Головні риси тоталітаризму. Особливості радянського тоталітаризму

Договори, як правило, укладались в рамках планових завдань, що давало можливість конкретизувати планові  завдання. Категорично була заборонена одностороння відмова від виконання  договору і одностороння зміна його умов.

Отже, про зміцнення тоталітаризму  в Україні, як і в СРСР загалом, у 20—30-х роках свідчать утвердження  комуністичної форми тоталітарної ідеології; монополізація влади  більшовицькою партією, усунення з  політичної арени інших політичних партій; зрощення правлячої партії з державним апаратом; одержавлення суспільства, блокування державою розвитку громадянського суспільства; встановлення партійно-державним апаратом монопольного контролю над економічною сферою, зміцнення централізованого керівництва  економікою.

Таким чином, довгі десятиліття  тоталітарна бюрократія, її структури  проникали в усі пори нашого суспільства, приводячи до переродження його глибинних  тканин. Це тяжке захворювання не виліковується  в один день, але з ним необхідно  боротися всіма силами. Інакше - смерть. Хвороба була занадто довгою і  глибокою, тому потрібно пильність, терпіння і наполегливість, щоб надійно  виключити будь-яку можливість рецидиву.

          

 

 

 

 

висновоки

 

Підсумовуючи викладене  у даній роботі, необхідно зробити  ряд висновків:

По-перше, основні ознаки, риси тоталітарної політичної системи: загальна ідеологія, монополія однієї політичної партії, контроль над економікою, організований терор і переслідування інакомислячих та ін.

По-друге, у політичній сфері  вся влада належить особливій  групі людей, що народ не може контролювати. Більшовики, наприклад, поставили перед  собою мету повалення існуючої системи, з самого початку були змушені  діяти як конспіративна партія. Ця конспіративність, інтелектуальна, ідеологічна  та політична закритість залишилися її істотною характеристикою і після  завоювання влади. Суспільство і  держава при тоталітаризмі виявляються  поглиненими однієї пануючою партією, відбувається злиття вищих органів  цієї партії та вищих органів державної  влади. Фактично відбувається перетворення партії у вирішальний стрижневий елемент державної структури. Обов'язковим  елементом такої структури є  заборона на опозиційні партії та рухи.

По-третє, характерною рисою  всіх тоталітарних режимів є також  те, що влада не спирається на закони і Конституцію. У сталінській  конституції були гарантовані майже  всі права людини, які на ділі практично не виконувалися. Не випадково  перші виступи дисидентів у СРСР проходили під гаслами за дотримання конституції.        

В-четвертих, проблема  тоталітаризму  —  це,  по суті,  глобальна  проблема.  Будь-який тоталітарний режим, навіть в невеликій і далекій  країні,  в  нашу епоху є серйозною  загрозою всьому  людству.  Тому  на  зміну принципу  невтручання  у  внутрішні  справи інших держав   повинні прийти — стосовно  всіх  країн світу без виключення —  принципи пріоритету  прав  людини  і законності  міжнародного  втручання  у випадках масових і систематичних порушень цих прав. Усунення загрози тоталітаризму —  це  значною мірою  проблема ліквідації величезного розриву в рівнях соціально-економічного  розвитку  в світі, надання відсталим країнам і регіонам  можливостей  підтягування до рівня передових, запобігання війнам, екологічним  катастрофам.  У цих цілях необхідне максимальне об'єднання зусиль всього людства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАННОЇ  ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Вятр Е. Типология политических режимов // Лекции но политологии, т. 1, Таллинн, 1991. – 146 с.
2. Гаднелев К.С. Тоталітаризм як феномен ХX-го століття. Питання філософії, 1992, № 2.
3. Гелей С.Д., Рутар С.М. Політологія: Навч. посіб. – 5-те вид., перероб. і доп. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 2004. – 645 с.
4. Загладин Н.В. Тоталітаризм і демократія: конфлікт століття. Кентавр, 1992, №№ 7-8.
5. Кларк К. Сталінський міф про “велику родину”. Питання літератури, 1992, № 1.
6. Оруэлл Дж. “1984” і есе різного років. Москва, Прогрес, 1989.
7. Основы политической науки. Учебное пособие. Под ред. проф. Пугачева В. П., ч. 1, 2. М., 1993. – 119 с.
8. Очерки политологии. Учебное пособие. Харьков, 1993. – 234 с.
9. Політологія За загальною редакцією І. С. Дзюбка, К. М. Левківського, Київ, 1998. – 257 с.
10. Стариков Е. Перед вибором. Знання, 1991, № 5.
11. Тоталітаризм, авторитаризм і демократія в глобальному контексті. Латинська Америка, 1990, №№ 1-3.
12. Хайек Ф.А. Дорога до рабства. Новий світ, 1991, №№ 7-8.
13. Цукрів А.Н. Революційний тоталітаризм у нашій історії. Комуніст, 1991, № 5.