Формування продовольчого забезпечення як складовоi економiчноi безпеки Украiни

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ,

МОЛОДІ  ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

КЛАСИЧНИЙ ПРИВАТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
 
 
 
 
 

Реферат на тему:

ФОРМУВАННЯ  ПРОДОВОЛЬЧОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯК СКЛАДОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ  БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ 
 
 

Польща  Д.С.

Перевірів:

проф. Зінов’єв Ф.В. 
 
 
 
 
 
 
 
 

Запоріжжя - 2011 
ЗМІСТ

ВСТУП 

     Забезпечення населення продовольством завжди було і буде однією з найважливіших завдань держави. В умовах фінансової кризи збереження та підвищення продовольчої безпеки приймає особливе значення. Проблема продовольчої безпеки буде існувати доти, поки є держава, визначальним фактором сили і авторитету якої є підтримка відповідного рівня продовольчої безпеки. Підтвердженням цього є правове забезпечення та постійна увага до проблем продовольчої безпеки в країнах ЄС, США, Японії тощо.

    Швидкі  зміни економічної і політичної ситуації в світі, тенденції розвитку світового сільського господарства та складність вирішення продовольчої проблеми на міжнародному рівні вимагають посиленої уваги до національної продовольчої безпеки. Україна має чітко визначити параметри продовольчої безпеки і на цій основі розробити стратегію та напрями розвитку агропромислового комплексу з урахуванням раціонального використання його потенціалу. Від стану агропромислового комплексу безпосередньо залежить як рівень продовольчої безпеки, так і рівень економічної безпеки України. Нині в АПК зосереджено більше третини виробничих фондів, виробляється дві третини товарів народного споживання, працює майже 30 % населення.

     Перехід до ринкової економіки, реформування аграрного  сектора відповідно до вимог економічних законів ринку зумовлюють особливу увагу до формування системи продовольчої безпеки в нових умовах. Саме нині, коли особливо чітко проглядаються як недоліки та помилки в аграрній реформі, так і елементи тих позитивних результатів, заради яких здійснювалися кардинальні економічні перетворення, актуальним є питання розроблення наукових засад формування системи продовольчої безпеки країни, яка відповідає принципам функціонування ринкової економіки і яка, як пріоритет агропродовольчої політики держави, має визначати напрями її здійснення.

     1. Продовольча безпека  як складова економічної  безпеки 

     У зв’язку з входженням України  до світового економічного простору актуальним є питання забезпечення економічної безпеки країни, яке  гарантує процвітання і добробут як економіки у цілому, так і кожного окремого громадянина. Інтеграція економіки України до світової економічної системи загострює проблему економічної та зовнішньоекономічної безпеки, без належного функціонування якої країна не може бути повноправним учасником світогосподарських зв’язків, посісти гідне місце в міжнародному поділі праці та мати належну систему захисту і протидії глобальним викликам її економічній безпеці.

     Економічна  безпека є однією з ключових складових  системи національної безпеки, яка  в умовах трансформаційних перетворень сприяє збереженню стійкості до внутрішніх та зовнішніх загроз економіці країни. Економічна безпека держави визначається оптимальними показниками функціонування національної економіки та здатністю нарощувати конкурентоспроможний потенціал, а також протидіяти внутрішнім і зовнішнім негативним факторам.

     Економічну  безпеку держави можна розглядати з позиції її рівнів: глобальний, макро-, мезо- та макрорівні та забезпечуватись  на всіх рівнях національної економіки  за допомогою системи горизонтальних та вертикальних відносин між її складовими. Основною метою такого співробітництва має стати задоволення потреб усіх економічних суб’єктів та суспільства у цілому, навіть за наявності внутрішніх і зовнішніх загроз та їх впливу на них.

     На сьогоднішній день склалося декілька підходів у класифікації видів економічної безпеки. Так, наприклад, Дімітрієва С.Д.[4] виділяє продовольчу безпеку держави як самостійну категорію національної безпеки, а                  Єдинак В.Ю.[5] відносить її до складу економічної безпеки. Серед видів економічної безпеки (як складової національної) держави було виділено наступні: продовольчу, фінансову, інвестиційну, інноваційну та зовнішньоекономічну безпеку (рис.1.1). Усі вони підтримують такий стан економіки, при якому держава здатна забезпечити гідний і якісний рівень життя населення незалежно від впливу внутрішніх і зовнішніх загроз.

      Рис.1.1. Місце продовольчої безпеки у системі  національної безпеки

     * Складено з використанням [4,5] 

      Продовольча безпека – це такий рівень продовольчого забезпечення населення країни, який гарантує соціально-економічну та політичну стабільність у суспільстві, стійкий та якісний розвиток нації, сім’ї, особи, а також сталий економічний розвиток країни та її регіонів.

    Продовольча безпека як багаторівнева системна категорія характеризує економічні відносини на різних рівнях людської спільноти: глобальному, національному, на рівні соціальних груп, сімей, окремої особи. Особливе місце в цій системі займає національна продовольча безпека, яка набирає рис суспільного блага і вимагає державної підтримки в ринкових умовах. У загальному комплексі проблем забезпечення продовольчої безпеки є такі, що пов’язані безпосередньо з функціонуванням ринку, і ті, що належать до так званої підсистеми державних інтересів. Необхідність виділення як самостійної економічної підсистеми державних інтересів пов’язана з розбіжністю мотивації ринкових відносин і завдань держави щодо забезпечення населення продовольством.

     Національну продовольчу безпеку в широкому розумінні слід розглядати як стан економіки, а у більш вузькому значенні — як гарантовану здатність держави задовольняти потреби населення в особі кожного громадянина продуктами харчування в необхідному обсязі, асортименті і якості на рівні, що забезпечує здоров’я та інтелектуальний розвиток особи, на принципах самозабезпечення основними базовими продуктами та їх економічної і фізичної доступності, незалежно від впливу зовнішніх і внутрішніх чинників [2].

     У структурі критеріїв продовольчої безпеки на макрорівні виділяються наступні групи:

• натуральні - питомі показники виробництва, споживання, запасів за основними продуктами харчування та поживними речовинами;
• відносні - показники виробництва (споживання) в цілому і по окремих продуктах щодо оптимального базового рівня;
• техніко-економічні - показники, що характеризують економічний стан АПК і його матеріальної бази;
• соціально-демографічні - показники відтворення населення і динаміки трудових ресурсів у сільській місцевості;
• еколого-географічні - показники, що визначають природні межі абсолютної і відносної ефективності АПК.

     При ситуації, коли та чи інша країна опиняється у стані продовольчої небезпеки, взаємодіють багато факторів та загроз: хронічна бідність, недостатня продуктивність сільського господарства, високі темпи зростання населення, громадянські конфлікти, низький рівень розвитку інфраструктури, неефективна економічна політика, а також екологічна політика у сфері агро-природокористування.  Ці фактори не є дискретними – всі вони є складовими рівняння продовольчої безпеки (рис.1.2).

     Системоутворюючим фактором продовольчої безпеки є  агропродовольча сфера та її підсистеми – збуту, продовольчих резервів, споживання продовольства, менеджменту, а також  кадрового, фінансового, інформаційного та матеріально-технічного забезпечення. Для визначення рівня продовольчої безпеки необхідно оцінити стан кожної із підсистем, об’єднаних за наступними принципами: функціональним, організаційним, технологічним, ресурсним. 

     Рис. 1.2. Загрози продовольчій безпеці [5,12]

2. Методика оцінки стану продовольчої безпеки

     Для визначення економічної безпеки використовуються такі методи [7, 8,5]:

• вивчення і спостереження за основними макроекономічними показниками і порівняння їх з граничними значеннями;
• експертне оцінювання (ранжування територій за рівнем загроз продовольчій безпеці);
• метод аналізу структури видаткової частини бюджету держави;
• індикативний метод;
• використання міжнародних еталонів або значень, прийнятих в інших державах;
• оцінювання темпів зростання економіки країни за основними макроекономічними показниками і оцінювання динаміки їх змін.

     Особливої уваги заслуговує визначення рівня  продовольчої безпеки, оскільки саме продовольча  безпека є мірилом можливості відтворення робочої сили та є соціальною основою розвитку економічних відносин. Відповідно до наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 60 продовольча безпека визначається як такий рівень продовольчого забезпечення населення, який гарантує соціально-економічну та політичну стабільність у суспільстві, стійкий та якісний розвиток нації, сім’ї, особи, а також сталий економічний розвиток держави [8]. В якості індикаторів та порогових значень індикаторів стану продовольчої безпеки України пропонуються наступні індикатори (Додаток А).

      Іншим аспектом визначення рівня продовольчої безпеки є те, що набір продуктів  харчування які входять до прожиткового мінімуму, не відповідає сучасним умовам життя та потребує коригування. Розмір прожиткового мінімуму розраховується, виходячи з вартості мінімальних наборів продуктів харчування, непродовольчих товарів та послуг, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України “Про затвердження наборів продуктів харчування, наборів непродовольчих товарів та наборів послуг для основних соціальних і демографічних груп населення” (вiд 14.04.2000 р. № 656) [9].

      Використання  методу, який передбачає аналіз видаткової частини бюджету держави базується  на припущенні, що той обсяг фінансових ресурсів, який держава спрямовує  в окрему галузь, і відображає значення цієї сфери для країни на цьому етапі розвитку.

     Формуючи статистичну базу для проведення комплексного оцінювання стану економічної безпеки держави виділяють такі три типи показників [7, С. 102–103]:

     – індикативні показники (індикатори), які визначають рівень економічної безпеки. Ці показники відіграють роль індикаторів загроз економічній безпеці, та, в більшості випадків, є відносними величинами, які розраховуються для кожної її складової;

     – показники, на основі яких безпосередньо розраховуються індикативні показники, і, відповідно, зміна яких впливає на економічну безпеку та її індикатори. Цю групу називають показниками I-го рівня;

     Показники II-го рівня – додаткові показники моніторингу економічної безпеки, які опосередковано впливають на стан економіки.

     Для визначення індексу продовольчої безпеки використовують наступні індикатори: продукція сільського господарства, виробництво сільськогосподарської продукції на одну особу, валовий збір зернових культур, виробництво м’яса всіх видів. Збільшення індикатору (при розрахунку показників та індикаторів I-го рівня) викликає збільшення рівня продовольчої безпеки держави, і навпаки, зменшення значення індикатору сприяє зменшенню рівня продовольчої безпеки.

     На сьогоднішній день в Україні немає закону, який би визначав основні показники продовольчої безпеки та визначав би стан безпеки нашої держави. Згідно з проектом ЗУ «Про основи продовольчої безпеки» [10] оцінка її рівня здійснюється на основі індикаторів, що рекомендуються Продовольчою та сільськогосподарською організацією ООН (FAO) та Всесвітньою організацією охорони здоров'я, а також на основі наступних інтегральних показників: