Комерційні банки:їх сутність, функції

Національний банк є  емісійним центром держави, проводить єдину державну політику в сфері грошового обігу, кредиту, валютного регулювання, створенні та зміцненні національної грошової системи. Національний банк координує діяльність банківської системи в цілому і здійснює нагляд за діяльністю банків та кредитних установ, проводить їх державну реєстрацію, ліцензування банківських операцій.

НБУ забезпечує накопичення  та зберігання золотовалютних запасів  та резервів держави, здійснює з ними операції. Він організує міжбанківські  розрахунки на базі Центральної розрахункової палати.

Діяльність НБУ взаємопов`язана  з економічним розвитком України. Найважливішою метою НБУ є  створення грошово-кредитних механізмів, спроможних забезпечити стабільність гривні – національної грошової одиниці.

НБУ робить чималий внесок у формування фінансового ринку та ринку цінних паперів. Він створює умови для об`єктивного курсоутворення, захисту національної валюти та стабілізації гривні.

Про важливість діяльності центральних банків для всієї  національної економіки  свідчить досвід, накопичений центральними банками у високорозвинених країнах. Взагалі, поява центральних банків – явище порівняно нещодавнє. Банк Англії і Банк Швеції, найстаріші з центральних банків, були засновані наприкінці ХVII ст., а Федеральна резервна система (Fed) – центральний банк Сполучених Штатів – тільки в 1913 р.

В Україні ж НБУ  виник 1991 року за умов розкладу платіжної  системи і відсутності грошової готівки, позаяк гроші друкувалися  в Росії. Тоді треба було відірвати  безготівкову систему платежів від Росії, щоби уникнути перекачування грошових коштів, створити засоби обігу – так звані купоно-карбованці. Так чи інакше НБУ виконав ці завдання, заклавши підвалини формування національної грошової системи в Україні.

2.2. Статус Національного Банку України.

 

Статус Національного  банку України визначається насамперед Конституцією України та Законом  України «Про банки і банківську діяльність» від вересня 1991 року. Національному банку присвячено розділ ІІ даного Закону.

Згідно зі ст. 99 Конституції  «забезпечення стабільності грошової одиниці є основною функцією центрального банку держави – Національного банку України».

Ст. 100 Основного закону передбачає: “Рада Національного  банку України розробляє основні  засади грошово-кредитної політики та здійснює контроль за її проведенням. Правовий статус Ради Національного банку України визначається законом” .

Банківська система  є однією з підсистем фінансової системи України. Банківська система  України є дворівневою і складається  з НБУ та комерційних банків. НБУ  разом зі своїми філіями становить перший рівень банківської системи. 

Згідно статті 6 Закону «Про банки і банківську діяльність»  «Національний банк України  є  власністю України, юридичною особою. Його статут затверджується Президією  Верховної Ради України». НБУ є підзвітним Верховній Раді. У відповідності до ст. 93 Конституції України та ст. 7 вищезгаданого Закону НБУ має право законодавчої ініціативи.

Ст. 85, п.18 Конституції  України відносить до повноважень  Верховної Ради України «призначення на посаду та звільнення з посади Голови Національного банку України за поданням Президента України; призначення та звільнення половини складу Ради Національного банку України».

За ст. 8 Закону «Про банки  і банківську систему» НБУ є:

1. центральним банком України, який проводить єдину державну політику в сфері грошового обігу, кредиту та забезпечення стабільності національної грошової одиниці;
2. емісійним центром;
3. валютним органом;
4. органом банківського нагляду;
5. банком банків;
6. державним банком;
7. організатором міжбанківських розрахунків.

2.3. Основні функції і  завдання  Національного Банку України.

 

Завдання НБУ тісно  пов`язані з його статусом, насамперед це виявляється в тому, що він, як центральний банк країни, здійснює грошово-кредитну політику, використовуючи відповідні інструменти.

Відповідно до Конституції  України основною функцією Національного  банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України. На виконання  своєї основної функції Національний банк сприяє дотриманню стабільності банківської системи, а також, у  межах своїх повноважень, - цінової стабільності.

Національний банк веде Республіканську книгу реєстрації банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних  установ. Комерційні банки України  та іноземні банки можуть здійснювати  банківські операції тільки після реєстрації в Республіканській книзі реєстрації банків.

НБУ представляє інтереси України у відносинах з центральними банками інших країн, міжнародними банками та фінансово-кредитними організаціями.

В Україні, як і в інших  цивілізованих державах, виключно Національному банку належить право здійснювати емісію (тобто запровадження в обіг грошей), а також національних грошових знаків (банкнотів, монет). Для друкування банкнотів в Україні створено власну банкнотну фабрику. Мережа регіональних управлінь НБУ здійснює забезпечення економіки готівковими грошима на замовлення комерційних банків.

Іншим завданням НБУ  є визначення валютної політики. НБУ  проводить валютне регулювання, визначає порядок здійснення розрахунків  в іноземній валюті, організовує  і здійснює валютний контроль, а також забезпечує виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю.

Ще одне завдання НБУ  полягає в контролі за виконанням комерційними банками банківського законодавства, додержанням економічних  нормативів, встановлених НБУ, та власних нормативних актів.

Важливим завданням  НБУ є надання комерційним  банкам кредитів, що мають на меті підтримку  стабільності банківської системи  та розширення її кредитних можливостей. Комерційні банки використовують кредити, надані Національним банком для задоволення своїх тимчасових потреб і для кредитування цільових програм, пов`язаних з реорганізацією і модернізацією виробництва, розвитком окремих галузей народного господарства та структурною перебудовою економіки України.

НБУ здійснює надання короткострокових кредитів комерційним банкам через аукціон. Це забезпечує створення рівноправних умов доступу комерційних банків до централізованих кредитних ресурсів. Крім того, в Україні запроваджено ломбардний кредит.

Наступне важливе завдання НБУ – організація і здійснення через банківську систему касового обслуговування державного бюджету України. На Національний банк покладено виконання операцій з державними цінними паперами. У 1993 році в Україні запроваджено новий механізм касового обслуговування державного бюджету, який виключає автоматизм кредитування державних витрат. Фінансування за рахунок бюджету здійснюється в межах наявних коштів . Щодо кредитів уряду, то їх НБУ може надавати за рішенням Верховної Ради України на загальних засадах.

Ст. 14 Закону “Про банки і банківську діяльність” передбачає, що Національному банку забороняється фінансування дефіциту державного бюджету.

З початку 1994 р. НБУ запровадив автоматизовану систему міжбанківських розрахунків з використанням  прогресивних технологій у банківській справі. Для функціонування цієї системи в Автономній республіці Крим та в областях створено регіональні розрахункові палати, що утворюють єдину державну мережу розрахункових палат. Її найвищою інстанцією є Центральна розрахункова палата в місті Києві. Для обслуговування цієї системи застосовується комплекс програмно-технічних засобів, які забезпечують обмін електронними документами, їх перевірку, аналіз та захист від несанкціонованого втручання.

Виходячи з потреб державної грошово-кредитної політики, НБУ має право купувати або продавати цінні папери, випущені чи гарантовані Кабінетом Міністрів України, якщо вони надійшли на відкритий ринок.

Згідно ст. 15 Закону “Про банки і банківську діяльність”  Національний банк разом з комерційними банками здійснює обслуговування державного боргу, виконуючи операції, пов`язані з розміщенням державних позик, їх погашенням та виплатою процентів по них.

НБУ є єдиним зберігачем державного золотовалютного запасу, дорогоцінних металів і дорогоцінних каменів.

НБУ взаємодіє з Кабінетом Міністрів України з питань грошово-кредитної політики, сприяє реалізації економічних програм уряду, якщо це не суперечить забезпеченню стабільності валюти України.

Національний банк і  Уряд України проводять взаємні  консультації щодо дій, які ними плануються, з питань термінів випуску цінних паперів, погашення державного боргу з урахуванням їх впливу на стан банківської системи, а також пріоритетів єдиної державної грошово-кредитної політики.

Крім цього  НБУ  встановлює для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна; організовує створення та методологічно забезпечує систему грошово-кредитної і банківської статистичної інформації та статистики платіжного балансу; визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі між банками; визначає напрями розвитку сучасних електронних банківських технологій, створює, координує та контролює створення електронних платіжних засобів, платіжних систем, автоматизації банківської діяльності та засобів захисту банківської інформації; веде Державний реєстр банків, здійснює ліцензування банківської діяльності та операцій у передбачених законами випадках; веде офіційний реєстр ідентифікаційних номерів емітентів платіжних карток внутрішньодержавних платіжних систем; здійснює сертифікацію аудиторів, які проводитимуть аудиторську перевірку банків, тимчасових адміністраторів та ліквідаторів банку; складає платіжний баланс, здійснює його аналіз та прогнозування; організує інкасацію та перевезення банкнот і монет та інших цінностей, видає ліцензії на право інкасації та перевезення банкнот і монет та інших цінностей; реалізує державну політику з питань захисту державних секретів у системі Національного банку; бере участь у підготовці кадрів для банківської системи України; визначає особливості функціонування банківської системи України в разі введення воєнного стану чи особливого періоду, здійснює мобілізаційну підготовку системи Національного банку; здійснює інші функції у фінансово-кредитній сфері в межах своєї компетенції, визначеної законом.

Отже, в цьому розділі було з’ясувано основні функції і  завдання  Національного Банку України, статус НБУ.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 III ФУНКЦІЇ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ

  3.1 Розвиток комерційних банків України

 

На відміну від центрального комерційні банки покликані обслуговувати  економічні  суб’єкти — учасників  грошового обігу: фірми, сімейні  господарства, державні структури. Через ці банки система обслуговує господарство відповідно  до задач, що випливають з грошово-кредитної політики центрального банку. Тому комерційні банки можна розглядати як фундамент всієї банківської системи вершиною якої є центральний банк.

Вони утворюються як акціонерні товариства або на пайових засадах i є кредитними установами банківського характеру.

Розвиток сучасної банківської  системи незалежної України розпочався з 20 березня 1991 року. Тоді був прийнятий  перший Закон України “Про банки i банківську діяльність”.

У формуванні сучасної банківської  системи України можна виділити кілька етапів.

І етап — 1991 -1992 роки: процеси перереєстрації та реорганізації.

3 2 жовтня 1991 року Національний  банк починає перереєстровувати  комерційні банки України, що  були зареєстровані ще держбанком СРСР.

Починається витіснення “міністерського” капіталу — частку капіталу, вкладеного у комерційні банки рiзними державними установами ринковим капiталом спiльних  та малих пiдприємств, акцiонерних  товариств.

Державнi “Промiнвестбанк”, “Агропромбанк”, “Укрсоцбанк” акцiонуються пiд тиском головних менеджерiв та основних клiєнтiв.

II етап — 1992-1993 роки: бурхливе  виникнення банків “Другої хвилі”.

На цьому етапі на бюджетних  та позабюджетних фондах, диверсифікації пасивів із числа дiючих банкiв та внескiв пiдприємств (через скриту форму кредитiв) виникає низка комерцiйних банкiв. На 07.01.93 р. їх було134.

Закономірністю цього  етапу було те, що у комерцiйних банках спостерігалося подальше зменшення  частки „мiнiстерського” капiталу, що було спричинено постановою Кабiнету Мiнiстрiв “Про передачу мiнiстерських  пакетiв акцiй на управлiння до Мiнiстерства фiнансiв України”. Цiєю постановою передбачалося, що Мiнiстерство фiнансiв України буде одержувачем дивідендів по акцiях, що належать державним підприємствам, та прийматиме участь в управлiннi банкiв. Саме на цьому етапi спостерiгалося масове народження дрiбних малопотужних “кишенькових” банкiв, капiтал яких часто становив суму, що не перевищувала вартостi трикімнатної квартири. Цi банки непогано зростали на гiперiнфляцiт, примiтивно експлуатуючи цей зовнiшнiй фактор.