Формування продовольчого забезпечення як складовоi економiчноi безпеки Украiни

     - рівень продовольчої безпеки як стану, при якому всім членам суспільства гарантований доступ до життєво важливих продуктів харчування у відповідності з науково обґрунтованими наборами продуктів харчування визначається дефіцитом (нестачею) продовольчого споживання:

     ДПС= (Сн - Сф): Сн х 100,                                 (1.1)

     де ДПС - дефіцит продовольчого споживання; Сн - споживання продуктів харчування відповідно до науково обґрунтованих наборів продуктів харчування; Сф - фактичне споживання продуктів харчування.

     - рівень продовольчої доступності вимірюється купівельною спроможністю одного відсотка сімейного бюджету відповідного продовольчого призначення за формулою:

     ПДП = КП: ЧП,         (1.2)

     де ПДП - продовольча доступність продукту харчування;

     КП - кількість (кг) фактично спожитого продукту харчування на душу населення за рік; ЧП - частка (відсоток) витрат на даний продукт харчування у сімейному бюджеті.

     Рівень продовольчої доступності по всьому набору спожитих продуктів харчування вимірюється купівельною спроможністю одного відсотка сімейного бюджету у кілокалоріях добового набору спожитих продуктів харчування за формулою:

     ПДР = ДКК: ЧПП,         (1.3)

     де ПДР - продовольча доступність по всьому набору спожитих продуктів харчування; ДКК - кількість кілокалорій добового набору спожитих продуктів харчування людини; ЧПП - частка (відсоток) витрат на всі спожиті продукти харчування у сімейному бюджеті;

     - частка життєво важливих продуктів харчування вітчизняного виробництва в загальному обсязі харчування (визначається Кабінетом Міністрів України);

     - критична межа енергетичної цінності раціону харчування дорослої людини, що становить 2000 ккал/добу;

     - якість харчування, яка визначається структурою набору продуктів харчування і складом основних харчових речовин (білків, жирів, вуглеводів, вітамінів, макро- та мікроелементів у певному співвідношенні);

     - частка витрат на харчування у бюджеті сім'ї (не вище 60 відсотків).

       Таким чином, продовольча безпека є особливою соціально-економічною категорією, яка відображає, перш за все, можливість ефективної реалізації суспільних економічних відносин, які базуються на раціонально побудованій системі відносин власності та організаційно-правових формах її реалізації в процесі виробництва та підприємництва, що обумовлюють економічні інтереси та потреби усіх суб’єктів формування економічних відносин.

     3. Сучасний стан продовольчої безпеки України

     Криза в економічній сфері суспільного  виробництва нашої країни 90-х  років різко загострила проблему продовольчої безпеки, про що свідчить суттєве зниження купівельної спроможності більшої частини населення і, як наслідок, трансформаційні зміни у сфері продовольчого споживання по різних напрямках; процес натуралізації продовольчого споживання та намагання вирішення цієї проблеми з боку населення за рахунок власного виробництва сільськогосподарської продукції.

     За  останні роки різки знизились обсяги капіталовкладень у всіх основних галузях народного господарства, і зокрема, в агропромисловому комплексі. Внаслідок цього в АПК України значно сповільнились процеси відтворення і оновлення матеріально-технічної бази, що призвело до збільшення в сільському господарстві питомої ваги ручної праці і до різкого зменшення обсягів виробництва валової продукції [1].

     Сучасний  стан продовольчої безпеки України  характеризується великою залежністю продовольчого ринку від зовнішніх  поставок. Імпорт продовольства збільшився більш ніж у 2,5 рази у 2009 році (порівняно з 2004 р.), у той же час обсяг сільськогосподарського виробництва скоротився на 4%. У розвинутих країнах поріг продовольчої безпеки розглядають на рівні 17-20 % обсягу споживання. Вступ України до СОТ ще більше збільшив частку продуктового імпорту. Другою загрозою є те, що імпортна продукція, яка завозиться до нашої держави, у більшості випадків, є неякісною та дешевою.

     Невирішеним залишається питання економічної  доступності продовольства. Ціни на продукти харчування зростають набагато швидше, ніж доходи громадян. Необхідно зазначити, що зростання цін на продовольство властивий не тільки для економіки України, але й майже для всіх країн світу. Зростання цін на продовольство відображається на величині грошових видатків населення, що витрачається на придбання продовольства. Так, у 2000 р. грошові видатки на продовольство у середньому за місяць у розрахунку на одно домогосподарство склали 62,7%, то у 2008 р. – 46,9% від суми доходів. Не зважаючи на скорочення питомої ваги розходів на харчування значення цього показника залишається значно вище світових стандартів. Наприклад, у США та Франції ці видатки складають 18-20% доходів, у Італії – 17-19%, Китаї – 19-21%, Японії – 23-25% [12, С. 208].

    Загалом за міжнародними стандартами соціально бідними вважаються країни, в яких доход на одну людину в день становить менше 1 долара. В Україні за межею такого доходу проживає близько 50% населення України. А за стандартами Євросоюзу, де бідність визначається 4 дол. доходу в день на одну людину, бідними слід вважати понад 90% українських сімей.

     Не  менш важливим є питання сталості доступу до продовольства, оскільки сьогодні держава не має можливості гарантувати стабільність доступу до продовольства. Це, більшою мірою, пов’язане з тим, що сільське господарство та виробництво залишається збитковим, більшість підприємств у зв’язку з цим, або перепрофілюються, або зовсім припиняють свою діяльність.

     Як  вже зазначалось, індикатором рівня  продовольчої безпеки є забезпечення раціону людини основними видами продуктів, що визначається як співвідношення між фактичним споживанням окремого виду продуктів та його раціональною нормою. Нормальною є ситуація, коли фактичне споживання продуктів харчування особою протягом року відповідає його раціональній нормі. Розглянемо продовольче споживання продуктів країн Західної Європи (табл. 2.1.)

     За  споживанням м’яса та м’ясопродуктів, молока, яєць, хлібопродуктів, овочів, плодів та ягід; олії на душу населення  лідирує Італія. Великобританія та Франція знаходяться на одному рівні.

     Таблиця 2.1

     Продовольче споживання базових  продуктів харчування розвинутих країн  Західної Європи на душу населення (кг/особу)

     Показники, що характеризують споживання продуктів  харчування населення України і  визначають рівень її продовольчої безпеки, знизилися до критичної межі, особливо це стосується м'яса, молока, фруктів і ягід, риби, овочів, яєць (табл. 2.2).

    Протягом  дев’яти років у країні спостерігається  одноманітне жирово-вуглеводне харчування більшої частини населення. За чотирма продовольчими групами, а саме: “хліб і хлібопродукти”, “картопля” (до 2002 р.), “олія рослинна всіх видів” та “цукор” фактичне споживання перевищило раціональну норму. Проте, таке перевищення по зазначених групах продовольства, особливо хлібопродуктах та картоплі, є свідченням незбалансованості харчування населення, яке намагається забезпечити власні енергетичні потреби за рахунок більш економічно доступних продуктів.

     Таблиця 2.2

Споживання  продуктів харчування населенням України * (на одну особу в рік; кг)

* Розраховано автором на основі [2,11,13]

      Оцінку  стану продовольчої безпеки здійснено  відповідно до Методики визначення основних індикаторів продовольчої безпеки, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.12.2007 р. № 1379 “Деякі питання продовольчої безпеки”[3] ( рис. 2.1).

      У 2008 р. спостерігалося покращення соціальної складової продовольчої безпеки, зокрема  зменшилася до 50,8 % питома вага витрат домогосподарств на харчування у сукупних витратах, зросло споживання продовольства населенням. Потреби внутрішнього ринку у основних видах продовольства здебільшого забезпечувалися за рахунок продукції вітчизняного виробництва. Водночас зросла частка імпорту у внутрішньому споживанні м’яса і м’ясопродуктів, овочів та фруктів. Порівняно з 2007 роком у 2008 році суттєво покращилося наповнення державного продовольчого резерву зерна, який сформований у обсягах, що задовольняють критерій продовольчої безпеки.

     Рис. 2.1. Інтегральний показник рівня забезпечення продовольчої безпеки України [4]

    Разом з хлібопродуктами, основним продуктом  харчування для значної частини  населення в Україні є картопля. Найважливішою особливістю існуючого в нашій державі ринку картоплі слід вважати вкрай низький рівень товарообороту цього продукту, як наслідок різкого скорочення його виробництва в суспільному секторі. Населення, в тому числі й міське, перейшло ж переважно на самозабезпечення. Виробництво картоплі ґрунтується на застосуванні ручної праці, а технологія зберігання цієї продукції надто примітивна. Основні обсяги овочів нині виробляються в особистому секторі і потрапляють до споживача шляхом самозабезпечення. Має місце стабільна тенденція до зниження обсягів як реалізації, так і споживання овочів. Виробництво та реалізація плодів і ягід та їх споживання також різко скоротилося. Фізична ж доступність до цієї продукції, як правило, має характер самозабезпечення [2, С.25].

    Проведений  аналіз продовольчої безпеки свідчить про недостатній рівень її забезпечення. Більшість показників, що визначають економічну доступність продовольства, мають критичне значення. Таким чином необхідні радикальні та комплексні заходи щодо нарощування виробництва агропродовольчої продукції з метою досягнення раціональних норм харчування та підвищення економічної доступності населення до продовольства. 

4. Шляхи підвищення рівня продовольчої безпеки України