Клірингові операції на фондовому ринку

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

Херсонський національний технічний  університет

Факультет перепідготовки та підвищення кваліфікації 
 
 
 
 
 

Контрольна  робота

з дисципліни

  «Ринок фінансових послуг»

 на тему

«Клірингові операції на фондовому ринку» 
 

Виконав:

слухач  гр. «Фінанси»

Михальов  Д. С. 
 

Перевірив:

                                                                           к.е.н., проф. Коваленко М. А.           
 
 

Херсон

2011

 

     ЗМІСТ 
 

    Вступ________________________________________________________3 

    1 Кліринг – важлива ланка фондового ринку ______________________6

    1.1 Основні положення_____________________________________6

    1.2 Етапи становлення______________________________________7 

    2 Системи клірингу ___________________________________________10

    2.1 Загальна схема клірингу_________________________________10

    2.2 Типи сучасних клірингових систем _______________________11

    2.3 Світовий досвід клірингу________________________________14 

    3 Методи управління ризиками клірингової діяльності _____________19 

    Висновки____________________________________________________22 

    Використана література________________________________________23

 

      ВСТУП 
 

    Функціонування  ринку неможливе без роботи фінансової системи, що забезпечує його нормальне  існування і розвиток. Фінансовий ринок є важливим каналом фінансування економіки, фундаментом фінансової системи, що надає їй стабільності й усталеності.

    Ринок фінансових послуг - особлива форма організації руху фінансових ресурсів в економічній системі, яка за своїм призначенням має забезпечити юридичним, фізичним особам і державі належні умови для залучення необхідних коштів і продажу тимчасово вільних грошових засобів. За економічною сутністю ринок фінансових послуг – це економічні відносини, що виникають між фінансовими посередниками та іншими економічними агентами з приводу розподілу фінансових ресурсів, купівлі-продажу тимчасово вільних коштів і цінних паперів.

    Об'єктивною передумовою функціонування ринку  фінансових, послуг є необхідність посередництва у взаємовідносинах між економічними агентами з приводу перерозподілу фінансових ресурсів. Кошти можуть бути в наявності в одних суб'єктів господарювання, а інвестиційні потреби виникають в інших. Ринок фінансових послуг виконує роль посередника руху коштів від їх власників до користувачів.

    На  ринку фінансових послуг визначаються попит і пропозиція на різноманітні фінансові активи.

    Об'єктами відносин на цьому ринку є фінансові послуги, що надаються юридичним і фізичним особам, які є власниками і користувачами фінансових активів, операції з фінансовими активами, що здійснюються в Інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством І за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

    Суб'єктами ринку фінансових послуг виступають власники фінансових ресурсів, їх користувачі, фінансові посередники, держава в особі спеціальних органів нагляду та контролю. Фінансовими посередниками є особи, які сприяють у налагодженні контактів і укладенні угод між власниками і користувачами фінансових ресурсів. Роль таких осіб виконують фінансові установи – юридичні особи, які надають одну чи декілька фінансових послуг та які внесені до відповідного державного реєстру у визначеному законодавством порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг.

    Перерозподіл  фінансових ресурсів можливий в умовах чітко визначеної організаційної структури ринку, на якому укладаються угоди фінансового характеру.

    Формування  такого організаційного механізму можливе з боку держави і має ґрунтуватися на інституційній основі, що передбачає виокремлення функцій кожного учасника ринку. З організаційної точки зору ринок фінансових послуг є сукупністю фінансових інститутів, що обумовлюють перебіг коштів від власників фінансових ресурсів до їх користувачів під контролем державних органів управління.

    Провідними  організаціями, що підтримують інфраструктуру фондового ринку, є фондові біржі, клірингові організації й депозитарії. Проте більшість учених вважає саме кліринг центральною ланкою в усій процедурі угоди. Саме від конструкції системи, яка відповідає за процедуру клірингу, багато в чому залежить обличчя самого ринку цінних паперів. Окрім процедури клірингу, в різних національних системах фондового ринку клірингова організація може відповідати за інші «суміжні» етапи угоди, а саме за звіряння, за виконання функцій депозитарію, за організацію грошових розрахунків.

    Угода із цінними паперами на фондовому  ринку передбачає кілька етапів:

• укладення угоди;
• звірка параметрів укладеної угоди;
• кліринг;
• виконання угоди (проведення передання цінних паперів і здійснення платежу).

    Завданням системи клірингу є визначення взаємних зобов’язань сторін угоди купівлі-продажу  цінних паперів на момент її виконання та мінімізація переміщень як цінних паперів, так і грошових коштів.

     

 

1 КЛІРИНГ – ВАжлива ланка фондового ринку 
 

    1.1 Основні положення 

    Кліринг — отримання, звірка та поточні оновлення інформації, підготовка бухгалтерських та облікових документів, необхідних для виконання угод щодо цінних паперів, визначення взаємних зобов'язань, що передбачає взаємозалік, забезпечення та гарантування розрахунків за угодами щодо цінних паперів.

    Кліринг — це розрахунок шляхом заліку взаємних вимог.

    Кліринг – це залік взаємних вимог і зобов'язань, заснований на встановленні того: хто, що, кому винен і в який термін заборгованість повинна бути погашена.

    Кліринг — механізм, що включає збирання, сортування, реконсиляцію та проведення взаємозаліку зустрічних вимог учасників платіжної системи, а також обчислення за кожним із них сумарного сальдо за визначений період часу між загальними обсягами вимог та зобов'язань.

    Клірингова  установа — юридична особа, що за результатами проведеного нею клірингу формує клірингові вимоги та надає інформаційні послуги.

    Система клірингових заліків може використовуватися  як для розрахунків між банками  всередині країни, так і для  міжнародних розрахунків. Організація  міжбанківського заліку залежить від  того, чи є банки-учасники самостійними юридичними особами, чи вони входять до системи того самого банку. У першому випадку банки обмінюються чеками, векселями та іншими борговими зобов'язаннями клієнтів, доплачуючи лише різницю за заліком. Це — міжбанківський кліринг. У другому — йдеться про внутрішньобанківський кліринг. Для цього всередині системи банку, в його головній установі, створюється кліринговий відділ, який і виконує залікові операції для клієнтів цього банку.

    Фахівці виділяють наступні основні функції  клірингу і пов'язаних з ним розрахунків:

    забезпечення  реєстрації угод, що укладаються, в  тому числі передача і отримання  інформації про угоди, їх перевірка, реєстрація та інші операції;

    облік зареєстрованих угод - за видами ринку, за учасниками, за термінами виконання  і т. д.;

    залік взаємних зобов'язань і платежів учасників фондових угод;

    гарантійне  забезпечення угод;

    проведення  грошових розрахунків;

    забезпечення  поставки цінних паперів з укладених  угод. 
 

      1.2 Етапи становлення

     
      Поняття "кліринг" (англійське clearіng), що припускає порядок розрахунків, заснований на заліку взаємних вимог, було введено в обіг в середині XVІІІ століття у Великій Британії.

      Першим  одержав поширення кліринг грошових зобов'язань. У той період в умовах швидкого розвитку виробництва і  багаторазового зростання торгівлі нерідко виникала недостача реальних платіжних засобів – металевих грошей. Щоб виключити зайві рухи реальних грошей у 1760 році була створена Лондонська розрахункова палата.

      Фактично, це було місце, де на постійній основі могли збиратися клерки й обмінюватися платіжними дорученнями – в основному чеками. Проте, згодом стало зрозуміло, що сортування і розподіл чеків можуть бути виконані більш ефективно спеціально найнятими людьми. І от, у 1775 році грошовий кліринг оформився як окрема послуга. З часом також стало зрозуміло, що кліринг можна застосовувати не тільки на грошовому, але й на інших ринках. При цьому роль клірингової компанії в нових областях була значно більшою, ніж простий залік взаємних грошових вимог. Прикладом може бути Клірингова Палата Лондонської Продукції (London Produce Clearіng House), створена в 1888 р. для забезпечення клірингу на ринку колоніальних товарів – в основному цукор і кава. Досвід, накопичений під час роботи з ринками сировини, незабаром дозволив Кліринговій Палаті Лондонської Продукції запропонувати свої послуги Лондонській Фондовій Біржі (London Stock Exchange), торгівля на якій у той час розвивалася дуже бурхливо. На LSE Клірингова Палата здійснювала фактично ті самі функції, що й на ринку цукру та кави (здійснювала звірення параметрів зустрічних доручень продавця і покупця по укладених угодах (метчинг) і вела облік вимог і зобов'язань контрагентів, а також виступала гарантом завершення угоди). Фактично, Палата організувала розрахунки за принципом Постачання Проти Платежу, що застосовується практично на кожному біржовому майданчику. Незабаром Клірингова Палата Лондонської Продукції була перейменована в Лондонську Клірингову Палату (London Clearіng House), що і донині є одним зі світових лідерів клірингового бізнесу.

      До  речі на цьому етапі можна відзначити той факт, що першими компаніями, які почали здійснювати кліринг на ринку цінних паперів, стали аж ніяк не клірингові будинки, що обслуговували ринок грошових розрахунків, а компанії, що працювали на ринку реальних товарів. Наявність двох активів – грошей і товару – визначає розбіжності між клірингом, що існує в рамках платіжних систем, і клірингом на товарних ринках і ринку цінних паперів. Платіжні зобов'язання відрізняються в першу чергу своєю однорідністю. Це робить механізм проведення заліку зустрічних вимог досить простим з погляду технічної реалізації. Розрахунки на ринку цінних паперів і на товарних ринках, крім коштів, проводяться по тисячах найменувань різних товарів. Для клірингової організації це означає, що спосіб проведення розрахунків за кожним типом активу повинен враховуватися при роботі над сукупністю зобов'язань учасників клірингу. 
У зв'язку з різним змістом клірингової діяльності в платіжних системах і при здійсненні торгових операцій з біржовими товарами (включаючи цінні папери), нерідко виникає плутанина в застосуванні терміна клірингу в зазначених сферах фінансової діяльності. Залік взаємних зобов'язань за коштами у такому випадку є тільки частиною клірингового механізму. 
Ми ж виходимо з визначення, що кліринг це надання послуг з визначення різносторонніх взаємних зобов'язань по угодах з коштами, цінними паперами та іншими інструментами фінансового ринку, їхній залік, створення гарантійних фондів для зниження ризику невиконання угод і забезпечення завершення розрахунків по угодах.

 

       2 СИСТЕМИ КЛІРИНГУ 
 

      2.1 Загальна схема клірингу 

      Загальна (принципова) схема клірингу досить проста. Якщо особа "А" з даної  угоди винна особі "Б" 500 гривень, а за попередньою угодою, навпаки, особа "Б" була вже винна особі "А" 300 гривень, то замість двох перерахувань коштів повинно бути здійснене одне: особа "А" заплатить особі "Б" різницю 500 - 300 = 200 гривень. Тобто 300 гривень за цією двосторонньою угодою буде зараховано.

      При двосторонньому заліку виконується  віднімання вимог одного контрагента з вимог іншого до тих пір, поки після включення в розрахунок усіх угод певного періоду не визначиться чисте сальдо заборгованості одного контрагента іншому.

      Інший приклад (багатостороння угода). Особа "А" винна особі "Б" 500 гривень, особа "Б" винна особі "А" 300 гривень і особі "В" 300 гривень, особа "В" винна особі "А" 150 гривень. Якщо не користуватися клірингом, то треба зробити п'ять перерахувань грошей на загальну суму 1250 гривень. Застосування клірингу (взаємозаліку) спрощує систему розрахунку, який в даному прикладі виглядає так: особа "А" перераховує особі "Б" 50 гривень, а особа "Б" перераховує особі "В" 150 гривень.