Форми та моделі підприємницької діяльності

      Інноваційна модель підприємництва передбачає активне використання будь-яких (у межах закону) і насамперед нових управлінських рішень для підприємницької діяльності, особливо коли бракує власних природних ресурсів. Схема дій за цієї моделі підприємницької діяльності е такою: формулювання головної мети; вивчення зовнішнього середовища з метою пошуку альтернативних можливостей; порівняльна оцінка власних ресурсів і знайдених можливостей; пошук зовнішніх додаткових джерел ресурсів; аналіз можливостей конкурентів; реалізація завдань згідно з вибраною концепцією (рис. 1.5).

      Із  зміною технологічного способу виробництва  економічна поведінка підприємців  змінюється. Перехід від індустріальних до інформаційних технологій зумовлює перехід підприємницької діяльності від класичної до інноваційної моделі (табл. 1.1).

        

Рис. 1.1. Схема принципових дій за умови інноваційної моделі підприємництва [21, 11]

Таблиця 1.1

Порівняльна характеристика класичної та інноваційної

моделей підприємництва [9, 230]

        

      Для започаткування і тривалого здійснення підприємництва необхідні самі підприємці. Останніх небезпідставно вважають центральними особами у бізнесі. Підприємця інколи порівнюють з полководцем, здатним з меншими силами виграти бій у кількісно переважаючого противника. Держава буде багатою, якщо принаймні 5-7 % її активного населення матиме нахил до підприємництва.

 

      2. Оцінка ефективності підприємницької діяльності

      2.1 Критерій і система показників ефективності діяльності підприємства

           Вимірювання загальної ефективності (продуктивності) діяльності підприємства методологічно зв'язане перш за все з визначенням критерію i формуванням відповідної йому системи показників. Критерій це головна відрізнювальна ознака i визначальна міра вірогідності пізнання суті ефективності виробництва, у відповідності з якими здійснюють кількісну оцінку її рівня. Правильно сформульований критерій повинен найбільш повно характеризувати суть ефективності як економічної категорії i бути спільним для ycix ланок суспільного виробництва - від підприємства до народного господарства в цілому. Суть проблеми підвищення ефективності виробництва (продуктивності виробничо-економічної системи) полягає у тому, що на кожну одиницю витрат - трудових, матеріальних, фінансових - досягати максимально можливого збільшення обсягу виробництва або доходу. Виходячи з цього єдиним народногосподарським економічним критерієм ефективності виробництва можна вважати зростання продуктивності суспільної (живої і уречевленої) праці. У загальному вигляді критерій ефективності виробництва відображає постійно здійснюваний процес максимізації обсягу чистої продукції (національного доходу) по відношенню до витрат живої i уречевленої пpaцi (персоналу i виробничих фондів підприємства або народного господарства в цілому). На piвнi госпрозрахункового підприємства модифікованою формою єдиного критерію ефективності (продуктивності) його діяльності може слугувати максимізація прибутку за умови економічно обгрунтованої побудови систем цін на вироблювану продукцію та оплату праці залежно від кінцевих результатів виробництва. Між народногосподарським i госпрозрахунковим (комерційним) критеріями принципової розбіжності не icнyє, оскільки при правильно побудованих цінах на засоби виробництва i кінцеву продукцію збільшення обсягу чистої продукції підприємства справляє адекватний вплив i на величину одержуваного ним прибутку. Кількісна визначеність i зміст критерію знаходить найбільш повне відображення в конкретних показниках ефективності виробництва.

      При формуванні системи показників ефективності виробництва, виробничо-господарської i комерційної  діяльності  підприємства  бажано  дотримуватись певних принципів. До них можна віднести: 

  - забезпечення взаємозв'язку критерію i  системи конкретних показників ефективності виробництв;

 - відображення ефективності  використання ycix  видів  застосовуваних  у виробництві pecypciв;

  - важливість застосування показників ефективності в управлінні різними 
ланками виробництва на підприємстві;

- виконання найбільш важливими показниками стимулюючої функції  у процесі використання наявних резервів зростання ефективності виробництва,того чи iншoгo виду діяльності підприємств.

     Системи показників ефективності, що побудована з урахуванням визначених принципів, має включати декілька груп: 1) узагальнюючи показники ефективності виробництва (діяльності підприємств); 2) показники ефективності використання праці (персоналу); 3) показники ефективності використання виробничих основних i оборотних фондів; 4) показники ефективності використання фінансових коштів (оборотних коштів i капітальних вкладень). Кожна з перелічених груп охоплює певну кількість конкретних абсолютних чи відносних показників, що характеризують загальну ефективність виробництва (діяльності підприємства) або ефективність використання окремих видів рeсyрсiв (таблиця 1).

  Для всебічної оцінки рівня і динаміки абсолютної економічної ефективності виробництва, результатів виробничо-господарської i комерційної діяльності підприємства поряд з наведеними основними слід використовувати також специфічні показники, що відбивають ступінь використання кадрового потенціалу, виробничих потужностей, устаткування, окремих видів мінеральних ресурсів тощо.

  Таблиця 1. Система показників ефективності виробництва.

      

       

      2.2 Формування та обчислення показників ефективності підприємницької діяльності

      Формування  системи показників для оцінки ефективності виробничо-господарської діяльності має здійснюватись передовсім залежно від напрямленості останньої. Як відомо, головна мета будь-якого підприємця з виробничої сфери полягає у тому, щоб максимально задовольняти потреби вітчизняного і світового ринків та отримувати достатні абсолютні й відносні величини прибутку. Крім того, формуючи систему показників, що слугувала б повнішій аналітичній оцінці ефективності виробничо-господарської діяльності, треба враховувати виняткову значущість високого рівня використання трудових і матеріальних ресурсів задля досягнення найкращих результатів господарювання. За цієї важливої умови рекомендовану сукупність вимірників ефективності вищезгаданого виду підприємництва у сфері виробництва варто об'єднати у дві групи: перша — цілеоцінні показники бізнесу(рівень задоволення потреб ринку, валовий та чистий прибуток, рентабельність виробництва і виробів); друга показники використання ресурсів (продуктивність праці, фондовіддача (за обсягам продукції та прибутку), матеріаломісткість продукції (послуг), зарплатомісткість продукції (послуг), витрати на одиницю товарної продукції).

       У подальшому концентрується увага на конкретній методиці обчислення окремих показників ефективності виробничо-господарської діяльності. При цьому для ілюстративних розрахунків та оцінки досягнутого рівня окремих показників буде використовуватися вихідна інформація, яка міститься у табл. 1.

  1. Одним з головних цілеоцінних показників бізнесу є рівень задоволення потреб ринку (І_зпр), який обчислюється зіставленням виготовленої і реалізованої товарної продукції (В_тп) та визначеного у процесі маркетингового дослідження ймовірного попиту ринку (О_пр), тобто                           

                                                              

                                                                    В_тп

       (3.1) І_{зпр   =             * 100.}

                                                                     О_пр

  2. Важливим фінансово-економічним показником, що відбиває одну з численних цілей будь-якої підприємницької діяльності, є валовий та чистий прибуток. Проте абсолютна величина такого показника лише обмежено характеризує фінансову результативність підприємництва. Останню краще відображає коефіцієнт зростання валового прибутку (К_вп), який визначається порівнянням фактичної і запланованої його величин (відповідно П_в^ф і П_в^п) за формулою

      (3.2) К_{вп =} П_в^ф/П_в^п.

  3. У підприємницькій діяльності  найбільш ретельно варто підходити до планування і визначення рентабельності як відносного показника прибутковості системи господарювання. У сфері виробничого підприємництва важливого значення для оцінки діяльності набуває насамперед рентабельність виробництва (Р_в), для визначення якої треба порівняти отриманий валовий (краще чистий) прибуток (П_в/ч) з сумою основних фондів (О_сФ) та матеріальних оборотних фондів (О_йФ), тобто

           П_в/ч

   (3.3) Р_{в =}                                           ^{*  100.}

            О_сФ+ О_бФ

  Поряд з рентабельністю виробництва варто  також обчислювати рентабельність окремих виробів (Р_т) як співвідношення валового прибутку (П_в) і собівартості товарної продукції (С_тп), тобто за формулою

          П_в

   (3.4) Р_{т  =}                            ^{* 100.}

           С_тп 

  4. Ефективність підприємницької діяльності  великою мірою залежить від рівня використання трудових ресурсів (працюючих). Найбільш вірогідно його характеризує показник продуктивності праці (В_п), який визначають діленням обсягу товарної продукції (В_тп) на загальну кількість персоналу (Ч_п), тобто

  (3.5) В_{п =} В_тп/Ч_п

  5. Одним з головних чинників  будь-якого процесу виробництва  завжди є основні фонди (технічні засоби праці у грошовому вираженні), їхнє формування і постійне оновлення зв'язані постійно з чималими інвестиціями виробничого спрямування. Тому підприємець має бути заінтересованим у активному використанні великовартісних основних фондів. Найбільш загальним і широко-застосовуваним показником використання основних фондів є фондовіддача (за обсягом продукції та отримуваним прибутком).