Конкурентоспособность

У період реформування економіки, особливо у 1991–2000 рр. економічна політика держави носила несистемний ха-рактер і, як наслідок, Україна не тільки не підвищила конкурентоспроможність власної економіки, а й значно погіршила свої позиції, зокрема у такому найважливішому показнику, як наукова та інноваційна діяльність і лише в останні роки були здійснені окремі практичні кроки щодо формування системних корпоративних структур: корпорація "Антонов", концерн "Укроборонпром", "Державна продовольчо-зернова корпорація". Однак багато системних проблем щодо конкурентоспроможності економіки України залишаються невирішеними.  Спостерігаються великі диспропорції в розвитку промисловості, що потребує системного розв’язання. Україна експортує близько 80 % виробленого металу, притому, що значна частина якісного прокату для потреб машинобудування імпортується. Великі перекоси і в хімічній промисловості, яка була зорієнтована на дешевий російський газ.

Кризовий стан сучасного машинобудування також  є наслідком несистемних дій. Надаючи пріоритет розвитку одним галузям: літакобудуванню, суднобудуванню, сільськогосподарському машинобудуванню, автомобільній промисловості, які по суті є складальними виробництвами, забувають про інші, не менш важливі, галузі: виробництво двигунів, станкоінструментальну, електротехнічну промисловість, приладобудування, радіоелектронну промисловість, без яких неможливо створити конкурентоспроможний літак, автомобіль, комбайн. 

У тарифоутворенні  на електроенергію також відсутній  системний підхід: Україна продає за кордон електроенергію дешевше, ніж відпускає власним споживачам, що не сприяє конкурентоспроможності власного (особливо енергоємного) виробництва на міжнародних ринках.

Неузгодженість  дій держави з інтересами власного виробництва проявляється в закупівлі за державний кошт обладнання, яке за аналогічної якості і за меншою ціною здатні випускати вітчизняні підприємства. Наприклад, у критичній ситуації опинився Київський завод "Буревісник", який з огляду на значний внутрішній попит вклав кошти у розробку та організував виробництво складної медичної техніки, але відповідні державні установи надають перевагу закордонній. Навіть із проголошенням курсу на побудову інноваційної економіки в Україні до останнього часу надавались пільги не наукоємному виробництву, а галузям нижчих технологічних укладів, зокрема, чорній металургії. Хоча у США навпаки ставка податку на прибуток у металургії вища ніж у машинобудуванні. І лише недавно було прийняте рішення про певні пільги в авіаційній промисловості, суднобудуванні. Однак це знову не комплексне рішення: у вартості сучасного літака до 50 % припадає на радіоелектронне обладнання, а пропонований закон про підтримку вітчизняної електронної промисловості донині не прийнятий. Хоча ця стратегічно важлива галузь отримала преференції в багатьох країнах світу.

Cписок  літератури  

1. Агапова Т.А., Серегина С.Ф. Макроэкономика: Учебник  /под общ. ред. д.э.н., проф. А.В.  Сидоровича; МГУ им. М.В. Ломоносова. – 4-е. изд., перераб. и доп.  – М.: Издательство «Дело и  Сервис», 2001. – 448 с.

2. Базилевич В.Д., Баластрик  Л.О. Макроекономіка. Навч. посібник. – К.: Атіка, 2002. – 368 с.

3. Бункина М.К. Национальная  экономика: Учебник для вузов.  – М.: «Палеотип», 2002. – 488 с.

4. Бутук А.И. Макроэкономика: Учеб. пособие. – К.: Знання, 2004. – 514 с.