Клірингові операції на фондовому ринку

     Незважаючи  на удавану розмаїтість клірингових  систем, що функціонують на принципі CCP, при систематизації світового досвіду стає зрозуміло, що більшість відмінностей пов'язані з розбіжностями в законодавстві, а принципи роботи майже всіх клірингових організацій однакові. Намітилася загальносвітова тенденція до зменшення кількості клірингових центрів, що діють у межах одного регіону. За допомогою збільшення розрахунково-клірингових систем досягається зниження транзакційних витрат учасників (за рахунок введення взаємообліку вимог і зобов'язань учасника, що виникають при операціях по різних інструментах). Також однією з основних тенденцій світового клірингу стала більша більша участь біржових майданчиків в акціонерному капіталі клірингових компаній. 

      3 Методи управління  ризиками клірингової  діяльності 
 

     Ключовим  в організації клірингової діяльності і, особливо, у випадку здійснення централізованого клірингу є організація системи управління ризиками. 
Ці ризики можуть бути класифіковані в такий спосіб:

     (I) - кредитні ризики;

     (II) - ризики ліквідності;

     (III) - операційні та інші системні ризики.

     До  засобів пасивного захисту відносять  можливості клірингової організації  побудувати таку систему управління активами, що не ставила б під загрозу існування самої організації, наприклад:

     - Маржинальні внески клірингового  члена, що використовуються не  тільки в рамках термінового  ринку, але й при укладанні  спот-угод.

     - Гарантійний фонд, сформований за рахунок внесків клірингових членів.

     - Система страхування. Багато клірингових  систем страхують свої ризики  у провідних страхових компаній, що покривають збитки, які виникають  внаслідок дефолта якого-небудь  клірингового члена.

     - Резервний фонд, сформований за рахунок нерозподіленого прибутку самої клірингової організації.

     - Власний капітал клірингової  організації.

     Подібна ешелонована система управління ризиками дозволяє системі почувати себе впевнено навіть в умовах серйозної  дестабілізації ринку і потенційно можливого дефолта одного чи навіть декількох клірингових членів. При цьому вибір комбінацій стратегій диверсифікованості ризиків залежить тільки від політики клірингової палати.

     Наприклад, LCH приймає на себе ризик невиконання  зобов'язань при клірингу угод і покриває цей ризик маржовими внесками учасників. Початкова маржа, спрямована на захист LCH від максимальної потенційної втрати від невиконання зобов'язань до закриття позицій. Крім того, LCH також збирає маржу при зміні позицій і, якщо ринок стає надмірно волатильным вимагає внесення додаткової маржі протягом дня.

     У випадку якщо невиконання операції одним з учасників призводить до того, що втрати LCH перевищують маржу  цього учасника, LCH може використовувати  такі засоби:

     - Внесок Учасника клірингу, який допустив дефолт, у Резервний фонд;

     - Прибуток, отриманий Кліринговою  організацією за поточний фінансовий  рік;

     - Внески інших Учасників клірингу  в Резервний фонд;

     - Страхові відшкодування;

     - Залишок Резервного фонду; 

     - Власні засоби Клірингової організації.

     Ще  одним рівнем управління ризиками є  система клірингового членства. На практиці простіше постійно контролювати діяльність і здійснювати моніторинг фінансового стану обмеженої  кількості великих учасників, які  здійснюватимуть клірингове обслуговування інших фінансових організацій, що не є кліринговими членами. 
У результаті, оптимальним є створення багаторівневої системи клірингу, у якій реалізується принцип послідовного вертикального клірингування. У такій деревоподібній системі виконання клірингу відбувається таким чином (по зменшенню рівня агрегації розрахунків): загальні клірингові члени можуть здійснювати кліринг своїх угод, угод своїх клієнтів і угод брокерів, з якими в них установлені договірні відносини. Також загальні клірингові члени можуть клірингувати індивідуальних клірингових членів (іndіvіdual clearіng member), які здійснюють кліринг власних і клієнтських угод. Існує ще й "некліринговий член", розрахунки по угодах якого здійснюються іншим членом біржі. У результаті роботи такої схеми вирішуються два завдання: підвищується надійність системи управління ризиками (тому що кожен учасник клірингового процесу має певну відповідальність), а великі брокерські компанії і банки одержують можливість для розширення свого бізнесу. Послуги, що надаються Загальним кліринговим членом, фактично являють собою широке поле для бізнесу великим фінансовим інститутам, які мають клієнтську мережу, що активно працює на ринку і готові прийняти на себе ризики по клірингу неклірингових членів.

     ВИСНОВКИ 
 

    У процесі виконання контрольної  роботи ми детально розглянули процес клірингу як самого по собі, так і  з оглядом клірингових операцій на фондовому ринку.

    Виходячи  із викладеного матеріалу ми можемо стверджувати, що кліринг – це важлива  ланка сучасного фінансового ринку. Застосування клірингу значно полегшує розрахунки між суб’єктами фінансового ринку.

    Кліринг здійснюється посередницькими організаціями, отже відноситься саме до ринку фінансових послуг.

    Згідно  законодавства України існує  два визначення клірингу:

    кліринг - отримання, звірка та поточне оновлення інформації, підготовка бухгалтерських та облікових документів, необхідних для виконання угод щодо цінних паперів, визначення взаємних зобов'язань, що передбачає взаємозалік, забезпечення та гарантування розрахунків за угодами щодо цінних паперів;

    кліринг - механізм, що включає збирання, сортування, реконсиляцію та проведення взаємозаліку зустрічних вимог учасників платіжної системи, а також обчислення за кожним із них сумарного сальдо за визначений період часу між загальними обсягами вимог та зобов'язань.

      Із  цих визначень очевидно, що клірингові послуги в Україні перебувають  у стадії становлення, оскільки законодавчо  визнаний лише самий простий вид  клірингу.

      Активний  розвиток клірингових послуг в Україні зможе значно поліпшити як розрахунки між організаціями, так й функціонування усього фінансового ринку. 

     ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА 
 

    1. Маслова С.О., Опалов О.А. Фінансовий ринок: Навчальний посібник 3-є вид., виправлене. – К.: Каравела, 2004. – 344 с. 

    2. Мозговий О. М. Фондовий ринок: Навчальний посібник . — К.: КНЕУ, 1999.— 316 с. 

    3. Ходаківська В.П., Данілов О.Д.  Ринок фінансових послуг: Навчальний посібник. – Ірпінь: Академія ДПС України, 2001. – 501 с. 

    4. http://uk.wikipedia.org 

    5. http://www.ufin.com.ua/