Формування розвитку товарних бірж в Україні

3) ярмарок є  місцем товарообороту: це ринок, де безпосередньо виставляються на продаж товари.

Водночас як товарооборот, якому покликана сприяти біржа, здійснюється поза нею. Безпосередньо біржа товарів не виставляє, вона оперує загалом інформацією про них (про кількість, якість, ціни, угоди купівлі-продажу) [17, с.150–151]. При цьому об’єктами біржових операцій у класичному розумінні визнаються товари, які характеризуються  не індивідуальними якостями і особливостями, а родовими ознаками, тобто кількістю, вагою чи мірою, внаслідок чого такі товари вважаються взаємозамінними. Тому біржова торгівля за своєю економічною природою є заочною і передбачає стандартизацію товарів чи ознайомлення з їх зразками.  Товарна біржа є особливим суб’єктом господарювання, який виконує такі основні завдання: надання послуг в укладенні біржових угод; виявлення попиту і пропозицій на товари, товарних цін; вивчення, впорядкування товарообігу; сприяння пов’язаним з товарообігом торговельним операціям.

Особливий характер товарної біржі як суб’єкта господарювання розкривається через її функції, а саме:

1) товарна біржа  виконує функцію товаророзподільчого каналу або механізму, завдяки якому товар розподіляється між споживачами за реальною ціною;

2) товарна біржа є свого роду суб’єктом господарювання, який організовує ринок. Вона створює необхідні умови учасникам біржових торгів у їх проведенні;

3) товарна біржа  – це місце, де узгоджується  попит і пропозиція на певний біржовий товар;

4) товарна біржа є регулятором цін. Завдяки коливанню біржового попиту і біржової пропозиції тут не може застосовуватися державне регулювання цін;

5) товарна біржа стабілізує ціни на біржовий товар;

6) біржа є місцем так  званого біржового котирування цін;

7) біржа здійснює функцію  збирання і обробки ринкової  інформації, тобто є інформаційним центром ринку щодо виробництва біржового товару, динаміки попиту на товари, цін на біржових та інших ринках тощо;

8) товарна біржа розробляє товарні стандарти, встановлює сорти товарів, реєструє марки фірм, допущених до біржової торгівлі;

9) товарна біржа  виконує арбітражні функції, тобто розглядає спори між членами біржі, а також між членами біржі та їх контрагентами [17, с.152–153]. Також товарна біржа виконує функції такі, як: купівля-продаж реального товару, спекуляція, хеджування, встановлення стандартів на біржові товари, розробка типових контрактів, фіксування торгових звичаїв, ведення розрахунків між членами біржі через ліквідаційні каси і розрахункові палати, надання різних послуг клієнтам.

Зазначений перелік функцій  біржі не є вичерпним і може бути доповнений залежно від конкретних економічних умов діяльності біржі [13].

На основі наведеного можна запропонувати визначення товарної біржі як юридичної особи приватного права, яка діє в організаційно-правовій формі непідприємницького товариства, що об’єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і посередницьку діяльність, та створю є умови для укладення біржових договорів щодо біржової продукції.

2. Становлення та особливості функціонування біржової справи в Україні

За сучасних умов розвитку ринкової економіки, простежується  нестабільна ситуація щодо управління фінансовими активами, що призводить до посилення системних ризиків. З метою впорядкування цих процесів, ринкова економіка потребує вдосконалення інфраструктури для акумулювання та перерозподілу грошових коштів та фінансових активів. Вагоме місце в ринковій інфраструктурі належить біржам як центрам торгівлі та визначення цін на фінансові активи. Основними її завданнями є посередництво, створення конкурентної атмосфери та запобігання маніпуляціям із цінами.

Спираючись на результати досліджень вітчизняних вчених можна простежити поступовий розвиток біржової справи в Україні, відповідно до економічних умов та вимог. Уособлюють становлення біржового інституту в Україні відкриттям у 1796 році товарної біржі у м. Одеса. Наступною була відкрита товарна біржа в м. Кременчук у 1834 році. Для нашої країни характерним у процесі становлення біржової справи є розвиток саме через становлення товарної біржі, адже Україна має високий товарно-сировинний потенціал [12].

Оскільки розвиток біржової справи в Україні – це тривалий та складний процес, виділимо наступні етапи розвитку біржової торгівлі:

1796 – 1860 рр. цей  період уособлюють з відкриттям  першої товарної біржі та початком біржового руху. Характерним на цьому етапі є створення  та функціонування кількох товарних бірж з незначними обсягами угод, недосконалістю організаційних форм торгівлі в кредитній системі тощо. Перші біржі в цей період створювались включно з ініціативи Петра І, адже  на той час достатньо було діяльності ярмарків, на яких здійснювалась торгівля значним обсягом товарів. Біржі та ярмарки почали функціонувати паралельно, доповнюючи один одного. Характерною особливістю товарної біржі того часу, яка відрізняла її від ринків іншого типу, зокрема ярмарок, було те, що на ній торгували не реальними товарами, а за зразками. Ця основна відмінність товарної біржі зумовлювала те, що не всі товари були предметом біржового обороту, а лише стратегічно важливі.

1861 – 1900 рр. Активізація і спеціалізація біржової торгівлі. Характерним для цього періоду є економічне піднесення і розвиток товарно-грошових відносин, що було зумовлено реформами 60-х років. Вони були спрямовані на сприяння переходу до ринкового господарювання. В цей період будуються елеватори, з'являються комерційні банки, вводиться в обіг  комерційний кредит, в основному для торгівлі хлібом, розширюються мережі залізниць, вдосконалюються транспортні засоби, що суттєво впливає  на інтенсивність розвитку перевезень продукції. Все це створює сприятливі умови для розвитку мережі товарних бірж, які створюються у всіх торгових центрах України.

1900 – 1914 рр. Цей період характеризується підйомом біржової діяльності, який припадає на початок ХХ століття та перш за все на передвоєнні 1906-1913 роки. Розпочали роботу 11 товарних бірж в Україні, які спеціалізуються на торгівлі окремими видами продукції, а саме хлібні біржі, фруктові, м’ясні, винні та інші, серед яких найбільші біржові обороти мала Київська товарна біржа, Миколаївська хлібна та Одеська зернова біржі. Біржі цього періоду надійно увійшли у народне господарство країни і мали  суттєву питому вагу на гуртовому товарному ринку та представляли інтерес для країн Західної Європи тим, що не залежали від місцевої влади [12]. Була проведена інституалізація біржового ринку. Однак початок Першої світової війни та події 1917 року призвели до повного замороження діяльності всіх товарних бірж в Україні.

1920 – 1928 рр. Цей етап біржової торгівлі характеризувався  її відродженням, розпочався в 1921 році і вже в 1925 р. всі 11 товарних бірж, що діяли до 1917 р., відновили свою роботу. Торгівельно-посередницька діяльність товарних бірж була спрямована на децентралізацію ринку. Біржа формувалася як корпорація. Вона мала свій статут, її членами могли бути всі форми підприємств, що сплатили вступний внесок. Статут біржі регламентував кількість членів біржового комітету від усіх категорій підприємств. Радянські товарні біржі були багатопрофільними. Угоди на них здійснювались майже з усіх видів товарних груп, зокрема сировина, паливо, устаткування та інша продукція. Основними завданнями товарної біржі були виконання посередницької діяльності та самостійне регулювання товарних ринків. Згодом біржа стала допоміжним апаратом у справі державного регулювання ринкових відносин. У біржовій статистиці  в основному відбивався торговий оборот країни, завдяки чому державні органи управління мали оперативні дані про товарні запаси в основних контрагентів, про рух цін на ринку. Особливістю радянських бірж, в тому числі українських, була і реєстрація на них позабіржових угод. Основною причиною введення реєстрації позабіржових угод була спроба держави адміністративним шляхом залучити торговців до біржі і здійснити, цим самим, додатковий контроль за діяльністю промислових і товарних підприємств. Заборонялись спекулятивні угоди, включаючи строкові угоди з товарами та цінними паперами. Суворо дотримувався принцип збереження контрольних позицій державних та змішаних підприємств на загальних зборах і в біржових комітетах товарних бірж.

Проте, незважаючи на певні успіхи та значення біржової торгівлі, починається кампанія по згортанню діяльності бірж. У Постанові ЦВК СРСР від 21.01.1927 р. вказується, що надмірний розвиток біржової мережі у країні ускладнює контроль за її діяльністю з боку державних органів. Це призвело до того, що вже на кінець 1928 р. всі товарні біржі припинили своє існування в середині країни. Оскільки країна мала вихід на міжнародний ринок, то почали функціонувати виключно зовнішньоекономічні біржові інститути, які обумовлювали необхідність регулювати рух міжнародних товарів та послуг. У 1937 р. СРСР закупив на товарних біржах світу 35,6% усього імпорту та реалізував також через світові біржі продукцію, частка якої становила 23,4% від усього експорту [12].

Не дивлячись  на це, розвиток радянських бірж у період 1921-1928 рр. мав позитивне значення для економіки країни, оскільки вони сприяли реалізації продукції децентралізованих товарних потоків, виконанню посередницької та кон’юнктурної функції, взаємодії державних та недержавних секторів економіки та контролю й регулюванню товарного ринку.

У 1990 р. спостерігається  відродження біржової справи. Передумовою розвитку та становлення елементів біржової торгівлі на цьому етапі стали товарні аукціони продукції промисловості, торгівля якою здійснювалась за комерційними цінами. Така ситуація була обумовлена наявністю економіки  дефіциту. За цих умов надлишки грошових доходів через фінансово-кредитну систему перетворювались у нагромадження крупних фінансових ресурсів. Одержавши свободу у використанні цих нагромаджень, підприємствам потрібні були нові канали їх використання, тому поява біржових структур стала одним із напрямів управління рухом фінансових ресурсів. Перші товарні біржі цього етапу, зареєстровані в Україні у 1990р., були одночасно і першими в СРСР. До числа таких товарних бірж належить Київська універсальна біржа (КУБ), на котрій в той час було акредитовано понад 1,5 тис. брокерських контор, більше половини з яких брали участь у  торгах двічі на тиждень. Біржі «прописались» в усіх областях України та в м. Києві, за винятком Житомирської, Київської та Сумської [12]. Спостерігається значна концентрація біржової торгівлі саме на столичних біржах, на яких фіксується кожна друга гривня із загального обсягу укладених в Україні біржових угод. Більш того, у Києві укладається переважна частина угод з цінними паперами і майже дві третини – з нерухомості.

Спостерігається і чітко виражена спеціалізація ряду бірж по реалізації окремих товарів. Наприклад, більше 2/3 палива, що є предметом біржової торгівлі, проходить через Донбаську біржу; а 2/5 біржового обороту сільськогосподарської продукції – через Придніпровську товарну біржу.

Для 90-х років  характерним є відродження в  Україні біржової торгівлі реальним товаром з перспективою переходу до укладання ф’ючерсних угод  та опціонів. Характерними особливостями становлення біржового ринку цього періоду є: з’ясування його економічної сутності; створення правової бази; формування організаційної структури; опрацювання функціональної моделі; опрацювання механізму біржового ціноутворення.

Вирішальну  роль у процесі активізації товарних бірж відіграв Закон України «Про товарну біржу», прийнятий у 1991 р. та введений в дію в січні 1992 року. Таким чином на квітень 1992 р. почали функціонувати близько 70 товарних бірж [16].

В період 1992-1998 рр. простежується тенденція зменшення кількості функціонуючих бірж в країні. В 1992 році практичну діяльність здійснювали 87 бірж, в 1993 році – 74, то в 1998 році – лише 65. І хоча в першому півріччі 1999 року в Україні функціонувало 66 бірж, це все ж на чверть менше, ніж шість років тому. Причому слід зазначити, що на початок 2011 року функціонує лише 72% зареєстрованих бірж.

Загалом Україна  здавна славиться своїми сільськогосподарськими угіддями, тому і не дивно що вона має високий товарно-сировинний потенціал. Це спонукало саме розвиток мережі переважно товарних бірж  в нашій країні. Простежити зміни розвитку бірж в Україні на різних етапах можна за допомогою аналізу розвитку біржової мережі в Україні (табл. 1).  Дані таблиці підтверджують тезу про переважання у структурі біржової мережі в Україні товарних та товарно-сировинних бірж. Їхня частка у структурі зареєстрованих бірж з року в рік зростає та на початок 2011 р. становить 65,6%.

На сьогодні товарні біржі надають можливість для купівлі і продажу вже не реальних товарів, а контрактів на їхнє постачання. На них продаються контракти на стандартизовані види товарів, що можуть бути продані великими партіями чи по зразках технічного опису. На товарних біржах виявляються базисні ціни, що формуються під впливом співвідношення попиту та пропозиції. Усі біржі є самостійними підприємствами і діють незалежно один від одного. В даний час діяльність товарних бірж регулюється Законом України від 10 грудня 1991 р. «Про товарну біржу» з останніми змінами від 23 грудня 2010 р. Закон спрямований на врегулювання відносин по створенню і діяльності товарних бірж, біржової торгівлі і забезпечення правових гарантій діяльності на товарних біржах.

Таблиця 1

Динаміка кількості  зареєстрованих бірж в України (на початок року) [11]