Фіскальна політика держави та її ефективність

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з “Макроекономiки”

на тему: Фіскальна політика держави та її ефективність

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Запоріжжя 2010

Реферат

Курсова робота: 43 с., 4 мал., 7 діаграм, 1 додаток, 14 джерел.

Об’єкт дослідження: фіскальна  політика України та її ефективність.

Мета дослідження: визначення поняття фіскальної політики і її складових, позначення принципів, механізмів і інструментів дії фіскальної політики на господарську систему суспільства.

Метод дослідження: статистичний, описовий, порівняльний, метод графічного моделювання.

У роботі розкривається сутність і структура, механізми, види і вплив  на економіку фіскальної політики, проводиться всесторонній розгляд  бюджетно – податкової політики як методу державного регулювання економіки. Проаналізовано взаємозв’язок фіскальної політики і державного бюджету країни. У роботі також подається аналіз сучасної фіскальної політики України: освітлені об'єктивні причини  необхідності її реформування і можливі  шляхи удосконалення.

ФІСКАЛЬНА ПОЛІТИКА, автоматична фіскальна політика, ДИСТРИКЦІЙНА ФІСКАЛЬНА ПОЛІТИКА, моделЬ “сукупний попит - сукупна пропозиція”, ПОДАТКОВА СИСТЕМА, ПОДАТКОВІ ПІЛЬГИ, КРИВА ЛАФФЕРА, ДЕРЖАВНИЙ БЮДЖЕТ, ДЕФІЦИТ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ, ПРОФІЦИТ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ, ДЕЖАВНИЙ БОРГ, РІВЕНЬ ІНФЛЯЦІЇ.

 

 

 

Зміст

Реферат…………………………………………………………………….. 2                                                                                            

Вступ............................................................................................................. 4                                                                                                     

Розділ 1. Поняття фіскальної політики, її види, значення.

1.1. Сутність і функції фіскальної політики……………………………...5                                

1.2. Дискреційна і автоматична фіскальна політика……………………13                            

1.3. Фіскальна політика з урахуванням пропозиції……………………..15                              

Розділ 2. Фіскальна політика і державний бюджет.

2.1. Структура державного  бюджету України…………………………..20                                      

2.2. Бюджетний дефіцит, джерела дефіцитного фінансування………...23           

2.3 . Ефективність бюджетно-податкової політики…………………….28                             

Розділ 3. Особливості фіскальної політики в трансформаційній економіці України.

3.1. Природа фіскальних проблем в Україні і необхідність реформування бюджетно-податкової системи………………………………...30                                               

3.2. Шляхи і методи вдосконалення фіскальної політики……………..34                  

Висновки…………………………………………………………………..41                                                                                                   

Перелік посилань………………………………………………………….42                                                                                      

Додатки.……………………………………………………………………43                                                                                                     

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Сучасна фіскальна політика визначає основні напрями використання фінансових ресурсів держави, методи фінансування і головні джерела поповнення скарбниці. Залежно від конкретно-історичних умов в окремих країнах така політика має свої особливості. Будь-який уряд завжди проводить деяку фіскальну  політику, незалежно від того, усвідомлює воно це чи ні.

Останнім часом в Україні  простежується тенденція до посилення  ролі уряду в регулюванні національної економіки через фінансову систему, тобто здійснюються витрати на програми по соціальному забезпеченню, на підтримку  середнього рівня доходів, охорону  здоров'я, освіту і так далі.

З іншого боку, з початку  економічних реформ український  уряд узяв орієнтир на введення надзвичайно  високого оподаткування на доходи фірм, що негативно позначилося на стані  національної економіки і перспективах її підйому. Не випадково у відповідь  реакцією є активний розвиток тіньової економіки, внаслідок чого уряд не в  змозі зібрати в прибуткову частину  бюджету і половини передбачених надходжень.

Сьогодні тема фіскальної політики є дуже актуальною, оскільки економіка України переживає  далеко не найкращі дні, і від того, як уряд здійснюватиме бюджетно-податкову  політику, залежить доля кожної людини, що живе в нашій країні і доля всієї країни в цілому.

 

 

Розділ 1. Поняття фіскальної політики, її види, значення.

1.1 Сутність і функції  фіскальної політики

Фіскальна політика — це урядовий вплив на економіку через оподаткування, формування обсягу і структури державних витрат з метою забезпечення належного рівня зайнятості, запобігання й обмеження інфляції та згубного впливу циклічних коливань. Вона є головною складовою фінансової політики та дуже важливою ланкою економічної політики. Термін "фіскальна" походить від латинського fiscua, що в перекладі означає "державна казна".

Серед численних завдань  фіскальної політики, так званого  дерева цілей, твірних, основними є:

· стійке зростання національного доходу;

· помірні темпи інфляції;

· повна зайнятість;

· згладжування циклічних коливань економіки.

Фіскальну політику ще називають бюджетно-податковою. Пояснюється така назва тим, що цей вид державного впливу на економіку здійснюється шляхом формування доходів держбюджету та несення витрат у вигляді державних закупівель, видатків у формі трансфертних та процентних виплат за борговими зобов'язаннями. Щоб зрозуміти загальні принципи державного регулювання, необхідно чітко виділити два компоненти фіскальної політики: витрати і податки.

За допомогою урядових витрат на закупівлю товарів і  послуг можна збільшити або зменшити сукупні витрати, а тим самим  впливати на обсяг національного  виробництва. До урядових витрат відносяться  всі бюджетні асигнування, направлені на будівництво доріг, шкіл, лікарень, установ культури, здійснення екологічної  і енергетичної програм і інші суспільні потреби. Сюди відносяться  і витрати на оборону, зовнішньоторговельні закупівлі, придбання необхідної для  населення сільськогосподарської  продукції та ін. Такого роду витрати  і закупівлі можна назвати  державно-суспільними, тому що споживачем товарів і послуг є суспільство в цілому в особі держави. Витрати, що направляються на регулювання стійкого функціонування ринкової економіки, сприяють збільшенню або скороченню об'єму внутрішнього виробництва (ЧВП) в періоди його спаду або підйому. Державні витрати не тільки прямо, але і через мультиплікаційний ефект впливають на об'єм внутрішнього виробництва, викликаючи його збільшення або скорочення.

Держава впливає на об'єм внутрішнього виробництва і через  свою податкову політику (діаграма 1). Очевидно, що чим вищі податки, тим менший дохід матиме в своєму розпорядженні населення, а значить, тим менше купувати і зберігати. Тому розумна податкова політика припускає всесторонній облік тих чинників, які можуть стимулювати або гальмувати економічний розвиток і добробут суспільства.

Діаграма 1. Динаміка щомісячних надходжень податку на прибуток підприємств  до державного бюджету України за 2004-2009 роки.

На перший погляд, здається, що високі податки, сприяючи збільшенню державного доходу, працюватимуть на суспільство і бюджет країни. Але  при найближчому розгляді виявляється  протилежне: ні підприємству, ні трудівнику при надмірно високих податках працювати  виявляється невигідним. Проте низькі ставки податків значно підірвуть державний  бюджет і такі його найважливіші статті, як витрати на зміст бюджетних  організацій і на соціально-культурні  заходи. От чому при проведенні обережної  і розумної податкової політики доводиться, що називається, сім разів відміряти  і один раз відрізувати.

До податкової системи  кожної країни належать суб'єкти оподаткування, тобто ті, хто сплачує податки, — фізичні особи та юридичні особи (підприємства), та об'єкти оподаткування — прибуток підприємств, заробітна плата, вартість майна, виторг фірми, кількість землі тощо. Одиниця оподаткування — це одиниця виміру об'єкта оподаткування (наприклад, для земельного податку — гектар). Податкова ставка — це величина податку на одиницю оподаткування. Для визначення величини податку кількість податкових одиниць множать на податкову ставку. Наприклад, податкова ставка величиною 20% для прибуткового податку з громадян означає, що за доходу у 200 гривень цей дохід розподіляється так: 40 гривень — державі, 160 — отримувачеві доходу.

Податкові ставки, що визначаються як відсоток, поділяються на такі види:

• пропорційні, коли ставка оподаткування є однаковою і не залежить від розмірів доходу;
• прогресивні, коли ставки оподаткування зі збільшенням доходу зростають. Інакше кажучи, такі ставки передбачають більший відсоток вилучення доходу у вигляді податку, коли дохід збільшується ;
• регресивні, коли податкова ставка зі збільшенням доходу знижується.

Податки поділяють на прямі та непрямі.

Прямі податки стягуються безпосередньо з індивідів та фірм. В Україні такими є прибутковий податок з громадян, податок з прибутку підприємств та ін.

Непрямі — це податки, що встановлюються на товари та послуги і входять в їхню ціну. До таких податків в Україні належать акцизи, податок на додану вартість, мито. Непрямі податки сплачують ті громадяни і фірми, що купують оподатковувані товари й послуги.

Прибутковий податок з  громадян в Україні є прогресивним, тобто особи з вищими доходами сплачують виший відсоток свого  доходу у вигляді податку, ніж  ті, хто заробляє менше.

Платниками податку з  прибутку є виробничі підприємства, фінансові й некомерційнї установи, які мають доходи, не звільнені  від оподаткування. В Україні  передбачене пропорційне оподаткування  прибутку підприємств. Ставки цього  податку диференціюються залежно  від сфери діяльності (підприємництво, акційна торгівля, продаж цінних паперів  тощо).

Об'єктом оподаткування  при стягуванні податку з майна  є його вартість у період володіння  ним або під час продажу  чи успадкування. Протягом століть  точиться дискусія про справедливість податку на майно: перерозподіляти  багатство чи змиритися з тим, що від народження люди опиняються у нерівних умовах.

Акцизи — це непрямі податки, що входять у ціни певних товарів і стягуються в момент їх придбання. Акцизи поділяються на індивідуальні, коли оподатковується кожна одиниця товару, і універсальні, коли об'єктом оподаткування є обсяг продажу.

Згідно із законодавством України, індивідуальні акцизи встановлюються на високоприбуткові товари. Ставки індивідуального  акцизу коливаються в межах від 20 до 300%. Товари, які оподатковуються  акцизним збором, називаються підакцизними (алкогольні напої, вироби з хутра, телевізори, шоколад тощо).

Найпоширенішим у світі  видом універсального акцизу нині є  податок на додану вартість, що міститься  у ціні всіх товарів і послуг. Додана вартість — це різниця між виторгом підприємства і вартістю матеріалів і сировини, що куплені у постачальників. Ставка цього податку в Україні становить 20%. Формально його платниками є виробничі і торговельні підприємства, оскільки податок надходить у бюджет від них. Фактично його сплачують покупці підчас купівлі товарів і послуг

Мито — це податок на товари, які імпортуються. Мито є однин із важелів захисту національного ринку і поповнення бюджетних коштів.

Податкова система в Україні  ґрунтується на двох основних податках — на додану вартість і на прибуток підприємств. Значення прибуткового податку  з громадян та індивідуальних акцизів  у надходженнях до державною бюджету  менш вагоме. Частка податків зборів і  платежів на соціальне страхування  у ВВП України становить майже 50%. Це один із найвищих показників у  світі.

Стягнення податків передбачає надання певних податкових пільг. Типовими пільгами є: неоподатковуваний мінімум заробітної і плати — мінімальна її сума, з якої не стягується прибутковий податок з громадян; капітальні знижки — зменшення ставки оподаткування прибутку, котрий отримують за допомогою капітального устаткування; прискорена амортизація — фактичне зменшення оподаткованих сум прибутку в перші роки використання устаткування (діаграма 2).

Діаграма 2. Розміри типових  пільг у 2003-2006 роках

 

Державні витрати на закупівлю  товарів і послуг звичайно складають  значну частину бюджету. Державний  бюджет України містить чимало статей видатків, які можна згрупувати у  шість основних напрямів: 1) національна оборона; 2) утримання державного апарату; 3) фінансування бюджетного сектора економіки; 4) соціальні видатки; 5) фінансування розвитку економіки; 6) проценти за державний борг. Обсяг кожного з напрямів видатків установлюється в законодавчому порядку і відбиває політику уряду.

У структурі видатків державного бюджету України найвагомішими  є частки, пов'язані з утриманням державного сектора економіки (освіта, правоохоронна діяльність, охорона  здоров'я, житлово-комунальне господарство, наука, культура, спорт тощо), з фінансуванням  національної економіки, обслуговуванням  державного боргу, а також заходів  щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.