Автор: Пользователь скрыл имя, 27 Февраля 2013 в 20:00, реферат
Перехід України до ринкової економіки зажадав не тільки зміни існуючого ринку, але і створення нових ринків, не властивих системі планової економіки. Це призвело до зміни традиційних і утворенню нових форм торгівлі, послужило об'єктивною основою відродження в Україні товарних бірж. Товарні біржі є джерелом оперативної інформації про стан національних та міжнародних ринків, інструментом забезпечення відкритості процесу формування цін у конкурентному середовищі та прозорості руху товарно-грошових потоків.
Вступ
Поняття, ознаки, правова природа товарної біржі як особливого суб’єкта господарювання
Становлення та особливості функціонування біржової справи в Україні
Державне регулювання розвитку товарного біржового ринку України
Висновки
Список використаної літератури
Товарні біржі розвиваються шаленими темпами та менш ніж за десять років їх кількість зросла з 22 бірж у 1992 році до 368 бірж на початок 2011 р. Це стало можливим завдяки сировинному напряму торгівлі [10].
Найбільш яскравими представниками товарних бірж є: Вінницька товарна універсальна біржа, Придніпровська товарна біржа, Промислова товарна біржа, Донецька товарна біржа, Запорізька товарна біржа «Гілея», Прикарпатська регіональна товарна біржа, ТБ «Українська ф’ючерсна біржа», Українська універсальна товарна біржа, Перша Євпаторійська товарна біржа, Феодосійська товарна біржа, Харківська товарна біржа, Херсонська товарно-сировинна біржа «Кристал» тощо [12].
3. Державне регулювання розвитку товарного біржового ринку України
Світовий досвід, зокрема держав з ринковою економікою, свідчить, що оптимальним є мінімальне державне втручання в діяльність товарних бірж, що обмежується забезпеченням біржової торгівлі законодавчою базою. Це дає змогу відпрацювати і встановити єдині правила для всіх суб’єктів господарювання, які беруть участь в економічних відносинах. Державний контроль біржової діяльності має базуватись на дотриманні принципів суспільної корисності, гласності та відкритості біржових торгів, довіри, саморегулювання, гарантії прав учасників біржової торгівлі.
Проте, державне регулювання товарним біржовим ринком та його окремими сегментами здійснюється відповідними міністерствами та відомствами. Ці установи мають порядок акредитації товарних бірж або час від часу проводять конкурси між товарними біржами з обслуговування окремих сегментів ринку [14].
Так, прийнята Постанова КМУ від 05.08.1997 р. № 648 «Про концепцію розвитку біржового ринку сільськогосподарської продукції» [7]. Дана концепція містить декілька прогресивних положень, зокрема визначена така функція бірж, як запровадження торгівлі ф’ючерсними угодами та опціонами на сільськогосподарську продукцію. Прийняття Постанови КМУ від 19.04.1999 р. №632 «Про затвердження Положення про вимоги до стандартної (типової) форми деривативів» [6] мало на меті удосконалення механізму укладення господарських угод. Основна перевага даного нормативного документа полягає у визначенні форварду як «стандартного документа», що замінюється на «двосторонню угоду за стандартною формою», що стає головною відмінністю цього контракту від ф’ючерсного. Постановою КМУ від 19.10.1999 р. № 1928 на Міністерство аграрної політики покладено функції щодо затвердження правил випуску та обігу товарних деривативів у сфері біржового ринку, що стосуються товарних базових активів. Наказом від 28.09.2005 р. № 516 [8] Міністерства аграрної політики затверджено Правила випуску та обігу товарних деривативів (торгівлі товарними деривативами) на товарній біржі «Українська ф’ючерсна біржа» та на товарній біржі «Київська агропромислова біржа». Відповідно до статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» [4], правила випуску та обігу товарних деривативів установлюються органом, на який покладаються функції регулювання товарного біржового ринку. Відповідно до згаданих нормативних документів, Міністерство аграрної політики стало єдиним органом, який регулює біржовий товарний ринок, незважаючи не те, що на ньому передбачена реалізація не тільки сільськогосподарської продукції.
На мій погляд, державним органом з регулювання біржового товарного ринку повинна бути Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, адже товарні деривативи є похідними цінними паперами. Так, згідно із статтею 7 Закону України від 30.10.1996 р. № 448/96-ВР «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» [3], основними завданнями Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку є: формування та забезпечення реалізації єдиної державної політики щодо розвитку та функціонування ринку цінних паперів та їх похідних в Україні, сприяння адаптації національного ринку цінних паперів до міжнародних стандартів; координація діяльності державних органів із питань функціонування в Україні ринку цінних паперів та їх похідних.
Значним етапом є прийняття Закону України «Про товарну біржу» від 15.05.2003 р. № 30 [5] та Указу Президента України від 24.11.2005 р. № 1648 «Про затвердження Концепції становлення та розвитку фінансового ринку України на 2006-2010 роки». Закон України «Про товарну біржу» визначає основні поняття і терміни, що використовуються в біржовій діяльності, та виступає основним методичним та методологічним регуляторами біржових відносин в Україні.
Досить вагомим та позитивним на шляху до євроінтеграції України з точки зору економічного вдосконалення біржового механізму було прийняття Указу Президента України «Про затвердження Концепції становлення та розвитку фінансового ринку України на 2006-2010 роки». Саме економічного, оскільки нормативно-законодавча база ще не узгоджена з даною концепцією. Проте впровадження даної концепції залишилось поза увагою. Інтеграційне спрямування даної концепції прослідковується, в основному, в тому, що правові норми європейського законодавства, що визначають стандарти функціонування регульованих ринків, мають бути належно вивчені та імплементовані у законодавство України [14]. Тому необхідним є сприяння держави на централізованих засадах виникненню і функціонуванню регульованих ринків похідних фінансових інструментів (деривативів) як біржових ринків товарно-сировинних ресурсів.
Верховною Радою України в 2007 р. зареєстрований проект закону про товарну біржу, внесений Кабінетом Міністрів. Основним завданням законопроекту є удосконалення сфери діяльності товарної біржі, деталізація механізму державного регулювання біржового товарного ринку, визначення єдиних правил біржового арбітражу з метою розгляду суперечок через постійно діючі третейські суди, розробка правил біржової торгівлі щодо регулювання професійної діяльності учасників біржового товарного ринку, забезпечення гарантій виконання контрактів, упровадження в практику нових технологій, які сприятимуть обмеженню фінансових ризиків на ринку товарів. Зокрема проект визначає порядок створення і діяльності товарних бірж, правових принципів їх організації, державного нагляду і регулювання, гарантій виконання трансакцій на ринку товару, зменшення фінансових ризиків для виробників базових активів. Вищезгаданий законопроект, на думку його розробників, у разі ухвалення створить правові принципи для державного регулювання сфери діяльності товарних бірж, формування і вдосконалення ринку товарів, забезпечить умови для наявності реальних ринкових біржових цін як індикаторів для всіх видів торгівлі, запровадження нових біржових механізмів для управління фінансовими ризиками.
Становлення ефективного правового біржового ринку є актуальним та важливим завданням для вітчизняної економіки. Зокрема це вирішується на законодавчому рівні [14]. Необхідно удосконалити нормативно-правову базу шляхом розробки і прийняття низки законопроектів і внесення змін до вже існуючих документів. До цих законопроектів відносяться Закони України «Про товарну біржу», «Про товарні деривативи», «Про зміни і доповнення до Закону України «Про цінні папери та фондову біржу», «Про зміни і доповнення до Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні», «Про зміни і доповнення до Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України», «Про зміни і доповнення до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про зміни і доповнення до Закону України «Про податок на додану вартість» та інші, які будуть необхідні для регламентації діяльності товарних бірж на аграрному ринку. Також слід розробити нові нормативні та вдосконалити чинні законодавчі акти, які врегульовують діяльність товарної біржі з укладання форвардних, ф’ючерсних угод та опціонів, розрахунково-клірингових установ, системи гарантій, в умовах обслуговування угод спотового аграрного ринку, створення умов для функціонування біржової інфраструктури (біржові склади, інформаційні та електронні торгівельні системи тощо).
Висновки
Біржова діяльність для України є досить новим та нерозвіданим інструментом стабілізації економічних процесів. За період незалежності в нашій країні створено понад 560 бірж, проте немає чіткого законодавства та нормативів щодо регулювання їх діяльності.
Найрозвинутішими є товарні біржі, адже Україна має чималий потенціал щодо їх функціонування. Але в наш час цього замало для повноцінного функціонування біржової діяльності в нашій країні в цілому. Найбільшою проблемою функціонування біржового ринку хаотичне, невиправдане ні станом економіки, ні станом вітчизняного ринку, кількісне зростання товарних бірж, більшість з яких не відповідає своєму статусу та призначенню. Кожна з бірж діє автономно, за власними правилами, що унеможливлює ефективне проведення цінової політики і в подальшому може призвести до стагнації всієї біржової торгівлі. Для подолання проблематики функціонування бірж в Україні потрібно вирішити такі питання:
Для вдосконалення механізму біржової діяльності потрібно, як мінімум, хоча б стимулювати механізм прогнозування цін та курсів та підсилили законодавчу базу. Загалом існує ряд проблем пов’язані з впровадженням біржової діяльності, найголовнішими з яких є відсутність цілісної політики держави щодо біржового руху загалом, наявність на ній «небіржового» товару, що робить неможливими розрахункове клірингові операції, біржова лихоманка відбувається на нерозвиненому ринку, не враховуючи недосконале біржове законодавство.
Тому, першочерговим завданням є створення державного органу з питань товарного біржового ринку. Даний регулятивний державний орган має вирішувати питання координації товарного біржового ринку та сприяти організації загальнонаціонального та регіонального фінансового обігу як ключового механізму визначення цін на стратегічні товари. Проте таке важливе питання неможливо вирішити зусиллями окремих суб’єктів ринку, воно має розв’язуватися комплексно, на загальнодержавному рівні, оскільки Україна вже отримала статус ринкової економіки.
Здійснювана інституціалізація, як основна ланка єдиної державної політики адаптації вітчизняного законодавства до норм європейського фінансового права, сприятиме піднесенню позитивного інвестиційного іміджу України.
Отже, поки ці проблеми не будуть вирішені, про повноцінне функціонування біржової діяльності в Україні можна й не говорити. Для цього необхідно «змінити раціони харчування», набір споживчого кошика; повести ряд реформ, котрі б відслідковували та не допускали на ринок небіржовий товар та ухвалити законопроекти, які б чітко регламентували діяльність різних видів бірж та встановлювали б правила гри на біржових ринках.
Список використаної літератури
Информация о работе Формування розвитку товарних бірж в Україні