Автор: Пользователь скрыл имя, 11 Декабря 2011 в 23:05, реферат
Забезпечення населення продовольством завжди було і буде однією з найважливіших завдань держави. В умовах фінансової кризи збереження та підвищення продовольчої безпеки приймає особливе значення. Проблема продовольчої безпеки буде існувати доти, поки є держава, визначальним фактором сили і авторитету якої є підтримка відповідного рівня продовольчої безпеки.
Вступ…................................................................................................... 3
1. Продовольча безпека як складова економічної безпеки……. 4
2. Методика оцінки стану продовольчої безпеки………………. 8
3. Сучасний стан продовольчої безпеки України………………. 11
4. Шляхи підвищення рівня продовольчої безпеки України……. 16
Висновки……………………………………………………………… 20
Перелік використаних джерел…………
Проблема формування продовольчого забезпечення все більше набуває рис продовольчої безпеки. Вирішуючи продовольчу проблему недостатньо простого прийняття міжнародної стратегії і узгодженої дії всіх країн. Наша держава повинна виходити із своїх власних можливостей продовольчого забезпечення за рахунок власного виробництва базових продуктів харчування, що гарантує продовольчу безпеку країни.
Необхідно створити відповідні запаси зерна та іншої сільськогосподарської продукції, для цього важливо здійснювати будівництво нових та модернізацію діючих сховищ, що буде гарантією забезпечення продовольчої безпеки на випадок надзвичайних ситуацій. Наприклад, сукупна потужність зерносховищ у США, Канаді та деяких інших розвинених країнах перевищує середньорічний збір зерна в цих країнах в 1,8-2,0 рази, що повинно бути нормою і для України.
Дуже
важливо враховувати
Одним із основних напрямів гарантування продовольчої безпеки є запровадження ефективного механізму формування продовольчих ресурсів, заснованого на економічному стимулюванні вітчизняних товаровиробників і розвитку ринкової інфраструктури. Адже однією з основних причин занепаду вітчизняного виробництва, поряд із низьким рівнем продуктивності праці, значними темпами росту цін на матеріально-технічні ресурси та пально-мастильні матеріали є цінова дискримінація з боку посередників, які вміло користуються нерозвинутістю прозорих каналів збуту сільськогосподарської продукції, тобто фактично здійснюється перерозподіл більшої частини прибутків внаслідок ринкових операцій на користь різних посередницьких структур, що оперують на вторинному ринку сільськогосподарської продукції [14, С.56].
Хоча існують програми підтримки сільськогосподарських виробників, в 2009 році кредити стали недоступними, сільські спеціалісти, в тому числі молоді, не забезпечуються житлом, зменшується кількість випускників і студентів аграрних і харчових технологічних вузів. Один з напрямків стимулювання сільськогосподарського виробництва – створення закупівельних баз, захист вітчизняних виробників харчової продукції від сезонних цінових коливань за допомогою регулювання закупівельних цін [1, С.141].
Необхідна державна підтримка сільгоспвиробників за рахунок субсидій із держбюджету, доходів товаровиробників, які були одержані від продажу продукції на товарних біржах, аукціонах та забезпечення прозорості аграрного ринку. З ціллю регулювання продовольчої залежності України, раціональним б було підвищення ввізних мит на ті продукти, які ми можемо виробляти самостійно у нашій державі.
Гарантуванню продовольчої безпеки України сприятиме також здійснення таких заходів:
- розробка та прийняття концепції продовольчої безпеки України та Закону України "Про забезпечення продовольчої безпеки України";
- розробка та прийняття Закону України "Про якість та безпеку харчових продуктів";
- передбачення механізму продовольчого забезпечення населення в разі виникнення ситуації заборгованості по заробітній платні та інших соціальних виплатах (наприклад, із Держрезерву).
Для підвищення рівня продовольчої безпеки доцільно орієнтуватись на досвід іноземних країн. більшість індустріально розвинених країн і країн, що розвиваються, досягли успіхів у соціально-економічному розвитку, приділяє велику увагу проблемам забезпечення національної продовольчої безпеки з урахуванням зайнятості значної частини населення в сільському господарстві та необхідності збереження традиційного способу життя.
Можливо
проведення аграрної реформи, найважливішим
завданням якої стане не тільки формування
ринково орієнтованих сільгосп-товаровиробників,
а й становлення принципово нової
інфраструктури руху продовольчої продукції
від виробника до споживача і назад. Повноцінна
система продовольчої безпеки України
має охоплювати такі складові: стійка
система продовольчого забезпечення,
що грунтується на стабільному розвитку
АПК, який здатний постійно забезпечувати
населення продуктами харчування на необхідному
рівні, адекватно реагуючи на кон’юнктуру
продовольчого ринку та реалізуючи свій
експортний потенціал; фізична і економічна
доступність необхідної кількості, асортименту
і якості продовольства для різних категорій
населення, що забезпечується їх платоспроможністю;
система захищеності вітчизняного виробника
продовольчих товарів від імпортної залежності
як у формі продовольства, так і в формі
ресурсного забезпечення.
ВИСНОВКИ
1.
Продовольча безпека є
2. До основних методів оцінки стану продовольчої безпеки відносяться: індексний метод, метод оцінки видаткової частини бюджету на складові економічної безпеки, експертне оцінювання використання міжнародних еталонів оцінювання темпів зростання економіки країни за основними макроекономічними показниками і оцінювання динаміки їх змін, оцінка продовольчої безпеки з використанням порогових значень.
3. Сучасний стан продовольчої безпеки України характеризується: низькою купівельною спроможністю населення; структурною незбалансованістю харчування; незадовільною якістю продуктів; виснаженням природного потенціалу агровиробництва одночасно з його технологічною деградацією, що обумовлює високий рівень залежності внутрішнього продовольчого ринку від надмірного імпорту, і як слідство, зменшення конкурентоспроможності вітчизняного виробника.
4.
Основними шляхами підвищення
рівня продовольчої безпеки
ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
Додаток А
Індикатори та порогові значення індикаторів стану продовольчої безпеки
Індикатор, одиниця виміру | Порогове значення | |
Добова калорійність харчування людини, тис. ккал. | не менше 2,5 | |
Споживання м’яса та м’ясопродуктів (за рік/особа), кг | не менше 83 | |
Споживання молока та молочних продуктів (за рік/особа), кг | не менше 380 | |
Споживання яєць (за рік/особа), шт. | не менше 290 | |
Споживання риби та рибопродуктів (за рік/особа), кг | не менше 20 | |
Споживання цукру (за рік/особа), кг | не менше 38 | |
Споживання олії та інших рослинних жирів (за рік/особа), кг | не менше 13 | |
Споживання картоплі (за рік/особа), кг | не менше 124 | |
Споживання овочів та баштанних (за рік/особа), кг | не менше 161 | |
Споживання фруктів, ягід, горіхів та винограду (без переробки на вино) (за рік/особа), кг | не менше 90 | |
Споживання хлібу та хлібопродуктів (за рік/особа), кг | не менше 101 | |
Рівень перехідних запасів зерна, відсоток від річного споживання | не менше 17 | |
Виробництво зерна на одну особу за рік, тонн | не менше 0,8 |
Информация о работе Формування продовольчого забезпечення як складовоi економiчноi безпеки Украiни