Фінансова система

Тема 2. Фінансова система.

1. Економічна сутність  та структура фінансової системи

Фінансова система – це сукупність взаємопов’язаних між собою сфер та ланок (ячеек) фінансових відносин, що відображають особливості мобілізації та використання фінансових ресурсів для задоволення економічних і соціальних потреб суспільства, мають відповідний апарат управління та правове забезпечення.

Внутрішня структура фінансової системи відображає сукупність фінансових відносин і складається зі сфер та ланок.

Фінансову систему можна  структуризувати за декількома ознаками:

§ за рівнем суб’єктів фінансових відносин;

§ за фондами грошових коштів;

§ за рівнем економічної системи;

§ за органами управління;

Найбільш загальною  ознакою структуризації фінансів є рівень економічної системи. За цією ознакою виділяють:

1) на мікрорівні – фінанси підприємств і організацій та домогосподарств;

2) на макрорівні – державні фінанси;

3) на рівні світового господарства – міжнародні фінанси.

Узагальнюючими сферами  між цими рівнями є фін ринок та страхування.

Виділення окремих ланок  в рамках кожної сфери здійснюється за наявністю або відособленого фонду грошових коштів або специфічних форм і методів фінансових відносин.

Сфера міжнародних фінансів відображає перерозподільчо-обмінні відносини та централізовані фінансові ресурси на рівні світового господарства.

Дана сфера  складається з двох складових  частин:

- міжнародних фінансових  відносин - які опосередковуються  міжнародними розрахунками і  базуються на визначенні валютного  курсу та валютному регулюванні,  внаслідок чого відбувається  перерозподіл доходів та фінансових  ресурсів на рівні світового господарства (співвідношення між валютами, політика дорогої та дешевої національної валюти). Процеси курсоутворення пов’язані з функціонуванням валютного ринку, який є специфічною ланкою міжнародних фінансів.

- безпосередньо міжнародних  фінансів, які в свою чергу включають дві ланки:

o фінанси міжнародних організацій, які характеризують формування і використання цих організацій (ЄС, НАТО, ООН з відповідною інфраструктурою);

o фінанси міжнародних фінансових інституцій, які є надбудовою над сукупністю національних фінансових систем (МВФ, СБ, ЄБРР) і забезпечують перерозподіл фінансових ресурсів між країнами та регіонами у формі надання фінансової допомоги та кредитного забезпечення..

В регіональному аспекті  розрізняють:

- світову фінансову систему (сфера міжнародних фінансів);

- регіональні фінансові  системи – які відображають  централізацію і перерозподіл  фінансових ресурсів на регіональному  рівні

- національну фін систему  – відображає структуру фінансів  окремих країн.

За внутрішньою  структурою національна фін. система  поділяється на (схема):

В представленій схемі  слід виділити:

1) забезпечуюючу роль фінансового ринку;

2) координуюча роль бюджету, в якому пересікається значна частина фін ресурсів.

Фінансова система  має наступні характерні риси:

- кожна ланка фінсистеми  має властиві їй методи мобілізації  коштів для створення фондів  фінресурсів та свої напрямки  й методи їхнього використання;

- кожна ланка фінсистеми  є відносно самостійною, має  специфічну сферу застосування;

- між ланками фінсистеми  існує тісний взаємозв'язок і  взаємообумовленість, кожна ланка  може успішно функціонувати лише  при ефективності системи в  цілому;

- залежно від факторів, що впливають на організацію  фінансів (на формування й використання  фондів фінресурсів), кожна ланка  поділяється на менші підрозділи.

Призначенням  фінансової системи є забезпечення максимальної мобілізації наявних у суспільстві фінансових ресурсів та залучення їх ззовні, створення передумов для їх ефективного використання і максимізації на цій основі ВВП.

При побудові фінсистеми слід забезпечити виконання наступних завдань:

- концентрація та оптимальне  розміщення достатніх для виробництва  запланованого обсягу ВВП фінансових  ресурсів;

- досягнення максимальної  ефективності використання наявних  фінресурсів;

- установлення оптимальних  пропорцій розподілу та перерозподілу  ВВП;

- сприяння залученню тимчасово  вільних коштів та отриманих  доходів через інституції фінансового  ринку на потреби фінансового  забезпечення виробництва ВВП;

- формування страхових  фондів з метою забезпечення  відшкодування втрат фінансових  ресурсів і доходів.

Для належного функціонування фінансової системи важливе значення має забезпечення виконання наступних функцій:

o планування, що передбачає формування цілей та вибір шляхів та їх досягнення на основі розробки прогнозів і бізнес-планів розвитку підприємств, кошторисів доходів і витрат. Ця функція реалізується шляхом складання бюджетів, планів і прогнозів на відповідний фінансовий рік та перспективу, балансів фінансових ресурсів, визначення порядку оподаткування;

o організації – що включає вибір підприємствами організаційно-правової форми, бюджетний устрій, розмежування повноважень законодавчих та виконавчих органів у бюджетному процесі, визначення прав і обов’язків функціональних підрозділів фінансових органів;

o  регулювання - передбачає вибір оптимальних засобів та способів, що забезпечують реалізацію поставлених завдань

 

2. Характеристика  державних фінансів, фінансів підприємств  та населення в Україні.

Державні та муніципальні (або централізовані) фінанси використовуються у якості інструмента регулювання національної економіки. З їх допомогою мобілізуються ресурси та здійснюється їх перерозподіл між галузями народного господарства регіонами, верствами населення. Тобто, у сфері державних фінансів грошові потоки відображають відносини перерозподілу ВВП.

Бюджет є визначальною ланкою державних фінансів і призначений  для фінансового забезпечення виконання  державою її функцій. Бюджет складається  з двох взаємопов’язаних статей: доходних і витратних. В доходній частині  бюджету містяться джерела надходження  коштів та їх кількісні параметри. У  витратній частині визначаються напрямки, сфери, в яких витрачаються кошти, їх кількісні параметри.

Цільові фонди – містять  фінресурси, пов’язані з фінансуванням  витрат, не включених в бюджет. Їх створення обґрунтовується необхідністю мати джерела коштів, незалежні від  бюджетних процесів. Позабюджетні фонди  мають суворо цільове призначення  – мобілізація фінресурсів для  потреб соцзабезпечення громадян.

Страхові і резервні фонди - основне їх призначення - покриття втрат, що виникли з непередбачених причин, локалізація негативних наслідків  форс-мажорних подій, фінансове забезпечення заходів, які не були включені в плани  фінансування, але є важливими  для держави. Наявність страхових  і резервних фондів фінансових ресурсів дає можливість локалізувати втрати, пов'язані з фактами стихійного лиха і непередбачених обставин. Страхові фонди можуть використовуватися  також як інвестиційний та кредитний  ресурси в економіці до настання страхового випадку. Резервні фонди як на рівні держави, так і на рівні господарських структур сприяють підви¬щенню ефективності господарської діяльності.

Державний кредит – особлива форма грошових відносин, в яких держава виступає у якості позичальника. Він виконує дві функції –  фіскальну та регулюючу. Об’єктивна необхідність держкредиту обумовлена випереджуючими темпами росту держ витрат над можливостями розширення власної доходної бази, що дозволяє забезпечити покриття запланованих доходів бюджету в умовах його дефіциту. Додаткові фінансові ресурси  держава залучає шляхом продажу  на фінансовому ринку облігацій, казначейських зобов’язань та інших  видів держ цінних паперів.

Фінанси державного сектору  економіки –включають ті ж самі відносини, що й відносини, що й фінансові  відносини будь-якого суб’єкта господарювання. В той же час їх фінансова діяльність регламентується державою як на підставі фінансового законодавства, так  і у формі державного управління.

 

Державні фінанси — складова частина фінансової системи, її центральна підсистема, через яку здійснюється вплив держави на економічний і соціальний розвиток країни. Вона має свої особливі принципи організації та функціонування. Це зумовлено функціями і роллю держави у регулюванні та забезпеченні демократичних економічних і соціальних умов життя населення, створенні сприятливих умов для діяльності виробничих і невиробничих структур.

В економічному житті держави фінанси є досить складним явищем. За допомогою їх держава перерозподіляє значну частину валового внутрішнього продукту, який виступає головним об'єктом фінансових відносин. У зв'язку з цим фінанси прийнято розглядати як систему відносин, що склалася в суспільстві в процесі розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту. З одного боку, суб'єктом цих відносин є держава, а з іншого — населення і підприєм-ницькі структури.

Рис. 1. Склад і структура державних  фінансів України

Держава для виконання  властивих їй функцій повинна  мати у своєму розпорядженні певну  величину фінансових ресурсів, що створюються  в її народногосподарському комплексі (рис. 1). З цією метою вона здійснює свою фінансову діяльність, законодавче визначаючи форми мобілізації доходів і витрат для досягнення економічного і соціального про¬гресу в державі.

Державні фінанси — головна ланка фінансової системи держави. Вона опосередковує майже 80 % усіх фінансових відносин і містить різноманітні фінансові інституції, за до¬помогою яких держава здійснює свою фінансову діяльність. Державні фінанси охоплюють: державний бюджет, центра¬лізовані та децентралізовані фонди цільового призначення, фінанси підприємств і організацій державної та комуналь¬ної форм власності, державний кредит, державне особисте і майнове страхування.

Усі ланки державних фінансів мають власну сферу фун¬кціонування, проте вони тісно пов'язані між собою. Осно¬ву державних фінансів становлять фінанси підприємств і організацій державної та комунальної форм власності. Тут створюється більше ніж 90 % валового національного про¬дукту, який є головним об'єктом фінансових відносин. В умовах становлення ринкової економіки частка держав¬ного сектора зменшуватиметься, однак ще тривалий час цьому сектору належатиме вирішальна роль у процесах роз¬поділу і перерозподілу, здійснюваного за допомогою фі¬нансів.

Принципи побудови бюджетної  системи регулюються бюджетним  законодавством і залежать насамперед від її адміністративно-територіального поділу. Взаємовідносини між різними складовими бюджетної системи визначаються рів¬нем розвитку демократичних засад у державі.

Зведений бюджет України  включає державний бюджет України, бюджет Автономної Республіки Крим і  місцеві бюджети.

Державному бюджету належить центральне місце в сис¬темі державних фінансів. Він охоплює всі сфери економіч¬ної діяльності держави. За своєю сутністю бюджет харак¬теризує фінансове становище держави. Проте бюджет — дуже складна економічна категорія, до якої не можна під¬ходити однозначно, як і використовувати його показники без детального аналізу структури бюджетної системи дер¬жави.

Централізовані та децентралізовані фонди України цільового призначення  включають Пенсійний фонд, Фонд соціального страхування. Фонд для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастро¬фи та соціального захисту населення (далі — Фонд Чорно¬биля), Фонд сприяння зайнятості населення. Фонд конвер¬сії, Валютний фонд, валютні фонди місцевого самовряду¬вання, позабюджетні фонди місцевих органів самовряду¬вання. Вони певною мірою доповнюють державний бюд¬жет, проте специфіка їх полягає у тому, що ці фонди мають строго цільове призначення і на інші цілі не вико¬ристовуються. По суті перелічені фонди є новою складо¬вою частиною фінансів України, яка перебуває на стадії становлення.

Державний кредит являє собою  заборгованість держави перед своїми громадянами і господарськими структурами. Його величина свідчить про раціональність і ефективність фінансової політики держави та регулюється законодавст¬вом. Великий борг дає підстави для висновку, що держава живе за рахунок майбутніх поколінь. Він лягає тягарем на видаткову частину бюджету, оскільки вимагає витрат на обслуговування боргу.

Державне майнове і  особисте страхування є одним  з ме¬тодів створення страхових  фондів для збереження майна громадян і господарських структур. Держава виступає страхувачем і розпорядником страхових фондів.

 

Базовою сферою фінансової системи є фінанси підприємств  і організацій, які представлені сукупністю економічних відносин, виникаючих в реальному грошовому обороті при формуванні, розподілі і використанні децентралізованих фондів фінансових ресурсів підприємств і організацій. Дана сфера обслуговує матеріальне виробництво, створення ВВП, його розподіл всередині підприємств та перерозподіл частини його до бюджету та позабюджетних фондів.