Комерційні банки:їх сутність, функції

        11) надання консультаційних та інформаційних послуг щодо їх операцiй.

Операцїi приймання вкладів (депозитiв) вiд юридичних i фiзичних осiб, вiдкриття та ведення поточних рахункiв, розміщення залучених коштів належать виключно до банкiвських операцiй, здійснювати якi в сукупностi дозволяється тільки юридичним особам, що мають банківську лiцензiю. Iншi юридичнi особи мають право здiйснювати тiльки двi останні операцiї на пiдставi ліцензії на здійснення окремих банкiвських операцiй, а iншi операції та угоди, передбаченi цiєю статтею, можуть здiйснювати у порядку, визначеному законами України.

За умови отримання  письмового дозволу Нацiонального  банку України банки також мають право на такi операції:

1) здійснення інвестицій  у статутні фонди та акцiї  iнших юридичних осiб;

2) здійснення випуску,  обiгу, погашення державно та iншої  грошової лотереї;

3) перевезення валютних  цiнностей та iнкасацiю коштiв;

4) операції за дорученням клiєнтiв або вiд свого iменi:

-  з інструментами  грошового ринку;

-  з інструментами,  що базуються на обмінних курсах  та відсотках з  фінансовими  ф’ючерсними та опцiонами.

5) довірче управління  коштами та цінними паперами  за договорами з  юридичними та фiзичними особами;

6) депозитарну діяльність i діяльність із ведення реєстрів  власників iменних цінних паперiв.

Комерцiйнi банки самостiйно  встановлюють відсоткові ставки та комiсiйну  винагороду за свої операцiй.

 

4.2 Активні і пасивні  операції

 

Усі банківські операції відображаються окремими статтями в  балансі комерційного банку. Залежно  від того, в якій частині балансу  вони обслуговуються, їх прийнято поділяти на пасиви та активи (рис.4.1).

     Рис.4.1. Основні банківські операції

Пасивні операції – це операції з мобілізації ресурсів комерційного банку.

Ресурси комбанків –  це сукупність грошей, що перебувають  у його розпорядженні і використовуються для використання певних операцій.     

Існують власні ресурси – статутні, резервні фонди для забезпечення фінансової стабільності діяльності банку, він страхує інтереси вкладників та кредиторів. Поділяється на основний та додатковий (загальні резерви за активними операціями і поточними доходами). Статутний фонд при відкритому АТ формується від передплати на акції, в закритому – через перерозподіл акцій між засновників. Резервний фонд покриває збитки, оплата дивідендів – це стійкість комбанку. Його рівень 50 відсотків від статутного фонду.  Існують спеціальні фонди для розвитку банку за рахунок прибутку.

Пасиви банку можна  розділити на дві великі групи :

1) банківський капітал;

2) залучені кошти.

Залучені ресурси – кошти на поточних, депозитних та інших рахунках клієнтів, які розміщуються на активах з метою отримання прибутку чи забезпечення ліквідності банку. Поділяються на депозитні:

1) до запитання –  на поточному рахунках клієнта  для розрахунку по господарським  операціям, контокорентні рахунки  – поточні рахунки з комісією;

2) строкові розміщенні  кошти в банку на строк від  1 місяця, не здійснюють поточні платежі.

Пасивні операції комбанків  полягають у формуванні власної  і залученої ресурсної бази, на підставі і за рахунок якої здійснюються активні операції.

Активні операції банків – діяльність із використанням власного капіталу, залучених коштів для одержання прибутку при розподілі ризиків і підтриманні ліквідності.

Поділяються позичальниками на сектор прямого та непрямого фінансування. Саме у секторі непрямого фінансування з’являється третій економічний  суб’єкт – фінансовими  посередниками, а їх діяльність з акумуляції вільного грошового капіталу та розміщення його серед позичальників-витратників називається фінансовим посередництвом. Вони базуються на одному фінансовому ринку з одним суб’єктом – вільними грошовими коштами. Основні фінансові посередники – банки та небанківські фінансово-кредитні установи. Загальне для них:

1) всі фінансові посередники працюють в секторі непрямого фінансування;

2) вони акумулюють  кошти та розміщають їх в  доходні активи від свого ім’я, створюючи власні зобов’язання та вимоги, як позичальник банк створює свої зобов’язання перед вкладниками;

3) прибуток фінансових  посередників формується, як різниця  між доходами від розміщення  акумулюючих грошових коштів  та витратами, які пов’язані з їх залученням. 

Відмінність:

1) банки не тільки акумулюють тимчасово вільні кошти, а й самі створюють гроші в процесі депозитно-кредитної діяльності, а установи – тільки акумулюють;

2) банки здійснюють  розрахунок обслуговування всіх  інших фінансово-кредитних посередників, тому можуть використовувати їх вільні гроші.

Отже, ми розглянули, які  операції може здійснювати банк. Банк може здійснювати операції, передбачені  Законом "Про банки і банківську діяльність.

 

 

 

 

 

                                         ВИСНОВКИ

 

По-перше, рівень розвитку кредитних відносин в Україні в сучасних умовах містить в собі значну кількість протиріч і недосконалостей, що виявляється у нецілеспрямованому русі кредитних ресурсів в країні, а також в нерозвиненості деяких форм кредиту (комерційного, іпотечного) внаслідок заборони їх застосування в колишньому СРСР. Кризові явища в економіці ще більше ускладнюють ситуацію.

Але певні кроки щодо розвитку кредитних відносин, адекватним ринковим умовам вже зроблені. На основі закону "Про банки і банківську діяльність" створено дворівневу систему з розгалуженою мережею комерційних банків, що сприяє деморалізації і децентралізації кредитних ресурсів, комерціалізації кредитних відносин, які базуються тепер на принципах партнерства і взаємовигоди; створюється правова база для розвитку і вдосконалення всіх форм кредиту, при цьому активно залучається досвід розвинутих країн світу. Крім того, розробляються принципи нової кредитної політики: створення сприятливих економічних умов для ефективного використання кредитних ресурсів, прискорення структурної перебудови економіки, її соціальної орієнтації.

Отже, Україна стала  на шлях кардинальної перебудови національної системи для кредитних відносин, і хоча на сучасному етапі її спіткає  багато труднощів, вона має великі перспективи  розвитку в цій сфері економічної діяльності.

По-друге, в кожній країні існує банківська система, яка є  однією з найважливіших і невід’ємних  структур ринкової економіки і одним  з основних чинників політики економічного зростання. Це законодавчо визначена, чітко структурована сукупність фінансових посередників грошового ринку, якi займаються банкiвською дiяльнiстю, що будується по заздалегідь виробленій концепції, в межах якої відводиться мiсце кожному виду банкiв i кожному окремому банку. Її існування пов’язане з необхідністю здійснення суспільного нагляду i регулювання банківської дiяльностi, узгодження комерцiйних iнтересiв окремих банкiв з загальносуспільними iнтересами — забезпеченням сталостi грошей i стабiльної роботи всiх банкiв, а також забезпеченням збалансованості попиту i пропозицiї на грошовому ринку. Банківська система має дворівневу побудову, на першому рiвнi знаходиться Центральний банк, а на другому рiвнi знаходяться решта банкiв, якi в Україні прийнято називати комерційними.

Національний банк України здійснює керівництво всією кредитною системою країни, він покликаний регулювати кредит і грошовий обіг, контролювати й стабілізувати рух обмінного курсу національної валюти, згладжувати своїм впливом перепади в рівні ділової активності, цін і  зайнятості, стимулювати зростання національної економіки на здоровому фінансовому ґрунті. Одне з найважливіших завдань Національного банку - управляти державним боргом, тобто цілеспрямовано змінювати ту його частину, яка представлена державними облігаціями.

Комерційні банки утворюються як акціонерні товариства або на пайових засадах i є кредитними установами універсального характеру. Вони пов'язані з усіма сферами та фазами відтворення, мають широкі права і базують свою діяльність на двох постулатах - ризику та прибутку.

Банк - це і кредитор, і  позичальник, і посередник між юридичними і фізичними особами, і посередник в грошових розрахунках, організація  грошово-кредитного процесу та імітування грошових знаків.

Базовою ланкою кредитної  системи, основою, на якій грунтується уся діяльність, повязана з кредитно-фінансовим обслуговуванням господарства, є комерційні банки.    Комерційні банки – це автономні, незалежні комерційні підприємства. З одного боку, вони створюються для задоволення інтересів власників банку (акціонерів або індивідуальних) і суспільних інтересів клієнтури юридичних і фізичних осіб, що обслуговуються банком, а з іншого це підприємства особливого типу, які організовують та здійснюють рух позикового капіталу для забезпечення отримання прибутку власниками банку Як важлива ланка банківської системи держави, комерційні банки концентрують основну частину кредитних ресурсів і здійснюють широкий діапазон банківських операцій та фінансових послуг для юридичних і фізичних осіб. Комерційні банки е юридичними особами.

Сьогодні комерційний  банк  може запропонувати клієнту  до 500 видів різноманітних банківських продуктів і послуг. Всі банки виконують певні функції, систематичне виконання яких і створює той фундамент, на якому базується робота банку і банківської системи в цілому, а переплітаючись між собою, вони створюють потужну базу розвитку фінансової системи країни: управлiння грошовим обiгом; забезпечення платiжного механiзму; акумуляцiя заощаджень; надання кредиту; фiнансування зовнiшньої торгiвлi; довiрчi операцiї; зберiгання цiнностей; консультування i надання iнформацiї, однією з важливих функцiй банкiв є їх здатнiсть “робити гроші” — розширювати кредитнi ресурси народного господарства. Отже, можна сказати, що дуже важлива роль в економiцi країни належить кожному окремому банку, а ще важливіша роль належить всiй банкiвськiй системi.

Сьогодні стан розвитку економіки України потребує постійної  уваги до банківської системи  в цілому і комерційних банків зокрема, проведення політики, спрямованої  на створення сприятливих умов для їх стабільного та ефективного функціонування.    

 Отже, для ефективного функціонування  і розвитку банківської системи  необхідні подальша структуризація  і спеціалізація комерційних  банків, розвиток різних видів  банківських установ, що сприятиме розширенню діапазону банківських операцій і фінансових послуг та вдосконаленню кредитно-фінансового механізму в країні.

 

 

 

                      

 

 Список використаних джерел

 

1. Конституція України, К.: 2004

2. Закон України  від вересня 2003 року “Про банки і банківську діяльність”.

3. Бабiчевої Ю.А. Банкiвська справа. Довiдковий посiбник. – М.: Економіка,  — С. 327.

4. Т.І. Біленко, В.Г. Бодров- Навчальний посібник «Політична економіка» - від 18.06.2003р.

5. Васюренко О.В. Банківський менеджмент: Посібник. –К.: Академія, 2006

6. Ковальчук Т.Т., Коваль Н.М. Ліквідність комерційних банків: Навч. посіб. –    К.: Знання, 2007. – С. 120

7. Матвієнко  В. Держава і банки. – К.: 2010. – С. 154.

8. Кривенко К.Т. Савчук В.С. Бєляєв О.О. Політична економія: Навчальний посібник. — К.: КНЕУ, 2004. ст. 343-443

9. Усоскiн В.Н. Сучасний комерцiйний банк: управлiння i операції. -  М: IПЦ   “Вазар- СЕРО”, 2006

10. Л. В.Яркошевська-довідник, від 16.05.2009 р.