Формування розвитку товарних бірж в Україні

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

ВІННИЦЬКИЙ  НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ МЕНЕДЖМЕНТУ, АДМІНІСТРУВАННЯ ТА ПРАВА

 

 

 

Факультет менеджменту                          Кафедра аграрного менеджменту

 

 

 

РЕФЕРАТ

з дисципліни управління комерційною діяльність на тему:

«Формування розвитку товарних бірж в Україні»

 

 

 

 

                                                                               

 

 

 

 

                                                                                  Виконала:

                                                                                  Студентка групи 31-ММС

                                                                                  Білик Олена Миколаївна

 

                                                                                  Перевірила: Пчелянська Г. О.

 

 

 

 

 

Вінниця – 2012

План

Вступ

1. Поняття, ознаки, правова природа товарної біржі як особливого суб’єкта господарювання
2. Становлення та особливості функціонування біржової справи в Україні
3. Державне регулювання розвитку товарного біржового ринку України

Висновки

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Вже не одне сторіччя епіцентром ринкової економіки виступають біржі. За довгі роки їхнього успішного функціонування накопичено величезний досвід, дуже корисний сьогодні для нашої країни.

Перехід України до ринкової економіки зажадав не тільки зміни  існуючого ринку, але і створення  нових ринків, не властивих системі планової економіки. Це призвело до зміни традиційних і утворенню нових форм торгівлі, послужило об'єктивною основою відродження в Україні товарних бірж. Товарні біржі є джерелом оперативної інформації про стан національних та міжнародних ринків, інструментом забезпечення відкритості процесу формування цін у конкурентному середовищі та прозорості руху товарно-грошових потоків. Завдяки ф’ючерсній та опціонній біржовій торгівлі виникає можливість суттєвого зменшення цінового ризику при здійсненні операцій хеджування, що в значній мірі виявляє стабілізуючий вплив на економічні процеси.

Біржа – це організація, діюча на основі самоокупності для: надання посередницьких послуг по висновку торгових операцій; упорядкування товарної торгівлі; регулювання торгових операцій і вирішення торгових суперечок; збору і опублікування відомостей про ціни, стану виробництва і інших чинниках, здійснюючих вплив на ціни. Предметом операцій на товарній біржі є товар і договори на його постачання.

Біржа є надзвичайно важливим і необхідним інструментом ринкової економіки, оскільки зосереджує в собі найважливіші ринкові механізми: конкуренцію, попит, пропозицію, ціноутворення.

Біржа, як правило, не є комерційним підприємством. Отримання  великого прибутку – це не її мета. З визначною часткою умовності товарні біржі можна представити у вигляді консорциума, який створюється зацікавленими виробниками і посередницькими фірмами для здійснення спільного проекту – організації регульованого ринку товарів, що забезпечує кожному з його учасників проведення збутових і закупівельних операцій.  

В наш час  існують наступні види бірж: фондові, товарні, валютні, біржі праці, товарно-фондові. За роллю держави в організації біржі – публічно-правові, державні, частні, частно-правові. Також існують як  відкриті так і закриті біржі.

Існує чимало проблем у розвитку та функціонуванні товарних бірж, зокрема відсутність відповідної законодавчої бази. Тому, в сьогоденні Україна потребує розвитку біржових відносин, що дозволить покращити систему цінозаснування на товари та послуги, а також наша держава мусить прагнути приєднатись до світової біржової торгівлі за для розширення торгових можливостей держави.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Поняття, ознаки, правова природа  товарної біржі як особливого суб’єкта господарювання

 

Функціонування  сучасного ринку знаходиться в залежності від ринкового середовища, важливим елементом якого є ринкова  інфраструктура, що являє собою сукупність суб’єктів господарювання, які забезпечують рух товарів, послуг, грошей, цінних паперів та робочої сили. Одним із таких особливих суб’єктів господарювання виступає біржа як постійно діючий організований оптовий ринок, на якому здійснюється торгівля біржовими товарами. Водночас важливою є ефективна державна економічна політика в цій сфері, яка охоплює всі складові економічних відносин у країні, в тому числі відносини щодо збалансованості попиту та пропозиції як на національному, так і на міжнародному ринку

Сьогодні діяльність товарних бірж характеризується активізацією торгівлі та чітко вираженою тенденцією до зростання зацікавленості учасників ринку до біржового обслуговування при укладенні договорів купівлі-продажу біржової продукції. Незважаючи на те, що в Україні прийнято низку нормативних актів, покликаних врегулювати відносини у сфері реалізації біржової продукції через біржовий ринок, та здійснено ряд наукових досліджень у сфері торгово-біржової діяльності представниками як юридичної, так  і економічної науки, зокрема такими авторами як Л.О.Панькова, А.Г. Бобкова, Ю.О. Моісеєв , Ю.О. Моісеєв, М.О. Солодкий, Г. Міщук, Ю.В. Чижмарь та іншими представниками наукової думки, проблеми правового регулювання діяльності товарних бірж всебічно не проаналізовані, цілий ряд питань залишаються нерозкритими чи спірними [13].

Поняття «біржа» досить давно є предметом дослідження філологів, юристів, економістів. О. Штиллих відзначав той факт, що істотні ознаки особливого роду виду ринку, названого «біржею», на жаль, ще не остаточно визначені наукою. Автор підкреслює, що «біржа – це організація, що має за мету не тільки торгівлю замінними цінностями, але також і встановлення цін. Встановлення цін на біржі відбувається регулярно й під загальним контролем, тобто покривається авторитетом усіх зборів або його правління. Де такого офіційного котирування цін немає, там немає й біржі…». З викладеного вище видно, що біржа є організованим ринком для замінних цінностей, на якому процес утворення цін протікає під суспільним контролем. Відомий юрист Г.Ф. Шершеневич вказував, що зі словом «біржа» пов’язані три різні поєднання. Під цим поняттям розуміють:

1) сукупність людей, які збираються постійно в певному місці і здійснюють торгівлю;

2) саме місце  зборів;

3) сукупність  угод, укладених у цьому місці.

Такий підхід одержав певний розвиток й у сучасних умовах ринкових відносин. Зокрема, таку саму позицію щодо визначення біржі підтримують Вінник О.М. та Щербина В.С. [17, с.149].

В.К. Мамутов, І.В. Булгакова та В.В. Хахулін підтримують наступне визначення біржі: біржа – це постійно діючий організований оптовий ринок, на якому здійснюється торгівля біржовими товарами (сировиною, продуктами харчування, промисловими товарами, цінними паперами тощо). Є.Н. Сохацька, яка досліджувала питання економічної природи біржі, дійшла висновку, що біржа – це постійно діючий ринок масових замінних цінностей, що функціонує за певними правилами, у конкретному місці і в призначений час [15, с.7].

Таким чином, на сучасному етапі розвитку біржа виступає самостійним суб’єктом господарювання, що виконує певні функції в економіці. Економічну природу товарної біржі можна виразити через наступне визначення: сучасна товарна біржа – це фінансовий ринок, на якому різні групи його учасників торгують контрактами, прив’язаними до цін на сировину або на так звані «нетоварні цінності», з метою зняття із себе цінового ризику й передачі його іншим учасникам ринку, або, навпаки, з метою прийняття цього ризику на себе в розрахунку одержати прибуток [9, с.38].

Економічна природа товарної біржі вимагає відповідного законодавчого закріплення. Основи правового положення сучасних бірж в Україні закріплені Господарським кодексом України, Законами України «Про товарну біржу» від 10 грудня 1991 р., «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23 лютого 2006 р., статутом біржі, правилами біржової торгівлі та біржового арбітражу, які є локальними нормативними актами.

Що стосується Господарського кодексу України, то його прийняття сприяло формуванню основи для забезпечення ефективності діяльності товарних бірж. Положення Господарського кодексу закріпили поняття торговельно-біржової діяльності як такої, що має на меті організацію та регулювання торгівлі шляхом надання послуг суб’єктам господарювання у здійсненні ними торговельних операці  спеціально утвореною господарською організацією – товарною біржею (ст. 278 ГКУ). Господарський кодекс України в частині першій ст. 279 визначає товарну біржу як особливий суб’єкт господарювання, який надає послуги в укладенні біржових угод, виявленні попиту і пропозицій на товари, товарних цін, вивчає, впорядковує товарообіг і сприяє пов’язаним з ним торговельним операціям [1].

Відповідно  до частини першої ст. 1 Закону України «Про товарну біржу» товарна біржа є організацією, що об’єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення  товарообороту і пов’язаних з ним торговельних операцій [5].

Зміст статей Господарського кодексу майже тотожний змісту Закону «Про товарну біржу», що, звичайно, не сприяє розв’язанню проблеми вдосконалення правового регулювання діяльності товарних бірж. Крім того, наведені визначення є нечіткими з правової точки зору, оскільки в них відсутнє посилання на організаційно-правову форму, в якій може бути створений цей суб’єкт господарювання.

Згідно з частиною другою ст. 1 Закону України «Про товарну біржу» вона діє на основі самоврядування, господарської самостійності, є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, власні поточні та вкладні (депозитні) рахунки в банках, печатку зі своїм найменуванням [5]. Товарна біржа не займається комерційним посередництвом і не має на меті одержання прибутку. Тому можна дійти висновку, що метою діяльності біржі є надання послуг в укладанні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, впорядкування і полегшення товарообігу і пов’язаних з ним торговельних операцій.

У різних нормативно-правових актах використовуються такі поняття, як цілі діяльності та мета діяльності того чи іншого суб’єкта. Як правило,  у локальних нормативних актах, таких як статут, частіше використовується термін «цілі», що пов’язано з намаганням передбачити у документі широке коло діяльності суб’єкта. Вбачається, що мета діяльності будь-якого господарюючого суб’єкта може характеризувати виключно наявність або відсутність основного – одержання прибутку від основної діяльності. За цією ознакою діяльність всіх суб’єктів господарювання поділяється наступним чином. Господарський кодекс України вказує на існування комерційної діяльності (підприємництва) та, відповідно, некомерційного господарювання, водночас Цивільний кодекс вказує на існування підприємницьких товариств та непідприємницьких.

Вважаємо, що надання  послуг товарними біржами та створення умов для укладання біржових договорів не можна вважати підприємницькою діяльністю, оскільки біржа не займається комерційним посередництвом та немає на меті отримання прибутку. Підприємництво згідно з Господарським кодексом України [1] – це вид господарської діяльності, що здійснюється з метою досягнення економічних та соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42).

Доходи ж, які  одержує біржа внаслідок здійснення своєї діяльності, як, наприклад, біржовий збір, не є прибутком та спрямовуються виключно на розвиток власної бази.

Стаття 86 Цивільного кодексу України [2] уточнює, що непідприємницькі товариства можуть поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті, з якою вони були створені, та сприяє її досягненню. Тобто головна подібність між підприємницькими  товариствами та непідприємницькими полягає у свободі розпорядження отриманим прибутком між учасниками. Положення зазначених вище норм цивільного законодавств дозволяють застосувати поняття непідприємницького товариства для визначення правового статусу товарної біржі.

Як суб’єкт  господарювання біржа характеризується наступними ознаками:

1) вона має статус юридичної особи;

2) в організаційному  плані її діяльність будується на основі самоврядування та господарської самостійності;

3) з точки  зору майнових прав вона має відокремлене майно;

4) у плані  організації фінансів біржа має самостійний баланс, власні поточні та вкладні (депозитні) рахунки в банках;

5) як юридична  особа біржа має печатку зі  своїм найменуванням. Названі ознаки, які характеризують біржу як суб’єкта господарювання, цілком закономірно випливають з аналізу частини другої ст. 279 ГКУ [1].

На підставі наведених вище нормативних визначень В.С. Щербина робить наступний висновок: біржа є господарською організацією, яка виконує певні, а саме ринкові регулятивні (організаційні та економічні) функції в економіці завдяки виявленню курсу товарних цін, попиту і пропозиції. Основна її мета – сприяти зведенню в одному місці (на біржі) попиту і пропозиції на певні товари, обслуговування їх обороту. Це характеризує біржу як економічну категорію. Такі ж функції виконують ярмарки. Проте від ярмарку біржа відрізняється тим, що вона є:

1) постійним  (щоденним) місцем взаємодії попиту  і пропозиції, тоді як ярмарок лише періодично виконує цю функцію;

2) біржа має постійний (зафіксований) контингент клієнтів і відвідувачів, а ярмарок є, за загальним правилом, відкритий для всіх;