Комерційні банки:їх сутність, функції

Ш етап — 1994-1996 роки: першi банкрутства.

Активiзацiя роботи Нацiонального банку України з побудови чіткої системи регулювання дiяльностi комерцiйних банкiв співпала у часi iз призупиненням iнфляцiйних процесiв, якi були, як зазначено вище, основним джерелом безбiдного iснування цiлої низки комерцiйних бакiв. Цi банки не були готовi до бiльш жорсткого контролю з боку НБУ, до змiни кон’юнктури фiнансового ринку, до управлiння банкiвськими процесами з середини, i це поставило їх на межу банкрутства. Багатьом з них не вдалося втриматися на цiй межi: 1994 року збанкрутило та було ліквідовано 11 банкiв; 1995 року — ще 20 банкiв-банкрутiв, серед яких були найбiльшi комерцiйнi банки — “IНКО”, “Вiдродження”, “Економбанк”, “Лiсбанк”; 1996 року прямими банкрутами стали 45 банкiв, а ще 60 опинилися у станi прихованого банкрутства.

ІV етап 1996-2001 роки початок  стабiлiзацii банкiвськоi системи.

На цьому етапi було введено в обiг нацiональну  грошову одиницю “гривню”. Цей  етап характеризується посиленням контролюючої i наглядової ролi Нацiонального банку  України за дiяльнiсть всiх комерцiйних банкiв. В цей перiод відбувається поступове нарощування капiталу банками. Поступово збільшуються об’єми залучення грошових коштiв від населення, збільшується кредитний портфель банків.

З переходом до ринку  після одержання незалежності України склад кредиторів та позичальників змінився. Основні кредитори – державні та комбанки. Позичальники – приватні та колективні підприємства, державна власність, приватні підприємці, громадяни. Комбанки від кредитування окремих об’єктів перейшли до суб’єктів, дбаючи про свої доходи і повернення кредиту, на покриття дефіциту оборотного капіталу підприємців.  

За останні декілька років банківська система України  потерпіла глобальні зміни. Стався різкий перехід від централізованої  до комерційні децентралізованій дворівневій банківської системі, в якій чітко розмежовані функції центрального і комерційних банків. Але в сучасній  банківській  системі комерційні банки складають первинну ланку, тому їх ефективному існуванню має приділятися першочергова увага.

 

3.2 Функції комерційних  банків України

 

Комерційні банки —  головна ланка дворівневої банківської  системи. Систематичне виконання зазначених нижче функцій і створює той  фундамент, на якому базується робота банку і банківської системи  в цілому.

Однією з важливих функцій банку є посередництво в кредиті, яка  здійснюється шляхом перерозподілу коштів, що тимчасово вивільняються в процесі кругообігу фондів підприємств і грошових доходів приватних осіб. Головним критерієм перерозподілу ресурсів виступає прибутковість їх використання позичальником. Плата за віддані й отримані в борг засоби формується під впливом попиту та пропозиції. У результаті досягається вільне переміщення фінансових ресурсів у господарстві, що відповідає ринковому типу відносин.

Значення посередницької функції комерційних банків для успішного розвитку ринкової економіки полягає в тому, що вони зменшують ступінь ризику і невизначеності в економічній системі. Банки залучають засоби, що можуть бути віддані в позичку, відповідно до потреб позичальників і на основі широкої диверсифікованості своїх активів знижують сукупні ризики власників грошей, розміщених у банку.

Друга найважливіша функція  комерційних банків — стимулювання нагромаджень у господарстві. Адже виступаючи на фінансовому ринку  з попитом на кредитні ресурси, банки повинні не тільки максимально мобілізувати наявні в господарстві заощадження, а й формувати ефективні стимули до нагромадження засобів, що в свою чергу формуються на основі гнучкої депозитної політики комерційних банків. Створенню гарантій надійності розміщення накопичених ресурсів служить формування фонду страхування активів банківських установ, депозитів у комерційних банках.

Поряд зі страхуванням депозитів  важливе значення для вкладників має доступність інформації про діяльність банків і про ті гарантії , які їм надані.

Третя функція банків — посередництво в платежах між  окремими самостійними суб'єктами. Платіжний  механізм — структура економіки, що здійснює "обмін речовин" у  господарській  системі. Методи  платежу поділяються на готівкові і безготівкові. У великому обороті домінують безготівкові платежі і розрахунки. Існує велика розмаїтість видів безготівкових розрахунків: переказний вексель,  банківська тратта, простий вексель, чек. Комп'ютерна революція мала великий вплив на характер і технологію грошових розрахунків. Розвиток одержали дві системи автоматизованих розрахунків: "роздрібні" системи електронних розрахунків і міжбанківські системи перекладу засобів .У США в даний час мається чотири системи роздрібних  платежів: автоматичні  розрахункові  палати, що виконують функції розрахункових палат,  але паперові носії замінені магнітними, на яких вони мають формат,  зручний для швидкісної обробки на ЕОМ; банківські автомати, які дозволяють виконувати операції:

1) зняття грошей з поточного  чи  ощадного  рахунків  в банку;

2) одержання позики  в межах відкритого ліміту;

3) депонування грошей  на рахунку з одержанням депозитної  квитанції;

4) одержання інформації  про стан рахунка клієнта в  банку;

5) переказ коштів з  одного рахунку на іншій;

6) обмін іноземних  банкнот на місцеву валюту.

Термінали в торгових точках, щоб здійснювати оплату повсякденних  покупок; банківське обслуговування вдома - перспективний елемент розрахунків - комплекс послуг по наданню клієнтам банку фінансової інформації, а також здійсненню з їх ініціативи банківських  угод  з передачею інформації за наявності персонального комп'ютера.

Також банки володіють  унікальною спроможністю створювати засоби платежу, що використовуються в господарстві для організації товарного обігу і розрахунків. Спроможність комерційних банків збільшувати і зменшувати депозити і грошову масу широко використовується центральним банком, який через систему обов'язкових резервів управляє динамікою кредиту.

У зв'язку з формуванням  фондового ринку добре розвивається посередництво в операціях з цінними паперами. Банки мають право виступати як інвестиційні інститути, що можуть здійснювати діяльність на ринку цінних паперів як посередника; інвестиційного консультанта; інвестиційної компанії й інвестиційного фонду. Виступаючи у ролі фінансового брокера, банки виконують посередницькі функції при купівлі-продажі цінних паперів за рахунок і з дорученням клієнта.

Інвестиційний портфель банку контролюється законом. Це означає,  що  держава встановлює норму відсотка, відповідно до якої  визначена  частина  повинна складатися з  цінних  паперів  держави,  інша — часток підприємств. Банки   купують тільки висококласні  папери відповідно до оцінки кредитними агентствами зв'язаного з ними ризику.

Як інвестиційний консультант банк робить консультаційні послуги своїм клієнтам із приводу випуску і обертання цінних паперів. Якщо банк бере на себе роль інвестиційної компанії, то він займається організацією випуску цінних паперів і видачею гарантій по їх розміщенню на користь третьої особи; купівлею-продажем цінних паперів від свого імені і за свій рахунок, у тому числі шляхом котирування цінних паперів, тобто повідомляє на визначені цінні папери "ціни продавця" і "ціни покупця", по яких він зобов'язується їх продавати і купувати.

Лізинг і факторинг  — форма фінансування довгострокової  оренди дорогого  устаткування. Відповідно до договору про лізинг орендар одержує  в  довгострокове  користування  устаткування  за умови  внесення  періодичних платежів власнику устаткування. Ставки по  лізинги розраховуються виходячи з витрат виробництва, відсотків, податків.

Банк-фактор  купує  вимоги якої-небудь компанії і  потім  сам одержує платежі по них. В  операції факторингу є три учасники: фактор, первісний кредитор і боржник, що  одержує від клієнта товари  з відстрочкою платежу. Фактор веде всю бухгалтерію, бере на себе обов'язки по попередженню боржника про  платежі, виконує інкасацію вимог, а також несе весь ризик, пов'язаний з  повним  і   своєчасним   надходженням  платежів. Витрати клієнта складаються з комісійного і факторського збору, що складається з відсотків за наданий аванс і прибутків авансової компанії.

Багато банків приймають  на себе функції довіреного обличчя  і  виконують  у цій ролі різноманітні операції для своїх індивідуальних  і  корпоративних  клієнтів. Деякі банки не виконують ніяких інших функцій,  крім  трастової. Є три основні категорії трастових послуг для фізичних осіб:

1. розпорядження майном після смерті власника;
2. керування майном на довірчій основі і піклування;
3. агентські функції.

Вирішальну роль в функціонуванні системи вiдiграють комерцiйнi банки в трансформаційній функції. Вона включає декiлька напрямків:

1. трансформацiю ризиків: банки можуть звести ризики своїх вкладникiв та акцiонерiв до мінімуму за допомогою диверсифікації активних операцiй; створення резервiв; диверсифiкацiї процентних ставок в залежностi вiд ризиковостi кредитiв; страхування депозитiв тощо;
2. трансформацiю строкiв: мобiлiзація значних обсягів короткострокових коштiв i їх поповнення, з чого банки одержують можливість їх частину спрямовувати в довгострокові позички та iншi довготривалi активи;
3. трансформацiю капiталу: мобiлiзуючи великi обсяги дрiбних вкладiв, банки одержують можливiсть акумулювати великi маси капiталу для реалiзацii масштабних проектiв;
4. просторову трансформацію: акумулювання ресурсів з багатьох регiонiв i з iнших країн, спрямувуючи на фiнансування проектів одного регіону, однієї країни, одного об’єкту, що полегшує балансування попиту i пропозиції на грошовому ринку у будь-якому мiсцi свiтового ринку.
5. Однією з важливих функцiй банкiв є їх здатнiсть “робити гроші” — розширювати кредитнi ресурси народного господарства. Банки називають “фабриками кредиту”. Надаючи позичку пiд борговi зобов’язання своїх клiєнтiв (забезпечені товарно-матеріальними цінностями, що не є гіршими) банк зараховує їх на рахунок позичальників і тим створює можливiсть надходження в обiг нових сум  грошей. Отже дуже важлива роль в економiцi країни належить кожному окремому банку , а ще важливіша роль належить всiй банкiвськiй системi.

Отже, підсумувавши можна  сказати, що комерційні банки — головна  ланка дворівневої банківської  системи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                             IV ОПЕРАЦІЇ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ

4.1 Послуги, що надають комерційні  банки

 

Банк може здійснювати  операції, передбачені Законом "Про  банки і банківську діяльність".

Сьогодні комерційний  банк  може запропонувати клієнту  до 500 видів різноманітних банківських  продуктів і послуг. Широка  диверсифікація операцій дозволяє банкам зберігати клієнтів і залишатися рентабельними навіть при надто несприятливій господарської  кон’юнктурі. Але далеко не всі банківські операції повсякденно  присутні і використовуються в практиці конкретного банківського закладу (наприклад, виконання міжнародних розрахунків чи  трастові операції ). Але є певний базовий набір, без якого банк не може існувати і нормально функціонувати. До таких операцій, що конструюють  діяльність банка відносять :

1. прийом вкладiв (депозитiв) вiд юридичних i фiзичних осiб;
2. відкриття та ведення поточних рахункiв і банкiв кореспондентів, переказ грошових коштiв з цих рахункiв за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштiв на них;
3. розміщення залучених коштiв від свого iменi, на власних умовах та на   власний ризик.

Систематичне виконання зазначених функцій і створює той фундамент, на якому базується робота банка. Вони володіють  унікальною спроможністю створювати засоби платежу, що використовуються в господарстві для організації товарного обігу і розрахунків.

Спроможність комерційних банків збільшувати і зменшувати депозити і грошову масу  широко використовується центральним банком, який через систему обов'язкових резервів управляє динамікою кредиту.

Крім виконання базових  функцій, банки пропонують клієнтам безліч інших фінансових послуг:

1) операцiї з валютними  цінностями;

2) емісію власних цiнних  паперiв;

3) організацію купiвлi та продажу цiнних паперiв за  дорученням клiєнтiв;

4) операцiї на ринку  цiнних паперiв вiд свого iменi (включаючи андеррайтинг);

5) надання гарантій доручень та iнших зобов’язань вiд третiх осiб, якi передбачають х виконання у грошовiй форми;

6) придбання права  вимоги на виконання зобов’язань  у грошовiй формi за  поставленi  товари чи наданні послуги,  приймаючи на себе ризик виконання  таких вимог та прийом платежiв (факторинг);

7) лізинг;

8) послуги з відповідального  зберiгання та надання в оренду  сейфів для  зберiгання цiнностей  і документiв;

9) випуск, купівлю, продаж, обслуговування чекiв, векселiв  та інших  оборотних платіжних  iнструментiв;

        10) випуск банкiвських платіжних карток i здiйснення операцiй з використанням цих карток;