Формування асортименту

Робота з формування асортименту  товарів повинна тривати безперервно, з дотриманням певних принципів, згідно з якими здійснюється розподіл товарів на підприємствах роздрібної торгівлі, запровадження для окремих магазинів оптимальної широти i глибини асортименту, добір y магазинах товарів за різними асортиментними ознаками.

Такими принципами є:

1. Забезпечення відповідності товарного асортименту характеру i особливостям попиту населення з метою найбільш повного його задоволення;
2. Визначення оптимальної широти і глибини асортименту товарів для кожного магазину з урахуванням їхньої товарної спеціалізації, типізації, зони діяльності та величини торговельної площі;
3. Забезпечення постійної наявності y продажу сталого асортименту товарів відповідно до попиту населення;
4. Максимальне наближення до покупців товарів повсякденного попиту і простого асортименту та концентрація товарів складного асортименту y відносно невеликій кількості спеціалізованих i універсальних магазинів, які мають можливості для показу та реалізації всього асортименту товарів;
5. Економічна ефективність роботи магазину.

Формування асортименту  товарів в роздрібних торгових підприємствах  — складний процес, що базується  на урахуванні дії багатьох чинників (дивись малюнок 1.1). Ці чинники можна поділити на загальні (що не залежать від конкретних умов роботи того чи іншого торгового підприємства) i специфічні (що відображають конкретні умови роботи даного торгового підприємства).

 

 

 

 

 

Малюнок 1.1

 

До загальних чинників належать: попит покупців і виробництво  товарів, а також соціально-економічні, демографічні, національно-побутові та природно-кліматичні (дивись малюнок 1.2).

 

 

 

 

 

 

Малюнок 1.2

 

До специфічних чинників (дивись малюнок 1.3), що впливають на побудову асортименту товарів в кожному конкретному магазині, відносяться тип i розмір магазину, його технічна оснащеність, умови товаропостачання (передусім наявність стабільних джерел), чисельність i склад населення, що обслуговується, транспортні умови (наявність доріг з твердим покриттям, зупинок громадського транспорту i т.д.), наявність інших роздрібних торгових підприємств в зоні діяльності даного магазину.

 

 

 

 

 

 

 

Малюнок 1.3

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.1.3 Етапи формування асортименту. Асортиментний перелік

 

 

З погляду технології процес формування асортименту товарів у магазинах можна поділити на три етапи (дивись малюнок 1.4).

 

 

Малюнок 1.4

На першому етапі здійснюється розподіл асортименту між підприємствами роздрібної торгівлі, розташованими на території села, міста, району. Контроль за додержанням типізації, спеціалізації, асортиментної політики здійснюють органи державної влади.

Другий етап полягає в установці групової структури асортименту для кожного торгового підприємства з урахуванням його типу та площі торгового залу. Визначається асортиментний профіль магазину. При цьому враховуються принципи розміщення роздрібної торговельної мережі на території регіону. Так, y сільській місцевості формування асортименту товарів буде залежати від категорії поселень: рядові села, кущові (внутрігосподарські й міжгосподарські) центри, районні центри. У містах групова структура асортименту залежатиме від місця розташування магазину (мікрорайон, центр міста). Асортимент товарів повсякденного попиту повинен бути максимально на6лиженим до покупців і розміщатися в магазинах "Товари повсякденного попиту", "Універсам", "Продукти", "Хліб", та ін.. Продовольчі та непродовольчі товари періодичного i малого попиту концентруються в універмагах, торгових центрах і спеціалізованих магазинах. На цьому етапі установлюються кількісні співвідношення (питома вага) окремих груп товарів y загальному товарообороті та відбувається їх поєднання з плановими показниками магазину.

Третій етап полягає y формуванні внутрігрупового асортименту в кожному магазині, тобто здійснюється добір конкретних різновидів товарів кожної групи за різними ознаками з урахуванням купівельного попиту населення та прибутковості торгівлі.

Раціональна організація роботи магазинів  залежить від вдалого розподілу  товарних груп, підгруп і видів  в роздрібних торговельних підприємствах  та поєднання їх в окремих магазинах, що потребує відповідального групування товарів.

Формування асортименту  товарів у роздрібній торговельній мережі потребує не тільки встановлення магазинам групового і видимого асортименту, раціонального розміщення його в окремих магазинах, але  і постійного регулювання та систематичного контролю за дотриманням його повноти  і стабільності. Це досягається шляхом розробки і впровадження в практику роботи магазинів обов’язкових асортиментних переліків товарів.

Асортимент товарів в  магазинах з часом змінюється під впливом виробництва та купівельного попиту населення. Глибоке вивчення цих змін  та врахування їх у повсякденній роботі дозволяє працівникам сфери  торгівлі вносити відповідні корективи  в асортиментні переліки товарів, формуючи оптимальний асортимент в магазинах.

Необхідність розробки асортиментних  переліків зумовлена значним  впливом на склад видової товарної номенклатури магазинів багатьох чинників. Це призводить до того, що роздрібні торговельні підприємства не завжди i не в повному обсязі враховують їх y процесі формування асортименту. Як наслідок, магазини з однаковим товарним профілем (груповим асортиментом), чисельністю обслуговуваного населення та зоною діяльності нерідко мають різну, часто нераціональну, видову номенклатуру товарів. Враховуючи це, для магазинів державної та кооперативної торгівлі були введені асортиментні переліки товарів, які розроблялися для кожного конкретного магазину з урахуванням його типізації, специфікації, розміру торгової площі, місця розташування та інших факторів.

Процес розробки асортиментних  переліків відбувається y три етапи. На першому етапі затверджуються приблизні асортиментні переліки для основних груп магазинів із зазначенням основних споживчих комплексів і мікрокомплексів, товарних груп i назв товарів. Деталізація i уточнення приблизних асортиментних переліків з урахуванням специфічних особливостей  діяльності конкретних регіонів досягається на другому етапі шляхом розробки типових асортиментних переліків. У них відображається тип підприємства, торгова площа, перелік споживчих комплексів, мікрокомплексів, товарних груп, a також найменувань товарів і кількість їх різновидів. На третьому етапі на основі типових переліків для кожного конкретного магазину розробляються і затверджуються обов’язкові асортиментні переліки. Вони враховують конкретні умови функціонування роздрібного  торговельного підприємства і охоплюють: назву і тип магазину, його товарну площу, місце знаходження (населений пункт), найменування споживчих комплексів, мікрокомплексів, товарних груп, а також назви товарів, кількість їx різновидів, кількість товарних одиниць у магазині.

Використання у процесі  аналізу матеріалів, які характеризують широту, глибину і стійкість асортименту, дозволяє працівникам торгівлі оцінити роботу з формування асортименту, зіставити асортимент однотипних магазинів і прийняти оперативні рішення щодо поліпшення комерційної роботи цих підприємств.

Асортиментний перелік затверджують в магазині на один рік (сезон), після  чого вносять корективи з урахуванням  зміни купівельного попиту та кон’юнктури торгівлі, насичення товарного ринку, змін в асортименті товарів, що реалізуються та ін.. Перелік подається директору (завідувачу) магазину і працівникам і є основним робочим документом, згідно з яким формується асортимент товарів роздрібного торговельного підприємства.

Відповідальність за дотримання вимог обов’язкового асортиментного переліку покладається на директора (завідувача) магазину. Працівники апарату управління (у споживчій кооперації – райспоживспілок, споживчих товариств) контролюють  наявність у продажу товарів  згідно з вимогами асортиментних  переліків. За відсутності у продажу  окремих товарів торговельні  підприємства повинні вжити необхідних заходів для завезення їх у магазин.

Використання в практиці торгівлі обов’язкових асортиментних переліків, особливо в нинішніх умовах, дозволить забезпечити населення необхідним асортиментом товарів, вистояти в конкурентній боротьбі, покращити обслуговування населення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.1.4 Порядок та особливості формування асортименту продовольчих товарів

 

 

При формуванні асортименту  продовольчих товарів в роздрібних торгових підприємствах потрібно враховувати  особливості попиту на продукти харчування. Так, попит на продовольчі товари в порівнянні з попитом на непродовольчі  відрізняється високою мірою  стійкості, а в окремих випадках — відомою консервативністю. Споживач звикає до певних видів продуктів (сортів хліба, сиру, кондитерських виробів i т.д.), тому важливо досягнути стабільності в формуванні асортименту таких  товарів, забезпечуючи їх безперебійний  продаж.

При формуванні в роздрібній торговій мережі асортименту продовольчих товарів необхідно враховувати i чинник їх взаємозамінності. У разі відсутності в продажу потрібного продукту або незадоволення якістю Запропонованого товару покупець, як правило, не відкладає покупку, а шукає йому заміну, купуючи інший продукт з аналогічною харчовою цінністю. Особливо це стосується товарів однієї групи, але існує i між групова взаємозамінність: м’ясо можна замінити рибою, картоплю — крупами, макаронами i т.д.

Крім того, на продовольчі  товари попит комплексний, тобто  одночасно придбаваються продукти, що доповнюють один одного, наприклад, м’ясо, жири, овочі; хліб, молоко; чай, цукор i т.д. Таким чином, постійність вимог i комплексність попиту на товари з  раціону харчування необхідно також  враховувати при формуванні асортименту  продовольчих товарів.

 Купівельний попит  на товари простого i складного  асортименту також має особливості,  які необхідно враховувати при формуванні асортименту. Так, на товари простого асортименту, що мають незначну кількість різновидів, попит в основному конкретний, твердо сформульований i не допускає заміни цих товарів. Навпаки, при покупці товарів складного асортименту, що нараховують десятки i сотні різновидів, в попиті допускається їх широка взаємозамінність. Причому багато з цих товарів є товарами періодичного попиту, тобто не купуються i не споживаються щодня.

Деякі продовольчі товари можна у виробничих умовах максимально  підготувати до вживання у вигляді  напівфабрикатів, концентратів, кулінарних виробів. При сучасному ритмі  життя попит на ці товари постійно зростає.

Необхідно також зазначити, що на попит i споживання багатьох товарів, особливо продуктів харчування, впливає  сезонність їх виробництва (молочні  продукти, м’ясо, овочі, фрукти та ін.). Внаслідок цього відбувається нерiвномiрнiсть їх споживання протягом року i попит перекидається на товари, що їх замінюють. Наприклад, в зимовий i весняний періоди збільшується попит на овочеві i фруктові консерви, що замінюють свіжі плоди i овочі; влітку в умовах великої кількості овочів, ягід i фруктів різко знижуються обсяги продажу круп i макаронних виробів i т.д. Проблема Згладжування сезонності в споживанні харчових продуктів вирішується певною мірою шляхом створення сезонних запасів відповідних товарів, що особливо потрібно враховувати при формуванні асортименту.

На попит мають також  вплив наступні чинники соціального  та економічного характеру:

1. Розміри грошових доходів населення, їх чисельність, соціальний, професійний i статевовіковий склад;
2. Рівень роздрібних цін i їх співвідношення;
3. Діяльність підприємств громадського харчування;
4. Обсяг завезених продуктів тваринництва i рослинництва з інших регіонів;
5. Географічні i кліматичні особливості проживання населення;
6. Національні та історичні особливості праці i побуту даного району

Більшість перерахованих  чинників попиту може бути враховано  при формуванні асортименту товарів, оскільки багато з них мають певне  числове вираження i є постійно діючими  для певного району. Їх можна розглядати як елементи, що визначають силу впливу попиту на формування асортименту.

При формуванні асортименту  необхідно також враховувати  характер попиту, що пред’являється. Розрізняють  попит стійкий, альтернативний та імпульсний.

Стійкий, або твердо сформований  попит, спрямований на певний товар i не допускає його заміни будь-яким іншим, навіть однорідним товаром. Попит на продовольчі товари, на відміну від  непродовольчих, характеризується високою  мірою стійкості.

Альтернативний (нестійкий) попит формується остаточно в  магазині в процесі безпосереднього  ознайомлення покупців з товаром i його особливостями. Альтернативний попит  допускає взаємозамінність товарів  в межах групи, підгрупи або різновидів товарів. До товарів альтернативного  попиту можна віднести, наприклад, кондитерські вироби, взуття, одяг та ін.