Конкурентоспроможність продукції та методи ії визначення

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Курсова робота

на тему:

Конкурентоспроможність  продукції та методи ії визначення

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП

Ключові фактори успіху формують конкурентоспроможність об’єкта досліджень: товару, виробництва, підприємства, галузі, держави тощо. 
В стратегічному управлінні найчастіше конкурентоспроможність роз-глядається в двох аспектах:

1) конкурентоспроможність товару (продукції)  тобто ступінь його від-повідності  на певний момент вимогам цільових  груп споживачів або обраного  ринку за найважливішими характеристиками: технічними, економічними, екологічними тощо.

2) конкурентоспроможність підприємства  — це рівень його компетенції  відносно інших підприємств-конкурентів  у нагромадженні та використанні  виробничого потенціалу певної  спрямованості, а також його  окремих складових: технології, ресурсів, менеджменту (особливо — стратегічного поточного планування), навичок і знань персоналу тощо, що знаходить вираження в таких результуючих показниках, як якість продукції, прибутковість, продуктивність тощо.

Актуальність  розгляду теми «Конкурентоспроможність  товару» буде незмінною, поки на ринку товарів і послуг будуть фігурувати різні фірми-виробники, що борються за увагу споживача до свого товару, яка, по суті, є основою їх успішності, зростання і процвітання. Як взаємозв'язане явище, сильні компанії, що розвиваються, стають постачальниками кращих, більш дешевих товарів і послуг, при відрізняючому їх роботу високому рівні сервісу і уваги до бажань і потреб клієнтів. Проте чи так все просто і чи завжди споживач в змозі грамотно проаналізувати весь спектр виставлених на ринкові торги благ цивілізації, ми спробуємо розібратися в даній  роботі, ретельно зваживши і проаналізувавши всі складові конкурентоспроможності товарів.

В ринковій економіці  конкурентоспроможність є вирішальним  чинником комерційного успіху товару. Це багатоаспектне поняття, що означає і відповідність товару умовам ринку, і вимогам споживачів, і різним умовам його реалізації, і рівня витрат споживача за період експлуатації.

Ціллю даної роботи і є:

• Визначення безпосередньо поняття конкурентоспроможності товару.
• Визначення і аналіз тих чинників, за рахунок яких формується конкурентоспроможність товару.
• Виявлення можливих шляхів підвищення конкурентоспроможності товару.

Необхідно відзначити, що розгляду проблем забезпечення конкурентоспроможності присвячено достатньо велику кількість досліджень і літературних публікацій. Ми в даній роботі розглянемо методи аналізу і управління конкурентоспроможністю товару, висловлені в джерелах, вказаних як бібліографічного списку літератури.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ  ТОВАРУ

Товар - головний об'єкт на ринку. Він має вартість і споживну вартість (або цінність), володіє певною якістю, технічним  рівнем і надійністю, що задається  споживачами корисністю, показниками  ефективності у виробництві і  споживанні, іншими вельми важливими характеристиками. Товар - точний індикатор економічної сили і активності виробника. Дієвість чинників, визначальних позиції виробника, перевіряються в процесі конкурентного суперництва товарів в умовах розвинутого ринкового механізму, що дозволяє виявити відмінності даного товару від товару-конкурента як по ступеню відповідності конкретної суспільної потреби, так і по витратах на її задоволення. Для цього товар повинен володіти певною конкурентоспроможністю.

Крім вимог  до товару, що висуваються споживачами, існують і вимоги, загальні для всіх товарів, обов'язкові до виконання. Це нормативні параметри, які встановлюються: діючими міжнародними і регіональними стандартами; національними зарубіжними і вітчизняними стандартами, нормативними актами, технічними регламентами країни-експортера і країни-імпортера, що встановлюють вимоги до продукції, що ввозиться в країну; стандартами підприэмств-виробників даної продукції; патентною документацією. Наприклад, електричні прилади повинні працювати при напрузі, яка подається в мережу, і відповідати вимогам пожежної безпеки і вибухобезпечності, а їх конструкція визначається умовами процесу, що проводиться. Якщо хоча б одна з вимог не буде виконана, то товар не може бути виведений на ринок.

1.1 Визначення конкурентоспроможності товару

Конкурентоспроможність  товару - це такий рівень його економічних, технічних і експлуатаційних параметрів, який дозволяє витримати суперництво (конкуренцію) з іншими аналогічними товарами на ринку. Крім того, конкурентоспроможність - порівняльна характеристика товару, що містить комплексну оцінку всієї сукупності виробничих, комерційних, організаційних і економічних показників щодо виявлених вимог ринку (або його певного сегмента) і щодо властивостей іншого товару. Розглянемо окремо всі становлячи показники конкурентоспроможності товару.

Технічні показники  товару визначаються оцінкою відповідності  його технічного рівня, якості і надійності сучасним вимогам, які висуваються  споживачами на ринку. Ці вимоги найбільш повно відображають їх суспільні і індивідуальні потреби при досягнутому (прогнозованому) рівні соціально-економічного розвитку і науково-технічного прогресу як у нас в країні, так і за рубежем.

Конкурентоспроможність  — більш високе в порівнянні з  товарами-замінниками співвідношення сукупності якісних характеристик товару і витрат на його придбання і споживання при їх відповідності вимогам ринку або його певного сегмента. Інакше: конкурентноздатним вважається товар, в якого сукупний корисний ефект на одиницю витрат вище, ніж в інших, і при цьому величина жодного з критеріїв не явився неприйнятною для споживача.

Товар з низькою  якістю може бути конкурентноздатний при відповідній ціні, але за відсутності  якої-небудь властивості він втратить привабливість взагалі. Наприклад, відсутність клавіатури в комп’ютера практично неможливо компенсувати зниженням ціни.

1.2 Система стандартизації товарів

Основні вимоги споживачів до технічних показників знаходять віддзеркалення в національних і міжнародних стандартах. Під стандартизацією розуміють розробку і встановлення технічних показників (норм) для прийнятої до випуску продукції, способів її маркувння, упаковки, транспортування і зберігань. Документ, яким визначається (нормується) стандартизований предмет, називається стандартом. Він є не тільки технічним, але і державним документом. Стандарти включають повну характеристику товару і містять технічні умови на його виготовлення, правила приймання, сортування, упаковки, маркування, транспортування і зберігання. При оцінці якості товару перш за все визначається його відповідність стандартам. Відповідність стандартам - споживацький параметр, що регламентується, порушення якого зводить конкурентоспроможність товару до нуля.

В кожній країні існує своя система стандартизації товарів, відповідна ступеню розвитку національної економіки, науки, техніки і технологій. Разом з тим у міру поглиблення інтеграції національної економіки в світову економіку і розширення зовнішньоекономічної співпраці товаровиробників все більше значення набуває розвиток міжнародної стандартизація товарів і досягнення відповідності національних стандартів міжнародним вимогам якості товарів.

Міжнародні  стандарти усувають обмеженість, різнорідність, суперечність національних норм і правил різних країн. В цих цілях функціонує спеціально створена Міжнародна організація стандартизації (ISO – International Organisation for Standardisation). Міжнародний координаційний центр по стандартизації - постійно діюча Нарада урядових посадовців при Європейській Економічній Комісії ООН. Нарада розробляє рекомендації урядам країн-членів щодо стандартизації товарів, найбільш важливих для міжнародної торгівлі.

Якість товару - це ступінь досягнення встановленого технічного рівня при виробництві кожної одиниці товарної продукції. Воно визначається або органолептичним методом (за допомогою органів чуття), або лабораторними дослідженнями з використанням приладів, апаратів, реактивів і інших технічних засобів.

Технічна  конкурентоспроможність товарів - показник дуже гнучкий і динамічний. Він перманентно міняється відповідно до темпів науково-технічного прогресу, що відбувається як усередині країни, так і в світових виробників, що ведуть, тій або іншої продукції.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.СКЛАДОВІ  УМОВИ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ

Розрахунок  конкурентоспроможності - це порівняльна характеристика товару, що містить комплексну оцінку його якісних і економічних властивостей щодо виявлених вимог ринку або іншого товару. В теорії використовують до 400 показників, в реальності дещо у зв'язку з проблемами до доступу інформації. Звичайно до 20 штук. Узагальнений критерій конкурентоспроможності  - це коефіцієнт «відношення суми корисного ефекту до повних витрат на придбання і використовування товару».

2.1 Комерційні умови

До основних показників, визначальних комерційні умови конкурентоспроможності товарів, відносяться:

• Цінові показники;
• Показники, що характеризують умови поставок і платежів за товари, що поставляються;
• Показники, що характеризують особливості діючої на ринку виробників і споживачів податкової і митної системи;
• Показники, що відображають ступінь відповідальності продавців за виконання зобов'язань і гарантій.

Рівень ціни виробництва  безпосереднім чином визначає цінову конкурентоспроможність товару. Зрозуміло, що чим нижче цей рівень, тим  за інших рівних умов вище конкурентоспроможність вироблюваної продукції на ринку і, значить, переважно позиції її виробника в суперництві з іншими виробниками аналогічної продукції. І навпаки, більш високий рівень ціни знижує цінову конкурентоспроможність товарів, зводячи її нерідко до нуля. З урахуванням даних умов і формується цінова політика в боротьбі за підвищення конкурентоспроможності вироблюваних товарів.

Комерційні  умови. До основних показників, визначальних комерційні умови конкурентоспроможності товарів, відносяться:

• Цінові показники;
• Показники, що характеризують умови поставок і платежів за товари, що поставляються;
• Показники, що характеризують особливості діючої на ринку виробників і споживачів податкової і митної системи;
• Показники, що відображають ступінь відповідальності продавців за виконання зобов'язань і гарантій.

Рівень ціни виробництва  безпосереднім чином визначає цінову конкурентоспроможність товару. Зрозуміло, що чим нижче цей рівень, тим  за інших рівних умов вище конкурентоспроможність вироблюваної продукції на ринку і значить переважно позиції її виробника в суперництві з іншими виробниками аналогічної продукції. І навпаки, більш високий рівень ціни знижує цінову конкурентоспроможність товарів, зводячи її нерідко до нуля. З урахуванням даних умов і формується цінова політика в боротьбі за підвищення конкурентоспроможності вироблюваних товарів.

Така ж картина  є видимим і з виконанням умов поставок і платежів. Чим ці умови  більш гнучкі, чим більш вони відповідають інтересам покупців, тим переважно  товар в конкурентному суперництві з іншими аналогічними товарами на ринку.

2.2 Умови поставок і платежів

Організаційні умови придбання і використовування товару споживачами забезпечують реальне виконання комерційних показників його конкурентоспроможності. До них відносяться:

• Забезпечення максимально можливого наближення продавців товару до покупців, що впливає на зниження витрат обертання і, значить, на рівень його ціни;
• Доставка товару до місць споживання не тільки крупним оптом-транзитом, але і дрібними партіями через складські підприємства. В основі економічної доставки товарів лежить уміння грамотно користуватися транспортними статутами, кодексами, правилами перевезень, транспортними тарифами і іншими основоположними документами в цій області;
• Розширення після продажного сервісу, що надається споживачам з гарантійним і післягарантійним обслуговуванням.

В даний час  покупець пред'являє продавцю товару обов'язкову вимогу: сервіс повинен  забезпечити працездатність товару протягом всього терміну служби. Сервіс підрозділяється на передпродажний і після продажний, а останній - на гарантійний і післягарантійний. Передпродажний сервіс полягає в усуненні неполадок, викликаних транспортуванням продукції, в приведенні її в робочий стан, опробуванні, демонстрації покупцю виробу в роботі і т.д. В період післягарантійного сервісу фірма-продавець веде планово-запобіжні ремонти і капітальний ремонт, забезпечує запасними деталями, дає консультації по ефективному використовуванню техніки. За бажанням покупця проводиться модернізація проданої продукції і додаткове навчання персоналу. Задача післягарантійного ремонту - скоротити простої устаткування, збільшити міжремонтні терміни, підвищити безпеку експлуатації і кінець кінцем завоювати стійке положення на ринку, добитися конкурентоспроможності вироблюваної продукції.