297,96	6,67	43,73	-291,29

(За даними Державного  комітету статистики України)

     Провівши глибокий аналіз кредитного портфеля банків України, можна зробити висновок, що якість кредитного портфелю знижується, оскільки в загальному об’ємі кредитів проблемна заборгованість за аналізований період займає все більший відсоток: станом на 01.01.2012 р. проблемні кредити досягають максимального значення у 77591 млн. грн., що складає 10,40% в загальному обсязі кредитного портфелю банківських установ.

На сьогодні світова практика засвідчує те,що кожна держава  вже аналізує ефективність запроваджених  заходів, але в Україні до цього  часу поки що не визначено плану  конкретних дій, не розроблено модель поведінки тих чи інших секторів економіки і владних структур в умовах кризи. Виходить, що Україна лише «наздоганяє» кризу, замість того, щоб завчасно упереджувати вплив її нищівних ударів. У результаті кризи банки змушені були провести масову реструктуризацію раніше виданих кредитів. Всього за період кризи були змінені умови обслуговування 188 тис. позик на загальну суму 221 млрд. грн. Це означає, що реструктуризації зазнала майже четверта частина від  усіх активів банківської системи. Точної статистики про те, яка частина з 221 млрд. грн. кредитів припала на юридичних, а яка на фізичних осіб НБУ не надає. Вважаємо, що у вартісному вираженні більша частина цієї суми припала на реструктуризовані позики юридичних осіб. Разом з тим, за кількістю реструктуризованих кредитів переважна більшість належить фізичним особам. У першу чергу девальвація гривні вдарила по позичальниках, фізичних особах з довгими кредитами (іпотека, автокредити), саме вони першими відчули труднощі з погашенням платежів за кредитними угодами. Більшість корпоративних позичальників стали зазнавати труднощів з обслуговуванням позик на кілька місяців пізніше. При реструктуризації позик фізичних осіб найбільш часто використовувались такі механізми, як пролонгація кредиту, тимчасове зниження процентних ставок і кредитні канікули. Наприклад, близько 20 тис. позичальників-фізичних осіб Райффайзен Банку Аваль отримали можливість реструктуризувати свої кредити (на загальну суму 5 млрд. грн.). При цьому найбільш популярним інструментом були кредитні канікули. Проте вже в цьому році банкіри воліють застосовувати більш довгострокові програми реструктуризації, в основному шляхом збільшення терміну кредиту. У випадку з юридичними особами все не так однозначно, в кожному конкретному випадку може бути своє індивідуальне рішення. При цьому умови реструктуризації можуть досить часто мінятися в залежності від стану справ в компанії. Незважаючи на значну частину реструктуризованих кредитів, банкам не вдалося уникнути значного погіршення якості активів. За даними НБУ, за 2009 рік частка проблемних кредитів у портфелях банків зросла у 3,7 рази, до 9,4% на кінець року. У 2010 році якість активів й надалі погіршувалися, на початок червня 14% від усіх кредитів були проблемними. Частка прострочених кредитів в Україні в червні виросла до 10,9%. Так, за даними регулятора, в абсолютному вираженні обсяг простроченої кредитної заборгованості за червень зріс на 0,3% або на 0,263 млн. грн.., - до 77  591 млн. грн., а з початку року – на 10,9%, або на 7 656 млн. грн.. До 1 липня 2010 р. банки сформували резерви під проблемні кредити на суму більше 106 млрд. грн..Для порівняння за 2009 рік проблемна заборгованість в країні зросла в 3,9 – до 69 935 млн. грн. (9,4% загальної суми кредитів). Обернулась проблемою для банків їх реорганізації у публічні акціонерні товариства, яка ускладнила процес стягнення заборгованості. Так, органи Державної виконавчої служби відмовляли банкам у відкритті провадження до виконавчих документах, виданих банку до перетворення на публічні акціонерні товариства.

Далі наведено горизонтальний і вертикальний аналіз кредитування українськими банками на прикладі 2010 р. На рис.1 відображено структуру  виданих кредитів на кінець року у  розрізі секторів економіки.

Рис.1 Структура  кредитування за секторами економіки  на 01.01.2011.

(за даними Державного  комітету статистики України  (додаток1))

Згідно з рис.1, на сектор домашніх господарств припадає менше  третини виданих кредитів (32%), тоді як на не фінансові корпорації –  майже дві третіх (65%). На сектор державного управління припадає близько 1,0%, а інші фінансові корпорації 2%.

Динаміку кредитів по цих  секторах протягом І півріччя наведено на рис.2.

Рис.2. Динаміка кредитування у розрізі секторів економіки  України протягом І півріччя 2010р.,млн.. грн..

(За даними Державного  комітету статистики України)

Як бачимо з рис.2, протягом першого півріччя 2010 р. і обсяги, і структура кредитування залишались стабільними із абсолютним домінуванням сектору не фінансових корпорацій.

Структуру кредитування не фінансових корпорацій за цільовим спрямуванням станом на 01.01.2011 наведено на рис.3.

Рис.3 Структура  кредитів, наданих не фінансовим корпораціям, за цільовим спрямуванням на 01.01.2011 р.

(за даними Державного комітету статистики України (додаток 2))

Згідно з даними рис.3 найбільша  частина залучених від банків коштів (82%) спрямовувались суб’єктами господарювання у оборотні активи (поточна  діяльність), тоді як частка коштів та придбання, реконструкцію та інші вкладення в необоротні активи складав всього-на-всього менше п’ятої частини (18%).

На рис.4 представлено структуру  кредитів не фінансовим корпораціям  на 01.01.2011 за видами економічної діяльності.

Рис.4. Розподіл кредитів, наданих не фінансовим корпораціям, за видами економічної діяльності станом 01.01.2011

(За даними Державного  комітету статистики України  (додаток 3))

З наведених а рис. 4 даних  бачимо, що вид економічної діяльності «Торгівля; ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку» у структурі керування займає на 01.01.2011 частку 37%. На другому та  третьому місцях – відповідно «Переробна промисловість» (23%) та «Операції з нерухомістю, оренда, інжирінг та надання послуг підприємцям» (15%). На решту видів економічної діяльності припадає 25% всіх кредитів нефінансовим корпораціям.

Структура кредитування домогосподарств  за цільовим призначенням наведена на рис.5.

Рис.5 Структура  кредитів домогосподарствам за цільовим призначенням на 01.01.2011.

(за даними Державного  комітету статистики України)

Як бачимо, більше половини кредитів домогосподарствам складають  споживчі кредити (58%). На іпотечне кредитування (придбання, реконструкцію, будівництво  нерухомості) припадє 40%. Решта 2,0% - інші види кредитування. Процентні ставки за кредитами в червні 2010 р., надані протягом місяця не фінансовим корпораціям, у гривнях знизилися до 14,82% (на 24 п.п.), в доларах зросли до 11,26%, в  євро зросли до 11%. Процентні ставки за кредитами, наданими в червні домашнім господарствам, в гривнях знизилися  до 25,30%, в доларах зросли до 13,59%, в  євро зросли до 16,11%.

На фоні широкої реклами, простоти отримання кредитів обсіг  наданих банками кредитів за 2007-2008 роки зріс майже в 3 рази. Більше половини загального їх обсягу припадає на кредити, надані в іноземній валюті (на 01.01.2009 року 52%). Це було, передусім, пов’язано з більш низькими процентними ставками за кредитами в іноземній валюті порівняно з національною, нерозвиненістю вітчизняної фінансової системи, яка не могла гідно конкурувати із зовнішніми ринками, як у частині обсягів наявних кредитних ресурсів, так і строків, на які вони могли бути надані позичальникові. Для більшості українців іноземна валюта (долар США і євро) протягом тривалого часу залишалася основним засобом заощадження та накопичення капіталу. 2008 рік став переломним у розвитку банківської системи України. Якщо перші три квартали були періодом стрімкого росту і експансії, то четвертий квартал – часом обвалу фінансової сфери.

До початку кризи банківської  система України розвивалась  прискореними темпами. Водночас спостерігалась тенденція до різкого розширення  обсягів кредитування, лібералізації  доступу до отримання кредиту. Такі вражаючі успіхи банківської системи були досягнуті на фоні економічного росту, високих інфляційних індексів та бурхливого зростання споживання. Починаючи з вересня 2008 р. в Україні розпочалось погіршення макроекономічної ситуації, яке поглиблювалось різким знеціненням гривні, яка за останні місяці 2008 р. впала на 60%.

Внаслідок цього похитнулась  довіра до банківської системи країни, розпочався процес відтоку депозитів  з банків. Водночас відбулося зниження ліквідності банків через скорочення доступу до валютних резервів. Оскільки до кризи більшість кредитів видавались у іноземній валюті, то через девальвацію  гривні впала платоспроможність  позичальників повертати кошти. Ряд банків опинилися перед загрозою дефолту. В такій ситуації посилилися тенденції до зміни структури  власності і активного втручання НБУ в фінансову політику.

У 2009 р. фінансово-економічна криза продовжувалась. Найвищі темпи  падіння економіки спостерігались у першій половині 2009 р. З другого  півріччя намітились тенденції до стабілізації економічного становища. Через стрімке  зростання кількості проблемних кредитів, майже всі банки припинили  діяльність у сфері кредитування. Обсяг кредитного портфелю скоротився на 2,1% (747 млрд. грн.). В реальності така цифра є вищою, тому що кредити в 2009 р. масово надавалися державними банками в рамках цільових програм. Суттєво впало кредитування фізичних осіб – на 14 %. Водночас відбулося зменшення  рівня доларизації позик з 59% до 51% (за даними Державного комітету статистики України).

Незважаючи на деякі ознаки позитивних тенденцій, прибуток банківської  системи у 2009р. мав чітку негативну  динаміку. В підсумку загальні збитки досягли 38.5 млрд.грн. особливий удар криза нанесла по споживчому кредитуванню фізичних осіб. Незважаючи на ознаки симптомів оздоровлення в 2010 році, стан банківської системи продовжує залишатися складним. У 2011 році стан залишався стабільним, спостерігається незначне покращення.