Комерційні банки: їх сутність, функції

Лізинг і факторинг. Ця форма застосовна до фінансування довгострокової оренди дорогого устаткування. Відповідно до договору про лізинг орендар одержує в довгострокове користування устаткування за умови внесення періодичних платежів власнику устаткування. Орендодавцями можуть бути промислові підприємства, що мають свої лізингові компанії, а також спеціалізовані лізингові компанії. Існують різні види лізингу:

1.       Оперативний лізинг. Великі фірми-виробники можуть бути зацікавлені не в продажі своєї продукції, а в здачі її в оренду. Договір полягає, як правило на 3-5 років.

2.       Лізинг нерухомості. Деякі фірми створюють у співробітництві з банком великі об'єкти типу заводського цеху, що можуть використовуватися різними способами. Після закінчення терміну оренди, що складає 15-20 років, об'єкт продається орендарю.

3.       Фінансовий лізинг. Цей передбачає здачу в оренду таких товарів, як літаки, автомобілі, комп'ютери. Термін складає 2-6 років. У фінансовому лізингу служби технічного обслуговування і ремонту роздільні.

Ставки по лізингу розраховуються виходячи з витрат виробництва, відсотків, податків.

Факторинг. Банк-фактор купує вимоги якої-небудь компанії і потім сам одержує платежі по них. При цьому мова йде, як правило, про короткострокові вимоги, що знаходяться в обігу і виникають з приводу товарного постачання. В операції факторингу беруть участь три учасники: фактор, первісний кредитор і боржник, що одержує від клієнта товари з відстрочкою платежу. Фактор веде всю бухгалтерію, бере на себе обов'язки по попередженню боржника про платежі, виконує інкасацію вимог, а також несе весь ризик, зв'язаний з повним і своєчасним надходженням платежів. Витрати клієнта складаються з комісійних і факторського збору, що складається з відсотків за наданий аванс і прибутку авансової компанії.

Трастові операції. Багато комерційних банків приймають на себе функції довіреного обличчя і виконують у цій ролі різноманітні операції для своїх індивідуальних і корпоративних клієнтів. Наприклад, бізнесмен хоче, щоб його син щорічно одержував частину від капіталу, що знаходиться в його батька в банку, а по досягненні повноліття одержав весь капітал. Деякі комерційні банки не виконують ніяких інших функцій, крім трастової. Існують три основні категорії трастових послуг для фізичних осіб:

1 - розпорядження майном після смерті власника;

2 - управління майном на довірчій основі;

3 - агентські функції;

1.                      Розпорядження після смерті на користь спадкоємців - найбільш розповсюджений вид довірчих послуг. Повинен бути складений докладний опис майна, сплачені борги, а сума, що залишилася, розподілена між спадкоємцями відповідно до закону.

2.                      Управління майном у формі тресту може мати різну правову основу: заповіт, спеціальна угода, розпорядження суду. Види трастів, що знаходяться в управлінні банків, дуже різноманітні:

-         Довічний траст засновується особою за домовленістю з банком. Наприклад, клієнт переказує гроші в довірче управління банку, доручаючи йому виплачувати доход протягом його життя, а після смерті передати капітал дружині і дітям.

-         Страховий траст виникає, якщо клієнт призначає банк довіреною особою по страховому полісу і доручає йому виплачувати дохід своїй дружині після його смерті і передати суму поліса дітям після смерті дружини.

-         Корпоративний траст засновується у формі майна, що закладається в банку в забезпечення випуску облігацій компанії.

3.                      Агентські функції відрізняються від трасту тим, що у випадку трасту довірена особа одержує юридичне право на розпорядження власністю, а при агентських відносинах право залишається в принципала. Агентські функції полягають у наступному:

-         Збереження цінностей у сейфі. Банк одержує, зберігає і видає цінності з доручення принципала без яких-небудь ініціатив чи активних дій.

-         Збереження майна з активними діями. Банк не просто зберігає цінності в сейфі, а купує і продає їх, одержує по них доход, діючи відповідно до інструкцій принципала.

-         Управління. Банк виконує усі функції зберігача майна й активно керує власністю, наприклад аналізує стан портфеля цінних паперів, дає рекомендації і пропонує способи інвестування капіталу і т.д. Якщо в банк здається реальна власність, банк може здавати її в оренду, експлуатувати відповідно до інструкцій принципала.

4.                           Принципи побудови банківської системи в Україні.

Створення національної дворівневої банківської системи незалежної України почалося після прийняття у березні 1991 р. Закону України "Про банки і банківську діяльність". Цим законом визначено, що перший рівень банківської системи представляє Національний банк (НБУ), а другий - комерційні банки різних форм власності. За НБУ закріплено статус центрального банку держави, що поряд з іншими функціями передбачає реєстрацію і ліцензування діяльності комерційних банків.

З часу оголошення незалежності України реєстрація новост-ворених комерційних банків почала здійснюватися Національним банком держави, хоча певна кількість таких банків в Україні народилася за рішенням колишнього Державного банку СРСР.
За перший рік незалежності (1992) в Україні було зареєстровано 60 комерційних банків і на кінець цього року їх загальна кількість становила 133 одиниці. Найбільша кількість комерційних банків була зареєстрована у 1993 р. (84), а з 1995 р. кількість щорічно зареєстрованих банків зменшилась у середньому до шести. На початок 2000 р. кількість банків за реєстром становила 203, хоча ліцензію на здійснення банківських операцій мають трохи більше за 80% зареєстрованих банків. У 1999р. функціонуючих було 164 банки.
 

Переважна кількість комерційних банків - це акціонерні товариства (85,2%), з яких 72% - відкриті і 28% - закриті. Товариства з обмеженою відповідальністю становлять лише 14% від загальної кількості зареєстрованих банків.
З 1994 р. в Україні почали з'являтися комерційні банки з участю іноземного капіталу, їх кількість до початку 2000 р. досягла 30, у тому числі зі 100-процентним іноземним капіталом - 8.
За розміром активів українські комерційні банки поділяються на найбільші (активи понад 1 млрд грн.), великі (активи понад 100 млн грн.), середні (активи понад 10млн грн.), малі (активи менші за 10 млнгрн.). Станом на початок 2000р. найбільших банків налічувалось 7, або 4,3% від загальної кількості діючих банків, великих - 38 (23,2%), середніх - 108 (65,8%) і малих - 11 (6,7%). Тобто переважна більшість комерційних банків в Україні - це середні банки.
 

Балансовий капітал усіх комерційних банків на 1 січня 2000 р. становив 5,8 млрд грн., що дорівнює 29,2% сумарних банківських зобов'язань. Переважна частина балансового капіталу сформована за рахунок статутного капіталу (52%), резервний фонд покриває 4,3%, прибуток минулих років - 4,3%, прибуток поточного року - 8,4% та інший капітал - 13,0%. Хоча статутний капітал українських комерційних банків весь час збільшується і покриває більше половини загального балансового капіталу, існують ще значні невикористані можливості щодо його збільшення, а також велика потреба в цьому. Цей висновок підтверджується наявністю в системі комерційних банків значних сум нерозподіленого прибутку (близько 2 млрд грн.) і невеликою питомою вагою статутного капіталу в загальних зобов'язаннях і капіталі (11,8%). Хоча переважна більшість комерційних банків в Україні - це середні банки (66%), на них припадає лише 28,5% банківського капіталу, тоді як на найбільші і великі банки, яких 27% від кількості діючих, - 71%. На сім найбільших банків (4,3%) припадає 35,8% капіталу всіх комерційних банків. Це свідчить про високу концентрацію банківського капіталу.
 

Чималої шкоди процесу накопичення банківського капіталу завдає девальвація гривні, яка призводить до її знецінення в доларовому обчисленні. Якщо у 1998 р. вартість статутного капіталу українських банків становила більше як 1 млрд дол. США, то на початок 2000 р. вона знизилась до 540 млн дол., тобто удвічі. Зараз усі українські комерційні банки мають статутний капітал на рівні, нижчому, ніж один середньостатистичний банк Західної Європи.
 

Система комерційних банків України виконує значну роботу щодо залучення вільних грошових коштів та їх спрямування на розвиток національної економіки. Обсяг пасивних операцій банків із року в рік зростає і на початок 2000 р. залишок зобов'язань комерційних банків становив 20 млрд грн. Але цей показник є далеко недостатній. Він становить лише 5% від ВВП, тоді як у країнах із перехідною економікою Центральної та Східної Європи - в середньому 40%, у країнах ОЕСР - понад 80%. В Україні існують потенційні можливості для значного збільшення банківських депозитів. За орієнтовними розрахунками українським юридичним і фізичним особам належить грошей майже на суму 200 млрд грн., які перебувають поза вітчизняними банками (готівка на руках у гривні й у валюті, кошти за кордоном тощо), що в десять разів більше, ніж поточні зобов'язання усіх комерційних банків України.
У структурі зобов'язань комерційних банків 64% займають депозитні зобов'язання. Середньорічний приріст цих зобов'язань за останні п'ять років становив 106%. Домінуючим видом зобов'язань є депозит до запитання (62,4%). Банки залучають вільні кошти як в національній, так і в іноземній валюті. Співвідношення між депозитами в національній та іноземній валютах на початок 2000 р. становило відповідно 55,7% і 44,3%, хоча на кінець 1994 р. воно було 58% і 42%, тобто спостерігається випереджаюче зростання депозитів в інвалюті, а строкові депозити в інвалюті перевищують цей показник у національній валюті. Ця тенденція свідчить про падіння довіри до національних грошей у зв'язку з їх періодичною девальвацією, про поступове перебирання доларом США на себе функції накопичення вартості всередині України.
У загальних депозитних зобов'язаннях комерційних банків 65% становлять депозити юридичних осіб і 35% - фізичних. Швидкими темпами почали зростати депозити фізичних осіб після введення гривні. Уже на кінець 1996р. депозити населення збільшилися вдвічі, тоді як у попередні роки вони розвивалися повільно. Якщо з 1991 до 1996р. вклади населення становили 10-14% банківських депозитів, то на початок 2000 р. їх питома вага зросла до 35%.

У вкладах населення переважають строкові депозити, їх майже втричі більше, ніж депозитів до запитання. Це певною мірою свідчить про недостатній розвиток розрахункових послуг банків населенню.
Слід підкреслити, що основна сума депозитів населення розміщена не в Ощадбанку, а в інших банках, хоча на Ощадбанк припадає 21,6% усіх вкладів фізичних осіб. У сімки найбільших банків розміщена переважна частка депозитів населення (68%), з них на Ощадбанк припадає 31,7%, що свідчить про втрату Ощадбанком монополії на вкладні операції з населенням.
Значне зміцнення ресурсної бази, яке відбулося за майже десятирічний період, дало можливість комерційним банкам суттєво розвинути свої активні операції. У структурі активів комерційних банків провідна роль належить кредитним операціям. Станом на 1 січня 2000 р. кредитний портфель досяг майже 11 млрд грн., або 42,6% сумарних активів комерційних банків. Тільки за п'ять останніх років (1995-1999) кредити, надані комерційними банками суб'єктам господарювання України, збільшилися майже у три рази. Основна маса кредитів надається підприємствам промисловості і торгівлі (відповідно 39,14% і 31,6%). Банки кредитують переважно поточну діяльність підприємств. Короткострокові кредити на початок 2000 р. становили 77,6%, а довгострокові - 22,4%.

Однак слід відзначити позитивні зрушення в структурі банківських кредитів, які полягають у збільшенні в останні три роки майже в три рази питомої ваги кредитів на інвестиційну діяльність господарників у загальному обсязі банківських кредитів.
Основними суб'єктами кредитування поступово стали господарства колективної форми власності, заборгованість за кредитами яких на початок 2000 р. становила 74% від загального обсягу кредитних вкладів комерційних банків. Потім ідуть господарства приватної форми власності (12,3%) і державні підприємства (11,4%). На кредитування міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав припадає 2,3%.
 

Зауважимо, що з 1999р. приріст кредитів в іноземній валюті почав переважати збільшення обсягу кредитів у національній валюті, і вже в січні 2000 р. кредити в іноземній валюті становили 51,5%. Ця тенденція не тільки свідчить про все ще слабкі позиції гривні на внутрішньому ринку, а й провокує зміцнення позиції долара в Україні в майбутньому.
Відбувається поступовий розвиток банківського кредитування населення, проте воно ще займає незначне місце в кредитних операціях комерційних банків. Хоча за п'ять останніх років кредити фізичним особам зросли більше ніж у 8 разів, їх питома вага у січні 2000 р. становила лише 6,7% від загальних кредитів комерційних банків. При кредитуванні населення, як і юридичних осіб, банки віддають перевагу кредитам на поточні потреби (73,6%), а кредитування інвестиційної діяльності не є для них пріоритетним і становить лише 23,6% усіх кредитних вкладень банків.
Як позитивне явище слід відзначити помітні зміни в асортименті кредитних послуг банків. У кредитному портфелі комерційних банків з'явилися такі кредити ринкового типу, як овердрафт, за операціями РЕПО, за врахованими векселями, за факторинговими операціями, за експортно-імпортними операціями. Причому овердрафт застосовується і до фізичних осіб. У січні 2000 р. заборгованість по ньому з боку фізичних осіб становила 2,7% від загальної суми кредитів цієї категорії позичальників.
Якість кредитного портфеля комерційних банків не можна вважати достатньою. Прострочені позички на початок 2000 р. досягали 15% від загальної суми кредитної заборгованості, пролонговані - 7%, сумнівні - 3%. Якщо взяти до уваги, що у колишньому Держбанку СРСР наявність прострочених кредитів на рівні 4-5% від загальних позичок вважалася негативним явищем у банківській кредитній діяльності, то можна зробити відповідну оцінку кредитному портфелю українських банків. З урахуванням усіх видів проблемних кредитів (прострочені, пролонговані і сумнівні) кожна четверта гривня, передана в позику комерційними банками, може не повернутись кредитору. Така ситуація з кредитуванням пов'язана з наявністю великих ризиків щодо повернення кредитів та інфляційних очікувань, відсутністю належного організаційно-правового механізму захисту інтересів банків-кредиторів.
Важливим видом активних операцій комерційних банків є інвестиційні операції. Портфель цінних паперів банків складається із КОВДП (конверсійні облігації внутрішньої державної позики), цінних паперів акціонерних товариств, куплених для одержання доходів і вкладення капіталу у власність інших акціонерних товариств з метою отримання доходів у формі дивідендів. У загальних активах банків портфель цінних паперів на 1 січня 2000 р. займає лише 7,3%, причому обсяг його має тенденцію до скорочення, особливо після фінансової кризи восени 1998 р.