Автор: Пользователь скрыл имя, 08 Апреля 2011 в 17:21, курсовая работа
Посилююча глобалізація виробничих процесів та фінансової сфери радикально змінила масштаб та структуру міжнародних товарних та фінансових потоків. Глобалізація здійснила вплив не тільки на надання іноземних фінансових ресурсів країнам, що розвиваються ,але й на їх потребу в цих ресурсах. Позиції країн, що розвиваються у світовій торгівельній системі,а також швидкість та структура зростання світової економіки дійсно дуже впливають на їх потребу у зовнішніх ресурсах,оскільки вони стоять в ряду важливих факторів, які визначають об’єм валютних доходів і витрат.
Посилююча глобалізація виробничих процесів та фінансової сфери радикально змінила масштаб та структуру міжнародних товарних та фінансових потоків. Глобалізація здійснила вплив не тільки на надання іноземних фінансових ресурсів країнам, що розвиваються ,але й на їх потребу в цих ресурсах. Позиції країн, що розвиваються у світовій торгівельній системі,а також швидкість та структура зростання світової економіки дійсно дуже впливають на їх потребу у зовнішніх ресурсах,оскільки вони стоять в ряду важливих факторів, які визначають об’єм валютних доходів і витрат. Саме тому асиметрії та дисбаланси у торгівельних відносинах можуть привести до невідповідності між потребою у іноземних фінансових ресурсах та їх наявність. А між розвинутими країнами відбувається обмін фінансовими ресурсами.
Змінення напрямків та об’ємів світових валютно-фінансових потоків відбувалося на грунті загальносвітової тенденції глобалізації економічного розвитку, у тому числі глобалізації міжнародних валютно-фінансових відносин.
Об’єктом дослідження є світове фінансове середовище.
Предмет: процеси, що відбуваються у фінансовому середовищі: глобалізація та трансформація.
Мета: вивчити термін глобалізація та визначити процеси,які відбуваються у світовому фінансовому середовищі. Систематизувати знання,які існують у світовій практиці.
Виходячи з мети ,у роботі були поставлені та виконані наступні задачі:
Вивчити та визначити:
- поняття фінансового середовища ,
- причини становлення,
- еволюцію фінансового середовища,
- поняття
глобалізації фінансового
- характеристики
сучасного фінансового
Ступінь вивченості даної проблематики достатньо висока. Тим не менш,окремі питання глобалізації та трансформації світового фінансового середовища залишається не достатньо вивченою. Саме цьому і посвячена дана робота.
Методи дослідження: емпірично-теоретичний метод,а саме - аналіз, метод економіко-статистичного аналізу,а також аналітичний метод.
Наукова новизна одержаних результатів. У курсовій роботі комплексно розкрито і систематизовано ключові теоретичні та прикладні питання трансформаційних процесів, що відбуваються у світовому фінансовому середовищі, сформульовано теоретичні засади та методологічні підходи щодо реформування світової фінансової системи.
Структурна робота складається з введення,двох
розділів та висновків. Список літератури
складається з сторінок…….
Розділ 1.Теоретичні
засади становлення
та розвитку фінансового
середовища.
1.1 Поняття фінансового середовища та причини його становлення.
Корпорація веде свою виробничу і фінансову діяльність у певному навколишньому середовищі. Особливого значення набуває для корпорації фінансове навколишнє середовище в процесі формування її фінансової та інвестиційної політики. Від стану фінансового навколишнього середовища залежить формування капіталу корпорації та його розподіл. Фінансове навколишнє середовище — це складна система формування попиту на капітал і його пропонування, цін (курсів) на корпоративні та державні цінні папери, валютних курсів, структури податкових ставок і пільг, митних тарифів і квот в умовах невизначеності, ризику і неповної інформації. Складові фінансового середовища [39]
Глобальна сітка Інтернет-торгівлі та розра-хунків перетворила світовий фондовий і валютний ринок на єдиний глобаль-ний фінансовий простір. Ділові операції у цьому просторі здійснюються цілодо-бово (у змінному режимі).
Інформаційні технології ще сильніше вплинули на фінансове середовище. За рівнем глобалізації фінансова сфера сьогодні випереджає всі сфери реальної економіки.
Як зауважують американські вчені Енг М.В., Ліс Ф.А. та Лоуренс Дж. М., - “фінанси - це “клей”, який з'єднує багато різноманітних внутрішніх і міжна-родних видів діяльності і процесів” [72, c.520]. Світові фінанси, в свою чер-гу, прагнуть інтегрувати фінансову діяльність, тенденції і нововведення в єдине ціле. Для виконання даного завдання основна увага приділяється ключовим концепціям, аналітичному підходу і практичному застосуванню.
Міжнародне валютно-фінансове середовище функціонує як цілісність і розглядається одночасно у двох площинах: валютній та фінансовій. Валютна площина характеризується такими складовими як національні та резервні валюти, міжнародні лічильні грошові одиниці, умови взаємної конвер-тованості і оборотності, валютний паритет, валютний курс і національні та між-народні механізми його регулювання. Фінансовими елементами є міжнародні фінансові ринки і механізми торгівлі конкретними фінансовими інструментами - валютою, цінними папера-ми, кредитами.
Самостійним елементом міжнародного фінансового середовища виступа-ють міжнародні розрахунки, які обслуговують як рух товарів і факторів вироб-ництва, так і фінансових інструментів. Механізми міжнародного фінансування є ключовими елементами макроекономічного корегування, яке здійснюють країни у відкритій економіці [73, c.11].
Світова
фінансова сфера стала практично незалежною
від державного контролю і регулювання.
Відбулася принципова зміна моделі взаємодії
цієї сфери з державними регуляторами.
Протягом століть національні фінансові
системи функціонували переважно всередині
країни і контролювалися держав-ними інститутами.
Тепер, коли формується світовий фінансовий
простір як органічна єдність світових
валютних, фондових, кредитних і страхових
ринків, національні держави зі своїми
регуляторами стали, за словами російського
еко-номіста Ю.В.Шишкова, як “острови в
глобальному фінансовому океані” [71, c.8].
Сьо-годні вони не в змозі поодинці не
лише регулювати потоки припливу та відпли-ву
в цьому океані, а й контролювати у колишньому
обсязі власну внутрішню фінансову сферу.
Виділяють кілька складових світових фінансів. Це:
Названі чотири складові світових фінансів об’єднує, по суті, світове фінансове середовище. Адже саме у фінансовому середовищі функціонують перелічені складові і між ними існує фінансовий зв’язок. Цю структуру міжнародних фінансів запропонували американські фахівці Максімо В. Енг, Френсіс А. Ліс, Лоуренс Дж. Мауер [5, с. 3].
Світове фінансове середовище — це середовище, яке визначає умови зростання світового фінансового ринку і впливає на рішення, що приймаються керівниками банків, керівниками фінансів корпорацій та інвесторами.
Розвиток світового фінансового середовища тісно пов’язаний зі змінами у світовому економічному середовищі. Зміни, що відбуваються в останньому, помітно впливають як на формування, так і на функціонування світового фінансового середовища.
Упродовж повоєнних років формування структури світової економіки було позначено впливом найважливіших тенденцій світового економічного розвитку. Серед них: перегрупування країн світу та зміни у співвідношенні сил; пріоритетний розвиток наукомісткого виробництва на противагу трудомісткому у промислово розвинутих країнах; зростання впливу багатонаціональних корпорацій у міжнародному інвестуванні; посилення значення міжнародного руху капіталу у світовій економіці.
Основні зміни в економічному середовищі ХХ ст. і початку ХХІ ст. можна характеризувати через чотири головні структурні тенденції.
По-перше, відбулися зміни у відносинах між промислово розвиненими країнами та сировинними країнами. Ці зміни можна поділити на три основні етапи.
1914 р. — початок 1950-х років — відновлення світових господарських зв’язків, які фактично було згорнуто під час двох світових воєн, революцій, громадянських війн, економічної кризи 30-х років. Понад сорок років знадобилося для того, щоб обсяги світової торгівлі та руху факторів виробництва досягли рівня 1913 р. Це період домінування двох сил — СРСР та США.
1950—1970-ті
роки — посилення
1980—1990-ті роки — значні зміни у розвитку окремих груп країн: колишні соціалістичні країни розпочали ринкову перебудову, тоді як у найбільш розвинутих країнах помітними стали ознаки постіндустріального суспільства. Наприкінці 1980-х років визначальний прорив здійснила головна країна з перехідною економікою — Китай. Його частка у світовому ВВП перевищила 10 %. З кінця 90-х років Китай — друга за економічною могутністю держава світу та лідер Азіатсько-Тихоокеанського регіону.
По-друге, перехід промислово розвинутих країн від трудомісткого до наукомісткого виробництва. Автоматизація та комп’ютеризація виробництва у цих країнах обумовила зростання попиту на висококваліфікованих й освічених працівників, збільшився рівень зайнятості «білих комірців» на відміну від «синіх комірців». Інвестування у «людський капітал», тобто у здібності і трудові навички, які приносять дохід, стало чинником підвищення продуктивності праці та конкурентоспроможності.
По-третє, зростання транскордонних фінансових потоків, яке відбувається значно вищими темпами, ніж зростання міжнародної торгівлі. Так, щоденний обіг валюти з 80-х до 90-х років ХХ ст. зріс: у Лондоні з 90 млрд до 303 млрд дол.; у Нью-Йорку — з 50 млрд до 192 млрд дол.; у Токіо з 48 млрд до 128 млрд дол. Світовий експорт становив у 1981 р. 2000 млрд дол. та 3447 млрд дол. у 1991 р.
Якщо з 1982 до 2002 р. щорічний приріст світового ВВП становив 3,47 %, світової торгівлі — 6,02 %, то приріст випуску облігаційних позик зростав у середньому на 64,6 % щорічно, а накопичений обсяг вихідних прямих іноземних інвестицій збільшувався у середньому на 44 % щороку. Отже, на кожні 10 % зростання світового виробництва припадає близько 17 % збільшення обсягу світової торгівлі, 186 % приросту облігаційних позик та 126 % накопиченого обсягу прямих іноземних інвестицій.
По-четверте, виникнення та посилення ролі транснаціональних корпорацій у розвитку світового господарства. Наприкінці XX ст. кількість материнських компаній ТНК становила близько 64 тис., а їхніх філій у різних країнах світу — близько 870 тис. На них припадало близько 25 % загальносвітового обсягу виробництва та дві третини обсягу світової торгівлі. Валовий продукт іноземних філій ТНК зріс з 1982 до 2002 р. у 5,4 раза, загальні активи — в 12,7 раза. До групи ТНК належать і транснаціональні банки (ТНБ), які мають розгалужену мережу підрозділів за кордоном.
Після Другої світової війни спостерігаються також певні зміни в основних формах міжнародної економіки, які обслуговує світова валютна система. До цих змін відносять: