Калькуляція собівартості продукції рослинництва та тваринництва

    Для визначення суми витрат, віднесених на одержану продукцію інкубації, необхідно до вартості незавершеного виробництва на початок року додати витрати за рік і відняти вартість незавершеного виробництва на кінець року. Розділивши цю суму (без вартості яєць, вилучених при першому і другому міражі, шкаралупи, тушок півників, забитих у добовому віці, за цінами можливого використання) на кількість голів, визначають собівартість голови ділового добового молодняка птиці. Собівартість однієї голови приплоду кролів визначають у розмірі 50 відсотків планової собівартості однієї голови молодняка на момент його відлучення. При відлученні приплід дооцінюють на 50 відсотків планової собівартості. Собівартість однієї голови ділового приплоду визначають діленням загальної суми витрат на утримання дорослих кролів основного стада й молодняка до відлучення (без вартості побічної продукції — гною, шкурок забитих звірів) на кількість голів ділового (відлученого) приплоду. Якщо у підприємстві на кінець року залишається певна кількість невідлученого молодняка, його вартість (на рівні 50 відсотків планової собівартості голови при відлученні) вираховують із загальної суми витрат.

    У звірівництві собівартість однієї голови приплоду визначають у розмірі 50 відсотків планової собівартості однієї голови молодняка на час відлучення. При відлученні приплід до-

оцінюють ще на 50 відсотків. Собівартість однієї голови молодняка на час відлучення визначають діленням витрат на ут-

римання дорослих звірів із приплодом до відлучення (без вартості шкурок загиблих тварин та м’яса забитих звірів за реалізаційними цінами) на кількість відлученого молодняка. Загальна сума витрат без вартості молодняка, що залишився під матками на кінець року, становитиме собівартість ділового приплоду. Молодняк звірів після відлучення дооцінюють на підставі середніх витрат на утримання однієї голови впродовж дня й відповідної кількості кормо-днів. Вартість молодняка звірів приплоду минулих років (забитого на шкурки, переведеного в основне стадо, реалізованого та залишеного на кінець року) визначають на основі вартості молодняка на початок року і витрат на його утримання, які розраховують на підставі витрат на утримання голови впродовж дня та кількості кормо-днів.

   Собівартість окремих видів продукції бджільництва визначають шляхом розподілу витрат, включно із вартістю незавершеного виробництва на початок року, між видами продукції пропорційно її вартості за реалізаційними цінами. Собівартість приросту кількості сот розраховують за собівартістю топленого кондиційного воску. Нові бджолині сім’ї оцінюють за цінами продажу. Собівартість кілограма бджіл прирівнюють до собівартості 10 кілограмів меду. У бджільництві калькулюють валовий вихід меду, до складу якого входить товарний мед і мед, залишений у вуликах, що розглядається як вартість незавершеного виробництва на кінець календарного року.

Певну частину витрат на утримання бджіл слід віднести на роботи із запилення сільськогосподарських культур. Тому одним із перших етапів калькулювання собівартості продукції бджільництва медово-запилювального напряму є розмежування витрат, які відносять на вироблену продукцію й на запилювальні культури згідно із затвердженими нормативами.

   У разі використання на опилення більшої кількості бджолиних сімей, ніж передбачено нормами, витрати бджільництва, віднесені на запилювальні культури, не збільшують.Вартість гною, одержаного від групи тварин, визначають за нормативно-розрахунковими витратами, витратами на його прибирання й доставки до місця зберігання підстилки. Собівартість тонни гною визначають діленням загальної суми витрат на його фізичну масу. Кількість рідкого гною переводять у звичайний гній, виходячи із вмісту сухих речовин.

   Іншу побічну продукцію, зокрема: вовну-линьку, пух, пір’я, міражні яйця, м’ясо півників яєчних курей, забитих у добовому віці, м’ясо забитих звірів, шкури загиблих тварин оцінюють за цінами можливої реалізації чи іншого використання. Її вартість відносять на зменшення витрат на утримання відповідних видів і груп худоби (птиці).

Висновок

     Тваринництво, як і рослинництво, об’єднує декілька відносно самостійних галузей: скотарство, свинарство, вівчарство, птахів-ництво, бджільництво, рибництво, шовківництво, кролівницт-во, звірівництво, племінне конярство та ін. Деякі з названих га-лузей можуть поділятися на підгалузі за виробничим призначен-ням: птахівництво — яєчне, м’ясне; вівчарство — вовняне, м’яс-не, каракульське; бджільництво — медове, медово-запилюваль-не, запилювальне і т. ін.Об’єктами обліку витрат у тваринництві є технологічні гру-пи тварин за їх видами: основне стадо ВРХ; худоба на вирощу-ванні та відгодівлі; основне стадо свиней; свині на вирощуванні; свині на відгодівлі; основне стадо овець; вівці на вирощуванні та відгодівлі; доросле стадо птиці (при необхідності — за видами птиці); молодняк птиці і т. ін.

     Для обліку витрат і виходу продукції тваринництва для кож-ної технологічної групи відкривають окремий аналітичний раху-нок у складі субрахунку 232 «Тваринництво» синтетичного ра-хунка 23 «Виробництво».

Облік витрат ведуть за такими статтями: оплата праці; відра-хування на соціальні заходи; засоби захисту тварин; корми; ро-боти та послуги; паливо і мастильні матеріали; витрати на ре-монт необоротних активів; інші витрати на утримання основних засобів; непродуктивні витрати (втрати від загибелі тварин); за-гальновиробничі витрати; інші витрати.

    Для обліку витрат і виходу продукції тваринництва викори-стовують значну кількість первинних документів галузевого при-значення. Деякі з них є загальними як для рослинництва, так і для тваринництва ( лімітно-забірні карти, накладні, рахунки-фак-тури, розрахунки амортизації тощо), але більшість документів є специфічними саме для галузі тваринництва. Так, для нараху-вання заробітної плати використовують « Розрахунок нарахуван-ня заробітної плати (оплати праці) працівникам тваринництва» (с.-г. об., ф. № 69), «Табель обліку робочого часу» (с.-г. об., ф. № 64) та документи про вихід продукції.

    Варто відмітити, що така галузь як рослинництво має свої особливості накопичення та аналізу витрат в залежності від розміру,  організаційних особливостей конкретного підприємства. Вміло організований облік витрат та калькулювання собівартості продукції рослинництва, повинен забезпечити оперативне, достовірне та повне надходження інформації щодо кількості та вартості одержаної продукції (виконаних робіт і наданих послуг), трудових, матеріальних та грошових витрат на виробництво продукції по підприємству в цілому та окремих його структурних підрозділах.

Список використаної літератури:

1. ЗРК «Про селянське (фермерське) господарство» від 31 березня 1998 р № 214-1

2. ЗРК «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 28.02.07р № 234

3. МСФЗ 41 "Сільське господарство»

4. НСФО 2 «Сільське господарство»

5. Михайлина І.М., курс лекцій з дисципліни «Бухгалтерський облік в агропромисловому комплексі», 2009 р.

6. Галузі народного господарства України (ЗКГНГ): Затв. наказом Мінстату України від 24.01.94 № 21.

7. Бабич В. В, Свідерський Є. І. Бухгалтерський облік на підприємствах малого бізнесу в Україні. — К.: Лібра, 1996. — 160 с

8. Бутинець Т. А. Бухгалтерський облік: Навч. посіб. для студ. вузів / Т. А. Бутинець, Л. В. Чижевська, С. Л. Береза. — Житомир: ЖІТІ, 2000. —672 с.

9. Бутинець Ф. Ф. Особливості бухгалтерського обліку в торгівлі. Курс лекцій. Навч. посіб. / За ред. проф. Ф. Ф. Бутинця, доц. Н. М. Малю-ги. — Житомир: ЖІТІ, 2000. — 608 с

10. Організація бухгалтерського обліку: Підруч. для студ. спец. "Облік і аудит" вищ. навч. закл. / За ред. проф. Ф. Ф. Бутинця. — 3-тє вид., доп. і перероб. — Житомир: ПП "Рута", 2002. — 592 с

11. ПанасюкВ. М., Ковальчук Є. К., Бобрівець С. В. Податковий облік: Навч. посіб. — Тернопіль: Карт-бланш, 2002. — 260 с

12. Облік у селянському (фермерському) господарстві: Посібник / За ред. М. Я. Дем'яненка. — К.: ІАЕ, 2001. — 403 с

2